Рішення № 138347508, 30.06.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/4992/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючої судді Левицької Я.К.,

за участю секретаря судового засідання Новіцької О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у м. Києві, про визнання права власності на автомобіль,

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2026 року ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Солдаткіна О.С. через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати за ним право власності на автомобіль марки HYUNDAI SANTA FE, 2009 року випуску, об`єм двигуна 2656 куб. см, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 квітня 2010 року позивач набув право власності на вказаний транспортний засіб на підставі біржової угоди від 23 квітня 2010 року серії ВВ № 59496, укладеної на товарній біржі на бланку, зареєстрованому в Департаменті Державтоінспекції МВС України. Того ж дня транспортний засіб було зареєстровано за позивачем у ВРЕР УДАІ УМВС України в Київській області, видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 та присвоєно державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Позивач зазначає, що з моменту набуття права власності він безперервно, відкрито та добросовісно володіє й користується автомобілем, здійснює його технічне обслуговування в офіційному сервісному центрі, страхує транспортний засіб, несе витрати на його утримання та зберігання, зокрема в гаражно-будівельному кооперативі. Жодних дій, спрямованих на зняття транспортного засобу з обліку, скасування реєстрації або відчуження автомобіля на користь третіх осіб, він не вчиняв і відповідних заяв до органів Державтоінспекції чи сервісних центрів МВС не подавав.

Про порушення свого права позивач дізнався лише у грудні 2025 року за таких обставин: 30 грудня 2025 року належний йому автомобіль було евакуйовано Управлінням (інспекцією) з паркування Департаменту територіального контролю м. Києва за порушення правил паркування біля Південного залізничного вокзалу м. Києва та поміщено на спеціальний майданчик за адресою: м. Київ, вул. Мрії, 19. При спробі сплатити штраф і повернути автомобіль виявилося, що відомості про транспортний засіб з державним реєстраційним номером НОМЕР_3 у системі відсутні, а за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів автомобіль позивачу не належить і знятий з обліку.

За результатами адвокатських запитів встановлено, що 06 жовтня 2010 року в ТСЦ МВС № 3246 транспортний засіб «знято з обліку у зв`язку зі скасуванням реєстрації» нібито ОСОБА_1 , а 18 жовтня 2010 року скасовано реєстраційну дію щодо зняття з обліку ОСОБА_3 на підставі постанови УСБУ в м. Києві від 09 вересня 2010 року про анулювання реєстраційної операції. Позивач категорично заперечує факт свого звернення 06 жовтня 2010 року із будь-якою заявою про зняття транспортного засобу з обліку, стверджує, що відповідного волевиявлення не висловлював, а запис до реєстру внесено без його відома та згоди.

Позивач посилається на те, що з метою врегулювання ситуації у позасудовому порядку звертався до ОСОБА_2 , яка за даними реєстру значиться власником транспортного засобу, з пропозицією вчинити дії, необхідні для перереєстрації транспортного засобу, проте отримав відмову, що, на його переконання, свідчить про невизнання відповідачем-1 його права власності. Таким чином позивач, будучи фактичним власником транспортного засобу на підставі дійсного правочину, не визнається власником такого транспортного засобу за даними державного реєстру, що унеможливлює повернення автомобіля зі штрафного майданчика, подальше користування та розпорядження належним йому майном. Позивач позбавлений можливості самостійно здійснити державну реєстрацію транспортного засобу на своє ім`я, оскільки відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів власником автомобіля значиться відповідач-1. У зв`язку з чим змушений звернутися до суду з цим позовом про визнання за ним права власності на транспортний засіб з метою подальшої державної реєстрації автомобіля за Позивачем у встановленому законом порядку.

Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 31.03.2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

14 квітня 2026 року Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) через підсистему «Електронний суд» подав пояснення щодо позову, в яких навів відомості Єдиного державного реєстру транспортних засобів про історію реєстраційних дій зі спірним автомобілем, виклав положення про свій правовий статус як відокремленого підрозділу ГСЦ МВС без статусу юридичної особи, а також загальний порядок державної реєстрації (перереєстрації) та зняття з обліку транспортних засобів, встановлений Законом України «Про дорожній рух» і Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388. Третя особа звернула увагу суду на те, що у 2010 році реєстраційні операції зі спірним транспортним засобом проводили відповідні управління ДАІ УМВС України в областях та в м. Києві, які на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 та наказу МВС України від 30 листопада 2015 року № 1532 ліквідовано без правонаступництва, у зв`язку з чим документи, які стали підставою для скасування реєстрації, у розпорядженні сервісних центрів МВС відсутні. Третя особа також зазначила, що одним із документів, які підтверджують правомірність придбання транспортного засобу, є засвідчена в установленому порядку копія рішення суду із зазначенням особи, яка визнається власником, марки, моделі, року випуску та ідентифікаційних номерів складових частин.

