Постанова № 13834903, 25.01.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

25.01.11 Справа № 2/108

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого суддіЮрченка Я.О.

суддівДавид Л.Л.

Якімець Г.Г.

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с.Нижній Коропець Мукачівського району Закарпатської області

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.12.2010р.

у справі № 2/108

за первісним позовом Прокурора м.Мукачево в інтересах держави в особі Мукачівської міської ради та Управління комунальної власності, м.Мукачево

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с.Нижній Коропець Мукачівського району Закарпатської області

про стягнення суми 16138,85грн.заборгованості по орендній платі за договором оренди

за зустрічним позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с.Нижній Коропець Мукачівського району Закарпатської області

до Управління комунальної власності виконавчого комітету Мукачівської міської ради, м.Мукачево

про визнання недійсним договору оренди

За участю представників:

прокуратури: не зявився

позивача 1: Ільтьо І.І.

позивача 2: не зявився

відповідача (зустрічний позивач) : не зявився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.12.2010р. у справі № 2/108 задоволено первісний позов Прокурора м.Мукачево в інтересах держави в особі Мукачівської міської ради та Управління комунальної власності виконавчого комітету Мукачівської міської ради, м.Мукачево та стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління міського господарства міськради, (м.Мукачево, вул.Пушкіна, 2, код ЄДРПОУ 26464056) суму 16138,85 грн. заборгованості по орендній платі за договором оренди № 7/2008 від 22.12.2008р.; в доход Державного бюджету України суму 161,38 грн. державного мита із зарахуванням по коду бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095 та суму 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні зустрічного позову фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с.Нижній Коропець Мукачівського району Закарпатської області, до Управління комунальної власності, м.Мукачево, про визнання недійсним договору оренди - відмовлено.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.18, 19, 26, 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Не погоджуючись з рішенням суду, ФОП ОСОБА_1 - відповідач у справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати як незаконне та необґрунтоване, з мотивів у ній наведених. Апелянт зокрема покликається на те, що він на прохання інших осіб підписав договір та акт прийому-передачі підвальних приміщень; фактичної передачі приміщень в оренду підприємцю не відбулось, підтвердженням чого є відсутність в акті приймання-передачі підпису та печатки балансоутримувача приміщень; балансоутримувач орендованого майна до участі у справі в якості третьої особи за клопотанням відповідача судом не залучався; в договорі відсутній ряд істотних умов договору оренди відповідно до ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», зокрема порядок використання амортизаційних відрахувань, обовязки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна; обєктом оспорюваного договору оренди є бомбосховище, яке відповідно до ст.9 Закону України «Про правові засади цивільного захисту»відноситься до захисних споруд цивільної оборони, неможливість передачі в оренду яких прямо встановлена законом. При цьому апелянт вказує на те, що обєктами оренди може бути лише майно зазначене у частині 1 статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Не можуть бути об'єктами оренди відповідно до частини 2 статті 4 цього Закону: об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна». Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження захисних споруд цивільної оборони»від 03.02.2004р. № 1413-ІУ у Законі України «Про приватизацію державною майна»абзац п'ятий пункту «в»у частині 2 статті 5, (де мова йде про обєкти, які не підлягають приватизації), викладено у такій редакції: «захисні споруди цивільної оборони». Цим же законом пункт 7 Переліку майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, передача в оренду яких не допускається (додаток № 2), затвердженого Декретом Кабінету Міністрів України від 31.12.1992р. № 26-92 «Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається» викладено у такій редакції: «7. Захисні споруди цивільної оборони». При цьому, апелянт наголошує, що в попередній редакції, змінених цим законом законодавчих актів, було вжито термін «протирадіаційні споруди». Таким чином, законодавець Законом від 03.02.2004р. № 1413-ІУ розширив коло обєктів, які не підлягають приватизації і здачі в оренду, використавши термін «захисні споруди цивільної оборони». Те, що положення зазначеного закону розповсюджуються і на обєкти комунальної власності, підтверджує частина 4 статті 3 Закону України «Про приватизацію державною майна», де сказано, що відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Мукачівська міська рада позивач 1 у справі та Управляння комунальної власності виконавчого комітету Мукачівської міської ради позивач 2 у справі, подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких просять рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Прокурор, позивач 2 та відповідач участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Прокурор та відповідач про причини неявки не повідомили. Позивач 2 подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, в якому також просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Виходячи з приписів ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представників прокурора, позивача 2 та відповідача.

