Постанова № 13834813, 07.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2011 № 27/315

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Поляк О.І.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Олексієнко Т.В.

від відповідача - Свистун С.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк"

на рішення Господарського суду м.Києва від 01.11.2010

у справі № 27/315 ( .....)

за позовом ТОВ "Мастерфиш"

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк"

про розірвання договору та стягнення 40357,17 грн.

Суть рішення і апеляційної скарги:

У вересні 2010 року ТОВ «Мастерфиш» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «КБ «Експобанк» про розірвання договору на відкриття та обслуговування банківського рахунку, а також стягнення 36664, 00 грн. залишку грошових коштів з рахунку та 3693, 17 грн. - штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.11.2010 року (дата підписання 08.11.2010 року) у справі № 27/315 (суддя Дідиченко М.А.) позов задоволено частково. Розірвано договір банківського рахунку № 4917 від 16.03.2006 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційним банком “Експобанк” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Мастерфиш”. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Експобанк” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мастерфиш” залишок коштів у розмірі 35 964 грн. 70 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 444 грн. 66 коп. та 210 грн. 32 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ПАТ «КБ «Експобанк» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення скасувати.

Апеляційна скарга мотивована неповним зясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду, дійсним обставинам справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального права судом першої інстанції. Зокрема, апелянт зазначає, що ОСОБА_1 як новопризначена особа повинна була особисто зявитися за адресою відповідача і надати відповідне документальне підтвердження своїх повноважень, у тому числі і картку зі зразком свого підпису.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.12.2010 року відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.02.2011 року.

18.01.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2011 року № 01-23/1/1 «Про зміну складу колегії суддів» були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у даній справі колегії суддів у складі: Поляк О.І. - головуючий суддя, судді Кропивна Л.В., Рудченко С.Г.

У судове засідання 07.02.2011 року зявилися представники сторін.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 16.03.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційним банком “Експобанк” (банк) в особі начальника ОПЕРУ Георгадзе Тетяни Андріївни та Товариством з обмеженою відповідальністю “Мастерфиш” (клієнт) в особі генерального директора ОСОБА_1 було укладено договір банківського рахунку № 4917 (далі - договір), за умовами якого банк відкриває клієнту поточний рахунок в національній валюті України № 26004104917101 та приймає і зараховує на рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, а також виконує розпорядження клієнта на здійснення операцій за рахунком, в тому числі на переказ грошових коштів з рахунку за допомогою платіжних інструментів.

Згідно п. 1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Експобанк” воно є правонаступником всіх прав та обовязків Відкритого акціонерного товариства “Комерційний банк “Експобанк” на підставі рішення Загальних Зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства “Комерційний банк “Експобанк” (протокол від 30.10.2009 року № 4/2009). Відкрите акціонерне товариство “Комерційний банк “Експобанк” є правонаступником всіх прав та обовязків Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційного банку “Експобанк”.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2010 року генеральним директором ТОВ “Мастерфиш” - Петрушовою Наталією Іванівною, було подано заяву про закриття рахунку в ПАТ “КБ “Експобанк”.,

У відповідь листом ПАТ “КБ “Експобанк” № 1103/955 від 19.02.2010 року повідомлено, що банк не має правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 як директора ТОВ “Мастерфиш”, в звязку з тим, що новопризначена особа має особисто подати картку із зразками підписів і відбитків печатки, предявити паспорт або документ, що його замінює, і документи, що підтверджують її повноваження.

12.03.2010 року позивачем було подано до банку лист, відповідно до якого він повторно просив відповідача закрити рахунок № 26004104917101. Як вбачається яз додатків до вказаного листа, позивачем була додана, зокрема, картка із зразками підпису ОСОБА_1 та відбитки печатки ТОВ “Мастерфиш”, копія протоколу № 1 установчих зборів від 19.01.2010 року, копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 09.03.2010 року, копія довідки АБ № 243724 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 17.02.2010 року.

У відповідь відповідач листом № 1103/1498 від 01.04.2010 року повідомив про відмову у закритті рахунку, посилаючись на те, що інструкцією “Про відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах” передбачено, що новопризначена особа (особи) має особисто подати картку із зразками підписів і відбитком печатки, предявити паспорт або документ, що його замінює, і документи, що підтверджують її повноваження.

Враховуючи відмову відповідача у закритті рахунку позивача, останній звернувся до суду з вимогами про розірвання договору банківського рахунку № 4917 від 16.03.2006 року, стягнення залишку коштів з рахунку № 26004104917101 ТОВ “Мастерфиш” у сумі 36664, 00 грн. та штрафних санкцій у сумі 3693, 17 грн.

Встановивши вказані обставини справи, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання договору банківського рахунку № 4917 від 16.03.2006 року і стягнення залишку коштів з рахунку № 26004104917101 ТОВ “Мастерфиш” у сумі 35964, 70 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з наступних підстав.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором банківського рахунка.

Згідно із ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобовязується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Банк зобовязаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

В силу ч. 1 ст. 1075 вказаного Кодексу договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Пунктом 20.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою НБУ № 429 від 12.11.2003 року (далі - Інструкція), встановлено, що поточні рахунки клієнтів банків закриваються:

-на підставі заяви клієнта;

-на підставі рішення відповідного органу, на який згідно із законом покладено функції щодо припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (за заявою ліквідатора, голови або члена ліквідаційної комісії, управителя майна тощо);

-у разі смерті власника рахунку - фізичної особи та фізичної особи - підприємця (за заявою третьої особи, зокрема спадкоємця);

-на інших підставах, передбачених законодавством України або договором між банком і клієнтом.

