Рішення № 138332942, 20.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року Справа №320/37994/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Керівник Деснянської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу з позовом до Київської міської державної адміністрації , в якому просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Київської міської державної адміністрації, що полягає у невжитті заходів щодо ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища, розміщеного вздовж вулиці Пухівської у Десняському районі міста Києва на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:62:212:0059, 8000000000:62:212:0091, 8000000000:62:212:0097, 8000000000:62:212:0077, 8000000000:62:212:0013 та 8000000000:62:212:0083.

2. Зобов`язати Київську міську державну адміністрацію вжити заходи щодо ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища, розміщеного вздовж вулиці Пухівської у Деснянському районі міста Києва:

на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:212:0059 за географічними координатами 50.515384, 30.648507;

на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:212:0091 за географічними координатами 50.514281, 30.651888;

на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:212:0097 за географічними координатами 50.511692, 30.650486;

на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:212: 0077 за географічними координатами 50.511061, 30.648754

на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:212:0013 за географічними координатами 50.510705, 30.647450;

на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:212:0083 за географічними координатами 50.511900, 30.646391.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що у ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні 4202410000000170 від 12.04.2024 за ч. 1 ст. 239 КК України встановлено факт наявності стихійного сміттєзвалища на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:62:212:0059, 8000000000:62:212:0091 8000000000:62:212:0077, 8000000000:62:212:0013 та 8000000000:62:212:0097, 8000000000:62:212:0083 y Деснянському районі міста Києва, на яких розміщено змішані будівельні та тверді побутові відходи.

За наслідками проведення огляду відкритої ділянки місцевості вздовж вулиці Пухівської у м. Києві в напрямку до озера Алмазне у Деснянському районі міста Києва із залученням інженера-землевпорядника Литвина І.А., а також головного спеціаліста відділу державного екологічного нагляду (контролю) у сферах запобігання утворенню та управління відходами, поводження з небезпечними хімічними речовинами управління природних ресурсів та промислового забруднення державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Столичного округу Шахрая М.В. встановлено, що в напрямку озера Алмазне по обидва боки наявна велика кількість будівельного сміття висотою до 3,5-4 метри, яке засипане землею та поросло травою та деревами.

Оглянута територія, також за допомогою геодезичної зйомки земельних ділянок, огляду програми Google Google Earth Pro містить ознаки тривалого та систематичного накопичення сміття, що свідчить про функціонування несанкціонованого сміттєзвалища.

Згідно інформації Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), наданої листом № 057-1186 від 29.01.2025 встановлено, що за даними МЗК на виконання цільової програми використання та охорони земель міста Києва сформовані та зареєстровані y Державному земельному кадастрі на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації кадастрового кварталу 62:212 обмеженого вул. Крайньою, вул. Пухівською та умовними лініями у Деснянському районі м. Києва земельні ділянки за заявленими кадастровими номерами 8000000000:62:212:0059, 8000000000:62:212:0083, 8000000000:62:212:0077 мають код виду цільового призначення 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Рішення Київської міської ради не приймались про передачу земельних ділянок у власність чи користування фізичних чи юридичних осіб.

Інформація щодо формування земельних ділянок (внесення даних про них до ДЗК) з кадастровими номерами, зокрема, 8000000000:62:212:0091, 8000000000:62:212:0013 у Міському земельному кадастрі відсутня та Київська міська рада не приймала рішень щодо надання дозволів та передачі будь-якій фізичній чи юридичній особі у власність чи користування зазначених земельних ділянок.

Також, за інформацією Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), наданої листом № 057-7084 від 29.05.2025 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:212:0097 у Міському земельному кадастрі не обліковується. Рішення про передачу у користування або власність вказаної земельної ділянки не приймалося.

За результатом розгляду листа окружної прокуратури щодо вжиття заходів спрямованих на ліквідацію несанкціонованого сміттєзвалища вздовж вул. у м. Києві, Деснянська районна у м. Києві державна адміністрація листом № 102-1773 від 18.04.2025 проінформувала окружну прокуратуру про відсутність повноважень на забезпечення ліквідації несанкціонованих навалів сміття на забруднених територіях.

Про несанкціоноване сміттєзвалище прокуратура листом №57-3926вих-25 від 25.04.2025 повідомила Київську міську державну адміністрацію, як орган, уповноважений вирішувати питання поводження з безхазяйними відходами на несанкціонованих і території міста Києва, забезпечувати ліквідацію неконтрольованих звалищ відходів.

За дорученням Київської міської державної адміністрації Департаментом захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надано відповідь листом № 077-3412 від 02.05.2025 в якому вказано про відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України Порядку виявлення та обліку відходів, власник яких не встановлений, фактично блокує вирішення вказаного питання.

Прокурор вважає, що з огляду на чинність на даний час Порядку виявлення та обліку безхазяйних відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 № 1217, вказане свідчить про бездіяльність Київської міської державної адміністрації (Київської міської військової адміністрації) та небажання вживати заходи щодо ліквідації стихійних сміттєзвалищ. На даний час несанкціоновані звалища побутових відходів та будівельного сміття на зазначених земельних ділянках не ліквідовані. Заходи щодо виконання вимог законодавства у сфері поводження з відходами Київською міською державною адміністрацією не вживаються.

Вказує, що уповноваженим органом виконавчої влади у сфері поводження з відходами є Київська міська державна адміністрація, яка безпосередньо уповноважена вирішувати питання поводження з безхазяйними відходами на території міста Києва, забезпечувати ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів, вживати інших заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки, а також ліквідації наслідків цього впливу на відповідних територіях. Та, саме Київська міська державна адміністрація має забезпечувати на території міста Києва належне поводження з безхазяйними відходами, дбати про охорону навколишнього природного середовища, вживати заходів щодо запобігання утворенню стихійних сміттєзвалищ. Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.12.2007 № 1723 створена постійно діючу комісію з питань поводження з безхазяйними відходами та затверджено, яка складає безпосередньо акт щодо встановлених безхазяйних відходів, на підставі якого виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) приймає рішення щодо подальшого поводження з відходами та у разі необхідності порушує справу про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про відходи та відшкодування заподіяної шкоди.

