Рішення № 13832793, 16.02.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.02.11р.

Справа № 17/379-10

За позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Жовтневого району, м. Дніпропетровськ

про зобов’язання укласти договір

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: Рязанцев С.В., довір. б/н від 12.12.07р.

Суть спору:

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (надалі –позивач) звернулось з позовом до Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Жовтневого району (надалі –відповідач), у якому просить господарський суд зобов’язати відповідача (ЄДРПОУ 05451351) укласти договір про постачання теплової енергії.

Позовні вимоги вмотивовані посиланням на те, що відповідач є балансоутримувачем житлових будинків до яких позивачем постачається теплова енергія, тому згідно чинного законодавства відповідач, як балансоутримувач цих будинків, зобов’язаний укласти договір на постачання теплової енергії.

Представник позивача не забезпечив присутність у призначеному судовому засіданні. Про час та дату розгляду спору повідомлений належним чином, оскільки останній був присутній у попередньому судовому засіданні. Клопотання про відкладення розгляду спору та пояснення причин такої неявки на адресу суду не надходило.

Відповідач позовні вимоги не визнає, наголошує на їх необґрунтованості. У відзиві на позов та доповненнях до нього вмотивовує свої заперечення тим, що запропонований проект договору № 805 від 01.10.10р. не є угодою про надання житлово-комунальних послуг, так як не відповідає вимогам передбаченим ст. 26 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", зокрема, не містить умови про порядок виміру обсягів та визначення якості наданих послуг; відсутній порядок обслуговування мереж та розмежування відповідальності по їх експлуатації та ремонту. До того ж, відповідач не має фактичної можливості укласти запропонований позивачем спірний проект договору, оскільки 42 житлових будинка, які насамперед перелічені у додатку № 1 до спірного проекту договору «Дислокація житлових будинків, що знаходяться на балансі КВ ЖРЕП Жовтневого району із зазначенням площі та кількості мешканців»не перебувають на балансі відповідача, так як відсутні відповідні договори з власниками (ст. 1 названого вище Закону). Окрім того, рішенням Дніпропетровської міської ради за № 25/15 від 23.05.07р. визначено виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання КП "Теплоенерго" ДМР (п. 1.2).

Ухвалою господарського суду від 18.01.11р. строк розгляду спору за заявою позивача продовжено до 08.02.11р.

Суд розглядає справу за відсутності представника позивача, оскільки останній повідомлений про розгляд справи належно, та закінчився встановлений господарським процесуальним законодавством строк розгляду спору.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

05.10.2010 року позивачем (теплопостачальним підприємством) надіслано на адресу відповідача проект договору № 805 про постачання теплової енергії з листом-пропозицією щодо його укладання за вих. № 3051 від 01.10.10р.

В той же час, разом з названим вище проектом договору відповідачу було надано, зокрема, додаток № 1 «Дислокація житлових будинків, що знаходяться на балансі КВ ЖРЕП Жовтневого району із зазначенням площі та кількості мешканців»до нього, який є невід’ємною частиною запропонованого проекту (а.с. 27-31).

За умовами п. 2.1 спірного договору позивач бере на себе зобов’язання виробляти та постачати відповідачу (споживачу за текстом запропонованої угоди) теплову енергію, а останній, в свою чергу, одержати теплову енергію та сплатити теплопостачальному підприємству її вартість, за встановленими тарифами (цінами) в терміни та на умовах передбачених цією угодою.

Також, положеннями зазначеного проекту договору передбачено умови і порядок постачання теплової енергії та обов’язки відповідача, зокрема, постачання теплової енергії здійснюється в обсягах визначених додатком № 1 до цього договору (п. 3.1); розрахунок обсягу та вартості теплової енергії наведено у додатку № 1 до цього договору (п. 3.2); споживач (відповідач у справі) зобов’язується додержуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатку № 1 до цього договору, не допускаючи їх перевищення (п. 4.2.1); в разі відсутності у споживача комерційних приладів обліку теплової енергії вартість розраховується у відповідності до теплового навантаження (визначеного додатком № 1 до цього договору) (п. 6.1); облік споживання теплової енергії споживачем здійснюється розрахунковим способом згідно додатку № 1 до цього договору (п. 6.2).

