Постанова № 13834812, 07.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2011                                                                                           № 56/218

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Поляк О.І.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Тарчинська В.В.

від відповідача -не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "КАМІА ПЛЮС"

на рішення Господарського суду м.Києва від 18.10.2010

у справі № 56/218 ( .....)

за позовом                               ТОВ "КАМІА ПЛЮС"

до                                                   ТОВ "Каолін ГОБ Україна"

про                                                   стягнення 485148,55 грн.

Суть рішення і апеляційної скарги:

У серпні 2010 року ТОВ "Каміа Плюс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Каолін ГОБ Україна" про стягнення 485 148,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати коштів за оренду вагонів за договором № 04/08-04 від 19.03.2008 року та додаткової угоди до нього.

До вирішення господарським судом спору по суті позивачем була подана заява про зменшення позовних вимог, згідно з якою позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 438 279,32 грн. та пеню у розмірі 41 874,23 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.10.2010 року (дата підписання – 25.10.2010 року) у справі № 56/218 (суддя – Джарти В.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каолін ГОБ Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМІА ПЛЮС" 157 419 (сто п‘ятдесят сім тисяч чотириста дев‘ятнадцять) грн. 59 коп. основного боргу, 3 217 (три тисячі двісті сімнадцять) грн. 66 коп. пені, 1 754 (одна тисяча сімсот п‘ятдесят чотири) грн. 20 коп. державного мита, 76 (сімдесят шість) грн. 58 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Каміа Плюс" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення господарського суду міста Києва скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з’ясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи, а також невідповідністю висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи. Зокрема, апелянт зазначає, що згідно п. п. 4.2, 4.4 договору орендна плата нараховується з моменту передачі рухомого складу на станції орендаря до моменту його прибуття з оренди на станцію орендодавця згідно актів приймання-передачі вагонів. А в силу п. 6.2 договору передплата орендної плати проводиться орендарем щомісяця не пізніше 10-го числа календарного місяця оренди рухомого складу на підставі рахунків орендодавця.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 року відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.01.2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2011 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги в даній справі на 15 днів, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 07.02.2011 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2011 року № 01-23/1/1 «Про зміну складу колегії суддів» були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у даній справі колегії суддів у складі: Поляк О.І. - головуючий суддя, судді Кропивна Л.В., Рудченко С.Г.

У судове засідання 07.02.2011року з’явився лише представник позивача, представник відповідача в призначене судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 19.03.2008 року між ТОВ "Каміа Плюс" (орендодавець) та ТОВ "Каолін ГОБ Україна" (орендар) був укладений договір оренди № 04/08-04 (далі – договір), згідно п. 1.1 якого позивач передає, а відповідач приймає в тимчасове платне користування рухомий склад (залізничні вагони-цистерни моделі 15-1443).

Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що об‘єкт оренди передається відповідачу на станції відповідача згідно з актом прийому-передачі, який складається і підписується сторонами. Об‘єкт оренди вважається переданим відповідачу з моменту підписання обома сторонами акту прийому-передачі цистерн в оренду.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу в орендне користування 34 вагони–цистерни, що підтверджується підписаними обома сторонами актами прийому-передачі, а саме:

за актом прийому–передачі від 31.01.2008 –18 цистерн;

за актом прийому–передачі від 02.04.2008 –1 цистерну;

за актом прийому–передачі від 05.04.2008 –1 цистерну;

за актом прийому–передачі від 24.04.2008 –5 цистерн;

за актом прийому–передачі від 25.04.2008 –2 цистерни;

за актом прийому–передачі від 26.04.2008 –5 цистерн;

за актом прийому–передачі від 27.04.2008 –1 цистерну.

Згідно п. 4.1 договору орендна плата за користування одиницею рухомого складу за добу на момент підписання договору складає 101,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до п. 4.2 договору орендна плата нараховується з моменту передачі рухомого складу в оренду на станції орендаря до моменту прибуття рухомого складу з оренди на станцію орендодавця згідно актів прийому-передачі, підписаних по даті календарного штемпеля в залізничній накладній.

