Ухвала суду № 138353679, 16.07.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 757/27525/23-к

Провадження № 1-кп/761/2611/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022080020000039 від 03.03.2022, щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сміли, Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111; ч.3 ст.255; ч.1 ст.263; ч.1 ст.263; ч.5 ст.407; ч.4 ст.410; ч.4 ст.410 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження № 62022080020000039 від 03.03.2022 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111; ч.3 ст.255; ч.1 ст.263; ч.1 ст.263; ч.5 ст.407; ч.4 ст.410; ч.4 ст.410 КК України.

Судом на обговорення поставлено клопотання подане прокурором про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 .

Клопотання прокурора мотивоване тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні сукупності кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, раніше враховані при застосуванні до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вирішенні питання про продовження цього запобіжного заходу ризики не зменшились та продовжують існувати, менш суворіші запобіжні заходи не забезпечать ненастання існуючих ризиків та належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

У судовому засіданні прокурор своє клопотання підтримав з мотивів наведеним у ньому та просив задовольнити.

Сторона захисту в особі захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на недотримання прокурором положень ст. 199 КПК України щодо змісту клопотання та порядку звернення з ним до суду, необґрунтованість самого клопотання, на формальність перерахування ризиків, їх недоведеність. Зазначили, що судом фактично продовжується строк дії запобіжного заходу застосованого неуповноваженим судом, що є неправомірним.

Також сторона захисту акцентували увагу на необхідності врахування характеризуючих даних обвинуваченого, його сталих соціальних зв`язків, незадовільного стану здоров`я, тривалості перебування під вартою, на необхідності доведення існуючих ризиків з часом новими обставинами.

Заслухавши думки сторін кримінального провадження щодо клопотання прокурора, вивчивши наявні у розпорядженні суду матеріали кримінального провадження та враховуючи вагомість досліджених судом доказів, суд, дійшов наступних висновків.

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 відповідає вимогам ст. 199 КПК України.

Так, ОСОБА_7 висунуте обвинувачення у сукупності кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111; ч.3 ст.255; ч.1 ст.263; ч.1 ст.263; ч.5 ст.407; ч.4 ст.410; ч.4 ст.410 КК України.

Згідно з положенням ч. 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ст.199 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, неможливість завершення досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання визначеним ризикам, перелік яких зазначений у п.п. 1-5 цієї статті, на запобігання яких спрямоване застосування запобіжних заходів.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

До обвинуваченого ОСОБА_7 під час досудового розслідування було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався.

Доводи, щодо неправомірності продовження строку дії запобіжного заходу вигляді тримання під вартою застосованого Печерським районним судом м.Києва, як неуповноваженим судом, не заслуговують на увагу, оскільки вказане рішення набрало законної сили у встановленому порядку.

В ході вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу та подовження строку його дії слідчими суддями під час здійснення досудового розслідування враховувалась наявність достатніх даних, які поза розумним сумнівом свідчили про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

На даний час ОСОБА_7 набув статусу обвинуваченого та обґрунтованість висунутого обвинувачення з`ясовуватиметься та встановлюватиметься судом за результатами судового розгляду.

Зі змісту висунутого обвинувачення убачається, що, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні сукупності кримінальних правопорушень різного ступеню тяжкості, у тому числі, у тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушеннях.

Досліджені судом на цей час докази є вагомими та достатніми для висновку про те, що висунуте обвинувачення не є очевидно необґрунтованим. Разом із тим дослідження письмових доказів та інших матеріалів кримінального провадження ще не завершено, а остаточна оцінка всім доказам буде надана судом виключно в нарадчій кімнаті після завершення судового розгляду.

Зважаючи на доводи сторін, суд вважає, що відсутні підстави вважати, що твердження прокурора про наявність у нього достатніх доказів для доведення висунутого обвинувачення є очевидно необґрунтованими та довільними.

