Рішення № 13835479, 10.02.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

10.02.2011Справа №5002-15/66-2010

За позовом Приватного підприємства «Торгова група «Молочний доктор» (69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 151-А; ЄДРПОУ 36535084)

До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Криммолоко» (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 35; ЄДРПОУ 00450693)

За участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство «Новатор» (96100, АР Крим, м. Джанкой, вул. Первомайська, 62)

Про стягнення 802 734,87 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача Мачулян Н.М., представник, довіреність від 05.11.2010

Від відповідача Александрова Х.О., представник, довіреність від 20.12.2010

Від третьої особи не з'явився

Обставини справи: Приватне підприємство «Торгова група «Молочний доктор» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Криммолоко», у якому просить суд стягнути, описати, вилучити з Відкритого акціонерного товариства «Криммолоко» та передати Приватному підприємству «Торгова група «Молочний доктор» 21862,78 кг. сухого знежиреного молока вартістю 366587,50 грн.; стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криммолоко» на користь Приватного підприємства «Торгова група «Молочний доктор» 433229,74 грн. збитків, 351,52 грн. відсотків, 2566,11 грн. пені та судові витрати.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 14.12.2009 порушено провадження по справі №2-9/66-2010 суддею господарського суду АР Крим Петуховою Н.С.

11.01.2010 (вх.№43) на адресу суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту грошові кошти які знаходяться на банківських рахунках відповідача в межах суми позову.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 11.01.2010 заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 26.01.2010 провадження у справі зупинено до розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду АР Крим від 11.01.2010 про забезпечення позову.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.02.2010 апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Криммолоко» задоволено частково, ухвалу господарського суду АР Крим від 11.01.2010 про забезпечення позову скасовано частково, у задоволенні заяви Приватного підприємства «Торгова група «Молочний доктор» про забезпечення позову відмовлено.

14.05.2010 (вх.№3689) до суду від позивача надійшла заява, у якій позивач просить суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криммолоко» на користь Приватного підприємства «Торгова група «Молочний доктор» 366587,50 грн. заборгованості, 433229,74 грн. збитків, 351,52 грн. відсотків, 2566,11 грн. пені та судові витрати.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2010, касаційну скаргу Приватного підприємства «Торгова група «Молочний доктор» залишено без задоволення, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.02.2010 залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.10.2010 відмовлено Відкритому акціонерному товариству «Криммолоко» у прийнятті касаційної скарги на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.02.2010.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 09.11.2010 провадження у справі поновлено.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 23.11.2010 залучено до участі у справі у якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство «Новатор» (96100, АР Крим, м. Джанкой, вул. Первомайська, 62).

Розпорядженням Голови господарського суду АР Крим №369 від 29.11.2010, у звязку з відпусткою судді господарського суду АР Крим Пєтухової Н.С. справу №2-9/66-2010 передано до провадження судді господарського суду АР Крим Іщенко І.А.

Актом приймання-передачі від 30.11.2010, суддя господарського суду АР Крим Пєтухова Н.С. передала, а суддя господарського суду АР Крим Іщенко І.А. прийняла праву №2-9/66-2010.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 30.11.2010 дану справу прийнято до провадження судді господарського суду АР Крим Іщенко І.А. з присвоєнням справі №2-15/66-2010.

У судовому засіданні 06.12.2010 представник позивача представив суду заяву про часткову зміну предмету позову, відповідно до якої просить суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криммолоко» на користь Приватного підприємства «Торгова група «Молочний доктор» 145926,20 грн. заборгованості, 433229,74 грн. збитків, 7 505,26 грн. відсотків, 29570,12 грн. інфляції, 60718,14 грн. пені та судові витрати.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти часткову зміну предмету позову, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядком досудового врегулювання спору у випадках передбачених статтею 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У судових засіданнях 18.01.2011 та 10.02.2011 представник позивача представив суду заяви про часткову відмову від позовних вимог, відповідно до яких відмовляється від позовних вимог в частині стягнення 15120,00 грн. заборгованості.

Суд вважає за можливе вказані заяви задовольнити, прийняти відмову від позовних вимог в частині стягнення 15120,00 грн. заборгованості, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядком досудового врегулювання спору у випадках передбачених статтею 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Позивач у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог викладених у заяві про часткову зміну предмету позову від 03.12.2010, з урахуванням заяв про часткову відмову від позовних вимог.