У п. 6.1 договору зазначено, що орендна плата за перший місяць оренди рухомого складу сплачується орендарем у формі 100 % передплати орендодавцю на підставі рахунку останнього.

Наступна сплата орендної плати проводиться орендарем орендодавцю щомісяця не пізніше 5 числа календарного місяця оренди рухомого складу на підставі рахунків орендодавця (п. 6.2 договору).

Зміна орендної плати оформляється додатковою угодою до дійсного договору (п. 4.2 договору).

Додатковою угодою № 4 від 01.03.2009 року до договору оренди № 04/08-04 від 19.03.2008 року сторони погодили, що з 01.03.09 року орендна плата за використання вагонів-цистерн становитиме 210 грн. на добу та виклали п. 6.2. договору в новій редакції, згідно якої наступна передплата орендної плати проводиться орендарем орендодавцю щомісяця не пізніше 10-го числа календарного (поточного) місяця оренди рухомого складу на підставі рахунків орендодавця.

Як уже зазначалось, ТОВ "Каміа Плюс" звернулося з позовом про стягнення з відповідача 438 279,32 грн. заборгованості та 41 874,23 грн. пені.

Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ "Каолін ГОБ Україна" 154 201,93 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 вказаного Кодексу).

Відповідно до ст. 530 вказаного Кодексу, якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно частини 6 вказаної норми до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762 вказаного Кодексу).

Як уже зазначалось, додатковою угодою № 4 від 01.03.2009 року до договору оренди № 04/08-04 від 19.03.2008 року сторони погодили, що наступна передплата орендної плати проводиться орендарем орендодавцю щомісяця не пізніше 10-го числа календарного (поточного) місяця оренди рухомого складу на підставі рахунків орендодавця.

Відповідно до п. 6.4. договору сторони щомісячно складають та підписують двосторонній акт виконаних робіт. По закінченню терміну оренди, протягом 5-ти робочих днів від дати прибуття орендованого РС на станцію призначення, визначену позивачем, складаються акт виконаних робіт та акт звірки взаєморозрахунків, які є підставою для припинення дії договору і проведення остаточних розрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, заявляючи вимоги про стягнення з відповідача 438 279,32 грн. орендної плати за липень 2009 року - січень 2010 року, позивач посилається на акти здачі – прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2009 № ОУ-0000074, від 31.08.2009 № ОУ-0000084, від 30.09.2009 № ОУ-0000095, від 31.10.2009 № ОУ-0000106, від 30.11.2009 № ОУ-0000111, від 31.12.2009 № ОУ-0000132, від 18.01.20010 № ОУ-0000011; рахунки – фактури від 02.07.2009 № СФ-0000066, від03.08.2009 № СФ-00000075, від 02.09.2009 № СФ-0000086, від 02.10.2009 № СФ-0000096, від 04.11.2009 № СФ-00097, від 01.12.2009 № СФ-00100

Однак, акти здачі – прийняття робіт (надання послуг) відповідачем не підписані.

При цьому, матеріали справи містять докази направлення на адресу відповідача лише рахунків від 02.10.2009р., від 04.11.2009р., від 01.12.2009р. та актів від 30.09.2009р., від 30.10.2009р., від 31.12.2009р., від 18.01.2010р.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з цим, докази направлення на адресу відповідача актів здачі – прийняття робіт (надання послуг) чи рахунків за липень – серпень 2009 року в матеріалах справи відсутні та позивачем не надані, а відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що розмір заборгованості відповідача за вказаний період позивачем не доведений.

Крім того, слід зазначити, що суми, вказані в рахунках – фактурах, не відповідають сумам, вказаним у вищезазначених актах здачі – приймання робіт (надання послуг); в актах здачі – приймання виконаних робіт зазначені номери вагонів – цистерн, по яких відсутні акти прийому – передачі їх в орендне користування відповідачу, зокрема, два вагона № 57235624, 50202985; в рахунках – фактури зазначено про компенсацію залізничного тарифу по ваганам –цистернам, по яких відсутні акти – приймання передачі в оренду, а саме: № 57235624, № 57170136, 50202985.

Перерахувавши розмір основного боргу, заявленого до стягнення позивачем, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 154 201,93 грн. заборгованості, виходячи з наступного.

