Рішення № 138351883, 19.06.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/198/25

Номер провадження 2/404/54/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропивницького

в складі: головуючого судді Мохонько В.В.,

за участі секретаря Клочко А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Фортечний відділ державної виконавчої служби міста Кропивницький Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про скасування арешту та заборони з майна,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2025 року позивачі звернулися до Кіровського районного суду м. Кіровограда із позовом, яким просять зняти заборону та арешт, накладені на підставі постанови ВДВС Кіровського управління юстиції від 19.11.2001 року, реєстраційний номер обтяження 8017925 від 03.10.2008 року на квартиру АДРЕСА_1 згідно Свідоцтва про право власності, яке належить ОСОБА_1 , 1 / 4 частина належить ОСОБА_5 , 1 / 4 частина ОСОБА_6 і 1 / 4 частина ОСОБА_2 ; на підставі постанови ВДВС Кіровського району управління юстиції від 29.10.2001 року обтяження 8017572 від 03.10.2008 року на невизначене майно, все майно, яке належить ОСОБА_5 ; на підставі постанови ВДВС Кіровського управління юстиції від 10.04.2009 року, реєстраційний номер 8733521 від 20.05.2009 року на 1 / 4 частину квартири АДРЕСА_1 згідно Свідоцтва про право власності належить ОСОБА_1 , 1 / 4 частина - ОСОБА_5 , 1 / 4 частина ОСОБА_6 , а 1 / 4 частина- ОСОБА_2 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 разом з своїм чоловіком, ОСОБА_5 і двома доньками ОСОБА_7 і ОСОБА_2 з 25.12.1996 року згідно свідоцтва про право власності є піввласниками в рівних долях (по частині) квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності, копіями довідок КОБТІ і копією свідоцтва про шлюб ОСОБА_3 /а.с.23,25,30/.

ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 /а.с.28/.

ОСОБА_1 разом з доньками прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 і є на сьогодні рівноправними спадкоємцями, що підтверджується копією Витягу зі спадкового реєстру від 14.12.2023 року /а.с.27/.

При подачі заяви про прийняття спадщини після смерті чоловіка,

позивачка дізналася, що на все спадкове майно накладено три арешти.

В підтвердження чого надається ухвала Кіровського міського районного суду м. Кіровограда від 16.07.2001 року, з якої видно, що з метою забезпечення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди був накладений арешт на частку в квартирі

АДРЕСА_2 та автомобіль.

На підставі ухвали Кіровського міського районного суду м. Кіровограда від 16.07.2001 року накладені арешти на все нерухоме майно і зокрема на квартиру.

Ухвалою Кіровського місцевого суду м. Кіровограда від 14.11.2001 року було закрито провадження по даній справі у зв?язку з відмовою ОСОБА_4 від позову і вирішення справи мирним шляхом, проте арешти на все нерухоме майно і зокрема на квартиру не зняті.

Зазначене змусило позивачів звернутись до суду за захистом порушених прав.

У провадженні судді Кіровського районного суду м. Кіровограда Павелко І.Л. перебувала справа за позовом представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвоката Черкас Галини Павлівни до ОСОБА_4 , третя особа: Фортечний відділ державної виконавчої служби міста Кропивницький Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про скасування арешту та заборон з майна.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда Павелко І.Л. від 30.01.2025 року відкрито спрощене позовне провадження.

У зв`язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» найменування Кіровського районного суду міста Кіровограда змінено на Фортечний районний суд міста Кропивницького.

Розпорядженням керівника апарату Фортечного районного суду міста Кропивницького від 07.05.2025 року № 515 відповідно до п. 2.3.43 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_8 з посади судді Фортечного районного суду міста Кропивницького за рішенням Вищої ради правосуддя від 06.05.2025 року.

Відповідно до протоколу повторного розподілу справ автоматизованою системою документообігу в суді від 07.05.2025 року, вказана цивільна справа розподілена судді Мохонько В.В.

Ухвалою судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 19 травня 2025 року прийнято до розгляду та призначено справу до розгляду.

