Рішення № 13832599, 16.02.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2011 р.

Справа № 5004/28/11.

за позовом приватного підприємства «Айслаг», м. Луцьк

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький військторг №51», м.Луцьк

про стягнення 82402,26 грн.

Суддя: Шум М.С.

Представники:

від позивача: Процик В.І., нач. юрвідділу (дов. №07 від 04.01.11р.)

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз’яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз’яснено процесуальні права та обов’язки сторін.

Суть спору: позивач –приватне підприємство “Айслаг” просить стягнути з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький військторг №51» 85700,19грн., в тому числі: 57000 грн. основного боргу згідно договору безпроцентної позики №27/05-09 від 27.05.2009р., 20166,83 грн. річних, 2832,58 грн. збитків від інфляції, 5700,78 грн. пені.

В судовому засіданні представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 85234,84грн., в тому числі: 57000 грн. основного боргу, 20166,83 грн. річних, 3311,24 грн. збитків від інфляції та 4756,77грн. пені. Разом з тим представник позивача просить суд врахувати описку в частині стягнення річних, а саме у позовній заяві та у заяві про уточнення позовних вимог, розмір річних вказано 20166,83 грн., хоча фактично згідно розрахунку сума річних складає 17334,25 грн. Зазначену заяву представника позивача прийнято судом до уваги.

Відповідача у судове засідання не з’явився відзиву на позов не представив, повноважного представника у судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (повідомлення про вручення поштового відправлення, вручено 18.01.2011р.).

Крім того, ухвалою суду від 13.01.2011р. повідомлено відповідача про те, що у разі неявки в судове засідання повноважного представника та неподання витребуваних доказів, справа може бути розглянута на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами. Явка представників сторін обов’язковою не визнавалася.

У відповідно до ст.75 ГПК України господарський суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

27 травня 2009 року між позивачем - приватним підприємством „Айслаг” та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Луцький військторг №51»укладено договір безпроцентної позики №27/05-09.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов’язання виникли з договору від 27.05.2009р. №27/05-09.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. (ст. 1046 ЦК України).

Відповідно до п. п. 1.1, 2.1, 3.1, 3.2, 5.1, 5.4, 5.5 договору позивач зобов’язувався надати відповідачу безпроцентну позику в сумі 57000 грн. до 31.05.2009 року в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування необхідних коштів на р/р відповідача або готівкою з каси підприємства, а відповідач – повернути суму позики до 27.05.2010 року. При невиконанні чи неналежному виконанні умов договору винна сторона несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0, 05% за кожен день прострочення від неоплаченої суми, або суми невиконаної чи неналежно виконаної умови. За користування чужими грошовими коштами внаслідок неповернення суми позики в строк, відповідач сплачує позивачу 50% річних за кожен день такого використання.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позивач у визначений договором строк перерахував відповідачу визначену договором суму позики –57000 грн. згідно платіжного доручення від 27.05.2009 року №170.

Згідно вказаного платіжного доручення призначенням платежу є оплата за безпроцентну позику зг. дог. №27/05-09 від 27.05.09 року без ПДВ.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо укладення сторонами договору позики №27/05-09 від 27.05.2009 року, а, отже, і виникнення у відповідача зобов'язань за таким договором щодо повернення позики.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач, свої зобов’язання за договором безпроцентної позики у визначений строк не виконав, суму позики не повернув.

Заборгованість відповідача в сумі 57000 грн. підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорюється, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до заяви позивача про уточнення позовних вимог, останній просить стягнути з відповідача 17334,25 грн. річних, 3311,24 грн. збитків від інфляції та 4756,77грн. пені.

Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 N 01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.5 договору сторони погодили, що за користування чужими грошовими коштами внаслідок неповернення суми позики в строк, відповідач сплачує позивачу 50% річних за кожен день такого використання.

Отже, нараховані позивачем згідно розрахунку 17334,25 грн. річних за період з 28.05.2010р. по 04.01.2011р. та 3311,24 грн. збитків від інфляції за період з 01.08.2010р. по 31.12.2010р. підставні і підлягають до стягнення з відповідача в силу ст.ст. 625, 1050 ЦК України, п. 5.5 договору.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені). В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Згідно п. 5.4 договору при невиконанні чи неналежному виконанні умов договору винна сторона несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,05% за кожен день прострочення від неоплаченої суми, або суми невиконаної чи неналежно виконаної умови..

Позивачем з врахуванням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та п. 6 ст. 232 ГК України нарахована пеня у розмірі 4756,77грн., яка підлягає до стягнення з відповідача в силу ст.ст.230, 232 ГК України, п. 5.4 договору.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати, що пов’язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи господарським судом (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), які поніс позивач, підлягають відшкодуванню у відповідності із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за рахунок відповідача.

Господарський суд, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України , -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький військторг №51»(м.Луцьк, вул. Огієнка, 20, код 34745073) на користь приватного підприємства “Айслаг” (м.Луцьк, вул. Стрілецька, 4, код 13369787) - 57000 грн. основного боргу, 17334,25 грн. річних, 3311,24 грн. збитків від інфляції та 4756,77грн., а всього 82402,26 грн.; 824,02 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. в повернення витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Суддя М. С. Шум

Дата виготовлення повного

тексту рішення

16.02.11