Постанова № 13834838, 14.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2011                                                                                           № 07/1880

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від прокуратури - Некрасов О.М. – прокурор відділу Прокуратури міста Києва, посв. № 259 від 08.12.2009;

від позивачів - 1. не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

2. не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідачів - 1. не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

2. Смірнов І.О. – директор,

Руденко С.А. – представник, дов. № 16 від 07.02.2011;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокурора Соснівського району міста Черкаси

на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2010

у справі № 07/1880 ( .....)

за позовом                               Прокурора Соснівського району міста Черкаси в інтересах держави в особі

Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Черкаській області,

Черкаської міської ради

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Ремпобуттехніка"

                                                  Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремпобутсервіс"

про                                                   визнання частково недійсним договору, визнання незаконною дії, витребування майна та зобов"язання передати майно

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 12.01.2011 розгляд апеляційної скарги відкладено на 14.02.2011.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.11.2010 у справі № 07/1880 в позові відмовлено повністю.

           Рішення мотивовано тим, що приватизація єдиного майнового комплексу орендного підприємства "Ремпобуттехніка" відбувалась на підставі Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", який згідно з Законом України від 19.02.97 № 89/97-ВР отримав назву: "Про приватизацію державного майна"; обидва ці закони на день укладення спірного договору не містили заборони на приватизацію таких об’єктів нерухомого майна, яким є дамба причалу № 2; згідно з п.17 Переліку майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація яких не допускається, затвердженого Декретом Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 № 26-92, чинного на день укладення спірного договору, не допускається приватизація меліоративних та захисних споруд і водосховищ однак, згідно з довідкою Черкаського регіонального управління водних ресурсів від 05.04.2007 № 199, дамба для розташування і зберігання човнів, яка є власністю другого відповідача, не відноситься до захисних споруд на Кременчуцькому водосховищі; прокурор не довів, що дамба причалу № 2 є захисною спорудою, а відтак і того, що вона була приватизована з порушенням вимог чинного законодавства; за таких обставин позов задоволенню не підлягає без застосування положень про правові наслідки спливу позовної давності.

          В апеляційній скарзі прокурор просить рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2010 у справі № 07/1880 скасувати з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи та прийняти нове рішення, яким позов прокурора задовольнити, визнати договір купівлі-продажу державного майна від 21.03.1995, укладеного між першим позивачем та орендним підприємством "Ремпобуттехніка", в частині включення до цілісного майнового комплексу за адресою: м. Черкаси, вул. Набережна, 83/1, дамбу причалу № 2, недійсним; визнати незаконним включення до статутного фонду другого відповідача дамбу причалу № 2, яка знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Набережна, 83/1, загальною площею 215 195 кв.м, балансовою вартістю 272 974,61 грн.; витребувати із незаконного володіння другого відповідача дамбу причалу № 2, яка знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Набережна, 83/1, у власність держави – органу, що здійснює управління державним майном – першому позивачу.

          Апеляційна скарга обґрунтована наступними доводами.

          Прокурор посилається на те, що на день укладення спірного договору був чинним затверджений Декретом Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 № 26-92 Перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація яких не допускається, згідно з п.17 якого не допускалася приватизація меліоративних та захисних споруд і водосховищ.

          Посилаючись на п.1.4 Правил технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 29.03.2004 № 251, ГОСТ 19185-73 "Гідротехніка, Основні поняття", ОСТ 31.0006-77 "Гідротехніка. Морські технічні споруди. Терміни та визначення", стверджується, що дамба причалу № 2 є штучною спорудою, призначеною для захисту берега від розмивання та обвалів; є гідротехнічною спорудою і не може бути об’єктом приватизації.

          Прокурор, посилаючись на норму ч.1 ст. 181 ЦК України, методичні рекомендації стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на яке не підлягає державній реєстрації, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14.04.2009 № 660/5, також стверджує, що насипна дамба причалу № 2 є об’єктом, який розташований на земельній ділянці, переміщення якого є неможливим та є нероздільною із земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності Черкаської міської ради.

          Довідка Черкаського регіонального управління водних ресурсів від 05.04.2007 № 199 свідчить про те, що спірна дамба не відноситься до захисних споруд станом на 05.04.2007, та не дає підтверджуючої інформації щодо статусу дамби причалу № 2 на момент приватизації – 21.03.1995.