Позивачі та їх представник до суду не з`явилися, представник позивачів подала заяву про розгляд справи у їх відсутність, підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просила їх задовольнити.

Відповідач до суду не з`явилася, повідомлялась належним чином, заяв та клопотань до суду не подала; правом подачі відзиву не скористалась.

Представник третьої особи: Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подав заяву про розгляд справи у їх відсутність та прийняти рішення виходячи з фактичних обставин справи.

Суд, в межах наданих доказів, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом ( ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини.

Судом з`ясовано, що ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком, ОСОБА_5 і двома доньками ОСОБА_7 і ОСОБА_2 з 25.12.1996 року згідно свідоцтва про право власності є піввласниками в рівних долях (по 1 / 4 частині )квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності, копія двох довідок КОБТІ і копією свідоцтва про шлюб ОСОБА_3 /а.с.23,25,30/.

ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 /а.с.28/.

ОСОБА_1 разом з доньками прийняла спадщину після смерті

ОСОБА_5 і є на сьогодні рівноправними спадкоємцями, що підтверджується копією Витягу з спадкового реєстру від 14.12.2023 року /а.с.27/.

При подачі заяви про прийняття спадщини після смерті чоловіка, позивачка дізналася, що на все спадкове майно накладено три арешти.

Зокрема арешт на невизначене все майно, на квартиру АДРЕСА_1 і на частину квартири АДРЕСА_1 .

Два арешти були накладені Кіровським місцевим судом у м. Кіровограді ще в 2001 року при розгляді цивільної справи про стягнення матеріальної і моральної шкоди за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 .

В підтвердження цього надається ухвала Кіровського міського районного суду м. Кіровограда від 16.07.2001 року, з якої видно, що з метою забезпечення позову був накладений арешт на невизначене все майно і квартиру АДРЕСА_2 .

На підставі цієї ухвали державним виконавцем відділу ДВС Кіровського районного управління юстиції м. Кіровограда (сьогодні Фортечний відділ ДВ у м. Кропивницькому) Масленніковим В.В. видано дві постанови про накладення арешту на все нерухоме майно і зокрема на квартиру.

Постановою від 09.11.2001 року, яку було видано Державним нотаріальним архівом в Кіровоградській області, накладено арешт та оголошена заборона на відчуження квартири АДРЕСА_1 .

Але в Інформаційній довідці з державного реєстру заборон від 24.11.2023 року і в копії довідки Державного нотаріального архіву від 01.07.2024 року постанова датована 19.11.20001 р. Хоча видана тим же державним виконавцем Масленніковим В.В. і тією ж ДВС Кіровського району. Той же ж вхідний номер 1040, але дата видачі постанови не 09.11.2001 року як в самій постанові, а 19.11.2001 року.

На адвокатський запит Державний архів не зміг знайти постанови від 19.11.2001 poкy.

Реєстраційний номер обтяження по постанові від 19.11.2001 року 8017925 від 03.10.2008 року.

Друга постанова про накладення арешту того ж таки державного

виконавця Кіровського ДВС Масленнікова В.В. на невизначене все майно видана 17.10.2001 року. А номер другого обтяження на все майно значиться 8017572 від 03.10.2008 року. Проте, в реєстрі заборон постанова датована 29.10.2001 року.

Разом з отриманою у Державному нотаріальному архіві вищезазначеної постанови позивачу надано супровідний лист від 17.10.2001 року. Саме супровідний лист постанови від 17.10.2001 року датований 29.10.2001 року. Його вхідний номер зазначений як номер постанови 196596-9 і державний виконавець зазначений під прізвищем ОСОБА_9 .

А на супровідному листі, Лазіс зазначена начальником Кіровського

ВДВС і саме нею підписаний супровідний лист до постанови

Кіровського ВДВС від 17.10.2001 року. І вхідний номер теж зазначений той, що на супроводжуючому листі вх.960.

Ухвалою Кіровського місцевого суду м. Кіровограда від 14.11.2001 року було закрито провадження по даній справі у зв?язку з відмовою ОСОБА_4 від позову і вирішення справи мирним шляхом/а.с.22/.