Представник позивача 1 в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача 1, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, однак, рішення суду слід змінити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, Управлінням комунальної власності виконавчого комітету Мукачівської міської ради на підставі рішень 33 сесії Мукачівської міської ради 5-го скликання від 03.07.2008р. № 695 «Про перелік майна комунальної власності територіальної громади м.Мукачева для надання в оренду шляхом конкурсу», 35-ої сесії 5-го скликання від 14.08.2008р. № 714 «Про затвердження умов надання в оренду приміщення комунальної власності на конкурсній основі», Мукачівського міськвиконкому від 25.09.2008р. № 246 «Про оренду приміщень комунальної власності», 40-ої сесії Мукачівської міської ради 5-го скликання від 18.12.2008р. № 834 «Про затвердження рішення міськвиконкому № 246 «Про оренду приміщень комунальної власності», за Договором оренди комунального майна № 7/2008 було передано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, а саме: підвальні приміщення загальною площею 263,20 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 для здійснення підприємницької діяльності.

Пунктом 1.1 даного договору сторонами визначено, що предметом даної угоди виступають підвальні приміщення, спроектовані та побудовані для функціонального призначення бомбосховище, загальною площею 263,20 кв.м.

Згідно акту прийманняпередачі від 22.12.2008р. дане приміщення було передане орендодавцем орендарю у користування.

Пунктом 3.1 та 3.2 договору оренди сторонами також узгоджено розмір орендної плати та строки її внесення і передбачено, що орендна плата становить без ПДВ, на період реконструкції, за перший базовий місяць оренди, листопад 2008р. - 3664 грн. і перераховується орендарем - орендодавцю не пізніше 25 числа кожного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції та ПДВ. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п.5.2 Розділу 5 орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.9.1 Розділу 9 Договору, термін дії Договору оренди складає 2 роки 11 місяців, з правом пролонгації.

Рішенням Мукачівської міської ради від 20.08.2009р. № 1021 «Про оренду комунального майна»надано дозвіл Управлінню комунальної власності розірвати договір № 7/2008 від 22.12.2008р. оренди підвальних приміщень АДРЕСА_2, літ. «А», у м.Мукачево, загальною площею 263,20 кв.м., з приватним підприємцем ОСОБА_1, за згодою сторін з 01.08.2009р.

Однак, за період дії договору відповідач обов'язків за договором оренди № 7/2008 від 22.12.2008р. в частині розрахунків за орендну плату повністю не виконав. Згідно з наданим позивачами розрахунком заборгованості по орендній платі борг відповідача по внесенню орендної плати за період з моменту укладення договору оренди до припинення договірних правовідносин сторін у звязку з добровільним розірванням договору, тобто з 22.12.2008р. до 01.08.2009р., за винятком суми 12841,08 грн. здійсненої оплати, складає суму 16138,85 грн. Управління комунальної власності виконавчого комітету Мукачівської міської ради неодноразово надсилало на адресу ФОП ОСОБА_1 попередження з вимогою погашення заборгованості по оренді нежитлового приміщення, зокрема: попередження від 24.09.2009р. № 1111/01-18; попередження від 29.10.2009р. № 1248/01-18 та попередження від 30.03.2010р. № 253/01-18. Однак, залишок заборгованості орендарем не сплачено.

