Постанова № 13834896, 02.02.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

02.02.11 Справа № 29/186 (10)

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Желік М.Б.

/головуючий/, Кузь В.Л., Юркевич М.В., розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Траст Тер»(м. Львів)

на рішення Господарського суду Львівської області

від 07.12.2010р. у справі № 29/186(10)

за позовом Приватного підприємства «Траст Тер»(м. Львів)

до відповідача Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця»(м. Львів)

про визнання неправомірними дій

за участю представників:

від Позивача: Яворський В.І.;

від відповідача: Янковська І.М.

З правами та обов’язками, передбаченими ст. 22 ГПК України, представники сторін ознайомлені.

Рішенням від 07.12.2010р. у справі №29/186/(10) Господарського суду Львівської області (суддя М. Синчук) відмовлено у задоволенні позову Приватного підприємства «Траст Тер»(м. Львів) до Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця»(м. Львів) про визнання неправомірними дій.

Не погоджуючись із зазначеним процесуальним документом, Приватного підприємства «Траст Тер»подано апеляційну скаргу, у якій Скаржник просить рішення Господарського суду Львівської області скасувати, з огляду на наступне:

- ПП. «ТрастТер»надало суду належні докази в підтвердження того, що Відповідач протиправно прийняв документи на здійснення реєстрації на піввагонів зі зняттям ознаки оренди;

- рішення 22/241 від 03.03.2010 року, на яке послався місцевий господарський суд не підтверджує факту розірвання договору, інше.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника сторін у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області - відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто, передумовою звернення особи з позовом до суду є припущення про те, що право Позивача є порушеним.

Разом з цим, як вірно встановлено місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні, 11 березня 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»та Приватним підприємством «Траст Тер»укладено договір № 396/0308 фінансового лізингу (а.с. 8-15), у відповідності до умов якого Відповідач (лізингодавець) зобов’язується передати Позивачу (лізингоодержувачу) в платне користування майно, а саме: напіввагон 4-х вісний –8 шт, згідно Додатку №1.

На виконання умов договору Позивачу було передано по акту прийому-передачі майна від 05.05.2008 р. напіввагонів 4-х вісних моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004 в кількості 3 шт.

Державним територіально-галузевим об’єднанням «Львівська залізниця»здійснено реєстрацію залізничних напіввагонів №56263122, №56263130, №56263148 (зі зняттям ознаки оренди з ПП «Траст тер») та змінено прописку напіввагонів із станції Скнилів, Львівської залізниці на станцію Ясиновата, Донецької залізниці.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При цьому, наявним у справі рішенням Господарського суду Львівської області у справі №22/241 від 17.12.2009 року (16-17) встановлено факт правомірності припинення договірних відносин в силу п. 5.1 Договору з 01.07.2009 року (дата підписання актів приймання-передачі лізингового майна).

За таких обставин, беручи до уваги, що предметом даного спору є оспорення дій Відповідача щодо реєстрації вагонів, переданих у лізинг та отриманих після припинення вищенаведених договірних відносин, тобто дії Відповідача, які мали місце в часі після припинення договірних відносин і стосувались розпорядження власником –ДТГО «Львівська залізниця»належним йому на праві власності майном, яке правомірно перебувало у його ж володінні, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суду Львівської області про те, що ПП. «ТрестТер», звертаючись із позовом у даній справі, не довів відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, порушення Відповідачем свого права.

Окрім того, досліджуючи заявлений у даній справі предмет, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду встановила наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто, господарські суди розглядають справи за позовами, що виникли з приводу порушення однією особою прав іншої, чи певні обставини, наявність яких призвела до того, що Позивач вважає своє право порушеним, та звертається з позовом про відновлення такого право способом, передбаченим ст.. 16 ЦК України та 20 ГК України.

Разом з цим, предметом спору у даній справі по суті є визнання відсутності права Відповідача вчиняти певні дії.

Таким чином, з огляду на те, що зазначений спосіб захисту порушеного право не передбачений жодною з вищенаведених норм матеріального права, чи іншими нормами чинного законодавства, Позивачем було обрано невірний спосіб захисту порушеного (на його думку) права.

За таких обставин, та з врахуванням вищенаведеного, приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суду належним чином дослідив усі обставини, що мають значення для справи при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому воно є таким, що підлягає залишенню без змін.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

п о с т а н о в и в:

Рішення від 07.12.2010р. у спр?аві №29/186/(10) Господар?ського суду Львівсько?ї області залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Кузь В.Л.

суддя Юркевич М.В.