Таким чином, суд продовжує розгляд справи в межах заяви про часткову зміну предмету позову від 03.12.2010 та заяв про часткову відмову від позовних вимог, відповідно до яких відмовляється від позовних вимог в частині стягнення 15120,00 грн. заборгованості, відповідно до яких просить суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криммолоко» на користь Приватного підприємства «Торгова група «Молочний доктор» 130 806,20 грн. заборгованості, 433229,74 грн. збитків, 7 505,26 грн. відсотків, 29570,12 грн. інфляції, 60718,14 грн. пені та судові витрати.

Відповідач у судовому засіданні та у своїх відзивах на позовну заяву визнає позов частково в частині стягнення суми заборгованості, в іншій частині задоволення позовних вимог просить суд відмовити.

Розгляд справи відкладався, у судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

10.08.2009 між Відкритим акціонерним товариством «Криммолоко» та Приватним підприємством «Торговий дім «Молочний доктор» укладено договір поставки №1, відповідно до пункту 1.1 якого, постачальник зобовязується поставити, а покупець на умовах даного договору прийняти та оплатити молоко сухе обезжирене (а.с.15-17, т.1).

Згідно пункту 5.1 договору поставки №1 від 10.08.2009, покупець зобовязаний оплатити вартість партії продукції, вказаної в кошторисній накладній на умовах 100% передоплати по предявленим рахункам.

Приватним підприємством «Торговий дім «Молочний доктор» було перераховано Відкритому акціонерному товариству «Криммолоко» 630000,00 грн. згідно договору №1 від 10.08.2009, що підтверджується виставленими рахунками Відкритого акціонерного товариства «Криммолоко» з відміткою про здійснення оплати та виписками банку (а.с.18-21, т.1).

Однак, Відкритим акціонерним товариством «Криммолоко» було поставлено Приватному підприємству «Торговий дім «Молочний доктор» продукції лише на 176537,50 грн., також було частково погашено заборгованість у розмірі 2875,00 грн. та повернуто 42000,00 грн.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків, заборгованість Відкритого акціонерного товариства «Криммолоко» перед Приватним підприємством «Торговий дім «Молочний доктор» станом на 09.11.2009 складає 408587,50 грн. (а.с.25, т.1).

11.11.2009 між Приватним підприємством «Торговий дім «Молочний доктор», Приватним підприємством «Торгова група «Молочний доктор» та Відкритим акціонерним товариством «Криммолоко» був укладений договір уступки права вимоги, відповідно до пункту 1.2 якого, Приватне підприємство «Торгова група «Молочний доктор» отримує право замість Приватного підприємства «Торговий дім «Молочний доктор» вимагати від Відкритого акціонерного товариства «Криммолоко» поставки продукції, яка є предметом основного договору на загальну суму 408587,50 грн. на умовах договору поставки №1 від 10.08.2009 (а.с.22-23, т.1).

Згідно пункту 2.6 договору уступки права вимоги від 11.11.2009, Відкрите акціонерне товариство «Криммолоко» має право виконати зобовязання шляхом перечислення на банківський рахунок Приватного підприємства «Торгова група «Молочний доктор» грошових коштів у розмірі 408587,50 грн.

16.16.2009 позивачем на адресу відповідача був направлений лист з вимогою виконати умови договору поставки №1 від 10.08.2009 або перечислити на розрахунковий рахунок позивача на протязі семи днів з моменту предявлення вимоги суму заборгованості у розмірі 408587,50 грн., дана вимога була отримана відповідачем 23.11.2009, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №742896 (а.с.7-13, т.3).

Відповідач у період з 13.11.2009 по 30.11.2010 частково погасив заборгованість позивачем у розмірі 262661,30 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, рахунками, банківськими виписками, угодами про зарахування зустрічних однорідних вимог, договором уступки права вимоги (а.с.31 - 44, т.2).

Неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором призвело до утворення заборгованості перед позивачем у розмірі 145926,20 грн. яку відповідач добровільно не погасив.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно пункту 2 статті 693 Цивільного кодексу України. якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобовязань за договором уступки права вимоги від 11.11.2009 та договором поставки №1 від 10.08.2009 у розмірі 130 806,20 грн., отже дана сума заборгованості повинна бути стягнута з відповідача.