З огляду на викладе, враховуючи, що земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:62:212:0059, 8000000000:62:212:0091 8000000000:62:212:0097, 8000000000:62:212:0077, 8000000000:62:212:0013 та 8000000000:62:212:0083 y Деснянському районі міста Києва, на яких розташоване несанкціоноване сміттєзвалище, перебувають у комунальній власності, власника відходів не встановлено, а Київська міська державна адміністрація не вживає установлених законодавством заходів стосовно ліквідації цих сміттєзвалищ, є підстави зобов`язати Київську міську державну адміністрацію в установленому порядку забезпечити ліквідацію несанкціонованих сміттєзвалищ на вказаних земельних ділянках.

Звернення до суду із даним позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу обґрунтовує статтями 23 «Про прокуратуру», частинами 3 та 4 статті 53 КАС України, статтями 20-2, 35 Закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища», Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 275 від 19.04.2017, Положенням про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 № 230, та Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 № 18 та вказує, що діяльність органу місцевого самоврядування та виконавчої влади у сфері поводження з відходами є об`єктом контролю у сфері захисту довкілля та природних ресурсів і такий контроль уповноважені здійснювати органи Державної екологічної інспекції України. Деснянська окружна прокуратура міста Києва листом № 57-3927вих-25 від 25.04.2025 звернулась до Державної екологічної інспекції Столичного округу, в якому ще раз повідомлено Інспекцію про порушення природоохоронного законодавства та не вжиття відповідачем заходів щодо ліквідації стихійного сміттєзвалища вздовж вул. Пухівської у Деснянському районі м. Києва, а також запропоновано Інспекції надати інформацію про вжиті нею заходи на усунення порушень закону. Згідно відповіді Державної екологічної інспекції Столичного округу № 9/6/2-30/1859 від 12.06.2025 вбачається, що інформацію про вжиття заходів, зокрема цивільно-правового характеру, не надано, про намір вжити їх самостійно нею не зазначено, однак при цьому Інспекція вважає за можливе звернення прокурора до суду з позовом. Відповідно, всупереч приписів законів Державною екологічною інспекцією Столичного округу, як органом контролю не вжито дієвих заходів щодо захисту інтересів держави в частині звернення до суду із позовом про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання Київської міської державної адміністрації вчинити певні дії, а саме вжити заходи щодо ліквідації стихійного сміттєзвалища по вул. Пухіській у Деснянському районі м. Києва. На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» окружною прокуратурою листом № 57-6202вих-25 від 27.06.2025 повідомлено Державну Екологічну інспекцію Столичного округу про звернення до суду з даним позовом, даний лист отримано Державною екологічною інспекцією Столичного округу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, справу визначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

У відзиві відповідач вказує про необґрунтованість позовних вимог. Покликаючись серед іншого на пункт 2 розділу ІІ Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 № 18 щодо державного нагляду (контролю) за додержанням суб`єктами нагляду законодавства з питань поводження з відходами, частини 2-4, пункт 2 частини 5 статті 12 Закону України «Про управління відходами», висновки Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 440/6819/24, для визначення відповідального суб`єкта на якого відповідно до законодавства покладено обов`язок щодо ліквідації відходів, необхідно спершу дотриматися порядку встановлення власника відходів для можливості застосування до нього статті 12 Закону України «Про управління відходами», але враховуючи доводи позивача, відповідач вказує на відсутність у матеріалах справи доказів, які підтверджують вчинення дій спрямованих на встановлення власника відходів.

Зазначає також, що Проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виявлення та обліку відходів, власник яких не встановлений», погоджений Київською міською військовою адміністрацією 29 травня 2023 року, та розміщений на сайті Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України. Однак, станом на час звернення керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва до суду з даним позовом, Порядок виявлення та обліку відходів, власник яких не встановлений Кабінетом Міністрів України не прийнято. Відтак, відсутність затвердженого Порядку фактично блокує вирішення питань виявлення та обліку відходів, власник яких не встановлений.

Посилання позивача на положення Порядку №2034 вважає помилковим, оскільки на час звернення до суду із даним позовом вказаний Порядок втратив чинність.

Також, відповідач вважає помилковим посилання позивача на положення Прядку № 1217, оскільки частиною шостою статті 12 Закону України «Про управління відходами», який є основним законом у сфері поводження з відходами, чітко визначено, що Кабінетом Міністрів України визначається порядок виявлення та обліку відходів, власник яких не встановлений, а не порядком виявлення та обліку безхазяйних відходів. Але такий порядок виявлення наразі не прийнято. Крім того, Порядок № 1217, розроблено відповідно до статті 12 Закону України «Про відходи», якою визначаються особливості управління безхазяйними відходами. Однак, Закон України «Про відходи» втратив чинність 09 липня 2023 року, а відтак, положення зазначеного Порядку не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

В задоволенні позову просить відмовити.

У відповіді на відзив позивач наполягає на заявлених вимогах з викладених підстав, покликаючись на пункти 7, 8 частини 1 статті 25 Закону України «Про управління відходами» Київська міська державна адміністрація як орган уповноважений вести облік та ліквідацію несанкціонованих сміттєзвалищ в силу Закону допустила протиправну бездіяльність, яка полягає у невжитті заходів щодо ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища, на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:62:212:0059, 8000000000:62:212:0091 8000000000:62:212:0097, 8000000000:62:212:0077, 8000000000:62:212:0013 та 8000000000:62:212:0083 по вул. Пухівській у Деснянському районі м. Києва. На даний час несанкціоноване звалище побутових відходів та будівельного сміття на зазначеній земельній ділянці не ліквідовано. Заходи щодо виконання вимог законодавства у сфері поводження з відходами Київською міською державною адміністрацією не вжито та не вживаються, а тому порушення прав мешканців столиці на безпечне довкілля та непогіршення екологічної ситуації триває.