          У письмовому поясненні від 28.01.2011 прокурором вказується на те, що дамба причалу № 2 є штучною спорудою, призначеною для захисту берега від розмивання та обвалів, згідно з п.1.4 Правил технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 29.03.2004 № 251 зі змінами; відповідно до ГОСТ 19185-73 "Гідротехніка, Основні поняття" та ОСТ 31.0006-77 "Гідротехніка. Морські гідротехнічні споруди. Терміни та визначення" до гідротехнічних споруд відносяться – набережна (огороджуюча або захисна споруда уздовж берегової смуги), тобто державне нерухоме майно, яке передано у власність, є гідротехнічною спорудою і не може бути об’єктом приватизації; відповідно до Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.04.2009 № 660/05, насипна дамба причалу № 2 є об’єктом, який розташований на земельній ділянці, переміщення якого є неможливим та є нероздільною з земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності Черкаської міської ради.

          У відзиві на апеляційну скаргу другий відповідач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що інформація, викладена у довідці Черкаського регіонального управління водних ресурсів від 05.04.2007 № 199, відповідає чинному водогосподарському паспорту Кременчуцького водосховища, виготовленому інститутом "Укрдіпроводгосп" в 1981р., погодженому з Держводгоспом УРСР 16.11.1982р, у переліку захисних споруд якого спірна дамба відсутня; у апеляційній скарзі правове обгрунтування вимог прокурора було змінено і вказано нове джерело законодавства – Декрет Кабінету Міністрів України № 26-92 від 31.12.1992; постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2010 у справі № 11/555 встановлено, що дамба причалу № 2 не несе захисного характеру та є гідротехнічною спорудою для обслуговування маломірного водного транспорту, що не забороняє її приватизацію.

          Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників прокуратури та другого відповідача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу другого відповідача, письмове пояснення прокурора, колегія суддів встановила наступне.

          Прокурором до суду першої інстанції подано позов з вимогами визнати договір купівлі-продажу державного майна від 21.03.1995, укладений між першим позивачем та орендним підприємством "Ремпобуттехніка", в частині включення до цілісного майнового комплексу за адресою: м.Черкаси, вул. Набережна, 83/1 дамбу причалу № 2, недійсним; виключити із статутного фонду другого відповідача дамбу причалу № 2, яка знаходиться за адресою: м.Черкаси, вул. Набережна, 83/1, загальною площею 215 195 кв.м, балансовою вартістю 272 974,61 грн.; передати дамбу причалу № 2, яка знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Набережна, 83/1, у власність держави – органу, що здійснює управління державним майном – першому позивачу, керуючись ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

          У порядку ст. 22 ГПК України 25.10.2010 прокурором подано заяву про уточнення позовних вимог, у якій частково змінено позовні вимоги на вимоги визнати незаконним включення до статутного фонду другого відповідача дамбу причалу № 2, яка знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Набережна, 83/1, загальною площею 215 195 кв.м, балансовою вартістю 272 974,61 грн.; витребувати з незаконного володіння другого відповідача дамбу причалу № 2, яка знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Набережна, 83/1; зобов’язати другого відповідача передати дамбу причалу № 2, яка знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Набережна, 83/1, у власність держави – органу, що здійснює управління державним майном – першому позивачу.

          Як вбачається із матеріалів справи, 21.03.1995 між Управлінням приватизації і комунального майна та організацією орендарів орендного підприємства "Ремпобуттехніка" укладено договір купівлі-продажу державного майна.

          Відповідно до п.1.1 договору від 21.03.1995 управління приватизації і комунального майна, за договором продавець, продав, а організація орендарів орендного підприємства "Ремпобуттехніка", за договором покупець, купив державне майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Ремпобуттехніка", який знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Кірова, 73; майно підприємства включає в себе всі його активи і пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з актом інвентаризації, який додається до цього договору.

          Згідно з інвентарним описом № 2 основних засобів цеху по ремонту човнів та моторів заводу "Ремпобуттехніка" за станом на 08.11.1994 обліковується об’єкт: "Дамба причалу № 2", 1960 року випуску (виготовлення), інвентарний номер 195.

          Договір від 21.03.1995 нотаріально засвідчений 21.03.1995 та зареєстрований виконкомом Черкаської міської Ради народних депутатів 17.07.1995 за № 368.

