Рішення № 13833985, 09.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.11 Справа№ 6/186 (2010)

За позовом: Комерційно-виробничої приватної фірми “Будекстра”, м. Львів

до відповідача : Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Львів

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”, м.Львів

про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном та стягнення 12000грн. 00коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Старостенко О.В.

Представники:

від позивача: Адамик П.Б.

від відповідача: ОСОБА_1

від третьої особи: не зявився

Представникам сторін, які зявились в судове засідання розяснено зміст ст. 22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено Комерційно-виробничою приватною фірмою “Будекстра” до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 12000грн.00коп. заборгованості з орендної плати та усунення перешкод в користуванні нерухомим майном, шляхом виселення із нежитлової будівлі контори позначеної в технічній документації літ. Б-2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 14.06.2010р. між Комерційно-виробничою приватною фірмою “Будекстра” (орендодавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, відповідно до п. 1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплатне користування на умовах цього договору нежитлові приміщення будівлі контори позначеної в технічній документації літ. Б-2, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, строком на один рік. Відповідно до умов даного договору оренди за актом приймання-передачі від 14.06.2010р. позивач передав, а відповідач прийняв обєкт оренди.

Пунктами 4.1., 4.4. договору оренди від 14.06.2010р. передбачено, що орендна плата за користування обєктом оренди встановлюється у розмірі 3200грн. 00коп. без ПДВ за кожний повний місяць оренди, яка починає нараховуватись з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі обєкта оренди та повинна сплачуватися орендарем не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця.

Оскільки, відповідачем своїх зобовязань за договором оренди нерухомого майна від 14.06.2010р. не виконано, орендної плати за користування нежитловими приміщеннями будівлі контори позначеної в технічній документації літерою Б-2, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, за липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року не сплачено, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати в розмірі 12000грн.00 коп.

Крім цього, позивач зазначає, що листом (повідомлення-вимога) від 21.10.2010р. повідомив відповідача про розірвання договору оренди від 14.06.2010р. з 21.10.2010р. та вимагав погасити існуючу заборгованість з орендної плати у сумі 12000грн. 00коп, а також у 5-ти денний термін звільнити та передати йому обєкт оренди по акту приймання-передачі. Проте, відповідачем вказаних вимог не виконано.

Ухвалою суду від 08.11.2010р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 23.11.2010р. Ухвалою суду від 23.11.2010р. за клопотанням позивача (зареєстроване канцелярією суду 19.11.2010р. за №22445) розгляд справи відкладено на 07.12.2010р. За клопотанням позивача, ухвалою суду від 07.12.2010р. розгляд справи відкладено на 17.01.2011р.

13.01.2011р. відповідачем подано відзив на позовну заяву (зареєстроване канцелярією суду за №. №595/11), просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки у позивача відсутні документи, які б підтверджували його право власності на вказане нерухоме майно.

14.01.2011р. позивачем направлено суду заяву про уточнення позовних вимог (зареєстрована канцелярією суду за №641/11), відповідно до якої просить: визнати за ним право власності на обєкт нерухомого будівлю контори позначену в технічній документації літерою Б-2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 яка після реконструкції з прибудовою та надбудовою становить 416,8 кв. м. та складається з: підвалу площею 31,7 кв. м.; І поверху загальною площею 120,4 кв. м.; ІІ поверху загальною площею 126,9 кв. м. та мансарди загальною площею 137,8 кв. м.; стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 12000грн. 00коп. та усунути перешкоди в користуванні майном, шляхом виселення відповідача із нежитлових приміщень контори, позначеної в технічній документації літ. Б-2, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2. Ухвалою суду від 17.01.2011р. дані уточнення судом прийняті. Також даною ухвалою судом залучено до участі у справі в якості третьої особи Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” та відкладено розгляд справи на 09.02.2011р.

В судовому засіданні 09.02.2011р. позивач позовні вимоги з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог підтримав, просить позов задоволити.

