Постанова № 13835078, 14.02.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 лютого 2011 року

Справа № 5002-21/5046.1-2010

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воронцової Н.В.,

суддів Остапової К.А.,

Ткаченка М.І.,

за участю представників сторін:

представник позивача: не з'явився, закрите акціонерне товариство "Завод марочних вин и коньяків "Коктебель";

представник відповідача: Куропятникова Оксана Олексіївна, довіреність № 02-04/873 від 02.12.10р., публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" в особі Кримської республіканської філії публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк";

розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Завод марочних вин и коньяків "Коктебель" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 07 грудня 2010 року у справі №5002-21/5046.1-2010

за позовом Закритого акціонерного товариства "Завод марочних вин и коньяків "Коктебель" (вул. Леніна, 27,Щебетівка, м. Феодосія,98187)

до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (вул. Ковпака, 29,Київ,03150) в особі Кримської республіканської філії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (пр. Кірова, 36,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Закрите акціонерне товариство «Завод марочних вин та коньяків «Коктебель» звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Кримської республіканської філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», в якій просило визнати недійсним пункт 6.2. договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 83/08, укладеного між сторонами 21.08.2008 р.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 грудня 2010 року (суддя С. І. Чонгова ) у справі №5002-21/5046.1-2010 у задоволені позову відмолено.

Не погодившись з постановленим судовим актом, Закрите акціонерне товариство «Завод марочних вин та коньяків «Коктебель» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення першої інстанції скасувати, позовні вимоги задовольнити.

У своїй апеляційній скарзі, позивач посилається на те, що умови пункту 6.2. договору, яким передбачено розгляд спорів третейським судом, суперечать вимогам пункту 8 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» (у редакції, яка діяла на момент укладення договору) щодо неможливості розгляду третейськими судами справ, коли хоча б однією із сторін спору є нерезидент України, оскільки пункт 2.1. договору містить вимогу про те, що видача кредитних коштів можлива після підписання Групою компаній «Союз-Віктан» мандатного листа з пропозицією укласти з нерезидентом Uni Credit Market&Investment Banking договір на посередницькі послуги із забезпечення продажу активів ЗАТ «Коктебель» на фінансових ринках. Підписання цього листа фактично зумовлене вимогами пункту 2.1. договору, а його наслідком є укладення 09.11.2008 р. з нерезидентом договору щодо організації останнім продажу частини або всіх акцій, або бізнесу та/або активів ЗАТ «Коктебель». Так, на думку позивача, будь-які суперечки щодо виконання договору про надання відновлювальної лінії опосередковано знаходяться у залежності із взаємовідносинами між нерезидентом і Групою компаній «Союз-Віктан».

Також, апелянт посилається на те, що стаття 17 Закону України "Про третейські суди" передбачає, що формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду, однак третейська угода про передачу справи на розгляд постійно діючого третейського суду вже містить перелік суддів на послідовність виникнення можливості для їх участі у розгляді справи в якості третейського судді, що викликає сумніви в об’єктивності цих суддів під час розгляду можливих спорів.

Заперечуючи проти заявленої апеляційної скарги, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" в особі Кримської республіканської філії Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" просив у її задоволені відмовити, посилаючись на те, що укладення третейської угоди відбулось за вільним волевиявленням сторін та у повній відповідності із норами Закону України «Про третейські суди», та як наслідок ця угода не може бути визнана недійсною з вказаних позивачем підстав.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 січня 2011 року у справі №5002-21/5046.1-2010 апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Завод марочних вин та коньяків „Коктебель” прийнято до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду та призначено розгляд справи у складі колегії суддів: головуючий суддя –Воронцова Н. В., судді –Заплава Л. М. та судді Остапової К. А.