Посилання відповідача на відсутність Порядку виявлення та обліку безхазяйних відходів, не виключає законодавчо встановленого обов`язку останнього вжити відповідних заходів на усунення порушень природоохоронного законодавства у сфері раціонального поводження з відходами як орган, уповноважений вирішувати питання поводження з безхазяйними відходами на території міста Києва, забезпечувати ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів. Порядок №1217 є чинним, ним доручено Київській міській державній адміністрації утворити постійно діючу комісію з питань поводження з безхазяйними відходами з метою запобігання або зменшення обсягів утворення відходів, вдосконалення механізму їх обліку тощо. Вказане свідчить про бездіяльність відповідача та небажання вживати відповідних заходів.

Також, покликаючись на ст. 144 Конституції України, статті 1, 16, 25, підпункт 6 та 15 пункту «а» частини 1 статті 30 Закону України «Про органи місцевого самоврядування в Україні», статті 9, 10, 10-1 Закону України «Про столицю України - місто - герой Київ», пункти 3.1.5, 7.2.3 Правил благоустрою міста Києва затверджені рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051, вказує, що виконавчий орган Київської міської ради веде облік безхазяйних відходів і несе відповідальність за комплексне використання таких відходів, додержання умов поводження з ними та запобігання негативному впливу їх на навколишнє природне середовище і здоров`я людей.

Згідно абзацу 3 пункту 4 Порядку №2034, комісія має скласти акт про встановлення безхазяйних відходів та подати його згідно пункту 7 Порядку №1217 до місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування для вирішення питання про подальше поводження з відходами, що є одночасно приводом для взяття таких відходів на свій облік. Відповідно виконавчий орган Київської міської ради виконуючи паралельно функції місцевої державної адміністрації організовує взяття на облік відходів та веде такий облік.

Зауважує, що бездіяльність відповідача призвела до утворення стихійного сміттєзвалища побутових та будівельних відходів, що негативно впливає на навколишнє природнє середовище, санітарно-епідеміологічне благополуччя населення та може стати джерелом поширення інфекцій, забруднення земельних ресурсів.

Відповідач неналежним чином виконує свої повноваження у сфері охорони навколишнього природнього середовища та поводження з відходами, та з метою захисту суспільного екологічного інтересу та забезпечення права на екологічну безпеку просить суд позов задовольнити.

В запереченнях на відповідь на відзив відповідач та зауважує, що позивачем не враховано, що правові, організаційні, економічні засади діяльності щодо запобігання утворенню, зменшення обсягів утворення відходів, зниження негативних наслідків від діяльності з управління відходами, сприяння підготовці відходів до повторного використання, рециклінгу і відновленню з метою запобігання їх негативному впливу на здоров`я людей та навколишнє природне середовище, визначено Законом України «Про управління відходами». Частиною шостою статті 12 Закону України «Про управління відходами», який є основним законом у сфері поводження з відходами. чітко встановлено, що Кабінетом Міністрів України визначається порядок виявлення та обліку відходів, власник яких не встановлений, а не порядком виявлення та обліку безхазяйних відходів. Такий порядок наразі не прийнято. Наполягає на безпідставному застосуванні позивачем не чинного Порядку №1217 та помилковому застосуванні Порядку №2034.

Додає, що прокурор не зазначає, які саме заходи не були вжиті відповідачем та зауважує, що утилізація відходів, власник яких не встановлений, можлива після їх виявлення та обліку відповідно до Порядку виявлення та обліку відходів, власник яких не встановлено, який наразі КМУ не прийнято.

Дослідивши письмові докази і доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

У ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні 4202410000000170 від 12.04.2024 за ч. 1 ст. 239 КК України встановлено факт наявності стихійного сміттєзвалища на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:62:212:0059, 8000000000:62:212:0091 8000000000:62:212:0077, 8000000000:62:212:0013 та 8000000000:62:212:0097, 8000000000:62:212:0083 y Деснянському районі міста Києва, на яких розміщено змішані будівельні та тверді побутові відходи.

За наслідками проведення огляду відкритої ділянки місцевості вздовж вулиці Пухівської у м. Києві в напрямку до озера Алмазне у Деснянському районі міста Києва із залученням інженера-землевпорядника Литвина І.А. , а також головного спеціаліста відділу державного екологічного нагляду (контролю) у сферах запобігання утворенню та управління відходами, поводження з небезпечними хімічними речовинами управління природних ресурсів та промислового забруднення державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Столичного округу Шахрая М.В. встановлено, що в напрямку озера Алмазне по обидва боки наявна велика кількість будівельного сміття висотою до 3,5-4 метри, яке засипане землею та поросло травою та деревами.

На момент огляду встановлено засмічення територій будівельними та побутовими відходами. Спостерігаються сліди спалювання сміття, обгорілий грунт, зала, залишки попелу, обвуглені предмети та частина згорілих матеріалів, наявний різкий запах продуктів горіння. Серед фрагментів - уламки бетону цегли, шматки іржавого металу, пластик та інші побутові рештки.

Додатково виявлено горби у великій кількості які при візуальному обстежені мають ознаки утворення внаслідок штучного насипу, в яких знаходяться закатане в землю сміття, наявність якого встановлена при відібранні зразків грунту із вказаних ділянок.

Поверхня таких горбів частково вкрита грунтом і поросла дикорослою рослинністю, що може свідчити про давність засипання.

Оглянута територія містить ознаки тривалого та систематичного накопичення, що свідчить про функціонування несанкціонованого сміттєзвалища.

Під час даного огляду інженером-землевпорядником виконано геодезичну зйомку земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:62:212:0059, 8000000000:62:212:0091, 8000000000:62:212:0097, 8000000000:62:212:0077, 8000000000:62:212:0013 та 8000000000:62:212:0083 та складено план-схему з позначенням площі засмічених територій.

За результатами зйомки встановлено місця, засмічені та забруднені побутовим та будівельним сміттям, позначені на план-схемі як територія засмічена побутовим та будівельним сміттям. Надано план-схему.