19.10.2010 року відповідач у відповідь на пропозицію позивача надав лист за вих. № 887 від 18.10.10р. з відмовою від її прийняття та повернув на адресу теплопостачального підприємства два екземпляри запропонованого проекту договору з додатком № 1 до нього без підпису.

Внаслідок чого, сторонами не досягнуто згоди щодо укладання спірного проекту договору, що і стало підставою звернення до господарського суд з позовом.

Суд вважає за необхідне відмовити теплопостачальному підприємству в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

Частиною 3 ст. 179 ГК України передбачено, що укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладання договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів (ч. 6 ст. 179 ГК України).

Відповідно до ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач теплової енергії –це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон), відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до ч. 4 цієї ж норми Закону особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Споживач має право одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо (ч. 2 ст. 20 Закону).

За умовами п. 6 ч. 2 ст. 22 Закону виробник зобов’язаний надавати в установленому порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.

Як зазначалось вище, позивачем було надіслано на адресу відповідача проект договору № 805 про постачання теплової енергії, за умовами якого положення додатку № 1 до договору визначають: обсяги постачання теплової енергії; розрахунок обсягу та вартості теплової енергії; теплове навантаження.

Однак, вивчивши матеріали справи господарський суд зазначає, що зі змісту додатку № 1 до спірного проекту договору не вбачається визначення обсягів постачання споживачу теплової енергії та розрахунку обсягу та вартості теплової енергії, тоді як додаток № 1 насамперед відображає дислокацію житлових будинків, що знаходяться на балансі КВ ЖРЕП Жовтневого району (до яких позивач має намір здійснювати постачання теплової енергії) із зазначенням площі та кількості мешканців.

Окрім того, проведений господарським судом детальний аналіз матеріалів справи відображає, що 42 (сорок два) будинки наведені в додатку № 1 до спірного проекту договору не перебувають на балансі відповідача, що також підтверджується листом № 3/62 від 11.01.11р. наданим Управлінням житлово-комунального господарства Дніпропетровської міської ради у відповідь на лист позивача за № 4399 від 28.12.10р. (а.с. 62-65)

В силу приписів ст. 1 Закону, балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Згідно умов ч. 2 ст. 24 Закону балансоутримувач зобов’язаний укладати договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна, а також утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками).

Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою (ч. 1 ст. 29 Закону).

У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем (ч. 2 ст. 29 Закону).

Таким чином, оскільки у відповідача не укладені договори з власниками частини багатоквартирних будинків наведених у додатку № 1 до спірного проекту договору, тому останній не є балансоутримувачем цих будинків, отже у відповідача і відсутні правові підстави на укладення спірного проекту договору № 805 від 01.10.10р. з наведеною дислокацією будинків до яких позивач має наміри здійснювати постачання теплової енергії.

При цьому, порядок укладання договорів у сфері житлово-комунальних послуг передбачається Законом, де стаття 26 містить істотні умови договору на надання житлово-комунальних послуг, зокрема:

- порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг;

- порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту);

- порядок здійснення ремонту;

- порядок вирішення спору та інше.

Тоді як, запропонований позивачем відповідачу спірний проект договору не містить вищенаведених обов’язкових істотних умов для договору на надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, позивачем у додатку № 1 до спірного проекту договору не визначено: обсяги постачання теплової енергії; розрахунок обсягу та вартості теплової енергії; теплове навантаження; перелік багатоквартирних будинків наведених в дислокації житлових будинків, що знаходяться на балансі КВ ЖРЕП Жовтневого району (додаток № 1 до спірного проекту договору) не відповідає дійсності, так як 42 будинки не перебувають на балансі відповідача, а запропонований проект договору № 805 від 01.10.10р. не містить обов’язкових істотних умов для таких видів договорів.

Разом з тим, згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

У статті 21 Конституції України зазначено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно зі ст. 4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Відповідно до загальних засад цивільного законодавства, визначених ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Наведене є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

А.В. Суховаров

Рішення підписано –10.02.11р.