Доказів, що підтверджують зворотне ніж встановлено судом, відповідачем не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів, відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 7505,26 грн. відсотків та 29570,12 грн. індексу інфляції.

Згідно пункту 3 статті 693 Цивільного кодексу України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 7505,26 грн. відсотків та 29570,12 грн. індексу інфляції підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 60718,14 грн. пені за період з 01.12.2009 по 31.05.20110.

Приписами пункту 6 статті 231 ГК України унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Згідно пункту 7.2 договору поставки №1 від 10.08.2009, за прострочення поставки чи недопоставку продукції або поставку неякісної продукції постачальник виплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від суми недопоставленої продукції за кожен день прострочення до повного виконання зобовязань.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,1 % продукції за кожен день прострочення в сумі 60718,14 грн.

Однак, договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Заявлена позивачем сума пені підлягає частковому стягненню з відповідача у розмірі 34101,95 грн. (подвійна облікова ставка НБУ), оскільки підтверджується матеріалами справи та визнана судом обґрунтованою.

За приписами статті 256 Цивільного процесуального кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлені правила щодо спеціальної позовної давності. Так пунктом 1 частини 2 вказаної статті передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Однак, відповідач не надав суду заяви та не просив застосувати строк позовної давності щодо позовних вимог при стягнення пені.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 433229,74 грн. збитків.

Статтею 56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними діями, рішеннями чи бездіяльністю посадових і службових осіб органів державної влади або місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Приписи статті 1166 Цивільного кодексу України передбачають загальні підстави деліктної відповідальності за завдану майнову шкоду, наявність яких необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди. Такими підставами є: протиправність дій особи, збитки (майнова шкода, якої зазнала потерпіла сторона), причинно-наслідковий зв'язок між діями та наслідками (а саме, збитками), вина особи, яка вчинила правопорушення.

В той же час, суд звертає увагу на те, що за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків (шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний звязок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором.

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобовязання, якого припустився боржник.

Отже, між порушенням та збитками має бути причинний звязок. За відсутністю такого звязку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного звязку слід враховувати, що необхідно виявляти звязок між саме між порушенням зобовязання та шкідливими наслідками (збитками), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та збитками.

Згідно з пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 №6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 Цивільного кодексу України шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини, крім випадків, передбачених статтею 456 Цивільного кодексу України.

В Розясненнях №02-5/215 від 01.04.1994 «Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди» Вищий арбітражний суд України зазначив, що для правильного вирішення спорів, повязаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обовязку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального Кодексу України).

Виходячи з цього, позивач повинен довести суду факт спричинення та розмір шкоди, заподіяної відповідачем, безпосередній причинний звязок між правопорушенням та заподіянням шкоди.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Як вбачається з матеріалів справи заявлена сума у розмірі 433229,74 грн. за своєю правовою природою та в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України не є збитками.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального Кодексу України).

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт сричинення та розмір збитків, заподіяних відповідачем, безпосередній причинний звязок між правопорушенням та спричиненням збитків а також факт самого правопорушення.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала збитків, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 3 статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків доказується кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків.

Нездатність кредитора обґрунтувати вимоги може бути для суду підставою для відмови в задоволенні таких вимог.

Таким чином, всупереч вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, позивач не представив суду безперечних доказів заподіяння збитків Відкритим акціонерним товариством «Криммолоко» у розмірі 433229,74 грн., не довів протиправності дій відповідача та причинного звязку між цими діями та спричиненими збитками, через що у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі в частині стягнення 15120,00 грн. заборгованості підлягає припиненню в звязку з відмовою позивача від заявлених вимог.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пункту 4 частини 1 статті 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криммолоко» (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 35; ЄДРПОУ 00450693) на користь Приватного підприємства «Торгова група «Молочний доктор» (69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 151-А; ЄДРПОУ 36535084) 130806,20 грн. основного боргу, 34101,95 грн. пені, 29570,12 грн. індексу інфляції, 7505,26 грн. відсотків, 2019,83 грн. державного мита та 70,41 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 15120,00 грн. заборгованості провадження у справі припинити.

4.В іншій частині задоволення позовних вимог відмовити.

5.Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 15.02.2011.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІщенко І.А.