Так, загальна площа засмічення складає 4, 7164 га, а саме:

- на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:212:0059 площа засмічення становить 2,1025 га;

- на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:212:0091 площа засмічення становить 0, 8092 га;

- на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:212:0097 площа засмічення становить 0, 9734 гa;

- на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:212:0077 площа засмічення становить 0, 3692 га;

- на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:212:0013 площа засмічення становить 0, 0104 ra;

- на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:212:0083 площа засмічення становить 0, 4517 га.

Власник відходів розміщених на зазначених земельних ділянках не встановлений.

Також, в картографічному сервісі Google Maps встановлено географічні координати розташування сміттєзвалища, шо оглядалось.

Так, територія розміщення сміттєзвалища:

- на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:212:0059 має географічні координати 50.515384, 30.648507;

- на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:212:0091 має географічні координати 50.514281, 30.651888;

- на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:212:0097 має географічні координати 50.511692, 30.650486;

- на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:212: 0077 має географічні координати 50.511061, 30.648754;

- на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:212:0013 географічні координати 50.510705, 30.647450;

- на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:212:0083 географічні координати 50.511900, 30.646391.

Також, протоколом огляду програми Google Google Earth Pro (Google Планета Земля) від 25.05.2025 встановлено, що з 2009 по 2014 рік на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:62:212:0059, 8000000000:62:212:0091, 8000000000:62:212:0097, 8000000000:62:212:0077, 8000000000:62:212:0013 та 8000000000:62:212:0083 проводились земляні роботи із застосуванням важкої техніки.

На аерофотознімках прослідковуються сліди гусеничної або колісної техніки які проходять через всю площу вказаних ділянок та мають характерну форму паралельні лінії з вигинами та поворотами, що вказують на неодноразове переміщення техніки по території.

Також на аерофотознімках чітко відображено порушення поверхні грунту та спостерігається зміна структури поверхні що свідчить про перекопування чи зняття верхнього шару грунту із повним знищенням зелених насаджень на вказаній території.

Після 2014 року земляні роботи не проводились, про що свідчить відновлення природного покриву та зелених насаджень.

Згідно інформації Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), наданої листом № 057-1186 від 29.01.2025 встановлено, що за даними МЗК на виконання цільової програми використання та охорони земель міста Києва сформовані та зареєстровані y Державному земельному кадастрі на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації кадастрового кварталу 62:212 обмеженого вул. Крайньою, вул. Пухівською та умовними лініями у Деснянському районі м. Києва земельні ділянки за кадастровими номерами, зокрема:

- 8000000000:62:212:0059 площею 5, 6500 га (код виду цільового призначення 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості);

- 8000000000:62:212:0077 площею 2, 7710 га (код виду цільового призначення 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості);

- 8000000000:62:212:0083 площею 7, 0571 га (код виду цільового призначення 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості);

Станом на сьогодні інформація про прийняття рішення Київською міською радою у Департаменті відсутня.

За поданням Департаменту Київська міська рада не приймала рішень про передачу будь-якій фізичній чи юридичній особі вищевказаних земельних ділянок у власність чи користування.

Інформація щодо формування земельних ділянок, внесення даних про них до ДЗК, з кадастровими номерами, зокрема, 8000000000:62:212:0091, 8000000000:62:212:0013 у Міському земельному кадастрі відсутня.

За поданням Департаменту Київська міська рада не приймала рішень щодо надання дозволів та передачі будь-якій фізичній чи юридичній особі у власність чи користування земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:62:212:0091, 8000000000:62:212:0013.

За інформацією Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), наданої листом № 057-7084 від 29.05.2025 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:212:0097 у Міському земельному кадастрі не обліковується. Рішення про передачу у користування або власність вказаної земельної ділянки не приймалося.

За результатом розгляду листа окружної прокуратури щодо вжиття заходів спрямованих на ліквідацію несанкціонованого сміттєзвалища вздовж вул. Пухівської у м. Києві, Деснянська районна у м. Києві державна адміністрація листом № 102-1773 від 18.04.2025 проінформувала окружну прокуратуру про відсутність повноважень на забезпечення ліквідації несанкціонованих навалів сміття на забруднених територіях.

Про несанкціоноване сміттєзвалище прокуратура листом №57-3926вих-25 від 25.04.2025 повідомила Київську міську державну адміністрацію, як орган, уповноважений вирішувати питання поводження з безхазяйними відходами на несанкціонованих і території міста Києва, забезпечувати ліквідацію неконтрольованих звалищ відходів.

За дорученням Київської міської державної адміністрації Департаментом захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надано відповідь листом № 077-3412 від 02.05.2025 в якому вказано про відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України Порядку виявлення та обліку відходів, власник яких не встановлений, фактично блокує вирішення вказаного питання.

Деснянська окружна прокуратура міста Києва листом № 57-3927вих-25 від 25.04.2025 звернулась до Державної екологічної інспекції Столичного округу, в якому повідомляла Інспекцію про порушення природоохоронного законодавства та не вжиття Київською міською державною адміністрацією заходів щодо ліквідації стихійного сміттєзвалища вздовж вул. Пухівської у Деснянському районі м. Києва, а також запропоновано Інспекції надати інформацію про вжиті нею заходи на усунення порушень закону.

Згідно відповіді Державної екологічної інспекції Столичного округу № 9/6/2-30/1859 від 12.06.2025 інформації про вжиття заходів, зокрема цивільно-правового характеру, не надано, про намір вжити їх самостійно нею не зазначено, однак при цьому Інспекція вважає за можливе звернення прокурора до суду з позовом.

Окружною Прокуратурою листом № 57-6202вих-25 від 27.06.2025 повідомлено Державну Екологічну інспекцію Столичного округу про звернення до суду з даним позовом, даний лист отримано Державною екологічною інспекцією Столичного округу - 30.06.2025 та зареєстровано за № 688/6/2-30.

Вважаючи протиправною бездіяльність Київської міської державної адміністрації щодо невжиття заходів щодо ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища, розміщеного вздовж вулиці Пухівської у Деснянському районі міста Києва, керівник Деснянської окружної прокуратури міста Києва звернувся до суду з позовом у цій справі.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд дійшов таких висновків.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно із частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За частини 3 статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Згідно частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля визначає Закон України від 19.06.2003 №962-IV «Про охорону земель» (далі - Закон № 962-IV).

