Рішення № 138332941, 20.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року Київ справа №400/12456/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Гостомельської селищної військової адміністрації та Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Гостомельської селищної військової адміністрації (відповідач 1), Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області (відповідач 2).

Просила суд:

- визнати протиправними дії Гостомельської селищної військової адміністрації щодо призупинення дії трудового договору ОСОБА_1 та недопущення її до виконання своїх обов`язків;

- зобов`язати Гостомельську селищну військову адміністрацію, Гостомельську селищну раду поновити ОСОБА_1 на посаді керуючої справами Гостомельської селищної ради;

- встановити розмір та стягнути з Гостомельської селищної військової адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.05.2022 по день прийняття рішення.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 позовну заяву залишено без руху, зокрема, в частині вимог про визнання протиправними дії Гостомельської селищної військової адміністрації щодо призупинення трудового договору ОСОБА_1 .

20.01.2025 позивач подала заяву про зміну предмету позову, якою виключено вимогу «визнати протиправними дії Гостомельської селищної військової адміністрації щодо призупинення дії трудового договору ОСОБА_1 та недопущення її до виконання своїх обов`язків» і включено вимогу: «Визнати протиправною бездіяльність Гостомельської селищної військової адміністрації щодо поновлення на роботі ОСОБА_1 та протиправними дії щодо недопущення її до виконання своїх обов`язків».

Ухвалою від 24.01.2025 продовжено строк на усунення недоліків позову шляхом подання до суду уточненої позовної заяви, в якій конкретизувати, які саме дії вчинені Гостомельською селищною військовою адміністрацією щодо недопущення ОСОБА_1 до виконання своїх обов`язків з посиланням на належні і допустимі докази, а також зазначити, коли позивач дізналась про ці дії.

04.02.2025 позивач подала уточнену позовну заяву, в якій виклала позовні вимоги в наступній редакції:

«Визнати протиправною бездіяльність Гостомельської селищної військової адміністрації, Гостомельської селищної ради щодо поновлення на роботі ОСОБА_1 та протиправними дії щодо недопущення її до виконання своїх посадових обов`язків.

Зобов`язати Гостомельську селищну військову адміністрацію, Гостомельську селищну раду поновити ОСОБА_1 на посаді керуючої справами Гостомельської селищної ради.

Встановити розмір та стягнути з Гостомельської селищної військової адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.05.2022 по день прийняття рішення».

Ухвалою від 06.02.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання у справі на 03.03.2025.

Ухвалою від 17.03.2025 адміністративну справу №400/12456/24 передано для подальшого розгляду до Київського окружного адміністративного суду.

Справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду, та за результатом автоматизованого розподілу справу передана на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Скрипці І.М.

Ухвалою від 20.06.2025 (суддя Скрипка І.М.) адміністративну справу прийнято до свого провадження. Постановлено, що справа розглядатиметься одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що розпорядженням Гостомельської селищної військової адміністрації від 16.05.2022 №02-к призупинено дію трудових договорів з усіма посадовими особами Гостомельської селищної ради, в тому числі з ОСОБА_1 з 24.03.2022 до дня припинення або скасування воєнного стану в Україні. У подальшому, позивачу стало відомо про скасування зазначеного розпорядження, а тому представник останньої звернулася з адвокатським запитом про причини бездіяльності відповідача щодо неповідомлення з якого дня ОСОБА_1 може приступити до виконання своїх посадових обов`язків. Однак, на час звернення до суду, трудові відносини з позивачем поновлені не були, а свою бездіяльність Гостомельська селищна військова адміністрація мотивує відокремленістю військової адміністрації від селищної ради.

Відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву, в якому останній не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 та вважає їх безпідставними. Вказує, що позивач перебуває в трудових відносинах з Гостомельською селищною радою. При цьому, Гостомельська селищна військова адміністрація не є правонаступником відповідача 1. Вважає, що необхідною умовою для визнання військової адміністрації правонаступником прав і обов`язків органу місцевого самоврядування має бути здійснено ряд дій, що передбачені законодавством, а саме - звернення Президента України із поданням до Верховної Ради України, яка, відповідно, прийме рішення про передачу повноважень представницьких органів місцевого самоврядування. Наразі рішення щодо визначення відповідача-2 правонаступником Гостомельської селищної ради не прийняте.

Відповідач 2 своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, а отже, враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходила службу в органах місцевого самоврядування на посаді керуючого справами виконавчого комітету Гостомельської селищної ради.

