Рішення № 138335932, 17.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8270/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Данко В.Й.,

за участю:

секретаря судового засідання Ткаченко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому в залі суду в місті Ужгороді в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справі за позовом ОСОБА_1 до Управління контролю за благоустроєм та дотриманням ПДР у частині стоянки та зупинки Ужгородської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення

в с т а н о в и в:

до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивачка) до Управління контролю за благоустроєм та дотриманням ПДР у частині стоянки та зупинки Ужгородської міської ради код ЄДРПОУ 45217725, місцезнаходження: м. Ужгород, вул. Поштова, 3 (далі відповідач) надійшла позовна заява, у якій позивачка просить суд:

-скасувати постанову UZ №2613517, винесену Управління контролю за благоустроєм та дотриманням ПДР у частині стоянки та зупинки Ужгородської міської ради;

-закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивачки у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна постанова є незаконною та прийнята без всебічного та повного урахування обставин, які мають значення для справи.

До суду від представниці відповідача надійшов відзив, у якому вона проти позову заперечила, у поданому відзиві наполягає на законності постанови та доведеності факти вчинення адміністративного правопорушення.

Ухвалою від 08.06.2026 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 22.06.2026 суддя прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та витребував додаткові докази.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, належним чином повідомлені про час, дату і місце його проведення, клопотання про відкладення не подали, від представниці відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно з постановою UZ №2613517 від 03.07.2026 позивачку визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Як слідує зі змісту оскаржуваної постанови підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало те, що 25.05.2026 о 10 год. 47 хв. у м. Ужгород за адресою вул. Швабська, 3 особа, яка керувала автомобілем (водій) BMW 116D д.н.з. НОМЕР_2 порушила правила зупинки, а саме здійснила зупинку в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» / дорожньої розмітки 1.4. «лінія розмітки жовтого кольору», чим порушила п. 8.4 «в» / 8.5.1., п. 1 розділу 33/34 ПДР України та ч. 1 ст. 122 КУпАП.

У постанові вказано, що фотозйомка (відеозапис) проводився спецзасобом марки SAMSUNG SM-А145F/DSN.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивачка звернулася до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із такого.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

За визначенням, наведеним у п. 1.10. ПДР України (тут і надалі в редакції, що діяла на час вчинення правопорушення), зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).

Згідно з п. 8.1. ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

За змістом п. 8.4. ПДР України заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Знак 3.34 «Зупинку заборонено» є заборонним знаком, який забороняє зупинки і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

ПДР України в релевантній редакції визначали, що зона дії, зокрема, знаку 3.34 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту.

Дія знаків 3.9, 3.10, 3.34-3.37 поширюється лише на той бік дороги, на якому вони встановлені.

Вчинення позивачкою інкримінованого їй правопорушення підтверджується долученими представницею відповідача фотографіями.

Так, матеріали фотофіксації, які додані до спірної постанови, містять зображення транспортного засобу позивачки, а також підтверджують, що автомобіль перебуває саме в межах дії дорожнього знаку «Зупинку заборонено».

Суд зауважує, що надані представницею відповідача фотоматеріали демонструють знак 3.34 у достатній близькості до транспортного засобу для його ідентифікації.

З матеріалів відзиву вбачається, що власницею транспортного засобу є позивачка.

Відповідно до ч. 1 ст. 2791- КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 14-2 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 279-3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили:

-ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;

-особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Судом не встановлено обставин, які би свідчили, що особа, яка фактично керувала транспортним засобом, зверталася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

При цьому, суд зауважує, що з урахуванням ст. 279-3 КУпАП показання свідка не є достатніми для висновку про відсутність події правопорушення, оскільки можуть бути спрямовані лише на встановлення особи, відповідальної за вже вчинене порушення.

За таких обставин суд відхиляє клопотання позивачки про допит свідка.

Інших суттєвих аргументів, які би заслуговували на увагу суду та потребували аналізу, позивачкою не представлено.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, цитованою нормою КАС України визначено вичерпний перелік судових рішень, які суд першої інстанції може приймати у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Оскільки відповідачем належними та допустимими доказами доведено законність спірної постанови, суд вважає, що оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень слід залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 72-77, 90, 242-246, 286 КАС України, суд

у х в а л и в:

постанову UZ №2613517 від 03.07.2026 залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до Управління контролю за благоустроєм та дотриманням ПДР у частині стоянки та зупинки Ужгородської міської ради без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено та підписано 17.07.2026 року.

Суддя В.Й. Данко