Статтею 1 Закону № 962-IV визначено, що охорона земель система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Згідно зі статтею 35 Закону № 962-IV власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов`язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів; сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежувальних, розвідувальних робіт за станом земель, динамікою родючості ґрунтів; своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок; забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 962-IV господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад установлені граничнодопустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.

У разі виявлення фактів забруднення ґрунтів небезпечними речовинами спеціально уповноважені органи виконавчої влади у галузі охорони земель вживають заходів до обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, притягнення винних до відповідальності згідно із законом і проведення в установленому порядку робіт з дезактивації, відновлення забруднених земель, консервації угідь і визначення режимів їх подальшого використання (частина 2 статті 45 Закону №962-IV).

Згідно з частинами 3, 5 статтею 46 Закону № 962-IV забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини.

09 липня 2023 року набув чинності Закон України «Про управління відходами» (далі Закон № 2320-IX), який визначає правові, організаційні, економічні засади діяльності щодо запобігання утворенню, зменшення обсягів утворення відходів, зниження негативних наслідків від діяльності з управління відходами, сприяння підготовці відходів до повторного використання, рециклінгу і відновленню з метою запобігання їх негативному впливу на здоров`я людей та навколишнє природне середовище.

Відповідно до приписів статті 1 Закону № 2320-IX: відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися; відходи будівництва та знесення - відходи, що утворилися внаслідок діяльності з капітального ремонту, будівництва або знесення будівель і споруд; власник відходів - фізична особа, юридична особа, яка утворює відходи або яка відповідно до закону володіє, користується і розпоряджається відходами; зберігання відходів - утримання відходів на об`єктах збирання, у тому числі до їх оброблення, протягом не більше одного року з моменту їх утворення, що є безпечним для здоров`я людей та навколишнього природного середовища відповідно до екологічних та санітарно-епідеміологічних вимог; збирання відходів - операція, що полягає у вилученні, купівлі, накопиченні та зберіганні відходів суб`єктами господарювання у сфері управління відходами, включаючи роздільне збирання, з метою подальшого перевезення відходів на об`єкти оброблення відходів; оброблення відходів - операція з відновлення або видалення відходів, включаючи підготовку відходів до таких операцій; операції з управління відходами - збирання, перевезення, відновлення та видалення відходів; перевезення відходів - операція, що полягає у транспортуванні відходів від місця їх утворення до об`єкта оброблення відходів, а також від одного місця/об`єкта до іншого; побутові відходи - змішані та/або роздільно зібрані відходи від домогосподарств, включаючи відходи паперу, картону, скла, пластику, деревини, текстилю, металу, упаковки, біовідходи, відходи електричного та електронного обладнання, відходи батарей та акумуляторів, небезпечні відходи у складі побутових, великогабаритні та ремонтні відходи, а також змішані та/або роздільно зібрані відходи з інших джерел, якщо ці відходи подібні за своїм складом до відходів домогосподарств; послуга з управління побутовими відходами - операції із збирання, перевезення, відновлення та видалення побутових відходів, а також діяльність, пов`язана з організацією роботи системи управління побутовими відходами, що здійснюється виконавцем послуги з управління побутовими відходами; приймання відходів - отримання відходів, що утворилися в результаті споживання/використання продукції, до виробників якої законом встановлена розширена відповідальність виробника, у місцях продажу, адміністративних, соціальних, громадських, комерційних, розважальних, рекреаційних, туристичних та інших закладах, а також мобільними пунктами приймання відходів у встановленому законом порядку; ремонтні відходи - залишки речовин, матеріалів, предметів, виробів, що утворилися під час переобладнання, перепланування або поточного ремонту у житловому будинку, окремій квартирі або будинку громадського призначення; суб`єкт господарювання у сфері управління відходами - юридична особа або фізична особа-підприємець, що здійснює збирання, купівлю, зберігання, перевезення, відновлення та/або видалення відходів відповідно до законодавства; управління відходами - комплекс заходів із збирання, перевезення, оброблення (відновлення, у тому числі сортування, та видалення) відходів, включаючи нагляд за такими операціями та подальший догляд за об`єктами видалення відходів; утворювач відходів - фізична особа, юридична особа, в результаті діяльності якої утворюються відходи, а також суб`єкти управління відходами, які здійснюють операції із сортування, змішування або інші операції, що призводять до зміни характеристик або складу відходів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 2320-ІХ основними цілями державної політики у сфері запобігання утворенню та управління відходами є, зокрема: захист здоров`я людей та навколишнього природного середовища від негативного впливу відходів.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2320-ІХ ієрархія управління відходами впроваджується центральними та місцевими органами виконавчої влади, самоврядування, підприємствами, установами та організаціями з метою (у порядку пріоритетності): запобігання утворенню відходів; підготовки відходів до повторного використання; рециклінгу; відновлення відходів (у тому числі виробництва енергії); видалення відходів.

Пунктами 7, 8 частини першої статті 25 Закону № 2320-IX передбачено, що до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері управління відходами належить, зокрема, облік несанкціонованих сміттєзвалищ та відходів, власник яких не встановлений; ліквідація несанкціонованих сміттєзвалищ.

Відповідно до статті 55 Закону № 2320-IX фінансування заходів у сфері управління відходами здійснюється за рахунок коштів утворювачів та власників відходів. Для фінансування заходів у сфері управління відходами можуть залучатися кошти державного та місцевих бюджетів, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільні внески підприємств, установ, організацій, громадян України та їх об`єднань, а також інші джерела, не заборонені законом.

Виявлення та облік відходів, власник яких не встановлений врегульовано статтею 12 Закону № 2320-IX.

Частиною першою статті 12 Закону № 2320-IX передбачено, що власник або користувач земельної ділянки, на якій виявлено відходи, власник яких не встановлений, невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту виявлення таких відходів, інформує про це орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади.