Розпорядженням Гостомельської селищної військової адміністрації від 16.05.2022 №02-к починаючи з 24.03.2022 призупинено дію трудових договорів з усіма посадовими особами Гостомельської селищної ради, в тому числі з ОСОБА_1 , до дня припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Підставою призупинення дії трудового договору з посиланням на статтю 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ (Закон № 2136-ІХ) вказано - неможливість надання та виконання роботи службовцями (працівниками) селищної ради.

30.08.2023 відповідачем 1 прийнято розпорядження №469 «Про скасування розпорядження від 16.05.2022 №02-к» з 24.03.2022 відповідно до статті 15 Закону №2136-ІХ та з метою дотримання законодавства про працю.

Зважаючи на те, що після прийняття розпорядження №469 трудові відносини з позивачем не відновлено, остання через представника звернулася до відповідача 1 із запитом стосовно причин такої бездіяльності.

Листом від 19.11.2024 за підписом заступника начальника Гостомельської селищної військової адміністрації заявника повідомлено, що утворення військової адміністрації має наслідком припинення повноважень органу місцевого самоврядування, а відтак відповідач 1 не мав обов`язку повідомляти ОСОБА_1 про скасування розпорядження від 16.05.2022 №02-к, як і компетенції щодо вирішення питання про повернення до роботи.

Позивач вважає, що на цей час відпали підстави, які б перешкоджали поновлення дії її трудового договору, а тому звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Згідно із пунктом 3 зазначеного Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

У відповідності до статті 1-3 Закону №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (Закон №2136-ІХ) цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно із пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону №2136-ІХ глава XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнена пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

З огляду на вказане, положення Закону №2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону №2136-ІХ також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

За визначенням у частині першій статті 13 Закону №2136-ІХ, призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.

Разом із тим, абзацом першим частини другої статті 13 Закону №2136-ІХ встановлено, що призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.

У свою чергу, абзацом п`ятим частини першої 13 Закону № 2136-ІХ передбачено, що у разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану або до закінчення встановленого у наказі (розпорядженні) строку роботодавець повинен за 14 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.

Отже, роботодавцю надано право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас таке право не є абсолютним.

Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу.

Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціонування з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 01.06.2023 у справі №149/1089/22, від 14.09.2023 у справі №754/5488/22, від 14.02.2024 у справі № 201/791/23.

Отже, достатніми підставами для прийняття роботодавцем рішення про призупинення дії трудового договору є: факт збройної агресії проти України; неможливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором; причинно-наслідковий зв`язок між фактом збройної агресії проти України та неможливістю обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Наявність факту збройної агресії проти України є загальновідомою обставиною, а тому, суд вважає за необхідне дослідити та надати оцінку обставинам, що вказують на неможливість обох сторін виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, розпорядженням Гостомельської селищної військової адміністрації від 16.05.2022 №02-к, на підставі статті 13 Закону № 2136-ІХ з 24.03.2022 призупинено дію трудових договорів з усіма посадовими особами Гостомельської селищної ради до дня припинення або скасування воєнного стану в Україні, в зв`язку з неможливістю надання та виконання роботи службовцями (працівниками) селищної ради.

За результатами позапланової перевірки заходу державного контролю щодо дотримання вимог законодавства у сфері праці, проведеної Центральним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, встановлено, що розпорядження Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області від 16.05.2022 № 02-к «Про призупинення дії трудових договорів посадових осіб, службовців, працівників Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області» та від 16.05.2022 № 33 «Про призупинення дії трудових договорів службовців (працівників) Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області» були видані адміністрацією з перевищенням наданих законодавством повноважень та визнані такими, що підлягають скасуванню.

За наслідками проведеної перевірки, 30.08.2023 Гостомельською селищною військовою адміністрацією Бучанського району Київської області були прийняті розпорядження № 469 «Про скасування розпорядження від 16.05.2022 №02-к «Про призупинення дії трудових договорів посадових осіб, службовців, працівників Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області» та №470 «Про скасування розпорядження «Про призупинення дії трудових договорів службовців (працівників) Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області».

Отже, з моменту прийняття розпорядження №469 відпали підстави, що слугували причиною призупинення дії трудового договору із ОСОБА_1 .

Однак, відповідач 1, у встановлений у абзаці п`ятому частини першої 13 Закону № 2136-ІХ строк не повідомив позивач про необхідність стати до роботи.

Позивач зазначає, що 08.11.2024 через представника звернулася до відповідача 1 із заявою, в якій просила надати роз`яснення щодо причин не поновлення дії її трудового договору, вказуючи на те, що готова повернутися до роботи та приступити до виконання своїх посадових обов`язків.