До початку розгляду справи, суддею Заплава Л. М. заявлений самовідвід, який мотивований тим, що нею як головуючим суддею у складі колегії суддів Латиніна О. А. та Гонтаря В. І. була прийнята постанова від 15.04.2010р. у справі №2-6/4107-2009 за позовом закритого акціонерного товариства „Завод марочних вин та коньяків „Коктебель” до Акціонерно –комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі Кримської республіканської філії Акціонерно –комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” про визнання недійсним договору, яка була скасована 05.08.2010р. постановою Вищого господарського суду України, якою справа направлена на новий розгляд до господарського суду АР Крим та в подальшому вказаній справі було присвоєно новий номер 5002-21/5046.1-2010. В зв'язку з викладеними обставинами та в силу ст. 20 ГПК України суддя, який брав участь в розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, прийнятої за його участю.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 січня 2011 року, після виходу суду із нарадчої кімнати, самовідвід судді Заплава Л. М. у справі №5002-21/5046.1-2010 задоволено.

За розпорядженням керівника апарату Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 січня 2011 року, замінено суддю Заплава Л. М. на суддю Лисенко В. А. у складі колегії з розгляду апеляційної скарги у справі №5002-21/5046.1-2010.

Розпорядженням в. о. секретаря судової палати від 10 лютого 2011 року у зв’язку з відпусткою судді Лисенко В. А., замінено на суддю Ткаченко М. І. у складі колегії з розгляду апеляційної скарги у справі №5002-21/5046.1-2010.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 січня 2011 року здійснено заміну відповідача - Акціонерно –комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул.. Ковпака, 29, код ЄДРПО України 09324017) в особі Кримської республіканської філії Акціонерно –комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул.. Ковпака, 29, код ЄДРПО України 00039019) в особі Кримської республіканської філії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк".

У судовому засіданні 10 лютого 2011 року представник відповідча підтримав свої заперечення викладені у відзиві на скаргу та посилався на відсутність підстав для її задоволення.

Позивач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, рекомендованою кореспонденцією.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка позивача обов’язковою не визнавалась та матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, судова колегія визнала за можливе розглянути справу за його відсутністі.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

21 серпня 2008 р. між Закритим акціонерним товариством «Завод марочних вин та коньяків «Коктебель» (позичальник) та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Кримської філії (кредитор) був укладений договір № 83/08 про надання відновлювальної кредитної лінії.

Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору кредитор зобов’язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Пунктом 6.2. спірного договору сторони передбачили, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошевцем Василем Михайловичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Білоконем Юрієм Миколайовичем або Мороз Оленою Анатоліївною у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків відповідно до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Статтею 12 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд, регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди.

За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту.

Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.

Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Таким чином, враховуючи приписи, запроваджені ч.1 ст.5, ст.7 Закону України "Про третейські суди" господарський суд дійшов вірного висновку про те, що сторони у п.6.2 договору передбачили передачу спору на розгляд Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Водночас, у відповідності до приписів ч.3 ст.16 Закону України "Про третейські суди" у третейському суді для вирішення конкретного спору сторони на свій розсуд можуть домовитися про кількісний і персональний склад третейського суду.

Відповідно до пункту 2 статті 17 Закону України "Про третейські суди" формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору здійснюється в порядку, погодженому сторонами.

Згідно ст.17 Регламенту постійно діючого Третейського суду при Асоціації банків, затвердженого рішенням Ради Асоціації українських банків від 31.10.2008р. та зареєстрованого Міністерством юстиції України 21.06.2005р., формування складу третейського суду здійснюється в порядку, встановленому цим Регламентом. Якщо інше не передбачено третейською угодою справа розглядається одним суддею. Якщо спір підлягає розгляду суддею одноособово, не пізніше 5 днів з моменту реєстрації позовної заяви Голова Третейського суду або його заступник повинен призначити суддю.

Враховуючи зазначені положення Закону колегія судів вважає, що визначення сторонами конкретних суддів постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, які будуть розглядати спір між позивачем і відповідачем не суперечить як Закону України «Про третейські суді», так і статті 17 Регламенту постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, оскільки сторони пунктом 6.2. договору також передбачили, що у разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що також повністю кореспондується зі нормами Регламенту постійно діючого Третейського суду.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно статті 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Як вже зазначалося, сторони у пункті 6.2 договору передбачили передачу спору на розгляд Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що право сторін на визначення персонального складу третейського суду у постійно діючому третейському суді, передбачено Законом України “Про третейські суди” та ст. 17 Регламенту постійно діючого Третейського суду при Асоціації банків, тому доводи позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів також погоджується із висновком господарського суду, що вимога відповідача про передачу справи до господарського суду міста Києва обґрунтована посиланням на статтю 51 Закону України „Про третейські суди”, є безпідставною, так як предметом спору у справі є недійсність, у певній частині, договору укладеного між сторонами.

