Рішення № 13835477, 08.02.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 222

РІШЕННЯ

Іменем України

08.02.2011Справа №5002-1/6189-2010 за позовом Державної інспекції з безпеки мореплавства флоту рибного господарства, (04214, Україна, м. Київ, п/я 46),

до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_2, (97400, АДРЕСА_1),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3, (97400, АДРЕСА_2),

про стягнення 1192,74 грн.,

Суддя Л. О. Ковтун

представники:

від позивача не зявився, повідомлений належним чином,

від відповідача не зявився, повідомлений належним чином,

від третьої особи не зявився, повідомлений належним чином,

Суть спору: Державна інспекція з безпеки мореплавства флоту рибного господарства звернулась до господарського суду АР Крим з позовом до підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за надання послуг дистанційного моніторингу в розмірі 756,00 грн. та штрафу в розмірі 436,74 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує прийняті на себе зобовязання за договором про надання послуг з дистанційного моніторингу від 01.05.2005р. № 73-М в частині своєчасної оплати наданих послуг.

Відповідач та третя особа письмового відзиву на позовну заяву та документів витребуваних судом не представили, не забезпечили явку своїх представників в судове засідання, про день розгляду справи були повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Проте, відповідач та третя особа не використали наданого законом права на участь у судовому засіданні. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а неявка представника відповідача та третьої особи не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.05.2005р. між Державною інспекцією з безпеки мореплавства флоту рибного господарства (виконавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (судновласник) укладений договір про надання послуг № 73-М, (аркуш справи 28-30, далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору, судновласник доручає за винагороду виконавцю здійснювати роботи та послуги на судні РС «Бакс» - включити судно в систему дистанційного моніторингу, провести тестування технічного засобу контролю встановленого на судні, шляхом дистанційного моніторингу контролювати та передати до Державної інспекції з безпеки мореплавства флоту рибного господарства дані про ідентифікацію і місцезнаходження судна, зберігати отримані дані.

Згідно пункту 3.3 договору, судновласник зобовязаний оплатити послуги, повязані з дистанційним моніторингом, згідно з рахунком виконавця.

У розділі 4 договору сторони обумовили вартість послуг виконавця та порядок розрахунків.

У порушення умов договору, відповідач свої зобовязання за договором № 73-М в частині оплати наданих послуг не виконав, у звязку із чим, станом на час звернення позивача до господарського суду АР Крим заборгованість підприємця становить 756,00 грн.

Неодноразово на адресу підприємця позивачем направлялись претензії з вимогою про сплату вартості наданих послуг, (аркуш справи 14,17,19).

Матеріали справи не містять відомостей щодо розгляду відповідачем вищевказаних претензій.

Дослідивши надані позивачем докази у підтвердження своїх доводів, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не установлено договором.

Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарської діяльності мають виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно умовам договору та вимогам закону.

У розумінні діючого законодавства зобовязанням визнається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

В свою чергу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, (стаття 173 Господарського кодексу України).

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

У порушення вимог статей 33,34 Господарського кодексу України відповідачем жодних доказів належного виконання зобовязань за договором про надання послуг з дистанційного моніторингу суду не надано.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до статті 548 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно пункту 4.4 договору, у разі затримки сплати вартості наданих послуг судновласник зобовязується виплатити пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення від простроченої суми.

За такими обставинами, виходячи з наданого інспекцією розрахунку позовних вимог, суд вважає вимоги позивача про стягнення з підприємця ОСОБА_2 заборгованості в сумі 756,00 грн. та пені в сумі 436,74 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Належні до сплати судові витрати з оплати держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача у відповідності до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2, (97400, АДРЕСА_1; відомості про банківські реквізити у справі відсутні, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державної інспекції з безпеки мореплавства флоту рибного господарства, (04214, Україна, м. Київ, п/я 46; банківські реквізити: рахунок 26008027248371 у Київській МФ АКБ «Укрсоцбанк», м. Київ, МФО 322012, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 26168961) заборгованість в розмірі 756,00 грн., пеню в розмірі 436,74 грн., державне мито в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКовтун Л.А.