Рішення № 138325797, 20.07.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/594/26

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Ремонтне підприємство "Житомирліфтремонт"

до Акціонерного товариства "Житомирські ласощі"

про стягнення 154444,50 грн.

Процесуальні дії по справі.

Приватне підприємство "Ремонтне підприємство "Житомирліфтремонт" звернулося до суду з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Житомирські ласощі" 154444,50 грн. заборгованості за підрядним договором на технічне обслуговування ліфтів №66 від 31.12.2024р. та №66 від 31.12.2025р.

Ухвалою від 25.05.2026р. суд відкрив провадження у справі. Постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Вказаною ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

08.06.2026р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 25-29).

17.06.2026р. від позивача надійшла заява про стягнення судових витрат (а.с. 36-39).

19.06.2026р. від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 46-48).

19.06.2026р. від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 51, 52).

Враховуючи відсутність клопотання будь-якої із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач зазначив, що на підставі укладених між сторонами договорів підряду ним були надані відповідачу послуги з технічного обслуговування ліфтів, які останній прийняв без зауважень, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних робіт.

Разом з тим відповідач оплату вартості наданих послуг здійснив частково, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 149909,56 грн. за надані послуги в період з жовтня 2025 р. по квітень 2026 р.

Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань, позивач просив стягнути з відповідача 149909,56 грн. основного боргу та 4534,95 грн. інфляційних втрат.

Відповідач проти позову заперечив частково. Зазначив, що не оспорює факту існування між сторонами договірних відносин, надання позивачем послуг та наявності основної заборгованості у розмірі 149909,56 грн., яка підтверджується, зокрема, актом звіряння взаємних розрахунків.

Водночас вказав на здійснення ним часткової оплати наданих послуг, а також на неточності у позовній заяві щодо строку дії договору та відсутність у матеріалах справи належних доказів, які б дозволяли встановити дату виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зв`язку з цим відповідач просив відмовити у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат як недоведених, а у разі визнання їх обґрунтованими - зменшити їх розмір, посилаючись на принципи справедливості, добросовісності та пропорційності, а також на виняткові обставини, пов`язані зі здійсненням господарської діяльності в умовах воєнного стану та статусом критично важливого підприємства.

Крім того, відповідач заперечив проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на відсутність доказів їх фактичного понесення та неспівмірність заявленого розміру.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Між Приватним підприємством ремонтне підприємство «Житомирліфтремонт» (позивач, підрядник) та АТ «Житомирські ласощі » (відповідач, замовник), було укладено договори на технічне обслуговування ліфтів, а саме: № 66 від 31.12.2024 року та № 66 від 31.12.2025 року, які є аналогічні за своїм змістом (надалі - договори) (а.с. 7, 8).

Відповідно до п. 1.1. договорів, замовник доручає, а підрядник приймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів на об`єктах замовника (Г 3200/4 реєстр. № 1464, 1476, Г3200/3 реєстр. № 1718, 1715, Г 2000/3 реєстр. № 110, 891, 892, 2010, Г 500/3 реєстр. №8).

Згідно п. 2.1., та п. 2.2. договору № 66 від 31.12.2024р., щомісячна оплата робіт з технічного обслуговування ліфтів складає 20530,00 грн. Загальна сума договору за 12 місяців становить: 246360, 00 грн.

Згідно п. 2.1., та п. 2.2. договору № 66 від 31.12.2025р., щомісячна оплата робіт з технічного обслуговування ліфтів складає 26280,00 грн. Загальна сума договору за 12 місяців становить: 315360,00 грн.

Пунктом 5.1. договорів сторони визначили, що на підставі акту виконаних робіт Замовник сплачує виконані роботи не пізніше 7 числа наступного місяця.

Згідно актів приймання виконання робіт, що скріпленні підписами та печатками сторін, за період з жовтня по грудень 2025 року, позивач за Договором № 66 від 31.12.2024 року надав відповідачу послуги на загальну суму 61590,00 грн. (а.с. 9-10).

Із врахуванням часткової сплати, заборгованість відповідача за жовтень 2025 р. складає 3729 грн. 56 коп., а борг відповідача за договором № 66 від 31.12.2024 р. складає 44789,56 коп.

В період з січня по квітень 2026 року на підставі актів приймання виконання робіт, що скріпленні підписами та печатками сторін, позивач надав відповідачу послуги за Договором № 66 від 31.12.2025 року, на загальну суму 105120,00 грн. (а.с.10 зворотній бік - 12). Борг відповідача по вказаному договору складає 105120,00 грн.

З врахуванням викладеного, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги з технічного обслуговування ліфтів за Договорами № 66 від 31.12.2024 року та № 66 від 31.12.2025 року становить 149909 грн. 56 коп.

У зв`язку з неоплатою відповідачем виконаних робіт, позивач звернувся до нього з претензією вих. № 13 від 22.04.2026р. з вимогою погасити утворену заборгованість в сумі 149909 грн. 56 коп. (а.с. 13).

Відповідач вказану вимогу не виконав, відповіді на претензію не надав.

У зв`язку з невиконанням зобов`язання щодо оплати виконаних робіт за договорами, Приватне підприємство "Ремонтне підприємство "Житомирліфтремонт" звернулося до суду з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Житомирські ласощі" 154444,50 грн., з яких: 149909,56 грн. основна сума боргу, 4534,95 грн. інфляційні втрати.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договорів підряду №66 від 31.12.2024р. та №66 від 31.12.2025р. на технічне обслуговування ліфтів, які за своєю правовою природою є договорами про надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що позивач надав відповідачу послуги з технічного обслуговування ліфтів на загальну суму, що підтверджується актами приймання виконаних робіт за період з жовтня 2025 року по квітень 2026 року, які підписані сторонами та скріплені їх печатками (а.с. 9-12).

У зв`язку з частковою сплатою з боку відповідача, заборгованість за надані послуги за період з жовтня 2025 р. по квітень 2026 р. становить 149909,56 грн., що підтверджується розрахунком суми боргу, який відповідає первинним документам, наявним у матеріалах справи (а.с. 14, 15).

У поданому до суду відзиві відповідач не заперечує факту надання позивачем послуг, їх вартості та визнає наявність основної заборгованості у розмірі 149909,56 грн.

На підтвердження зазначених обставин відповідачем долучено, підписаний сторонами акт звіряння взаємних розрахунків станом на 01.06.2026р., згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем становить 176189,56 грн. (з урахуванням вартості послуг наданих у травні 2026 р., які не є предметом розгляду у даній справі) (а.с. 30).

Відтак матеріалами справи підтверджується факт належного виконання позивачем взятих на себе договірних зобов`язань щодо надання послуг та наявність у відповідача невиконаного грошового зобов`язання з їх оплати у розмірі 149909,56 грн.

Доказів погашення зазначеної заборгованості після підписання акта звіряння взаємних розрахунків або заперечень щодо її розміру матеріали справи не містять, а відповідачем таких доказів суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у сумі 149909,56 грн. є обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами, визнаною відповідачем, а тому підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат суд зазначає таке.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із розрахунку, поданого позивачем, вбачається, що нарахування інфляційних втрат здійснено окремо щодо кожного грошового зобов`язання, яке виникло за відповідним актом приймання виконаних робіт, з урахуванням строків його виконання. Позивач просить стягнути з відповідача 4534,95 грн. інфляційних втрат (розрахунок на а.с. 14, 15).

Заперечуючи проти задоволення зазначеної вимоги, відповідач вказує, що позивачем не доведено правильність здійсненого розрахунку, не наведено методики його проведення, не враховано здійснені відповідачем часткові оплати та не визначено момент виникнення прострочення за кожним окремим платежем.

Крім того, відповідач просить суд у разі встановлення обґрунтованості нарахування інфляційних втрат зменшити їх розмір, посилаючись на принципи справедливості, добросовісності та пропорційності, а також на обставини здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану.

Суд критично оцінює наведені доводи відповідача.

Як встановлено судом, відповідач не заперечує наявність основної заборгованості у сумі 149909,56 грн., що підтверджується як відзивом на позовну заяву, так і підписаним сторонами актом звіряння взаємних розрахунків станом на 01.06.2026р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він містить визначення суми заборгованості окремо щодо кожного акта приймання виконаних робіт, періоди прострочення, офіційні індекси інфляції, застосовані до кожного періоду, а також формулу розрахунку інфляційного збільшення.

При цьому твердження відповідача про неврахування здійснених ним оплат спростовується самим розрахунком позивача, оскільки інфляційні втрати за актом за жовтень 2025 року нараховано лише на залишок заборгованості у сумі 3729,56 грн. після проведеної відповідачем часткової оплати, а не на повну вартість наданих послуг. Щодо інших актів інфляційні втрати нараховано виходячи із фактичного розміру непогашеної заборгованості за кожним із них.

Отже, доводи відповідача про відсутність у розрахунку врахування здійснених ним платежів та неможливість перевірити порядок нарахування інфляційних втрат не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Відповідачем не подано власного контррозрахунку, який би свідчив про неправильність визначеного позивачем розміру інфляційних втрат, а наведені у відзиві заперечення мають припущений характер.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат суд зазначає, що інфляційні втрати, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією чи неустойкою, а мають компенсаційний характер та спрямовані на відшкодування кредитору матеріальних втрат, спричинених знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за час прострочення виконання грошового зобов`язання. Вони входять до складу грошового зобов`язання та є способом захисту майнового права кредитора.

Наведені відповідачем обставини щодо здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану, визнання його критично важливим підприємством, перебоїв з електропостачанням, повітряних тривог, збільшення податкового навантаження та інших економічних труднощів не спростовують факту прострочення виконання грошового зобов`язання та самі по собі не є підставою для звільнення від наслідків, передбачених ст. 625 ЦК України, або для зменшення розміру інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі у розмірі 154444,50 грн., з яких: 149909,56 грн. - борг та 4534,95 грн. - інфляційні.

Судові витрати за результатами розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При зверненні до суду позивач сплатив 3328,00 грн. судового збору за подання позовної заяви, згідно з платіжною інструкцією №1944 від 15.05.2026р. (а.с. 6).

У той же час, нормами ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З огляду на викладене, позивачем при зверненні до суду з позовною заявою підлягало сплаті 2662,40 грн. (3328,00 грн. х 0,8).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, тому згідно приписів п.2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 2662,40 грн. покладається на відповідача.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 7000,00грн., суд зазначає наступне.

Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані копії: договору - доручення № 19/05/2026 про надання правничої допомоги від 19.05.2026р., укладеного з адвокатом Сичовим Денисом Володимировичем та ПП "Ремонтне підприємство "Житомирліфтремонт"; акт надання послуг №3 від 11.06.2026р.; розрахункова платіжна інструкція № 1973 від 12.06.2026р. на суму 7000,00 грн.; ордеру серії АМ № 1207634 від 19.05.2026р. на ім`я Сичова Д.В. (а.с. 40-42).

Згідно з п.4.1 договору-доручення №19/05/2026 про надання правничої допомоги від 19.05.2026р. сума послуг адвоката складає 7000,00 грн.

Заперечуючи проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідач зазначає, що заявлена до відшкодування сума є неспівмірною зі складністю справи, оскільки справа є малозначною, розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідач визнав основну суму боргу, а тому обсяг роботи адвоката був незначним. Крім того, відповідач посилається на відсутність деталізації виконаних адвокатом робіт, а також на наявність технічних помилок у поданих документах, у зв`язку з чим просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2000,00 грн.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, усі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що визначений сторонами розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірність із ринковою вартістю адвокатських послуг.

Для включення всієї суми гонорару до складу судових витрат, що підлягають компенсації за рахунок іншої сторони, має бути встановлено, що за конкретних обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Отже, суд зобов`язаний оцінити не лише факт понесення витрат, а й їх обґрунтованість та співмірність.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18.

У постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, усі її витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, приписами статей 123-130 ГПК України, встановить, що визначений сторонами розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору.

Суд звертає увагу, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, та не може становити для неї додатковий спосіб отримання доходу. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем професійної правничої допомоги. Зокрема, адвокатом Сичовим Денисом Володимировичем підготовлено та подано позовну заяву та сформовано розрахунок заявлених до стягнення сум.

Суд враховує, що дана справа є малозначною та розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Разом з тим предметом спору було стягнення заборгованості та інфляційних втрат, що потребувало підготовки позовної заяви, аналізу умов договорів, первинних бухгалтерських документів, здійснення відповідних розрахунків та належного правового обґрунтування заявлених вимог.

Посилання відповідача на те, що ним визнано основну суму боргу, не свідчить про відсутність необхідності у наданні позивачу професійної правничої допомоги, оскільки таке визнання відбулося вже після звернення позивача до суду та не усуває необхідності підготовки позовної заяви й належного обґрунтування заявлених вимог.

Суд також відхиляє доводи відповідача щодо відсутності деталізації виконаних адвокатом робіт. Як убачається з матеріалів справи, сторонами погоджено фіксований розмір гонорару, а тому відсутність погодинного розрахунку не свідчить про недоведеність понесених витрат та не є підставою для відмови у їх компенсації.

Вирішуючи заяву про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд дослідив та оцінив подані позивачем документи на предмет їх належності, допустимості та достовірності, перевірив відповідність заявленої до відшкодування суми характеру та обсягу наданої правничої допомоги, а також її співмірність зі складністю справи, ціною позову та критеріями, визначеними статтями 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи характер спірних правовідносин, ціну позову, обсяг виконаної адвокатом роботи, підготовку процесуальних документів, а також те, що понесені позивачем витрати документально підтверджені договором про надання правничої допомоги, актом надання послуг та доказами їх оплати, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн. є реальним, необхідним, обґрунтованим та співмірним предмету спору, а тому підстав для його зменшення суд не вбачає.

З огляду на приписи пункту 2 частини 4 статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Житомирські ласощі" (10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Покровська, буд. 67, код ЄДРПОУ 00382071)

на користь Приватного підприємства "Ремонтне підприємство "Житомирліфтремонт" (10024, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Бориса Тена, буд. 102-А, код ЄДРПОУ 33463688):

- 149909,56 грн. - заборгованості;

- 4534,95 грн. - інфляційні;

- 2662,40 грн. - судового збору;

- 7000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 20.07.26

Суддя Сікорська Н.А.

1 - до справи