17 квітня 2026 року представник позивача через підсистему «Електронний суд» подав відповідь на пояснення третьої особи, в якій наголосив, що наведені сервісним центром відомості дублюють інформацію позовної заяви, а ліквідація органів Державтоінспекції без правонаступництва не може бути підставою для обмеження або унеможливлення реалізації та захисту права власності позивача, оскільки це суперечило б принципу верховенства права, зокрема його складовим - принципам правової визначеності та ефективного судового захисту.

04 травня 2026 року до суду від представника відповідача 1 - адвоката Драчука Ю.П. надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача посилається на те, що ОСОБА_2 не є належним відповідачем у даній справі, оскільки вона не є власником спірного транспортного засобу з 2010 року, не володіє ним чи реєстраційними документами на нього, а отже об`єктивно не має законних повноважень на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо такого транспортного засобу.

27 травня 2026 року судом закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін по справі.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача 1 у відзиві на позовну заяву просив здійснювати розгляд справи без його участі.

Відповідач 2 у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про розгляд справи, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи у письмових поясненнях просив розглядати справу за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд встановив такі обставини.

Предметом спору є автомобіль марки HYUNDAI SANTA FE, 2009 року випуску, об`єм двигуна 2656 куб. см, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .

За відомостями Єдиного державного реєстру транспортних засобів, наданими як позивачем, так і третьою особою, історія реєстраційних дій щодо спірного транспортного засобу є такою: 18 лютого 2010 року у ВРЕР УДАІ в м. Києві транспортний засіб тимчасово зареєстровано, а згодом того ж дня зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 на підставі довідки-рахунку від 18 лютого 2010 року № ДДР809559; 23 лютого 2010 року знято з обліку для реалізації власником ОСОБА_2 ; 26 лютого 2010 року зареєстровано на ім`я ОСОБА_3 на підставі біржової угоди від 26 лютого 2010 року № 420053; 22 квітня 2010 року знято з обліку для реалізації власником ОСОБА_3 ; 27 квітня 2010 року у ВРЕР УДАІ в Київській області зареєстровано на ім`я ОСОБА_1 на підставі біржової угоди від 23 квітня 2010 року серії ВВ № 59496.

Надалі, 06 жовтня 2010 року у ВРЕР УДАІ в Київській області проведено скасування реєстрації із зазначенням «знято з обліку для реалізації ОСОБА_1 », а 18 жовтня 2010 року у ВРЕР УДАІ в м. Києві проведено скасування реєстрації із зазначенням «знято з обліку для реалізації ОСОБА_4 » із посиланням на підставу - постанову УСБУ в м. Києві від 09 вересня 2010 року про анулювання реєстраційної операції.

Факт державної реєстрації транспортного засобу за позивачем 27 квітня 2010 року підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , оригінал якого разом із номерними знаками НОМЕР_3 перебуває у позивача, копією облікової картки транспортного засобу з архівної бази Реєстраційно-інформаційної системи МВС України, а також відомостями ЄДРТЗ, наданими Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Київській та Чернігівській областях листом від 13 січня 2026 року № 31/33 і Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в м. Києві у поясненнях третьої особи.

Судом встановлено, що підставою внесення 27 квітня 2010 року реєстраційного запису про позивача була біржова угода від 23 квітня 2010 року серії НОМЕР_5 . Ця обставина зафіксована у відомостях державного реєстру, ведення якого здійснює МВС, підтверджується відповідями двох регіональних сервісних центрів та жодним учасником справи не заперечується й не спростована.

Листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Київській та Чернігівській областях від 19 січня 2026 року повідомлено, що зазначений сервісний центр не є володільцем документів, які стали підставою для реєстраційної дії зі скасування реєстрації, оскільки вона здійснювалася підрозділами Департаменту Державтоінспекції МВС України, які перебувають у стані припинення на підставі наказу МВС України від 30 листопада 2015 року № 1532.