          Рішенням виконавчого комітету Черкаської обласної Ради народних депутатів "Про єдиний орган приватизації в області" від 23.03.1995 № 45 вирішено приєднати управління приватизації і комунального майна обласної Ради народних депутатів до регіонального відділення Фонду державного майна України, утворивши єдиний орган приватизації в області.

          03.08.1995 між першим позивачем та товариством покупців Черкаського орендного підприємства "Ремпобуттехніка" складено акт передачі державного майна цілісного майнового комплексу Черкаського орендного підприємства "Ремпобуттехніка" згідно з договором купівлі-продажу від 21.03.1995.

          У листі від 10.08.10 за № 10-02-3352 першим позивачем повідомлено прокурору, що при приватизації державного майна Черкаського орендного підприємства "Ремпобуттехніка" до статутного фонду ввійшла дамба причалу № 2 (інв. № 196) із залишковою вартістю 153,8 грн. (а.с. 20).

          Згідно з п.1.1 Статуту першого відповідача, зареєстрованого 21.12.1995, реєстраційний № 03057940, орендне підприємство Черкаського обласного заводу "Ремпобуттехніка" перетворено в Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Ремпобуттехніка", яке є правонаступником майнових прав і зобов’язань орендного підприємства Черкаського обласного заводу "Ремпобуттехніка".

          Відповідно до п.1.1 Статуту другого відповідача, реєстраційний № 6801 від 25.12.1997, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремпобутсервіс" створене шляхом реорганізації, а саме: виділення зі складу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Ремпобуттехніка" майнового комплексу – цеху по ремонту і утриманню човнів і створення на його майні самостійного товариства з обмеженою відповідальністю; Товариство з обмеженою відповідальністю є правонаступником частки майна Заводу "Ремпобуттехніка" зі статутним фондом товариства 2 846,27 грн.

          Згідно зі ст. 2 Закону України " Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) від 06.03.1992 № 2171-ХІІ в редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу державного майна від 21.03.1995 (далі – Закон № 2171), об’єктами малої приватизації є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, в тому числі об’єкти незавершеного будівництва; балансова вартість основних фондів зазначених об’єктів не повинна перевищувати 20 мільйонів карбованців за станом на 1 травня 1992 року (після їх індексації).

          В статті 2 Закону № 2171 зазначено, які будівлі або їх окремі частини, не можуть бути об’єктами малої приватизації, до них дамби причалу не віднесено.

          Статтею 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" від 04.03.1992 № 2163-ХІІ в редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу державного майна від 21.03.1995 (далі – Закон № 2163), встановлено, що до об’єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими           комплексами; незавершене будівництво; частки (паї, акції), що належать державі у майні господарських товариств та інших об’єднань.

          У ч. 2 ст. 5 Закону № 2163 наведено перелік об’єктів державної власності, що приватизації не підлягають, до яких такий об’єкт, як дамба причалу, не віднесено.

          Відповідно до ч.3 Закону № 2163 перелік об’єктів (груп об’єктів), що не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

                    Станом на час укладення договору купівлі-продажу державного майна від 21.03.1995 був чинним Перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва,

приватизація яких не допускається, затверджений Декретом Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 № 26-92, до якого віднесено меліоративні та захисні споруди і водосховища (пункт 17).

          Докази того, що нормами законодавства, чинного на час укладання договору купівлі-продажу державного майна від 21.03.1995, дамби причалів віднесені до захисних споруд, у матеріалах справи відсутні.

          Відповідно до довідки Черкаського регіонального управління водних ресурсів від 05.04.2007 № 199, дамба для розташування і зберігання човнів не відноситься до захисних споруд на Кременчуцькому водосховищі (а.с. 34).

          Згідно з водогосподарським паспортом, виготовленим інститутом "Укрдіпроводгосп" в 1981р., погодженим Держводгоспом УРСР 16.11.1982 (розділ ІХ), дамба причалу, яка знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Набережна, 83/1, загальною площею 215 195 кв.м, рік введення в експлуатацію 1960, що станом, зокрема, на 01.11.1991, належала заводу "Ремпобуттехніка", серед захисних споруд, у тому числі захисних дамб, не значиться.