Відповідно до п. 20.5 Інструкції закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку, складеної в довільній формі із зазначенням таких обов'язкових реквізитів:

-найменування банку;

-найменування (прізвища, ім'я, по батькові), ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ (ідентифікаційного номера) власника рахунку;

-номера рахунку, який закривається;

-дати складання заяви.

Заява про закриття поточного рахунку юридичної особи підписується керівником юридичної особи або іншою уповноваженою на це особою і засвідчується відбитком печатки юридичної особи.

У п. а п. 9.1 договору сторони погодили, що рахунок може бути закритий банком на підставі заяви клієнта.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 3 ст. 1075 ЦК України закріплено, що залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Згідно п. 20.6 Інструкції банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо).

Як вбачаться із довідки ТОВ “КМ “Експобанк” № 2002/06-398 від 26.10.2010 року, станом на 26.10.2010 року залишок на поточному рахунку № 26004104917101 ТОВ “Мастерфиш” становить 35964, 70 грн.

Докази перерахування залишку коштів на рахунку № 26004104917101, який належить ТОВ “Мастерфиш”, в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги безпідставне відхилення відповідачем заяви позивача про закриття рахунку, а відтак порушення умов зазначеного договору, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача в частині розірвання договору банківського рахунку № 4917 від 16.03.2006 року та стягнення 35964, 70 грн. залишку коштів на рахунку.

Щодо посилання апелянта на абз. 3 п. 2.4 Інструкції, згідно якого у разі змін у складі осіб, які мають право розпоряджатися рахунком юридичної особи або відокремленого підрозділу, новопризначена особа (особи) має особисто подати картку із зразками підписів і відбитком печатки, пред'явити паспорт або документ, що його замінює, і документи, що підтверджують її повноваження, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 9 статуту ТОВ “Мастерфиш”, затвердженого протоколом Загальних зборів учасників № 6-02/07 від 06.02.2007 року (далі - Статут), вищим органом товариства є збори учасників. Виконавчим органом є дирекція, яку очолює генеральний директор та одноособово здійснює керівництво поточною діяльністю товариства (п. 9.2 Статуту).

До компетенції зборів учасників належить обрання та відкликання генерального директора (п. 10.13. Статуту).

На підставі протоколу №1 Установчих Зборів про створення та діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю “Мастерфиш” від 19.01.2006 року ОСОБА_1 було обрано на посаду генерального директора позивача.

Наказом № 147 від 14.04.2007 року у зв'язку з неможливістю ОСОБА_1 виконувати обов'язки генерального директора, тимчасово виконуючим обов'язки генерального директора ТОВ “Мастерфиш” було призначено ОСОБА_2

Тимчасове виконання обов'язків за посадою відсутнього працівника покладається на іншого працівника наказом (розпорядженням) по підприємству за наявності його згоди (ч. 1 ст. 33 КЗпП України). Виконуючим обов'язки можна призначити лише за посадою, яку вже зайнято, а відповідного працівника, який обіймає цю посаду, тимчасово немає. Призначення працівника виконуючим обов'язки за вакантною посадою не допускається.

Відповідно до п. 11.2 Статуту генеральний директор призначається зборами на підставі пропозиції учасників терміном на пять років. Він може бути достроково відкликаний з цієї посади, а також призначений на новий термін.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Разом з цим, докази відкликання загальними зборами ОСОБА_1 із займаної посади генерального директора ТОВ “Мастерфиш” в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані.

Крім того, згідно п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України “Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України” від 22.01.1996 року № 118 у разі необхідності внесення змін до облікової картки Державного реєстру, суб'єкт господарської діяльності в десятиденний термін подає змінені (доповнені) нормативні та установчі документи до відповідного органу державної статистики і вносить зміни (доповнення) до своєї облікової картки.

Як вбачається з довідки АБ №243724 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, станом на 17.02.2010 року керівником підприємства ТОВ “Мастерфиш”, код ЄДРПОУ 34242073, є ОСОБА_1.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 09.03.2010 р. ТОВ “Мастерфиш”, ЄДРПОУ 34242073, очолює керівник: ОСОБА_1.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки ОСОБА_1 не є новопризначеною особою, посилання апелянта на абз. 3 п. 2.4 Інструкції, як на підставу відмови у задоволенні заяви позивача, є недоречним.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2010 року генеральним директором ТОВ „Мастерфиш” ОСОБА_1 була подана до банку нова картка із зразками підпису та документи, які підтверджують її повноваження, про що свідчить відбиток штампу банку від 12.03.2010 року на листі позивача (а. с. 91).

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3693, 17 грн. штрафних санкцій з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно із ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які божник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

За змістом частини 1 статті 546 ЦК України неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобовязання.

Відповідно до частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

При цьому, згідно з частиною 1 статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що неустойка може бути застосована лише, якщо це встановлено договором, укладеним в письмовій формі, або законом.

Разом з цим, умови щодо сплати відповідачем неустойки (штрафу, пені) за порушення ним обовязку повернення залишку коштів на рахунку укладений між сторонами договір не містить.

За таких обставин колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 01.11.2010 року у справі № 27/315 та задоволення апеляційної скарги ПАТ «КБ «Експобанк».

В силу ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.11.2010 року у справі № 27/315 залишити без змін.

3. Матеріали справи №27/315 скерувати до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Головуючий суддя

Судді