Рішення № 138351884, 25.06.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/2502/25

Номер провадження 2/404/853/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропивницького

в складі: головуючого судді - Мохонько В.В.,

за участі секретаря - Клочко А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 до Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради, треті особи: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, ОСОБА_3 про визнання протиправними дії щодо зняття з реєстрації місця проживання, зобов`язання поновити реєстрацію місця проживання,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської радипро визнання протиправним дій Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської радищодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та її малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 та просить суд зобов`язати поновити реєстрацію місця їх проживання за вказаною адресою.

Зазначила, що 22 грудня 2019 року її бабуся ОСОБА_4 за договором дарування подарувала їй квартиру АДРЕСА_2 . 24 грудня 2019 р. Позивач та її малолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 були зареєстровані за вказаною адресою.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 10.01.2023р. по справі № 404/348/20 позов ОСОБА_5 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення органу приватизації Міської ради м. Кропивницького № 52397 від 14 серпня 2019 року щодо приватизації на ім?я ОСОБА_3 квартири, розташованої по АДРЕСА_1 . Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності від 14 серпня 2019 року, видане Міською радою м. Кропивницького на ім?я ОСОБА_6 на квартиру, розташовану по АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 21 грудня 2019 року, зареєстрований у реєстрі за номером 3998, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Зубко О.П.

Тобто, з дня ухвалення апеляційним судом вказаного рішення зазначена

квартира за приписами ст. 5 ЖК України відносяться до державного житлового фонду

і перебуває у віданні Кропивницької міської ради.

Позивач вказує, що вона була зареєстрована в квартирі яка відноситься до державного житлового фонду, де проживає її рідна бабуся, з якою позивач проживала однією сім?єю мала спільний бюджет, мали спільні витрати, спільно харчувалися, позивач надавала необхідну допомогу, яку вона потребує в силу похилого віку (на даний час їй виповнилося 81 рік) та наявності в неї інвалідності другої групи, сплачувала комунальні послуги та квартирну плату, а тому в розумінні ст. 64 ЖК України вважає, що набула прав і обов?язків члена сім ї наймача квартири.

В серпні 2024 року їй стало відомо про те, що позивача та її малолітню доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знято з реєстрації місця проживання за вище вказаною адресою.

Вважає протиправними дії відповідача щодо зняття з реєстрації місця проживання

її та її малолітньої дочки.

Ухвалою суду від 24 березня 2025 року у справі було відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 18 серпня 2025 року до участі у справі було залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 12 листопада 2025 року по справі закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

Представник позивача, в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

ПредставникДепартаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради до суду не з`явився, повідомлявся належним чином.

Представник третьої особи: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, та треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_5 до суду не з`явились, повідомлялись належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

При цьому, згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», який набув чинності 01 грудня 2021 року (далі-Закон № 1871-IX) та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №265, який набрав чинності 14 березня 2022 року (далі-Порядок), тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.

Судом встановлено, що постановою Кропивницького апеляційного суду від 10.01.2023 р. по справі № 404/348/20 позов ОСОБА_5 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення органу приватизації Міської ради м. Кропивницького № 52397 від 14 серпня 2019 року щодо приватизації на ім?я ОСОБА_3 квартири, розташованої по АДРЕСА_1 . Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності від 14 серпня 2019 року, видане Міською радою м. Кропивницького на ім?я ОСОБА_6 на квартиру, розташовану по АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 21 грудня 2019 року, зареєстрований у реєстрі за номером 3998, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Зубко О.П./а.с.10-23/.

Як зазначає позивач, в серпні 2024 року їй стало відомо про те, що позивача та її малолітню доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знято з реєстрації місця проживання за вище вказаною адресою.

На адвокатський запит представника позивача від 21 серпня 2024р. про надання інформації про правові підстави зняття з реєстрації місця проживання позивача з дочкою, була надана відповідь №1640/13 від 23.08.2024 року, з якої вбачається, що реєстрація або зняття із реєстрації місця проживання особи здійснюється у відповідності до Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі Закон), Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022року №265.

