Постанова № 13834973, 07.02.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

07.02.11 Справа № 27/84

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі Томкевич Н.,

з участю представників:

від позивача з»явився,

від відповідача з”явився,

розглянув апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Львівській області, м.Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 04.11.2010 року, суддя Судова-Хомюк Н.М., у справі № 27/84

за позовом Державної екологічної інспекції у Львівській області, м.Львів

до відповідача житлово-комунального відділу селища Розділ, смт.Розділ Миколаївського району Львівської області

про стягнення 2 571 645,09 грн. збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 04.11.2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог Державної екологічної інспекції у Львівській області до житлово-комунального відділу селища Розділ про стягнення 2 571 645,09 грн. збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено, а судом не встановлено факту нанесення збитків, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, оскільки представлені в їх підтвердження акти відбору проб води не є належними доказами в зв»язку з недотриманням національних стандартів України та керівних нормативних документів при відборі проб поверхневих та зворотніх вод підприємства відповідача та їх дослідженні, а тому відсутні підстави для стягнення таких збитків з відповідача.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в зв»язку з неповним з»ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що факт заподіяння відповідачем шкоди підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідачем в установленому законом порядку вказаного факту не спростовано, а тому відповідно до вимог ст.48 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.111 Водного кодексу України та ст.1166 ЦК України відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну ним внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що позивачем не доведено правомірність застосування методики розрахунку збитків №389 від 20.07.2009 року, лабораторний контроль за якістю зворотніх вод здійснено не у визначеній точці їх відбору, акт відбору складено без участі представника підприємства, при відборі проб не дотримано національних стандартів України та керівних нормативних документів, з акту відбору неможливо встановити час відбору проб, спосіб відбору, дані про обробку, а тому вказані порушення при встановленні факту правопорушення вимог природоохоронного законодавства не можуть бути достатньою правовою підставою для застосування спірних санкцій у такому розмірі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що за наслідками проведеної перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства житлово–комунального відділу смт.Розділ виявлено порушення відповідачем законодавства про охорону навколишнього природнього середовища та вимог ст.ст.44,70,95 Водного кодексу України, що зафіксовано актом перевірки додержання природоохоронного законодавства №92 від 14.05.2010 р.

Зокрема, встановлено, що очисні споруди повної біологічної очистки, що приймають на очистку стічні води від житлового масиву смт.Розділ, знаходяться на балансі Житлово –комунального відділу смт.Розділ. Скид зворотних вод після очистки здійснюється у водний об’єкт рибогосподарського водокористування ІІ категорії (р.Дністер). Проте, скид стічних вод з очисних споруд здійснюється з перевищенням встановлених нормативів гранично-допустимих скидів (ГДС), що приводить до забруднення поверхневих вод, в результаті чого державі заподіяно збитків на суму 2 571 645,09 грн.

Згідно довідки, виданої житлово –комунальним відділом смт. Розділ, підприємством за період з 05.06.2009 р. по 14.05.2010 р. скинуто 19,6 тис.м куб.стічних вод. Згідно поданого позивачем розрахунку розмір збитків, заподіяних державі внаслідок перевищення встановлених нормативів гранично допустимих скидів житлово –комунальним відділом смт.Розділ, розраховано згідно Методики розрахунку відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища за №389 від 20.07.2009 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 767/16783 від 20.07.2009 р.

Судом встановлено, що житлово-комунальний відділ смт.Розділ здійснює діяльність на підставі статуту, зареєстрованого 01.11.2006 р. за №140110500200263 Миколаївською державною адміністрацією. Відповідно до довідки від 01.10.2007 р. за №324 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основна спеціалізація підприємства: збір, очищення, розподілення води та оброблення рідких відходів.

Житлово-комунальний відділ смт.Розділ здійснює спеціальне водокористування у частині забору підземних вод та скиду стічних вод у р.Дністер на підставі дозволу на спеціальне водокористування, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Львівській області від 01.06.2009 року №Укр.-1128-09/Льв,ГДС із терміном до 01.06.2009 р., який в подальшому продовжений до 01.06.2012 р.

Державною екологічною інспекцією в Львівській області за результатами проведених гідрохімічних аналізів від 12.06.2009 р. за №338, 25.06.2009 р. за № 373, 21.10.2010 р. за №655 встановлено, що підприємством відповідача скидаються стічні води з очисних споруд в р.Дністер з перевищенням встановлених нормативів ГДС, що призводить до забруднення поверхневих вод.

Позивачем направлено на адресу житлово-комунального відділу смт.Розділ претензію №193 від 18.06.2010 р. про добровільне відшкодування в місячний термін збитків в розмірі 2 571 645,09 грн., проте відповідач в добровільному порядку збитків не відшкодував.

Згідно ч.ч.1,2 ст.13 Конституції України, ч.ч.1,2 ст.148 ГК України та ч.ч.1,3 ст.124 ЦК України водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу є об»єктами права власності українського народу; кожен громадянин має право користуватися природними об»єктами права власності українського народу виключно відповідно до закону.

Згідно з пунктом 3 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.

Скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин згідно із статтею 70 Водного кодексу України.

Згідно із статтею 33 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі розміри викидів та скидів у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів.