Таким чином, із наданих позивачем доказів встановлено, що остання заявляла роботодавцеві про її згоду на виконання трудових функцій, однак, від відповідача 1 жодних пропозицій від щодо виходу на роботу на займану посаду, чи на посаду зі зміною умов праці або переведення працівника на іншу посаду не надходило.

Відмови позивача від пропозицій щодо виконання трудових функцій зі зміненими умовами праці чи переведення на іншу роботу, відповідачем 1 суду не надані.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної.

Практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у Рішенні ЄСПЛ від 28.11.1999 у справі «Брумареску проти Румунії» зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 61). Також у Рішенні від 13.12.2001 у справі «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

Поняття «законні очікування» (legitimate) слід розглядати як елементи верховенства права та «юридичної визначеності» (legal). Практика Суду ЄС і ЄСПЛ розглядає законні очікування як елемент правової визначеності в умовах відсутності єдиної теорії легітимних (законних) очікувань, придатних для всіх національних правопорядків.

Крім того, ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці характеризує якість закону як правове положення, що може витримати перевірку його на якість, якщо це положення є достатньо чітким у переважній більшості справ, що їх розглядали національні органи (рішення «Ґавенда проти Польщі» від 14.03.2002).

Чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні (рішення «Броньовський проти Польщі» від 22.06.2004). Якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Це означає, що в національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право (рішення «Аманн проти Швейцарії» від 16.02.2000).

На переконання суду, приписи статті 13 Закону №2136-ІХ є чіткими та передбачуваними і не містять множинного трактування щодо можливості призупинення дії трудового договору в умовах воєнного стану.

Діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб`єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Враховуючи викладене та те, що Законом № 2136-ІХ роботодавцеві надано дискреційні повноваження, з урахуванням можливості забезпечення працівників матеріально-технічними засобами та безпечними умовами праці відносно функцій, які виконує працівник, приймати рішення про наявність чи відсутність підстав для поновлення дії трудових договорів, суд вважає, що з метою ефективного захисту прав та законних інтересів позивача слід визнати протиправною бездіяльність Гостомельської селищної військової адміністрації щодо нерозгляду питання про поновлення на роботі ОСОБА_1 та зобов`язання відповідача 2 невідкладно розглянути питання про поновлення позивача на роботі, з врахуванням, висловленої в запиті від 08.11.2024 згода на виконання трудових функцій та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням висновків суду по даній справі.

Поряд з цим, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача 1 на те, що він не наділений обов`язком повідомлення про необхідність стати до роботи та компетенції щодо вирішення питання про повернення до роботи, з огляду на те, що відповідно до абзацу першого частини другої статті 13 Закону №2136-ІХ призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, а як встановлено судом під час розгляду цієї справи, саме Гостомельською селищною військовою адміністрацією прийнято розпорядження від 16.05.2022 №02-к, яким призупинено дію трудових договорів з усіма посадовими особами Гостомельської селищної ради.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Положення статті 235 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) визначають випадки, в яких може мати місце вимушений прогул, а саме у разі: незаконного звільнення працівника; незаконного переведення працівника на іншу роботу; затримки видачі трудової книжки з вини власника чи уповноваженого ним органу; затримки виконання рішення про поновлення на роботі; необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу; несвоєчасного укладення трудового договору; унаслідок неправильного формулювання причин звільнення у трудовій книжці, що перешкоджало подальшому працевлаштуванню працівника.

При цьому, вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, внаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату.

Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця.

Отже, вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції.

Оплата вимушеного прогулу в установлених КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю.

За приписами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Водночас із цим, суд зауважує, що оскільки, відповідачем не вирішено питання щодо поновлення дії трудового договору з позивачем, то у позивача право на відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу на час розгляду даної адміністративної справи ще не виникло.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині, адже вимоги заявлені на майбутнє, стосуються правовідносин, котрі ще не відбулись та стосовно яких відсутні докази обрання владним суб`єктом наперед певного варіанту правової поведінки.

За змістом частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Витрати зі сплати судового збору не підлягають розподілу, оскільки позивач звільнена від його сплати у відповідності до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 19, 77-78, 90, 139, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Гостомельської селищної військової адміністрації щодо нерозгляду питання про поновлення на роботі ОСОБА_1 .

Зобов`язати Гостомельську селищну військову адміністрацію (код ЄДРПОУ: 44825757; місцезнаходження: 08290, Київська область, селище Гостомель, вул. Свято-Покровська, буд. 220) невідкладно розглянути питання про поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на роботі, з урахуванням висловленої в запиті від 08.11.2024 згоди на виконання трудових функцій та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням висновків суду у цій справі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.