Також, судом при вирішенні питання доцільності продовження строку дії раніше застосованих заходів забезпечення, враховуються наступні дані щодо особи обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_7 , раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, на утриманні у останнього перебувають батьки пенсійного віку, він неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, що дає підстави для висновку про те, що у ОСОБА_7 відсутні сталі соціальні зв`язки такого ступеню, які були б стримуючим фактором для запобігання його втечі від суду.

На момент вирішення питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обставини, які враховувалися судами раніше не змінилися, ризики не зменшились та продовжують існувати.

Так, колегією суддів, під час судового розгляду кримінального провадження, враховуються існування ризиків можливої неправомірної поведінки ОСОБА_7 , передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Суд враховує характер та обставини висунутого обвинувачення, суспільну небезпечність інкримінованих діянь, а також тяжкість покарання, яке може бути призначене у разі доведення винуватості, що у сукупності об`єктивно підвищу ризик переховування обвинуваченого від суду, можливість вчинення незаконного впливу на свідків та експертів.

Те, що зазначені ризики на цей час не реалізувалися , саме по собі не свідчить про їх відсутність, оскільки їх ненастання безпосередньо зумовлено застосуванням до обвинуваченого найбільш суворого запобіжного заходу - тримання під вартою.

При цьому, при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу, ризик переховування, а саме втеча обвинуваченого, з метою уникнення можливого покарання за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, може настати з високим ступенем ймовірності.

Оцінюючи ризик переховування, суд, також враховує практику Європейського суду з прав людини, а саме те, що ризик втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)).

Характеризуючі дані обвинуваченого ОСОБА_7 , наявність постійного місця проживання, перебування на утриманні батьків пенсійного віку, наявність державних нагород та відзнак за час проходження служби в органах Служби безпеки України, наявність захворювань, згідно надано медичної документації, у своїй сукупності, не переважають можливих ризиків його неправомірної поведінки, що враховані судом.

А тому, зважаючи на наявні ризики, враховуючи підвищену суспільну небезпеку інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, суд дійшов висновків, що менш суворіші запобіжні заходи не здатні забезпечити ненастання існуючих ризиків, а загальносуспільний інтерес у даному випадку, переважає інтереси обвинуваченого ОСОБА_7 , у зв`язку із чим, суд на даний час, не знаходить підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Так, застосований раніше захід забезпечення є виправданими, як захід процесуального примусу, з огляду на фактичні обставини за яких ОСОБА_7 інкримінується вчинення особливо тяжкого, тяжких кримінальних правопорушень.

З огляду на наведене, у цьому кримінальному провадженні суспільний інтерес у забезпеченні належного здійснення правосуддя, запобіганні ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, та забезпеченні ефективності судового розгляду переважає втручання у право обвинуваченого на свободу, яке є пропорційним поставленій меті.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ризики, які стали підставою для застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не втратили своєї актуальності, не зменшилися та продовжують існувати, тоді як нових обставин, які б давали підстави для зміни або скасування запобіжного заходу, судом не встановлено. За таких обставин лише продовження строку тримання під вартою є необхідним та достатнім заходом для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та досягнення мети запобіжного заходу.

Враховуючи характер та фактичні обставини інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, ступінь їх суспільної небезпечності, реальність встановлених судом ризиків, які продовжують існувати, а також те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не здатне забезпечити досягнення мети запобіжного заходу, суд, керуючись положеннями ч.4 ст.183; ч.4 ст.199 КПК України, не вбачає правових підстав для визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу.

А тому, клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 слід задовільнити.

Строк дії ухвали слід встановити 60 днів.

Керуючись ст. ст. 132, 177, 178, 180, 183, 199, 331 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 по 13 вересня 2026 року включно.

Строк дії ухвали встановити 60 днів, тобто по 13 вересня 2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, що тримається під вартою протягом цього ж строку з моменту отримання копії ухвали.

Судді:

_____ ___ ______

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3