Рішення № 13835481, 10.02.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

10.02.2011Справа №5002-15/5542-2010

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )

Про стягнення 16309,00 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача не зявився

Від відповідача не зявився

Обставини справи: Фізична особа-підприємць ОСОБА_1. звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2. про стягнення заборгованості 16309,00грн. за договором поставки №51 від 31.03.2010.

Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи їх тим, що відповідач належним чином не виконав умови щодо оплати за поставлений товар по договору постачання №51 від 31.03.2010, у звязку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 16309,00 грн., що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Відповідач явку свого представника у судові засідання жодного разу не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав, про дату, час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

31.03.2010 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Покупець) укладено|ув'язнений| договір №51 (далі Договір), (а.с.11).

Згідно пункту 1.1 Договору, Продавець зобовязується передати у власність, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити овочі в асортименті, у здоровому стані, доброї середньої якості на умовах договору викладених у даному договорі.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, На основі двосторонньої домовленості сторін оплата товару, згідно даного договору забезпечується протягом 21 банківського дня, з моменту підписання даного договору.

Так 31.03.2010 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 39309,00 грн., що підтверджується накладною від 31.03.2010 р. на суму 39309,00 грн; (а.с. 16)

03.08.2010 позивач звернувся до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з вимогою про погашення заборгованості за отриманий товар у розмірі 39309,00 грн., яка повернулася на адресу позивача за закінченням терміну зберігання (а.с.24-25).

11.08.2010 позивач повторно звернувся до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з вимогою про погашення заборгованості за отриманий товар у розмірі 39309,00 грн., яка також повернулася на адресу позивача за закінченням терміну зберігання (а.с.22-23)

Позивач повідомив суд, що відповідач, ОСОБА_2, взяті на себе обовязки виконала частково, а саме оплатила 23000 грн. за отримані овочі.

Неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором призвело до утворення заборгованості перед позивачем за поставлений товар, у розмірі 16309,00 грн., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем грошових зобовязань за договором поставки №51 від 31.03.2010 щодо оплати вартості товару, поставленого за накладною: від 31.03.2010 на суму 16309,00 грн. а отже сума заборгованості у розмірі 16309,00 грн. повинна бути стягнута з відповідача.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )16309,00 грн. заборгованості, 160,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету (код платежу 22090206, одержувач держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЄДРПОУ 34740405)державного мита у розмірі 3,09 грн.

4. Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 15.02.2011.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІщенко І.А.