Закон України „Про третейські суди” не містить положень щодо порядку оскарження третейської угоди, а тільки дає можливість сторонам оскаржити рішення третейського суду лише у випадку, визнання третейської угоди недійсною місцевим загальним або місцевим господарським судом за місцем розгляду справи Третейським судом.

Тому, вказана справа розглянута господарським судом Автономної Республіки Крим із дотримання правил підсудності у відповідності з нормами статті 15 Господарського процесуального кодексу України.

До того ж, не заслуговують на увагу суду, твердження позивача щодо неможливості розгляду третейськими судами справ, коли хоча б однією із сторін спору є нерезидент України, оскільки в пункті 2.1. договору міститься вимога про те, що видача кредитних коштів можлива після підписання Групою компаній «Союз-Віктан» мандатного листа з пропозицією укласти з нерезидентом Uni Credit Market&Investment Banking договір на посередницькі послуги із забезпечення продажу активів ЗАТ «Коктебель» на фінансових ринках, а тому підписання цього листа фактично зумовлене вимогами пункту 2.1. договору, а його наслідком є укладення 09.11.2008 р. з нерезидентом договору щодо організації останнім продажу частини або всіх акцій, або бізнесу та/або активів ЗАТ «Коктебель», в зв’язку з наступним.

Пунктом 1.2. договору про надання відновлювальної кредитної лінії визначена мета кредиту – bridge-finance для поповнення обігових коштів, при цьому абзацом 2 пункту 2.1. договору передбачено, що видача кредитних коштів можлива після підписання мандатного листа щодо організації IPO із Uni Credit Markets& Investment Banking.

При цьому Uni Credit Markets& Investment Banking є юридичною особою – нерезидентом (місцезнаходження: 4 th Floor Moor Hous 120 London Wall London. EC2Y 5ET). SV Company Limited також є юридичною особою – нерезидентом (First Floor. Millenium Hous. Victoria Road. Douglas. Isle of Men. IM2 4RW).

Відповідно до пункт 8 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» (в редакції, яка діяла на дату укладення договору) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають з цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.

Проте, організація ІРО із Uni Credit Markets& Investment Banking не є стороною за договором. Договір, у тому числі пункт 6.2. договору, регулює взаємовідносини між сторонами, якими укладено договір.

Таким чином, господарський суд вірно зазначив, що вказані нерезиденти України не можуть бути стороною у спорі за договором кредиту, оскільки спірний договір вони не підписували і не брали на себе будь-яких обов’язків за цим договором.

Отже, до спірних правовідносин суд першої інстанції обґрунтовано застосував загальні положення щодо дійсності правочинів, тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що пункт 6.2 договору відповідає вимогам Закону України „Про третейські суди” та регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, дотримання якого прямо встановлено законом, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

Відносно твердження позивача, що спірний пункт 6.2 договору вже містить перелік суддів на послідовність виникнення можливості для їх участі у розгляді справи в якості третейського судді, що викликає сумніви в об’єктивності цих суддів під час розгляду можливих спорів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про третейські суди" третейські судді не є представниками сторін. Третейським суддею може бути призначена чи обрана особа, яка прямо чи опосередковано незаінтересована в результаті вирішення спору, а також має визнані сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору.

Отже, в силу положень статті 18 Закону України "Про третейські суди" наявність сумнівів щодо упередженості третейського судді у розгляді справи є підставою для з’явлення відводу такому судді, правом на заявлення якого позивач має можливість скористатися при безпосередньому розгляді спору в третейському суді.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Частина 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З врахуванням вищенаведеного оскаржене рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Завод марочних вин та коньяків «Коктебель» залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 грудня 2010 року у справі №5002-21/5046.1-2010 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.В. Воронцова

Судді К.А. Остапова

М.І. Ткаченко