За вересень 2009 року – рахунок (попередня оплата за оренду цистерн у вересні 2009 року) на загальну суму 100800,00 грн., акт (оренда, компенсація вартості пропарювальних робіт, залізничного тарифу) на загальну суму 113066,96 грн. Акт здачі – приймання за вересень судом приймається частково, оскільки у вартість оренди включені номери вагонів – цистерн, по яких відсутні акти прийому – передачі їх в орендне користування відповідачу, а саме: №50202985, №57235624 на загальну суму 8225,00 грн., а компенсація відповідачем залізничного тарифу, договором не передбачена.

Таким чином, розмір заборгованості відповідача за вересень складає 91 502,72 грн.

За жовтень 2009 року - рахунок (оренда цистерн, компенсації залізничного тарифу, компенсація пропарювальних робіт) на загальну суму 78626,96 грн., акт (оренда, компенсація вартості пропарювальних робіт, залізничного тарифу) на загальну суму 48646,02 грн. Акт здачі – приймання за жовтень судом приймається частково, оскільки у вартість оренди включений вагон – цистерна, по якому відсутній акт прийому – передачі в орендне користування відповідачу, а саме: №50202985 на загальну суму 875,00 грн., у вартість компенсації подачі на прибирання включені вагони – цистерни, по яким відсутні акти прийому –передачі їх в орендне користування відповідачу, а саме: №57235624, № 57170136 на загальну суму 100,00 грн., а також у зв‘язку з тим, що компенсація відповідачем залізничного тарифу, договором не передбачена.

Отже, розмір заборгованості відповідача за жовтень складає 39669,54 грн.

За листопад 2009 року - рахунок (оренда цистерн, компенсації залізничного тарифу, компенсація пропарювальних робіт, прибирання) на загальну суму 33106,02 грн., акт (оренда) на загальну суму 10500,00 грн., а акт на загальну суму 10500,00 грн. (оренда). У зв‘язку з тим, що вказані позивачем у рахунку від 04.11.2009р. витрати на прибирання, пропарювання, компенсація тарифу були включені в акт за жовтень, то загальна сума заборгованості за оренду відповідача за листопад складає 12600,00 грн.

За грудень 2009 – рахунок (попередня оплата за оренду цистерн у грудні 2009 року) на загальну суму 12600,00 грн., акт (оренда, компенсація залізничного тарифу) на загальну суму 8741,40 грн. За таких обставин, розмір заборгованості відповідача за грудень складається тільки з оренди на загальну суму 7560,00 грн.

За січень 2010 – рахунок відсутній, акт (оренда, компенсація вартості пропарювання) на загальну суму 7869,67 грн. Таким чином, розмір заборгованості відповідача за грудень складається тільки з оренди на загальну суму 7869,67 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 159 201,93 грн.

Як зазначає позивач, відповідачем була здійснена лише часткова оплата заборгованості в сумі 15 000,00 грн., десять тисяч з яких були враховані судом під час розгляду справи № 16/407, провадження у справі про стягнення яких було припинено.

Докази сплати відповідачем решти заборгованості в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 154 201,93 грн. заборгованості.

Наданий позивачем до суду апеляційної інстанції акт прийому-передачі від 17.03.2009 року, згідно з яким на виконання умов договору № 04/08-04 від 19.03.2008 року позивач передав відповідачу в оренду 2 вагони-цистерни №№ 57235624, 50202985, колегією суддів в силу ч. 1 ст. 101 ГПК України до уваги не приймається, оскільки апелянтом не обґрунтована неможливість його подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Крім того, господарський суд міста Києва стягнув з відповідача на користь позивача 3 217,66 грн. пені.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Пунктами 9.3. договору передбачено відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне перерахування коштів (повністю або частково) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожний день прострочки.

Перевіривши розрахунок розміру пені, зроблений судом, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 3217,66 грн.

За таких обставин колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2010 року у справі № 56/218 та задоволення апеляційної скарги.

В силу ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

          1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміа Плюс" залишити без задоволення.

          2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2010 року у справі № 56/218 залишити без змін.

          3. Матеріали справи № 56/218 скерувати до господарського суду міста Києва.          

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді