Ухвала суду № 138327504, 15.07.2026, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

15 липня 2026 року м. Харків Справа № 20/97б/2011(22/59б)

За заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Східенергоекспорт», м. Луганськ,

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Цегельний завод», м. Зимогір`я Слов`яносербського району Луганської області

про банкрутство

Суддя Смола С.В.

Секретар судового засідання Марченко А.Є.

У засіданні брали участь:

представники учасників справи в судове засідання не прибули.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Східенергоекспорт» звернулось до Господарського суду Луганської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Цегельний завод».

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.07.2010 порушено провадження у справі про банкрутство боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Цегельний завод» (далі ТОВ «СП «Цегельний завод»).

Ухвалою від 03.08.2010 введено процедуру розпорядження майном; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Власова О.М.

Ухвалою від 01.02.2011 затверджено реєстр вимог кредиторів до боржника, а саме: ТОВ «Східенергоекспорт» у розмірі 725 710 грн 09 коп., у тому числі 598 576 грн 00 коп. борг (4 черга), витрати по сплаті державного мита 7 182 грн 92 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236 грн 00 коп. (4 черга) та 119 715 грн 17 коп. штраф (6 черга); УПФУ в Слов`яносербському районі Луганської області у розмірі 39 390 грн 64 коп., з яких 30 620 грн 44 коп. заборгованість по сплаті страхових внесків до пенсійного фонду (2 черга), 3 003 грн 47 коп. фінансові санкції, 5 766 грн 73 коп. пеня (6 черга); ЗАТ «Луганськспецтехкомплект» у розмірі 238 944 грн 20 коп., з яких основний борг 236 344 грн 75 коп. та судові витрати (4 черга); ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» у розмірі 52 257 грн 19 коп. основного боргу (4 черга); ТОВ «Комсомольський кам`яний кар`єр» у розмірі 43 774 грн 00 коп. основного боргу (4 черга); ТОВ «Журавлик 2005» у розмірі 295 446 грн 00 коп. основного боргу (4 черга); ТОВ «Луганськвуглетехпоставка» у розмірі 742 722 грн 67коп. основного боргу (4 черга); Слов`яносербського районного центру зайнятості Луганської області у розмірі 2 151 грн 47 коп. заборгованості по сплаті страхових внесків на випадок безробіття (2 черга); ТОВ «Екологія- центр» у розмірі 3 576 759 грн 32 коп. основного боргу (4 черга); ТОВ «Актем» у розмірі 133 782 грн 51 коп., 120 151 грн 37 коп. основного боргу (4 черга) та 13 631 грн 14 коп. пені (6 черга); ТОВ «Завод підйомних машин та металоконструкцій» у розмірі 109 439 грн 49 коп., з яких 102 116 грн 73 коп. основний борг (4 черга) та 7 322 грн 76 коп. пеня (6 черга); ПАТ «ФінексБанк» у розмірі 1 476 693 грн 97 коп., з яких 14 806 грн 73 коп. судові витрати (4 черга), 1 461 887 грн 24 коп. пеня (6 черга); а також, окремо враховано заборгованість по заробітній платі в розмірі 123 840 грн 47 коп. (2 черга).

Ухвалою від 27.09.2011 затверджено мирову угоду від 16.09.2011, укладену між кредиторами та боржником ТОВ «СП «Цегельний завод»; провадження у справі припинено, припинено процедуру розпорядження майном та повноваження арбітражного керуючого Власова О.М.; скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2011 ухвалу Господарського суду Луганської області від 27.09.2011 скасовано; справу №20/97б/2011(22/59б) передано на розгляд Господарському суду Луганської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2012 касаційну скаргу ТОВ «СП «Цегельний завод» залишено без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2011 у справі №22/59б без змін.

Ухвалою від 25.07.2013 припинено повноваження арбітражного керуючого Власова О.М. по виконанню обов`язків розпорядника майна та призначено розпорядником майна боржника ТОВ «СП «Цегельний завод» арбітражного керуючого Бугулян О.А.

Ухвалою від 23.12.2013 суд затвердив мирову угоду від 15.11.2013, укладену між ТОВ «СП Цегельний завод» та ТОВ «Східенергоекспорт», AT «Луганськспецтехкомплект», ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», ТОВ «Комсомольський кам`яний кар`єр», ТОВ «Журавлик 2005», ТОВ «Луганськвуглетехпоставка», ТОВ «Екологія-Центр», ТОВ «Актем», ТОВ «Завод підйомних машин та металоконструкцій», ПАТ «Фінексбанк», УПФУ в Слов`яносербському районі Луганської області; скасував мораторій на задоволення вимог кредиторів, провадження у справі припинив.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.03.2014 ухвалу Господарського суду Луганської області від 23.12.2013 скасовано; справу №20/97б/2011(22/59б) передано на розгляд Господарському суду Луганської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2014 касаційну скаргу ТОВ «Журавлик-2005» залишено без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.03.2014 у справі №20/97б/2011(22/59б) залишено без змін.

Згідно довідки від 28.04.2015 №231 справа №20/97б/2011(22/59б) про банкрутство ТОВ «СП «Цегельний завод» вважається втраченою, що зафіксовано Актом експертної комісії Господарського суду Луганської області від 03.04.2015 №1 «Про нестачу архівних справ (документів)» внаслідок настання обставин непереборної сили - проведенням антитерористичної операції (Указ Президента України від 14.04.2014 №405/2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України»).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.05.2015 матеріали справи №20/97б/2011(22/59б) про банкрутство ТОВ «СП «Цегельний завод» передано за територіальною підсудністю Господарському суду Луганської області.

Ухвалою від 15.06.2015 частково відновлено втрачені матеріали справи №20/97б/2011(22/59б) про банкрутство ТОВ «СП «Цегельний завод».

Ухвалою від 17.07.2017 відсторонено від виконання обов`язків арбітражного керуючого розпорядника майна ТОВ «СП «Цегельний завод» Бугулян О.А.

Ухвалою від 14.08.2017 призначено розпорядником майна ТОВ «СП «Цегельний завод» арбітражного керуючого Янчука О.М.; зобов`язано Бугулян О.А. за актом приймання-передачі протягом 10-днів передати розпоряднику майна Янчуку О.М. всю наявну документацію банкрута, печатки та штампи, матеріальні та інші цінності банкрута.

Розпорядженням керівника апарату суду від 23.01.2019 №41-р відповідно до ч.9 ст.32 Господарського процесуального кодексу України призначено повторний автоматизований розподіл справи №20/97б/2011(22/59б), у зв`язку із тим, що 17.01.2019 Вища рада правосуддя ухвалила звільнити у відставку суддю ОСОБА_1 .

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Віннікову С.В.

Ухвалою від 15.10.2019 зобов`язано арбітражного керуючого Чорненького С.В., кандидатура якого визначена автоматизованою системою у строк до дня проведення судового засідання надати заяву про згоду на виконання повноважень розпорядника майна у справі № 20/97б/2011(22/59б) про банкрутство ТОВ «СП «Цегельний завод» або письмову відмову від участі у справі.

21.10.2019 від арбітражного керуючого Чорненького С.В. надійшло клопотання від 17.10.2019 №20/97б/2011(22/59б), у якому він зазначив, що у зв`язку з великою завантаженістю не розглядати його кандидатуру на участь у даній справі.

Ухвалою від 22.12.2021 задоволено клопотання арбітражного керуючого Янчука О.М., яке викладено у поясненні від 06.09.2018 №2-33/57, про припинення повноважень розпорядника майна боржника у справі; відсторонено арбітражного керуючого Янчука О.М. від виконання ним повноважень розпорядника майна у справі №20/97б/2011(22/59б) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Цегельний завод»; призначено розгляд справи у судовому засіданні на 21.03.2022.

Розпорядженням керівника апарату суду від 02.03.2026 №23/р відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України призначено повторний автоматизований розподіл справи №20/97б/2011(22/59б), у зв`язку із тим, що суддя Вінніков С.В. відрахований зі штату суддів Господарського суду Луганської області 02.03.2026.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2026 справу передано для розгляду судді Смолі С.В.

Ухвалою від 09.03.2026 прийнято справу №20/97б/2011(22/59б) за заявою ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Східенергоекспорт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Цегельний завод» про банкрутство до провадження у новому складі суду; запропоновано учасникам справи у строк до 31.03.2026 (включно) подати суду письмові пояснення щодо ходу подальшої судової процедури.

Ухвалою від 27.04.2026 запропоновано учасникам справи повторно у строк до 20.05.2026 (включно) подати суду письмові пояснення щодо подальшого руху судової процедури у справі; зобов`язано членів комітету кредиторів боржника у строк до 20.05.2026 (включно) провести засідання комітету кредиторів, на якому визначитися з новою кандидатурою арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна у справі №20/97б/2011(22/59б); надати згоду визначеного арбітражного керуючого на виконання повноважень розпорядника майна, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, заяву про те, що арбітражний керуючий не належить до осіб, зазначених в ст.28 Кодексу України з процедур банкрутства; подати суду клопотання про призначення розпорядником майна погодженої комітетом кредиторів кандидатури арбітражного керуючого; зобов`язано членів комітету кредиторів забезпечити участь повноважних представників на засіданні комітету кредиторів.

Ухвалою від 25.05.2026 повторно запропоновано учасникам справи у строк до 01.07.2026 (включно) подати суду письмові пояснення щодо подальшого руху судової процедури у справі; повторно зобов`язано членів комітету кредиторів боржника у строк до 01.07.2026 (включно) провести засідання комітету кредиторів, на якому визначитися з новою кандидатурою арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна у справі №20/97б/2011(22/59б); надати згоду визначеного арбітражного керуючого на виконання повноважень розпорядника майна, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, заяву про те, що арбітражний керуючий не належить до осіб, зазначених в ст.28 Кодексу України з процедур банкрутства; подати суду клопотання про призначення розпорядником майна погодженої комітетом кредиторів кандидатури арбітражного керуючого; зобов`язано членів комітету кредиторів забезпечити участь повноважних представників на засіданні комітету кредиторів.

Ухвалою від 12.06.2026 призначено розгляд справи у судовому засіданні на 15.07.2026.

У судове засідання 15.07.2026 представники учасників справи не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, зокрема Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області шляхом доставки електронного примірника ухвали суду від 12.06.2026 до зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС, що підтверджується відповідною довідкою, ТОВ «Східенергоекспорт», ПрAT «Луганськспецтехкомплект», ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», ТОВ «Комсомольський кам`яний кар`єр», ТОВ «Журавлик 2005», засновники: ОСОБА_2 та ТОВ «Луганськвуглетехпоставка», УПФУ в Слов`яносербському районі Луганської області, Слов`яносербський районний центр зайнятості Луганської області та боржник шляхом розміщення повідомлення на сайті судової влади, що підтверджується відповідною роздруківкою.

Вирішуючи справу, суд виходить із такого.

Ухвалою від 11.11.2019 у зв`язку з введенням 21.10.2019 в дію Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ) визначено здійснювати подальший розгляд справи за правилами КУзПБ.

Частиною 1 ст.2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Отже, одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

Процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є рівномірне і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника. Отже, одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є максимальне задоволення вимог кредиторів.

Водночас процедури банкрутства як за приписами Закону про банкрутство, так і КУзПБ, мають строковий характер.

У відповідності до приписів ч.2 ст.44 КУзПБ строк процедури розпорядження майном, у якій боржник перебуває з 03.08.2010, не може перевищувати 170 календарних днів.

Тобто процедура розпорядження майном у цій справі триває майже 16 років.

Відповідно до КУзПБ щодо боржника юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.

Під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).

Частинами 3-6 ст.44 КУзПБ передбачено, що розпорядник майна зобов`язаний: розглядати заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, що надійшли в установленому цим Кодексом порядку; вести реєстр вимог кредиторів; повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог; вживати заходів для захисту майна боржника; проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника, встановлювати за результатами його проведення наявність або відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій у разі банкрутства; повідомляти правоохоронні органи у разі виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій з майном боржника; скликати збори і комітет кредиторів та організовувати проведення їх засідань; подавати відомості (інформацію), необхідні для ведення Єдиного реєстру боржників, відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, а також здійснювати розкриття кредиторам інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у справі; не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість; за можливості проведення санації боржника розробити план санації боржника та подати його на розгляд зборам кредиторів; виконувати інші повноваження, передбачені цим Кодексом. Розпорядник майна несе відповідальність за свої дії та бездіяльність відповідно до закону. Протягом процедури розпорядження майном органи управління боржника не мають права приймати рішення про: реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) і ліквідацію боржника; створення господарських товариств або участь в інших господарських товариствах; створення філій та представництв; виплату дивідендів; проведення боржником емісії цінних паперів; вихід зі складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника; відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачу в заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства; надання позик (кредитів), надання поруки, гарантій, а також передачу в довірче управління майна боржника. Господарський суд за заявою розпорядника майна скасовує арешти майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження його майном у разі, якщо такі арешти чи обмеження перешкоджають господарській діяльності боржника та відновленню його платоспроможності.

Відповідно до ч.10 ст.45 КУзПБ У процедурі розпорядження майном розпорядник майна за участю боржника розробляє план санації боржника відповідно до вимог цього Кодексу та подає його на розгляд зборів кредиторів.

Отже, КУзПБ передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити розпоряднику майна в ході процедури розпорядження майном для її ефективного проведення. Обов`язком розпорядника майна є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення.

Суд наголошує, що процедура банкрутства є процесом, який характеризуються як специфічним складом учасників, кожен з яких вступаючи в провадження у справі наділяється особливими процесуальними правами та обов`язками, зумовленим характером відносин неплатоспроможності. Передусім це зумовлено особливістю провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Параграф 1 статті 6 Конвенції зобов`язує держави-учасниці організовувати правові системи таким чином, аби забезпечити відповідність судів її різноманітним вимогам. Сукупність порушень держави створює судову практику, що несумісна з Конвенцією (рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Боттацці проти Італії»)).

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику ЄСПЛ як джерело права.

Суд неодноразово встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, в яких порушувалися питання про тривалість провадження (рішення ЄСПЛ у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Смірнова проти України», у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).

ЄСПЛ у рішенні у справі «Сюрмелі проти Німеччини» визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції тривалість судового провадження, яке продовжувалося у судах понад 16 років та відсутність ефективних засобів оскарження затяжного характеру триваючого розгляду цивільної справи в національному законодавстві Німеччини.

Близького за змістом висновку ЄСПЛ дійшов у рішенні у справі «Парінов проти України», в якому суд визнав тривалість провадження у справі про банкрутство понад дев`ять років такою, що не відповідала вимозі «розумного строку», а отже порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Водночас на державні органи покладено обов`язок щодо дотримання принципу «належного урядування» і ті з них, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України»).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 у справі №906/1290/15 зазначила, що «відсутність предмета спору» в розумінні пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин (оплати боргу, знищення предмета спору, скасування оспорюваного акту).

Суд зауважує, що подальше затягування процедури банкрутства ТОВ «СП «Цегельний завод» на стадії розпорядження майном з триваючим мораторієм на задоволення вимог кредиторів за відсутності реальної можливості її завершення призведе лише до порушення прав кредиторів і боржника та матиме наслідком збільшення додаткових витрат, пов`язаних з провадженням у справі, а тому закриття провадження у даній справі господарський суд вважає доцільним та обґрунтованим.

Статтями 28, 42, 48, 61, 73 цього Кодексу передбачено право кредиторів на звернення до суду із заявою про визнання недійсними правочинів боржника, звернення до господарського суду з клопотанням про призначення іншого арбітражного керуючого, звернення зі скаргою на дії (бездіяльність) розпорядника майна, визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону.

Суд неодноразово відповідними ухвалами, починаючи з 11.11.2019, зобов`язував членів комітету кредиторів банкрута провести засідання комітету кредиторів, на якому визначитися з новою кандидатурою арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна у справі №20/97б/2011(22/59б), надати згоду визначеного арбітражного керуючого на виконання повноважень розпорядника майна, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, заяву про те, що арбітражний керуючий не належить до осіб, зазначених в ст.28 Кодексу України з процедур банкрутства; подати суду клопотання про призначення розпорядником майна погодженої комітетом кредиторів кандидатури арбітражного керуючого.

Водночас учасники справи вимог ухвал суду не виконали і процедура розпорядження майном боржника не проводилась через відсутність погодженої комітетом кредиторів кандидатури арбітражного керуючого для виконання обов`язків розпорядника майна у справі.

Крім того, ухвалою від 15.10.2019 зобов`язано арбітражного керуючого Чорненького С.В., кандидатура якого визначена автоматизованою системою у строк до дня проведення судового засідання надати заяву про згоду на виконання повноважень розпорядника майна у справі №20/97б/2011(22/59б) про банкрутство ТОВ «СП «Цегельний завод» або письмову відмову від участі у справі.

21.10.2019 від арбітражного керуючого Чорненького С.В. надійшло клопотання від 17.10.2019 №20/97б/2011(22/59б), у якому він зазначив, що у зв`язку з великою завантаженістю не розглядати його кандидатуру на участь у даній справі.

Ураховуючи наведене, суд наголошує, що члени комітету кредиторів участі у процедурі розпорядження майном боржника майже не брали, вимог ухвал суду не виконували, комітет кредиторів не скликався.

При цьому будь-яких заяв про відмову від своїх вимог до боржника кредиторами задля припинення своєї участі у процедурі банкрутства як учасниками провадження (сторони у справі) до суду не надходило.

Вказана пасивна поведінка кредиторів у справі, зокрема і ініціюючого кредитора, свідчить про відсутність у кредиторів зацікавленості у найефективнішому вирішенні справи та втрату інтересу до неї.

Згідно зі ст.7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Матеріали справи не містять доказів, які свідчать про наявність невирішених господарським судом спорів, які підлягали розгляду в межах справи №20/97б/2011(22/59б) у порядку ст.7 КУзПБ.

Отже, суд констатує, що провадження у цій справі №20/97б/2011(22/59б) про банкрутство ТОВ «СП «Цегельний завод» майже 16 років перебуває на стадії процедури розпорядження майном, яка об`єктивно не здійснюється у зв`язку з перебуванням активів боржника на тимчасово окупованій території, а також через відсутність погодженої комітетом кредиторів кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна у справі, що в свою чергу обумовлене систематичним ігноруванням кредиторами вимог ухвал суду.

У свою чергу неможливість завершення процедури розпорядження майном з наведених вище причин має своїм наслідком порушення принципу розгляду справи впродовж розумного строку, а також порушує права кредиторів, вимоги яких визнані судом та включені до реєстру, однак не можуть бути задоволені понад 16 років з огляду на триваючу дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Узявши до уваги все вищезазначене, суд приходить до висновку про наявність фактичних та юридичних підстав для закриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «СП «Цегельний завод» на підставі приписів п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Правові позиції щодо закриття провадження у справі про банкрутство у зв`язку з об`єктивною неможливістю здійснити розгляд справи упродовж розумного строку та неможливістю досягнення легітимної мети Закону про банкрутство викладені в постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №906/1290/15, від 17.04.2024 у справі №5006/27/116б/2012, від 10.12.2024 у справі №5/119б, від 11.12.2024 у справі №22/20б/2011.