Відповідач в судовому засіданні 09.02.2011р. проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов від 13.01.2011р., просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору стороні відповідача явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, письмового пояснення по суті позовних вимог не подала, причин неявки та невиконання вимог ухвали суду не повідомила.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, які з”явилися в судове засідання, суд встановив наступне.

Позивач є власником будівлі контори позначеної в технічній документації літерою Б-2 у АДРЕСА_2 загальною площею 238,8 кв. м., що підтверджується договором купівлі продажу, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 14.03.2006р., зареєстровано в реєстрі за № 66 та договором про поділ нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 03.05.2006р. за реєстраційним номером 166.

Право власності вищевказані нежитлові приміщення зареєстроване у відповідності до вимог законодавства, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 10779087 від 29.05.2006р. виданим Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”

Вказані нежитлові приміщення розташовані на земельній ділянці, площею 0,6283 га, кадастровий номер 4610137200:08:009:0007, якою позивач користується на підставі договору оренди земельної ділянки від 25.12.2003р. із змінами від 30.07.2010р. Цільове призначення (використання) вказаної земельної ділянки: обслуговування виробничих споруд.

Позивач Комерційно-виробнича приватна фірма “Будекстра” є юридичною особою, яка зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності Виконавчим комітетом Львівської міської ради 12.03.1997р., номер запису про державну реєстрацію 1415 108 0001 011496. З метою створення належних умов для ведення господарської діяльності, покращення стану будівлі, позивач, власними силами та за власні кошти здійснив реконструкцію належних йому на праві власності приміщень шляхом здійснення прибудови та надбудови мансарди. Внаслідок здійснення реконструкції загальна площа належної позивачу будівлі контори по АДРЕСА_2 позначеної в технічній документації літ. Б-2 змінилась та складає 416,8 кв. м.

Однак, у звязку із неотриманням в процесі здійснення реконструкції повязаної із прибудовою та надбудовою мансарди у вищевказаному обєкті нерухомого майна, необхідних дозволів, позивач позбавлений можливості оформити право власності на реконструйовану нежитлову будівлю та захистити своє право власності на зазначене майно, яке не визнається відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинно збудованими на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Суд дійшов висновку, що визнання права власності на реконструйовану будівлю не порушує права третіх осіб, вона збудована на земельній ділянці, якою позивач користується на праві оренди.

Як підтверджено матеріалами справи, будівля контори розташована по АДРЕСА_2 є завершеним, цілісним будівельним обєктом, що підтверджується Технічним паспортом. Будівництво здійснено позивачем із дотримання державних будівельних норм та правил, що підтверджується висновком спеціаліста. Зокрема, згідно висновку № 24/01-11 експертного будівельно-технічного дослідження складеного 04.02.2011р. судовим експертом Журавльовою О.І., реконструйована будівля контори літ. Б-2 по вул. Кукурудзяній, 4 у м.Львові, з прибудовою та надбудовою мансардного поверху відповідає діючим будівельно-технічним та протипожежним правилам, а саме : пп. 2.4, 3.1, 3.4, 3.5, 3.23, 4.1, 7.1, 7.3, 7.14, 7.41, 8.1, ДБН В.2.2-9-99 “Громадські будинки та споруди. Основні положення”, п.5.9 ДБН В.1.1-7-2002 “Пожежна безпека обєктів будівництва”, пп. 1.4, 1.11, 1.30, 3.1, 3.2, 4.7 СНіП 2.09.04-87 “Адміністративні та побутові приміщення”, та може використовуватися за призначенням як офісних приміщень так і побутового призначення ( мотель, готель та інш.).

Згідно технічного паспорту складеного та виданого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради “БТІ та ЕО” 11.01.2011р., будівля контори літ. “Б-2”, після реконструкції з прибудовою та надбудовою, складаються з: підвалу площею 31,7 кв. м.; І поверху загальною площею 120,4 кв. м.; ІІ поверху загальною площею 126,9 кв. м. та мансарди загальною площею 137,8 кв. м.; всього загальною площею 416,8 кв.м, відноситься до ІІ групи капітальності, містять наступні основні конструктивні елементи: фундамент бутобетонний (питома вага 4%); стіни і перегородки цегляні; перекриття залізобетонне; покрівля металочерепиця; підлога паркет, метлохська плитка; прорізи вікна, двері, із наявними комунікаціями опалення, водопостачання, каналізації, електропостачання, газопостачання.