Відповідно до частини другої статті 12 Закону № 2320-IX орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади із залученням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, територіального органу Національної поліції України встановлює утворювача або власника виявлених відходів на основі:

1) інформації, наданої власником або користувачем земельної ділянки, на якій виявлено відходи;

2) інформації, наданої громадянами, підприємствами, установами та організаціями, медіа;

3) аудіо- та відеозаписів, наданих громадянами, підприємствами, установами, організаціями;

4) інших джерел, визначених законом.

Згідно частини 4 статті 12 Закону № 2320-IX якщо власник відходів встановлений, він зобов`язаний відшкодувати всі витрати на його пошук, а також витрати на збирання, перевезення та оброблення відходів суб`єктом господарювання у сфері управління відходами, компенсувати інші збитки та шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом відходів на здоров`я людини та навколишнє природне середовище.

Витрати, збитки та шкода, заподіяна забрудненням або іншим негативним впливом відходів на навколишнє природне середовище, відшкодовуються в судовому порядку за позовом органу місцевого самоврядування або місцевого органу виконавчої влади.

Відповідно до частин 5, 6 статті 12 Закону № 2320-IX збирання, перевезення та/або оброблення відходів, власник яких не встановлений організовують:

1) виявлених за межами населених пунктів - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації;

2) виявлених у межах населених пунктів - органи місцевого самоврядування. Збирання, перевезення та/або оброблення таких відходів здійснюють суб`єкти господарювання у сфері управління відходами.

Порядок виявлення та обліку відходів, власник яких не встановлений, визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 1 Закону України 09.04.1999 №586-XIV «Про місцеві державні адміністрації» встановлено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Пунктами 1, 7 статті 2 Закону №586-XIV визначено, що місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують: виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 13 Закону №586-XIV до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань: використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Закон України «Про столицю України - місто-герой Київ» від 15.01.1999 № 401-XIV (далі - Закон № 401-XIV) визначає спеціальний статус міста Києва як столиці України, особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті відповідно до Конституції України та законів України.

За частиною 1 статті 9 Закону № 401-XIV у місті Києві діють представницькі органи місцевого самоврядування - Київська міська рада, районні в місті ради (у разі їх утворення), які є юридичними особами.

Відповідно до частини 1 статті 10-1 Закону № 401-XIV виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.

Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051 затверджено Правила благоустрою міста Києва (далі - Правила), згідно пункту 3.1.5 яких визначено, що утримання та благоустрій земель запасу міста забезпечує виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація).

Згідно пункту 7.2.3 Правил відходи, що не мають власника або власник яких невідомий, вважаються безхазяйними.

Порядок виявлення та обліку безхазяйних відходів визначається Кабінетом Міністрів України.

Визначення режиму використання безхазяйних відходів покладається на районні у м. Києві ради, Київську міську раду та їх виконавчі органи.

Виконавчі органи районних у м. Києві рад та Київської міської ради ведуть облік безхазяйних відходів і несуть відповідальність за комплексне використання таких відходів, додержання умов поводження з ними та запобігання негативному впливу їх на навколишнє природне середовище і здоров`я людей.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України (далі - Положення №275) пунктом 1 якого визначено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 цього Положення №275 основними завданнями Держекоінспекції є: здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: охорони земель, надр; екологічної та радіаційної безпеки; охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно з підпунктом 5 пункту 4 Положення №275 Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань: звертається до суду із позовом щодо: обмеження чи зупинення діяльності суб`єктів господарювання і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, впливу фізичних та біологічних факторів, лімітів скидів забруднюючих речовин; визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Пунктом 7 Положення №275 передбачено, що Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Наказом Держекоінспекції від 20.02.2023 № 18 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу (нова редакція, ідентифікаційний номер 42163667) (далі - Положення про Інспекцію №18), та згідно пункту 1 розділу І Державна екологічна інспекція Столичного округу (далі - Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію міста Києва та Київської області.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Положення про Інспекцію №18, Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема за пунктом 16 з питань поводження з відходами, зокрема щодо:

дотримання вимог документів дозвільного характеру на здійснення операцій у сфері поводження з відходами;

складення і ведення реєстру об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, реєстру місць видалення відходів;

перевезення небезпечних відходів територією України та транскордонних перевезень відходів;

збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення, захоронення відходів (у тому числі недопущення змішування та захоронення відходів, які можуть бути утилізовані);

ведення первинного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, подання відповідної статистичної звітності в установленому порядку та паспортизації таких відходів;

дотримання вимог нормативно-технічної та технологічної документації, погодженої в установленому порядку, під час виробництва продукції (крім дослідних зразків) з відходів чи з їх використанням;

дотримання правил і режиму експлуатації установок, виробництв з оброблення та утилізації відходів;

дотримання вимог екологічної безпеки під час транспортування, зберігання, використання, знешкодження та захоронення хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних речовин і відходів;

своєчасного та повного здійснення заходів із захисту земель від засмічення та забруднення відходами;

погодження схем санітарного очищення населених пунктів.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Положення про Інспекцію №18, Інспекція проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування).

Згідно пункту 6 розділу ІІ Положення про Інспекцію №18, Інспекція, зокрема, звертається до суду із позовом щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Суд враховує, що відповідач не заперечує обставин та факту того, що уповноваженим органом виконавчої влади у сфері поводження з відходами є Київська міська державна адміністрація, яка безпосередньо уповноважена вирішувати питання поводження з безхазяйними відходами на території міста Києва, забезпечувати ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів, вживати інших заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки, а також ліквідації наслідків цього впливу на відповідних територіях, має дбати про охорону навколишнього природного середовища, вживати заходів щодо запобігання утворенню стихійних сміттєзвалищ.

Та, відповідач наполягає на тому, що для визначення відповідального суб`єкта на якого покладено обов`язок ліквідації відходів необхідно встановити власника відходів, вказує на відсутності доказів з боку позивача що ним вчинялись заходи на встановлення такого власника відходів.