Листом Служби безпеки України від 13 січня 2026 року повідомлено, що за даними Системи електронного документообігу СБ України в Центральному управлінні СБ України та в Головному управлінні СБ України у м. Києві та Київській області звернень, заяв чи повідомлень щодо транспортного засобу HYUNDAI SANTA FE, VIN НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , а також стосовно ОСОБА_1 не значиться.

Матеріалами справи підтверджується безперервність фактичного володіння позивача автомобілем: копіями документів офіційного сервісного центру Hyundai про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу за період 2010-2018 років, копіями полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за періоди 2018-2020 та 2025-2026 років, довідкою гаражно-будівельного кооперативу від 30 січня 2026 року, а також самим фактом евакуації автомобіля 30 грудня 2025 року з-під керування позивача.

30 грудня 2025 року автомобіль евакуйовано на спеціальний майданчик за адресою: м. Київ, вул. Мрії, 19, де він перебуває дотепер. Неможливість сплатити штраф та повернути транспортний засіб зумовлена саме відсутністю в ЄДРТЗ запису про позивача як власника, що підтверджується скриншотом мобільного застосунку «Київ Цифровий», заявами позивача до Управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю м. Києва від 06 та 12 січня 2026 року і відповідями Департаменту патрульної поліції у м. Києві від 26 січня 2026 року та Головного управління Національної поліції у м. Києві від 13 січня 2026 року.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Заявлена позивачем вимога є вимогою про визнання речового права на рухоме майно і спрямована проти фізичних осіб, за якими за різними даними реєстру значиться зареєстрованим спірний транспортний засіб. Позивач не оскаржує рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень і не ставить питання про скасування реєстраційної дії як акта індивідуальної дії. За таких обставин спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд окремо враховує, що органи, які у 2010 році вчиняли спірні реєстраційні дії, ліквідовані без правонаступництва. Отже, звернення позивача з вимогою публічно-правового характеру до цих органів об`єктивно неможливе. Тлумачення норм про юрисдикцію, за якого особа, позбавлена можливості пред`явити позов до ліквідованого органу, водночас позбавлялася б і можливості захистити своє право в порядку цивільного судочинства, суперечило б статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та частині першій статті 4 ЦПК України і призвело б до відмови у правосудді.

Щодо кола відповідачів суд зазначає таке. Відомості реєстру, на які посилаються учасники справи, є внутрішньо суперечливими: лист Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Київській та Чернігівській областях від 13 січня 2026 року вказує на реєстрацію транспортного засобу за ОСОБА_2 , тоді як зі змісту самої послідовності реєстраційних дій, зокрема скасування 18 жовтня 2010 року запису про зняття з обліку ОСОБА_3 , вбачається можливість відновлення реєстраційного статусу за останнім. За таких умов позивач був позбавлений можливості достеменно визначити єдиного належного відповідача і правомірно скористався правом, передбаченим частиною першою статті 50 ЦПК України, пред`явивши позов до обох осіб, за якими за даними реєстру може значитися спірне майно.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. За частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Частиною другою цієї статті закріплено презумпцію правомірності набуття права власності: право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів не встановлені судом.

Відповідно до частини першої статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Транспортний засіб є рухомим майном, а тому право власності на нього виникає саме з моменту передання, а не з моменту вчинення реєстраційної дії.

Пунктом 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, у редакції, чинній станом на квітень 2010 року, було передбачено, що документами, які підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, є, зокрема, договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках.

Матеріалами справи достовірно підтверджено, що біржова угода від 23 квітня 2010 року серії ВВ № 59496 була пред`явлена позивачем реєстраційному підрозділу, пройшла перевірку в порядку, встановленому Порядком № 1388, і стала підставою для внесення 27 квітня 2010 року реєстраційного запису про позивача як власника та видачі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 . Ця угода в установленому законом порядку недійсною не визнавалася, її умови ніким не оспорюються, вимог про застосування наслідків недійсності правочину в межах цієї справи не заявлено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 911/1278/20 сформулювала висновок про те, що реєстрація транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах не впливає на набуття особою права власності на нього, а правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності, є саме договір; нездійснення реєстрації транспортного засобу не є підставою для оспорювання права власності набувача, зокрема за договором.

Аналогічний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року у справі № 522/3999/23, згідно з яким державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності.