Таким чином, з врахуванням характеристик конструктивних елементів нежитлових приміщень відображених у технічному паспорті та висновку спеціаліста, а також з урахуванням того факту, що вказаний обєкт споруджений на бетонному фундаменті, розташований на земельній ділянці і його переміщення є неможливим без знецінення та зміни призначення, суд прийшов до висновку, що нежитлове приміщення магазину належить до нерухомого майна.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актам, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способі захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації. Згідно частини 2 цієї статті порядок державної реєстрації права власності на нерухомість встановлюється законом.

Згідно ст.ст. 2, 3, 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” № 1952-IV від 01.07.2004р. (з наступним змінами та доповненнями), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Об'єктами нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) є земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим законом. Відповідно до ст. 5 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, державна реєстрація прав проводиться місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі. Згідно п.5 прикінцевих положень Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, відповідно до ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, є зокрема, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

З врахуванням викладеного суд прийшов до висновку, що державна реєстрація права власності комерційно-виробничої приватної фірми “Будекстра” на реконструйовану будівлю контори. літ Б-2, що знаходяться у АДРЕСА_2 має бути проведена комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації за місцем знаходження нерухомого майна, а саме Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”, у відповідності до вимог діючого законодавства України.

За такими обставинами, суд дійшов висновку, що позивач набув права власності на спірний обєкт нерухомого майна відповідно до норм чинного законодавства, у звязку з чим, його вимоги про визнання права власності на спірний обєкт нерухомого майна є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 12000грн. 00 коп.

14.06.2010р. між Комерційно-виробничою приватною фірмою “Будекстра” (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, відповідно до п. 1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплатне користування на умовах цього договору нежитлові приміщення будівлі контори позначеної в технічній документації літ. Б-2, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2. Згідно п. 2.1. договору оренди від 14.06.2010р., передача обєкта оренди орендарю в оренду i передача повернення обєкта оренди орендодавцю здійснюється представниками сторін на підставі акта приймання-передачі. Обєкт оренди вважається переданим з моменту підписання сторонами акта приймання - передачі. 14.06.2010р. орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове користування обєкт оренди, що підтверджується підписаним сторонами договору оренди від 14.06.2010р. актом приймання-передачі. Згідно вимог п. 3.1. договору оренди нерухомого майна від 14.06.2010р., строк оренди складає один рік. Обчислення строку оренди починається з моменту передачі обєкта оренди орендарю за актом приймання-передачі. У пп. 4.1, 4.3 договору оренди нерухомого майна від 01.04.2010р., сторони визначили, що орендна плата за цим договором встановлюється у розмірі 3000грн. 00коп. за кожний повний місяць оренди. Орендна плата сплачується орендарем за кожний окремий повний місяць оренди не пізніше 15 (пятнадцятого) числа поточного місяця. Орендна плата починає нараховуватись та зобовязання орендаря щодо її сплати вступають в дію з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі обєкта оренди

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного Кодексу; якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, відповідач, своїх зобовязань визначених п. 4.1. та п. 4.3 договору оренди нерухомого майна від 14.06.2010р. не виконав, орендної плати за користування будівлею контори літ. Б-2 розташованої за адресою: АДРЕСА_2 за липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року не сплатив. Заборгованість відповідача перед позивачем в частині оплати орендної плати становить 12000грн. 00коп., доказів її погашення відповідачем суду не надано. Суд прийшов до висновку, що в цій частині позову вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд усунути перешкоди в користуванні майном, шляхом виселення відповідача із приміщень нежитлової будівлі контори позначеної в технічній документації літ. Б-2, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2. При розгляді вказаних позовних вимог судом враховано наступне.