          У позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог відсутнє посилання на норму Цивільного кодексу, як підставу визнання договору від 21.03.1995 частково недійсним та є посилання на порушення законодавства, і вказано, що це надає підстави вважати, що дамба причалу № 2 під час приватизації державного майна була незаконно включена до статутного фонду орендного підприємства "Ремпобуттехніка".

           Відповідно до ст. 48 ЦК Української РСР, чинного на час укладення договору від 21.03.1995, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

          Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину ( п.2 Постанови Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

          Відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди (п.10 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними".

          Оскільки законодавством, яке діяло на момент укладення договору купівлі-продажу державного майна від 21.03.1995, не було віднесено дамбу причалу до захисних споруд, то, таким чином, немає підстав для віднесення її до Переліку майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація яких не допускається, затвердженого Декретом Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 № 26-92.

           Отже, підстави для твердження, що договір купівлі-продажу державного майна від 21.03.1995, у частині купівлі-продажу дамби причалу № 2, укладено з порушенням вимог закону, відсутні.

          Внаслідок того, що підстави, встановлені нормами законодавства, яке діяло на момент укладення договору купівлі-продажу державного майна від 21.03.1995, для визнання цього договору недійсним у частині включення до цілісного майнового комплексу дамбу причалу № 2 за адресою: м. Черкаси, вул. Набережна, 83/1, відсутні, то немає підстав, передбачених нормами законодавства, для визнання незаконним включення до статутного фонду другого відповідача дамби причалу № 2, витребування її із володіння другого відповідача та зобов’язання другого відповідача передати дамбу причалу № 2 у власність держави – органу, що здійснює управління державним майном.

          У зв’язку з відсутністю підстав для задоволення позову, немає підстав для розгляду обставин щодо застосування строку позовної давності.          

          Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, зважаючи на те, що оскільки наведені в апеляційній скарзі та письмових поясненнях, Правила технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 29.03.2004 № 251, Методичні рекомендації стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.04.2009 № 660/5, прийняті після укладення договору від 21.03.1995, то відсутні підстави керуватись цим законодавством при визначенні відповідності договору вимогам закону.

          Так само, немає підстав керуватись нормами Закону України "Про приватизацію державного майна", наведеними у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог у редакції, яка почала діяти вже після укладення договору від 21.03.1995.

          Згідно з п.п. 51, 76 ГОСТу 19185-73 "Гідротехніка. Основні поняття. Терміни та визначення." дамба, це - гідротехнічна споруда у вигляді насипу для захисту території від повеней, для огороджування штучних водойомів, для направлення відхилень потоків води; причал, це – гідротехнічна споруда, яка має відбійне обладнання та призначене для стоянки, обробки та обслуговування суден.

          У вищезазначеному інвентаризаційному описі № 2 основних засобів цеху по ремонту човнів та моторів станом на 01.11.1994, спірний об’єкт зазначений, як дамба причалу № 2.

          У довідці Черкаського регіонального управління водних ресурсів від 05.04.2007 № 199 опис об’єкту наведено, як: "Дамба для розташування і зберігання човнів".

          У зазначеному ГОСТі немає визначення поняття: "Дамба причалу", а причал не визначається, як споруда, що має захисне значення.

          Крім того, відповідно до ввідної частини вищезгаданого ГОСТу, терміни, встановлені даним стандартом, обов’язкові для застосування в документації усіх видів, підручниках, учбових посібниках та довідковій літературі, а у решті випадків застосування цих термінів не рекомендується.

          Отже, підстави для застосування терміну: "Дамба", наведеному у вказаному ГОСТі, до конкретної дамби причалу № 2 відсутні.

          Оскільки дамба причалу № 2 не є набережною або морською гідротехнічною спорудою, немає підстав для застосування ОСТу 31.0006-77 "Гідротехніка, Морські гідротехнічні споруди, Терміни та визначення".

          Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Однак, стверджуючи, що довідка Черкаського регіонального управління водних ресурсів від 05.04.2007 не свідчить, що дамба причалу не відносилась до захисних споруд станом на момент укладення договору від 21.03.1995, в апеляційній скарзі відсутнє посилання на доказ, який набрав юридичної сили на момент укладення зазначеного договору, що підтверджував би протилежне зазначеному в довідці.

          З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав, встановлених законодавством та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

          Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          1. Рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2010 у справі № 07/1880 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

          2. Справу № 07/1880 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

15.02.11 (відправлено)