Згідно з ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу вимог ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав визначених законодавством. Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.18, 19, 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»№ 768 від 23.12.1997р. орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності. В свою чергу, за невиконання зобов'язань за договором оренди сторони несуть відповідальність встановлену законодавчими актами України.

А відтак, позовна вимога про стягнення 16138,85 грн. боргу по орендній платі є підставною та обґрунтованою і правомірно задоволена судом першої інстанції.

Доводи апелянта про те, що він на прохання інших осіб підписав договір оренди та акт прийому-передачі підвальних приміщень, однак, фактичної передачі приміщень в оренду підприємцю не відбулось, підтвердженням чого є відсутність в акті приймання-передачі підпису та печатки балансоутримувача приміщень, до уваги судом не приймаються, оскільки відповідачем не доведено в порядку статей 32, 33 та 34 ГПК України існування тих обставин, на які він посилається; сторонами за договором оренди підписано відповідний акт приймання-передачі орендованого майна, а отже, відбулась його передача від орендодавця до орендаря, і обставини фактичного неперебування орендаря в орендованому приміщенні та неведення ним господарської або іншої діяльності не впливають на факт отримання у користування відповідного майна, а відтак, на виникнення обовязку по сплаті орендної плати.

Щодо зустрічним позовних вимог, то у їх задоволені судом першої інстанції відмовлено правомірно, виходячи з наступного.

Апелянт покликається на те, предмет оспорюваного договору оренди відноситься до захисних споруд цивільної оборони, неможливість передачі в оренду яких прямо встановлена законом.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом оспорюваного договору оренди є підвальні приміщення, спроектовані та побудовані для функціонального призначення бомбосховище. Орендоване майно є комунальною власністю.

Згідно з ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, нежитлові приміщення і т.д. належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах. У статті 1 цього ж Закону дано визначення терміну «право комунальної власності»- право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Стаття 140 Конституції України констатує, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України. Місцеве самоврядування (в тому числі управління майном) здійснюється територіальною громадою у порядку, встановленому Законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. В силу ст.142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до інформаційного листа Відділу з питань оборонно-мобілізаційної роботи, надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 23.11.2010р. № 01-02/11, приміщення, яке за договором оренди № 7/2008 від 22.12.2008р. використовувалось фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в переліку захисних споруд м. Мукачево не зареєстровано. А відтак, нормативні акти, на які покликається апелянт (Закон України «Про правові засади цивільного захисту», Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження захисних споруд цивільної оборони», Декретом Кабінету Міністрів України «Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається»тощо) не регулюють правовідносин, які випливають з положень оспорюваного договору оренди комунального майна. А отже, орендодавець не позбавлений можливості передавати таке приміщення на умовах договору оренди орендарю.

З огляду на викладене, оспорюваний договір оренди не підлягає визнанню недійсним з підстав, наведених відповідачем у зустрічному позові.

Виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо задоволення первісного позову та відмови у зустрічному позові не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає. Однак, рішення суду підлягає зміні в частині найменування позивача 2.

Отже, керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні апеляційної скарги фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с.Нижній Коропець Мукачівського району Закарпатської області, відмовити.

2.Змінити рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.12.2010р. у справі № 2/108 в частині найменування позивача 2 - Управління комунальної власності виконавчого комітету Мукачівської міської ради - по всьому тексту, в тому числі виклавши пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.12.2010р. у справі № 2/108 в наступній редакції:

«2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1):

- на користь Управління комунальної власності виконавчого комітету Мукачівської міської ради, (вул.Пушкіна, 2, м.Мукачево, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 26464056) суму 16138,85 грн. заборгованості по орендній платі за договором оренди № 7/2008 від 22.12.2008р.;

- в доход Державного бюджету України суму 161,38 грн. державного мита із зарахуванням по коду бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095 та суму 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.»

3.В решті рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.12.2010р. у справі № 2/108 залишити без змін.

4.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5.Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддяЮрченко Я.О.

СуддяДавид Л.Л.

СуддяЯкімець Г.Г.