Матеріалами справи, зокрема, актом перевірки №92 від 14.05.2010 р. встановлено, що підприємством відповідача скидаються стічні води з очисних споруд в р.Дністер з перевищенням встановлених нормативів ГДС, що призводить до забруднення поверхневих вод, тобто порушено вимоги ст.ст.44,70,95 Водного кодексу України, ст.ст.40,51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»та постанови КМУ від 25.03.1999 року за №465.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказані порушення підтверджуються наявними в матеріалах справи протоколом №345 вимірювання показників складу та властивостей проб вод від 19.05.2010 року, актом відбору проб вод від 14.05.2010 року, протоколом №338 вимірювання показників складу та властивостей проб вод від 12.06.2009 року, актом відбору проб вод від 12.06.2009 року, протоколом №373 вимірювання показників складу та властивостей проб вод від 25.06.2009 року, актом відбору проб від 25.06.2009 року, протоколом №655 вимірювання показників складу та властивостей проб вод від 21.10.2009 року, актом відбору від 21.10.2009 року (а.с.18-36), вимірювання показників складу та властивостей проб вод за змістом яких здійснено згідно переліку нормативно-правових актів, вказаних у цих документах та чинних на момент їх складення.

Наведені в оскаржуваному рішенні порушення позивачем вимог КНД 211.1.0.009-94 „Гідросфера. Відбір проб для визначення складу і властивостей стічних та технологічних вод”, КНД 211.1.4.021-95 „Методика визначення хімічного споживання кисню (ХСК) в поверхневих і стічних водах”, КНД 211.1.4.039-95 „Методика гравіметричного визначення завислих (суспендованих) речовин в природних і стічних водах”, КНД 211.1.4.040-95 „Методика фотометричного визначення заліза (III) та заліза (II, ІІІ) з сульфосаліциловою кислотою в стічних водах”, КНД 211.1.4.023-95 „Методика фотометричного визначення нітрит-іонів з реактивом Грісса в поверхневих та очищених стічних водах”, КНД 211.1.4.037-95 „Методика фотометричного визначення хлоридів у поверхневих стічних водах”, КНД 211.1.4.043-95 „Методика фотометричного визначення фосфатів в стічних водах” є лише припущеннями, які не підтверджуються жодними доказами.

Згідно ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Інших доказів в спростування встановлених вище перевіркою фактів порушення охорони навколишнього природного середовища скаржником не подано, а судом не встановлено.

Покликання відповідача на порушення позивачем порядку відбору проб та недотримання інших процедурних вимог при встановленні даного факту не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності при відсутності інших встановлених діючим законодавством доказів. Окрім того, відповідачем не наведено, які ж вимоги діючих норм порушено, що доводить необ»єктивність відібраних проб води. Твердження відповідача базується на припущеннях, які не можуть братися судом до уваги.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 10 Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність”, вимірювальні лабораторії можуть виконувати вимірювання у сфері поширення державного метрологічного нагляду за умови їх атестації на проведення цих вимірювань. Методики виконання вимірювань, що використовуються у сфері поширення державного метрологічного нагляду, повинні бути атестовані. Атестація цих методик проводиться метрологічними центрами, територіальними органами, підприємствами і організаціями, уповноваженими у державній метрологічній системі на проведення цієї атестації.

Тобто, вимірювання, пов’язані із визначенням показників якості води, відносяться до сфери поширення державного метрологічного нагляду і можуть виконуватися лише атестованими у державній метрологічній системі вимірювальними лабораторіями з використанням стандартизованих або атестованих методик виконання вимірювань. Матеріалами справи підтверджується, що вимірювання показників складу та властивостей зворотних вод проводились відділом інструментально-лабораторного та радіаційного контролю Державної екологічної інспекції в Львівській області, який акредитований на право виконання вимірювань в сфері поширення державного метрологічного нагляду на підставі атестату акредитації № РЛ 806/06 від 23.08.2006 р., виданого 23.08.2006 р. Львівським регіональним державним центром стандартизації, метрології та сертифікації.

Згідно з ч.1 статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно зі ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п.3 ч.1, ч.2, ч.4 ст.48 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну відповідальність, відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів, підприємства зобов»язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Судом встановлено, що розрахунок завданих державі збитків проведено у відповідності до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища за №389 від 20.07.2009 року, зареєстрованої в Мінюсті 14.06.2009 року за №767/16793.

У відповідності до п.49 ст.6 та п.7 ст.47 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, зараховуються до державного та місцевого бюджетів.

З наведеного апеляційний суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Державної екологічної інспекції у Львівській області до житлово-комунального відділу селища Розділ про стягнення 2 571 645,09 грн. збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, скасувавши рішення місцевого суду, оскільки даний факт підтверджується матеріалами справи, а відповідальність за таке правопорушення покладено на відповідача згідно вимог діючого законодавства.

Оскільки судом першої інстанції неповно з”ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню, а апеляційна скарга позивача – задоволенню.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, а тому з відповідача в доход державного бюджету належить стягнути 25500 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції, 12750 грн. державного мита за апеляційне провадження та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.99,103-105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Львівської області від 04.11.2010 року в справі за номером 27/84 – скасувати, а апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Львівській області – задоволити.

Стягнути з житлово-комунального відділу селища Розділ (81650, Львівська область, Миколаївський район, смт.Розділ, вул.Симоненка,2, код ЄДРПОУ 31042894) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області кошти в розмірі 2 571 645,09 грн. в рахунок відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства на спеціальний рахунок Роздільської селищної ради (р/р №33112331700334 в УДК у Миколаївському районі, код ЄДРПОУ 23949779, МФО 825014, код платежу 24062100).

Стягнути з житлово-комунального відділу селища Розділ (81650, Львівська область, Миколаївський район, смт. Розділ, вул. Симоненка,2, код ЄДРПОУ 31042894) в доход державного бюджету 25500 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції та 12750 грн. державного мита за апеляційне провадження.

Стягнути з житлово-комунального відділу селища Розділ (81650, Львівська область, Миколаївський район, смт. Розділ, вул. Симоненка, 2, код ЄДРПОУ 31042894) на користь ДП «Інформаційні судові системи»236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С.М. Бойко

Судді: Т.Б. Бонк

Р.І. Марко