Враховуючи встановлені у справі обставини, надані позивачем докази, останні свідчать на відсутності власника чи орендаря за значеними земельними ділянками з кадастровими номерами 8000000000:62:212:0059, 8000000000:62:212:0091, 8000000000:62:212:0097, 8000000000:62:212:0077, 8000000000:62:212:0013 та 8000000000:62:212:0083.

Сміттєзвалище за географічними координатами 50.515384, 30.648507, 50.514281, 30.651888. 50.511692, 30.650486, 50.511061, 30.648754, 50.510705, 30.647450, 50.511900, 30.646391 виявлено за межами населених пунктів у Деснянському районі міста Києва, та його власник не встановлений, що обумовлює компетенцію ліквідації такого сміттєзвалища за державною адміністрацією.

Протилежних доказів відповідачем суду не надано.

Відповідно суд вказує, що позивачем підтверджено наявність безхазяйних відходів, несанкціонованих сміттєзвалищ вздовж вулиці Пухівської у Десняському районі міста Києва, ліквідація яких є компетенцією Київської міської державної адміністрації.

При цьому, відповідач не надав належні та беззаперечні докази, які б вказували на об`єктивні причини неможливості вжиття ним заходів для ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища.

Відповідач жодних дій щодо ліквідації або організації ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища не вчиняв, доказів початку організації робіт по ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища станом на день розгляду справи суду не надав, відтак суд вбачає протиправну бездіяльність Київської міської державної адміністрації.

Слід зазначити, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.12.2007 №1723 створено постійно діючу комісію з питань поводження з безхазяйними відходами та затверджено Положення про постійно діючу комісію з питань поводження з безхазяйними (далі - Положення №1723).

Згідно з пунктом 1.2 Положення № 1723 безхазяйними вважаються відходи, що не мають власника або власник яких невідомий (далі - відходи).

Власники або користувачі земельних ділянок, на яких виявлено відходи, зобов`язані повідомити про них виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію) (пункт 1.3 Положення № 1723).

Відповідно до пункту 2.2 Положення № 1723 звернення (повідомлення) про факти виявлення відходів подаються до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та розглядаються на черговому (позачерговому) засіданні постійно діючої комісії з питань поводження з безхазяйними відходами (далі комісія).

Пунктом 2.3 Положення № 1723 також визначено, що комісія визначає кількість, склад, властивості, вартість відходів, ступінь їх небезпеки для навколишнього середовища і здоров`я людини та вживає заходів до визначення власника відходів.

У разі необхідності для визначення власника відходів та їх оцінки можуть залучатися правоохоронні органи, відповідні спеціалісти та експерти, а також представники відповідних районних в місті Києві державних адміністрацій.

За результатами своєї роботи комісія складає акт, який передається до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для вирішення питання про подальше поводження з відходами (пункт 2.4 Положення № 1723).

Згідно з пунктом 2.5 Положення № 1723 на підставі акта комісії виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) приймає рішення щодо подальшого поводження з відходами та в разі необхідності порушує справу про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про відходи, та відшкодування заподіяної шкоди.

З обставин у справі вбачається, що земельні ділянки з означеними кадастровими номерами у Деснянському районі міста Києва, на яких розташоване несанкціоноване сміттєзвалище, перебувають у комунальній власності, власника відходів не встановлено, та Київська міська державна адміністрація не вживає установлених законодавством заходів стосовно ліквідації цих сміттєзвалищ.

Суд вказує, що Київська міська державна адміністрація є належним відповідачем у спірних правовідносинах, на який Законом України від 20.06.2022 № 2320-IX «Про управління відходами» покладено обов`язок організації збирання, перевезення та/або оброблення відходів, виявлених за межами населених пунктів, власник яких не встановлений.

Згідно пункту 14 частини 1 статті 19 Закону № 2320-IX до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері управління відходами належить затвердження порядку виявлення та обліку відходів, власник яких не встановлений.

Проте, станом на час виникнення спірних правовідносин Кабінет Міністрів України не реалізував свої повноваження у сфері управління відходами та не затвердив порядок виявлення та обліку відходів, власник яких не встановлений.

Разом з тим, є чинним Порядок виявлення та обліку безхазяйних відходів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року № 1217 (далі - Порядок №1217), який в частині регулювання спірних правовідносин не суперечить Закону «Про управління відходами» № 2320-IX.

Відповідно до пунктів 5-8 Порядку №1217, заяви (повідомлення) про факти виявлення відходів розглядаються на черговому (позачерговому) засіданні постійно діючої комісії з питань поводження з безхазяйними відходами (далі - комісія).

Комісія визначає кількість, склад, властивості, вартість відходів, ступінь їх небезпеки для навколишнього природного середовища і здоров`я людини та вживає заходів до визначення власника відходів.

У разі необхідності для визначення власника відходів та їх оцінки можуть залучатися правоохоронні органи, відповідні спеціалісти та експерти.

За результатами своєї роботи комісія складає акт, який передається до місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування для вирішення питання про подальше поводження з відходами.

На підставі акта комісії місцеві державні адміністрації або органи місцевого самоврядування приймають рішення щодо подальшого поводження з відходами та в разі необхідності порушують справу про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про відходи, та відшкодування заподіяної шкоди.

Отже, не встановлення Кабінетом Міністрів України нового порядку виявлення та обліку відходів, власник яких не встановлений, не звільняє відповідача від виконання прямих приписів закону, оскільки чинний Порядок № 1217 може застосовуватися субсидіарно - у частині, що не суперечить новому Закону № 2320-IX.

Таким чином, аналізуючи наведене правове регулювання, суд вважає, що ліквідація несанкціонованого сміттєзвалища в розумінні наведених норм, це забезпечення проведення комплексу дій, таких як створення комісії з дослідження земельної ділянки, у разі встановлення власника відходів звернення до суду з позовом про відшкодування витрат, збитків, та шкоди заподіяної забрудненням, у разі не встановлення власника відходів організація ліквідації сміттєзвалища за кошти державного бюджету.