Пунктом 9.3 договору оренди нерухомого майна від 02.07.2010р. передбачено, що орендодавець має право відмовитися від цього договору оренди і вимагати повернення обєкта оренди, якщо орендар не сплачує орендної плати за користування обєктом оренди протягом трьох місяців підряд. Згідно п. 9.4 договору оренди від 02.07.2010р., у разі відмови орендодавця від цього договору оренди з підстав передбачених п. 9.3. цього договору, орендар зобовязаний у 5-ти денний термін з моменту розірвання договору звільнити та передати орендодавцю обєкт оренди по акту приймання-передачі.

Судом встановлено, що відповідач протягом чотирьох місяців підряд, а саме, з липня по жовтень 2010 року включно, не сплачував на користь позивача орендної плати за користування нежитловими приміщеннями будівлі контори позначеної в технічній документації літ. Б-2, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2. У звязку з вищенаведеним позивач, листом (повідомлення-вимога) від 21.10.2010р., повідомляв відповідача про розірвання договору оренди від 14.06.2010р. з 21.10.2010р. Також, позивач вимагав у відповідача у пятиденний термін звільнити та передати йому обєкт оренди по акту приймання-передачі та оплатити заборгованість з орендної плати. Повідомлення вимога позивача про розірвання договору оренди від 14.06.2010р. та сплату заборгованості з орендної плати отримано відповідачем 21.10.2010р. Вказане підтверджується підписом та відбитком печатки відповідача на вищевказаному повідомленні-вимозі від 21.10.2010р. Таким чином, договір оренди нерухомого майна від 02.07.2010р. є розірваним з 21.10.2010р., тобто з моменту повідомлення позивачем відповідача про розірвання цього договору.

Відповідачем вимоги позивача викладені у листі від 21.10.2010р. не виконано, приміщення будівлі контори позначеної в технічній документації літ. Б-2, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 не звільнено та не передано позивачу, що створює перешкоди в користуванні позивачем належним йому нерухомим майном та порушує його майнові права.

Відповідно до ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно вимог ч.1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обовязку в натурі.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про усунення перешкоди в користуванні позивачем нерухомим майном, шляхом виселення відповідача із нежитлових будівлі контори позначеної в технічній документації літ. Б-2, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 є підставними та підлягають до задоволення.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про те, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Відповідно ст. 49 ГПК України, державне мито покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Оскільки, спір щодо усунення перешкод в користуванні нерухомим майном та стягнення заборгованості з орендної плати виник з вини відповідача, то судові витрати у розмірі 205грн. 00коп. сплаченого держмита та 236грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. У звязку з тим, що позивачем подано позов про визнання права власності на самочинне будівництво нерухомого майна, суд вважає, що державне мито сумі 544грн. 56 коп. понесене позивачем в якості сплати держмита за подання заяви про уточнення позовних вимог слід залишити за позивачем.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 182, 392, 376, 526, 530, 782 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Визнати за Комерційно-виробничою приватною фірмою “Будекстра” право власності на обєкт нерухомого майна - будівлю контори позначену в технічній документації літерою Б-2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальна площа якої після проведеної реконструкції з прибудовою та надбудовою становить 416,8 кв.м. та складається з: підвалу площею 31,7 кв. м.; І поверху загальною площею 120,4 кв. м.; ІІ поверху загальною площею 126,9 кв. м. та мансарди загальною площею 137,8 кв. м.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комерційно-виробничої приватної фірми “Будекстра”, м.Львів, вул.Шевченка, 366Б/15 (ідентифікаційний код 22369473) заборгованість з орендної плати у сумі 12000грн.00коп. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

3.Усунути перешкоди в користуванні Комерційно-виробничою приватною фірмою “Будекстра”, м.Львів, вул.Шевченка, 366Б/15 (ідентифікаційний код 22369473) нерухомим майном, шляхом виселення Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) із нежитлових приміщень будівлі контори позначеної в технічній документації літерою Б-2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

4.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комерційно-виробничої приватної фірми “Будекстра”, м.Львів, вул.Шевченка, 366Б/15 (ідентифікаційний код 22369473) 205грн. 00коп. сплаченого держмита та 236грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Суддя