Із наведеного вбачається, що скасування 06 жовтня 2010 року державної реєстрації транспортного засобу за позивачем саме по собі не є юридичним фактом, з яким закон пов`язує припинення права власності. Вичерпний перелік підстав припинення права власності наведено у статті 346 ЦК України, і скасування реєстраційної дії до нього не належить. Позивач не відчужував транспортний засіб, не відмовлявся від права власності, майно у нього не вилучалося у передбаченому законом порядку, транспортний засіб не знищено.

Водночас суд відзначає, що формально збережене право власності за відсутності відповідного запису в ЄДРТЗ виявилося позбавленим практичної реалізації. Позивач не може повернути автомобіль зі спеціального майданчика, не може сплатити штраф, не може здійснити перереєстрацію та розпорядитися майном. Тобто має місце не припинення права, а створення стану юридичної невизначеності, який унеможливлює здійснення позивачем правомочностей власника, а отже, право потребує судового захисту.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач заперечує факт свого звернення 06 жовтня 2010 року із заявою про зняття транспортного засобу з обліку у зв`язку зі скасуванням реєстрації. Жодних документів, які підтверджували б таке волевиявлення, у справі немає; сервісні центри МВС такими документами не володіють, а орган, який вчинив реєстраційну дію, ліквідовано без правонаступництва.

Пунктом 8 Порядку № 1388 передбачено, що реєстраційні дії проводяться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником. Отже, вчинення реєстраційної дії за відсутності заяви власника не відповідає встановленій процедурі.

Суд також враховує те, що лист Служби безпеки України від 13 січня 2026 року, згідно з яким звернень, заяв чи повідомлень щодо спірного транспортного засобу і щодо позивача не значиться. Крім того, в матеріалах справи відсутня постанова УСБУ в м. Києві від 09.09.2010 року про анулювання реєстраційної операції, на яку є посилання в реєстрі, а тому суд позбавлений можливості перевірити її зміст, обсяг і те, чи стосувалася вона реєстраційної дії, вчиненої на користь позивача.

З огляду на презумпцію правомірності набуття права власності (частина друга статті 328 ЦК України) саме на особу, яка заперечує правомірність набуття, покладається тягар доказування протилежного. Відповідачі жодних доказів на спростування правомірності набуття позивачем права власності не надали. Незаконність набуття позивачем спірного майна судом не встановлена, транспортний засіб у розшуку не перебуває, відомості про арешт або заборону відчуження відсутні.

Суд наголошує, що ліквідація державних органів, які діяли від імені держави, не може погіршувати становище приватної особи. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року наголосив на особливій важливості принципу належного урядування та зазначив, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Щодо обраного способу захисту та його ефективності, то відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів визначено визнання права.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності за статтею 392 ЦК України є речово-правовим способом захисту, який застосовується у разі, коли право власності вже виникло, проте наявний стан невизначеності щодо його належності, і має на меті усунення такої невизначеності. Такий позов пред`являється до особи, яка оспорює або не визнає право позивача.

Відтак, обраний позивачем спосіб захисту є ефективним у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки рішення суду про визнання права власності відповідно до пункту 8 Порядку № 1388 є документом, що підтверджує правомірність придбання транспортного засобу, і, отже, самостійною підставою для здійснення сервісним центром МВС державної реєстрації транспортного засобу за позивачем. На цю обставину прямо вказала і третя особа у своїх поясненнях. Інших способів відновлення юридичної визначеності щодо належності спірного майна позивач за наявних обставин не має.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивач надав належні, допустимі, достовірні та в сукупності достатні докази на підтвердження заявлених вимог; відповідачі жодних доказів на їх спростування не надали.

Суд, оцінюючи докази за правилами статті 89 ЦПК України, дійшов висновку, що позивач набув право власності на спірний транспортний засіб на підставі біржової угоди від 23 квітня 2010 року серії ВВ № 59496, це право не припинилося, однак не визнається відповідачами і не може бути реалізоване позивачем через відсутність відповідного запису в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів. За таких обставин позовна вимога про визнання права власності є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 1-18, 76-89, 141, 263-265, 267, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у м. Києві, про визнання права власності на автомобіль задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб -автомобіль марки HYUNDAI, модель SANTA FE, 2009 року випуску, об`єм двигуна 2656 куб. см, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін по справі:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач-1: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач-2: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_3 ;

Третя особа: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в м. Києві, код ЄДРПОУ 43611844, адреса: 04128, м. Київ, вул. Мрії, буд. 19.

Суддя Я.К. Левицька