На підставі пункту 92 Порядку заступником начальника управління - начальником відділу реєстрації місця проживання особи управління у сфері державної реєстрації - адміністратором департаменту Катериною Струк було проведено перевірку підстав реєстрації місця проживання гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та її малолітньої дитини на підставі постанови Верховного суду від 10.01.2024 року по справі №404/348/20 та постанови Кропивницького апеляційного суду від 10.01.2023 року встановлено, що гр. ОСОБА_1 та її малолітня дитина були зареєстровані 24.12.2019 року на підставі документів, які скасовані відповідними постановами.

Згідно із пунктом 94 Порядку встановлено, що у разі скасування відомостей про задеклароване/зареєстроване місце проживання з одночасним зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи місце проживання такої особи вважається таким, що задеклароване/зареєстроване за попередньою адресою житла.

Тому після скасування відомостей про задеклароване/зареєстроване місце проживання гр. ОСОБА_1 та її малолітньої дитини, місцем проживання вважається таким, що задеклароване/зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 /а.с.8-9/

Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

За приписами ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 442/328/19-ц зазначив, що: «Конституція України у статті 41 гарантує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Одночасно стаття 47 Конституції України гарантує кожному право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду».

У постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11 зроблено висновок, що «у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю. У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою. Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням".

01 грудня 2021 року набув чинності Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», який регулює відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні (далі- Закон , встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг.

Відповідно до ст.1 Закону № 1871-IX дія цього Закону поширюється на громадян України, а також на іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, відповідно до їхніх прав та свобод, передбачених Конституцією України, законами чи міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Дія цього Закону не поширюється на відносини, пов`язані з виникненням, переходом та припиненням права власності на житло та права користування житлом.

Декларування місця проживання, реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила.

Статтею 4 Закону № 1871-IX визначено, що особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування). Порядок декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання, скасування декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), форми декларацій (заяв), що подаються для декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування), а також порядок ведення реєстру територіальної громади, надання та передачі інформації з та до такого реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 7 Закону №1871-IX повнолітня особа декларує місце свого проживання самостійно. Дитина віком від 14 до 18 років самостійно декларує місце свого проживання за місцем проживання її батьків або інших законних представників чи одного з них без надання згоди такими особами. Дитина віком від 14 до 18 років самостійно декларує місце свого проживання за адресою іншого житла, ніж зареєстроване або задеклароване місце проживання її батьків або інших законних представників, за згодою батьків або інших законних представників чи одного з них, крім випадку, встановленого статтею 15 цього Закону.

Декларування місця проживання дитини віком до 14 років здійснюється одним із її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини.

Згідно ст. 18 Закону №1871-IX зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється: за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.

Зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини не здійснюється за заявою власника житла, якщо власником такого житла є один із батьків або інших законних представників дитини.

Підпунктом 5 п.50 Порядку зазначено, що однією із підстав зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) є заява власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).

Тобто власник житла має право звернутися до Департаменту з заявою про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).

Відповідно до п.61 Порядку у разі звернення до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою власника житла про зняття особи (осіб) із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) власник житла подає:1) документ, що посвідчує особу (у разі особистого звернення); 2) документ, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, при цьому права громадян не можуть бути скасовані.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що посадові особи Департаменту діяли відповідно до вимог діючого законодавства, що є підставою для відмови у задоволені позовних вимог.

Крім того, суд вважає, оскільки декларування місця проживання, реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила, то зняття особи (осіб) із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) також не є підставою для її виселення, тобто позбавлення права на житло, оскільки особа може бути позбавлення права на житло тільки за рішенням суду.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовій збір в розмірі 1211,20 грн. Оскільки позивачу в задоволенні позовних вимог відмовлено, то судовій збір, який сплачений позивачем, не повертається.

Керуючись ст. ст. 15,16, 317, 319, 321 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», ст. ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 до Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської радипро визнання протиправним дії Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської радищодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та її малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язати поновити реєстрацію місця їх проживання за вказаною адресою відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

позивач: ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

відповідач: Департамент надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради, місцезнаходження: вул. Архітектора Паученка, 41/26, м. Кропивницький, код ЄДРПОУ 43399834;

третя особа: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської радия, місцезнаходження: вул. Велика Перспективна, 41, м. Кропивницький, код ЄДРПОУ 42215510;

третя особа: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

третя особа: ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 06.07.2026 року

Суддя

Фортечного районного суду

міста Кропивницького Віталіна МОХОНЬКО