Указані обставини в їх сукупності унеможливлюють успішне завершення процедури розпорядження майном боржника та позбавляють можливості досягнення легітимної мети цієї процедури, що через призму судового контролю у цій категорії справ, не можуть бути залишені поза увагою господарського суду під час вирішення питання про закриття провадження у цій справі.

Також суд бере до уваги, що місцезнаходженням і юридичною адресою ТОВ «СП «Цегельний завод» є м. Зимогір`я Слов`яносербського району Луганської області, тобто територія України, яка окупована Російською Федерацією ще з 2014 року.

Фактично основні активи боржника з 2014 року перебувають на окупованій території, що унеможливлює фізичний доступ до документації підприємства та його активів.

Пунктом 14 ч.1 ст.90 КУзПБ встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Установлені судом обставини у справі №20/97б/2011(22/59б) щодо перебування активів боржника на тимчасово окупованій території свідчать про неможливість проведення процедури розпорядження майном боржника у зв`язку з відсутністю доступу до його активів, що в свою чергу унеможливлює взагалі подальше провадження у цій справі.

Суд зауважує, що КУзПБ не встановлює відповідної підстави для закриття провадження у справі про банкрутство в такому випадку, проте не визначає й вичерпного переліку підстав для закриття провадження у справі, тому суд вбачає наявність правових підстав для закриття провадження у справі №20/97б/2011(22/59б) на підставі приписів п.14 ч.1 ст.90 КУзПБ та п.16 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ.

З огляду на вищезазначені приписи КУзПБ суд враховує правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 15.04.2025 у справі №913/355/21, від 25.06.2025 у справі №905/45/25 щодо закриття провадження у справі про банкрутство, зокрема таке.

Підстави для закриття провадження у справі про банкрутство наведені в ч.1 ст.90 цього Кодексу, п.14 якої встановлена можливість закриття провадження у справі про банкрутство в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лейла Шахін проти Туреччини» від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди. У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі «Кантоні проти Франції» від 11.11.1996; рішення у справі «Вєренцов проти України» від 11.04.2013).

Поряд з цим потреба у тлумаченні законів обумовлена також не тільки подальшою (після ухвалення відповідного закону) динамікою правовідносин, для регулювання яких застосовується цей закон, а і динамікою/зміною обставин та умов, в яких такий закон застосовується. Так закон, прийнятий для врегулювання конкретних правовідносин у відповідних об`єктивних умовах та обставинах, між тим не завжди може застосовуватись відповідним чином учасниками цих правовідносин в інших, змінених умовах та обставинах.

Зокрема, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введеного у зв`язку з цим в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався і триває на момент постановлення цієї ухвали, всі учасники правовідносин в Україні опинилися в умовах, коли не всі закони передбачали правила їх застосування в умовах правового режиму воєнного стану з урахуванням наслідків, що настали у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (проведення бойових дій на окремих територіях, окупація окремих територій, а відповідно і відсутність або обмеження доступу до відповідних інструментів регулювання правовідносин: Державні реєстри, діяльність нотаріусів, судів, інших державних структур тощо).

Тож окремі закони потребували відповідної адаптації шляхом внесення в них змін, які, однак, все ж не завжди ураховують всі можливі правовідносини та казуси, що виникають в умовах правового режиму воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Пунктом 16 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ, встановлено зокрема, що тимчасово, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування: господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора, якщо боржник до проведення підготовчого засідання доведе господарському суду, що він внесений до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів) та має діючий контракт з державними замовниками у сфері оборони або вимоги кредитора (кредиторів) не задоволені внаслідок збройної агресії проти України, у тому числі через перебування єдиного майнового комплексу боржника на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій.

Отже, законодавець встановив заборону на відкриття, а відповідно і на здійснення провадження у справі про банкрутство боржника, ініційованого за заявою кредитора, у разі, зокрема перебування єдиного майнового комплексу боржника на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях.