Проте судом не було вирішено питання щодо скасування накладеного по справі раніше арешту.

Окрім цих двох обтяжень у реєстрі обтяжень значиться третє обтяження за номером 8733521 від 20.05.2009 р. про накладення арешту на 1 / 4 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі постанови Кіровської ВДВС, Смельняк Д.М. від 10.04.2009 року.

Вказану постанову Державний нотаріальний архів не зміг надати, так як в 2009 році це обтяження реєструвалося в Кіровоградській філії Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції, а в них архів цієї філії відсутній. В підтвердження надається копія довідки Державного нотаріального архіву від 01.07.2024р.

З відповіді на звернення позивача до Фортечного відділу Державної виконавчої служби у м. Кропивницькому, вбачається, що на сьогодні не існує будь-якого відкритого провадження щодо ОСОБА_5 та рекомендовано звернутися до суду, так як у відділу не має підстав для зняття арешту і це на сьогодні можливе лише в судовому порядку/а.с.18-19/.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст. ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, не визнання або оспорювання. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ч. 1 ст. 316, ст. 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь- які дії, які не суперечать закону.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Пункт 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року N 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" містить роз`яснення щодо застосування положень статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту (правовий висновок Верховного Суду України від 15.03.2013 у справі N 6-26цс13).

Згідно з ч. 8 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: 1) судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили; 2) рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; 3) визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості; 4) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об`єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 5) договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, чи його дубліката; 5-1) договору купівлі-продажу неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості (перший продаж), договору про участь у фонді фінансування будівництва, на виконання яких сплачено частково ціну майбутнього об`єкта нерухомості; 5-2) заяви про первинну державну реєстрацію спеціального майнового права на всі майбутні об`єкти нерухомості, що є складовими частинами подільного об`єкта незавершеного будівництва, та обтяження речових прав на майбутні об`єкти нерухомості, включені до гарантійної частки; 5-е) заяви про зміну гарантійної частки (у тому числі у зв`язку із зміною проектної документації на будівництво); 6) закону, яким встановлено заборону користування та/ або розпорядження нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості; 7) інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Згідно зі статтею 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У п.49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №905/2260/17 вказано, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Якщо право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові (пункт 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц,провадження № 14-651цс18).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Враховуючи викладене, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки провадження по справі, в рамках якої були накладені обтяження на квартиру АДРЕСА_1 закрито, та підстави його накладення відпали.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року.

Судові витрати вважати по фактично понесеним стороною позивачів.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Фортечний відділ державної виконавчої служби міста Кропивницький Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування арешту та заборони з майна задовольнити.

Зняти заборону та арешт, накладені на підставі постанови ВДВС Кіровського управління юстиції від 19.11.2001 року, реєстраційний номер обтяження 8017925 від 03.10.2008 року на квартиру АДРЕСА_1 згідно Свідоцтва про право власності, яке належить ОСОБА_1 , 1 / 4 частина належить ОСОБА_5 , 1 / 4 частина ОСОБА_6 і 1 / 4 частина ОСОБА_2 ; на підставі постанови ВДВС Кіровського району управління юстиції від 29.10.2001 року обтяження 8017572 від 03.10.2008 року на невизначене майно, все майно, яке належить ОСОБА_5 ; на підставі постанови ВДВС Кіровського управління юстиції від 10.04.2009 року, реєстраційний номер 8733521 від 20.05.2009 року на 1 / 4 частину квартири АДРЕСА_1 згідно Свідоцтва про право власності належить ОСОБА_1 , 1 / 4 частина - ОСОБА_5 , 1 / 4 частина ОСОБА_6 , а 1 / 4 частина- ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;

позивач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;

відповідач: ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ;

третя особа: Фортечний відділ державної виконавчої служби міста Кропивницький Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса), місцезнаходження: вул. Театральна, 32/29, м. Кропивницький, код ЄДРПОУ 34977781.

Повне судове рішення складено 23.06.2026 року

Суддя

Фортечного районного суду

міста Кропивницького Віталіна МОХОНЬКО