Щодо посилань відповідача на постанову Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 440/6819/24, суд вказує, що так, частиною другою статті 12 Закону України «Про управління відходами» прямо передбачено, що саме орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади із залученням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного екологічного контролю, та територіального органу Національної поліції України встановлює утворювача або власника виявлених відходів.

Отже, законодавець прямо визначив суб`єкта, на якого покладається обов`язок щодо встановлення власника відходів, а саме орган місцевого самоврядування. При цьому територіальні органи Державної екологічної інспекції та Національної поліції України залучаються до здійснення таких заходів, однак не є самостійними суб`єктами, на яких покладено відповідний обов`язок.

Верховний Суд у справі № 440/6819/24 зазначив, що для визначення суб`єкта, на якого покладено обов`язок щодо ліквідації відходів, необхідно дотриматися процедури встановлення власника відходів, передбаченої статтею 12 Закону України «Про управління відходами».

Разом з тим, як вже неодноразово зазначалося судом, відповідно до частини другої статті 12 Закону № 2320-IX обов`язок щодо встановлення утворювача або власника виявлених відходів покладено саме на орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади із залученням територіальних органів Державної екологічної інспекції та Національної поліції України.

Отже, наведена правова позиція Верховного Суду не підтверджує доводи відповідача, а навпаки свідчить про необхідність вчинення ним дій, спрямованих на встановлення власника відходів у порядку, визначеному законом.

Більше того, у справі № 440/6819/24 Верховний Суд виходив із відсутності доказів вчинення дій щодо встановлення власника відходів уповноваженим суб`єктом у розумінні статті 12 Закону України «Про управління відходами», що й стало підставою для висновку про передчасність застосування відповідних положень Закону.

Водночас доводи відповідача у даній справі про відсутність дій прокурора є безпідставними, оскільки обов`язок щодо організації встановлення власника відходів покладено законом саме на орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади.

Таким чином, наведені відповідачем обставини не свідчать про належне виконання ним повноважень у сфері управління відходами, не підтверджують ліквідацію несанкціонованого сміттєзвалища та не спростовують факту допущеної протиправної бездіяльності.

Суд також враховує та зазначає, що застосована позивачем постанова Кабінету Міністрів України від 01.11.1999 №2034 якою було затверджено Порядок ведення обліку та паспортизації відходів втратила чинність з 01.01.2025, на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1279/2023, у зв`язку з чим не підлягає застосуванню в даній справі.

Щодо підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави у межах спірних правовідносин суд зазначає таке.

Уповноваженими державою органами у спірних правовідносинах є Державна екологічна інспекція Столичного округу, яка має повноваження звертатись до суду з метою реалізації повноважень у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів.

Суд вважає необхідним зазначити, що згідно зі статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 (далі - Рішення Конституційного Суду України) державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як пояснив прокурор у позові, у спірному випадку інтерес держави полягає у неухильному дотриманні режиму охорони та використання земель. у відновленні та захисті порушених інтересів держави в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, безпеки для навколишнього природнього середовища та здоров`я населення.

У відповідності до частин 3, 4, 5 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Таким органом у спірному випадку є Державна екологічна інспекція Столичного округу.

З аналізу статті 23 Закону України «Про прокуратуру» випливає, що надавши прокурору повноваження представництва, законодавець визначив можливість органів прокуратури захищати державні інтереси, якщо уповноважений орган не здійснює або належним чином здійснює захист законних інтересів держави.

«Нездійснення захисту» проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

У своїй постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що прокурор, подаючи до суду позов, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Зважаючи на вищезазначене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Цей позов подано в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу, оскільки в ході реалізації повноважень, наданих органам прокуратури Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру» було виявлено факт недотримання вимог природоохоронного законодавства, що полягає у бездіяльності щодо ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ на території Київської територіальної громади.

Про виявлені прокуратурою порушення законодавства відповідний суб`єкт владних повноважень належним чином повідомлений листом, проте необхідних заходів, спрямованих на захист інтересів держави зазначеним органом не вжито.

З викладеного випливає, що порушені державні інтереси є незахищеними та свідчить про бездіяльність з боку зазначеного органу державної влади, що відповідно до статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» покладає на органи прокуратури обов`язок здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом пред`явлення та підтримання даного позову.

З огляду на наведене, суд погоджується з доводами прокурора про те, що в даному випадку у прокурора є обґрунтовані підстави для пред`явлення позовної заяви в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу у зв`язку із здійсненням останнім захисту інтересів держави неналежним чином.

Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість звернення прокурора до суду з цим позовом, що обумовлено необхідністю захисту порушених інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України).

Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абзац 2 частини 2 статті 77 КАС України).

За вказаною справою позивачем обгрунтовано право на звернення до суду із даним позовом, підстави звернення та наведено належні і достатні обґрунтування і доводи, надані належні докази в підтвердження заявлених вимог, в свою чергу відповідачем не спростовано належними та достатніми доводами та доказами вимоги позивача.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 3 статті 242 КАС України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Решта доводів сторін не впливають на висновки суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та аргументів, наведених учасниками справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, у даній справі підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Київської міської державної адміністрації, що полягає у невжитті заходів щодо ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища, розміщеного вздовж вулиці Пухівської у Десняському районі міста Києва на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:62:212:0059, 8000000000:62:212:0091, 8000000000:62:212:0097, 8000000000:62:212:0077, 8000000000:62:212:0013 та 8000000000:62:212:0083.

Зобов`язати Київську міську державну адміністрацію вжити заходи щодо ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища, розміщеного вздовж вулиці Пухівської у Деснянському районі міста Києва:

- на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:212:0059 за географічними координатами 50.515384, 30.648507;

- на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:212:0091 за географічними координатами 50.514281, 30.651888;

- на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:212:0097 за географічними координатами 50.511692, 30.650486;

- на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:212: 0077 за географічними координатами 50.511061, 30.648754

- на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:212:0013 за географічними координатами 50.510705, 30.647450;

- на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:212:0083 за географічними координатами 50.511900, 30.646391.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І. І.