У застосуванні наведених положень КУзПБ, суд також зазначає, що попри визначення законодавцем наведених обставин як заборони саме на відкриття провадження у справі про банкрутство, між тим відповідна заборона, що логічно поширюється і на подальше здійснення провадження у такій справі, означає, що настання обставин, передбачених приписами п.16 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ у справі про банкрутство, провадження в якій хоча і відкрито до введення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, може бути розцінено у справі про банкрутство як передбачений цим Кодексом інший випадок для закриття провадження у справі про банкрутство у розумінні п.14 ч.1 ст.90 КУзПБ.

Через перебування майна боржника на окупованій території та тривалу відсутність погодженої кредиторами кандидатури розпорядника майна, наразі неможливо провести аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та його становища на ринках, а отже визначити актив і пасив боржника, що є визначальним завданням процедури розпорядження майном.

Указані обставини об`єктивно унеможливлюють завершення процедури розпорядження майном боржника за правилами КУзПБ та перехід до наступної процедури (санації/ліквідації).

Також суд ураховує, що специфіка правовідносин у процедурі банкрутства полягає у необхідності комплексного та збалансованого регулювання приватно-правових та публічно-правових інтересів щодо неплатоспроможної особи, що вимагає застосування приватно-правових та публічно-правових механізмів у ході провадження у справі про банкрутство.

Тобто процедура банкрутства щодо боржника переслідує не лише приватний, але й публічний інтерес.

Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

На переконання суду перебування боржника майже 16 років в процедурі розпорядження майном без жодної реальної перспективи її завершення та тривала відсутність погодженої кредиторами кандидатури розпорядника майна, суперечать публічному інтересу.

Поряд із цим слід зауважити на тому, що факт закриття провадження у справі про банкрутство боржника з указаних вище підстав, у свою чергу, не є підставою для списання/прощення наявної у боржника заборгованості, не припиняє господарську діяльність боржника, не перешкоджає виконанню ним своїх наявних грошових зобов`язань, не позбавляє як фізичних, так і юридичних осіб на подальше ведення господарської діяльності із боржником та у разі порушення підприємством відповідних зобов`язань на судовий захист.

Керуючись ст.ст.1, 2, 90, п.16 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ, ст.ст.231, 234 235, 240 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Закрити провадження у справі №20/97б/2011(22/59б) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Східенергоекспорт» про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Цегельний завод», вул. Заводська, буд. 1, м. Зимогір`я Слов`яносербського району Луганської області, 93740, ідентифікаційний код 32292709.

2. Припинити дію мораторію у справі №20/97б/2011(22/59б) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Цегельний завод», вул. Заводська, буд. 1, м. Зимогір`я Слов`яносербського району Луганської області, 93740, ідентифікаційний код 32292709, на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою суду від 07.07.2010.

3. Припинити процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Цегельний завод», вул. Заводська, буд. 1, м. Зимогір`я Слов`яносербського району Луганської області, 93740, ідентифікаційний код 32292709.

4. Державному реєстратору внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запис про закриття провадження у справі №20/97б/2011(22/59б) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Східенергоекспорт» про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Цегельний завод».

5. Оприлюднити на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет (https://court.gov.ua/unknown/) повідомлення про постановлення цієї ухвали, текст якого додається.

6. Ухвалу надіслати:

ТОВ «СП «Цегельний завод»;

ТОВ «Східенергоекспорт»;

ПрAT «Луганськспецтехкомплект»;

ПАТ «Алчевський металургійний комбінат»;

ТОВ «Комсомольський кам`яний кар`єр»;

ТОВ «Журавлик 2005»;

засновнику ТОВ «Луганськвуглетехпоставка»;

засновнику ОСОБА_2 ;

ТОВ «Екологія-Центр»;

ТОВ «Актем»;

Головному Управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області;

ТОВ «Будметалмаш 2023»;

УПФУ в Слов`яносербському районі Луганської області;

Слов`яносербському районному центру зайнятості Луганської області;

Державному реєстратору Харківської міської ради.

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання 20.07.2026 у відповідності до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України, та порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 20.07.2026.

Інформацію щодо стану розгляду справи можна отримати на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: https://court.gov.ua/fair/.

Суддя Сергій СМОЛА