Рішення № 13832548, 08.02.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 305

РІШЕННЯ

Іменем України

08.02.2011

Справа №5002-30/5685.1-2010

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Норд-Сервіс-Шипінг», м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 41\4 (ЄДРПОУ 32219318).

до відповідача Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15.

про зміну умов договору

Суддя Ловягіна Ю.Ю.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Детюхіна Ю.Ю., представник за довіреністю від 01.11.2010р., у справі.

Від відповідача – Таранова Є.В., представник за довіреністю від 18.01.2011р. №24/01-55/104, у справі.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Норд-Сервіс-Шипінг», м. Сімферополь (ЄДРПОУ 32219318) звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради про прийняття рішення, яким зобов’язати Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради підписати додаткову угоду № 1 дол договору про участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста від 12.05.2005р., про виключення з тексту договору пункт 2.1.3, у редакції наданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Норд-Сервіс-Шипінг», м. Сімферополь.

Рішенням господарського суду від 30.09.2009р. у справі №2-4/3915-2009 (суддя І.К. Бєлоглазова) позов задоволено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.12.2009р. у справі №2-4/3915-2009 апеляційна скарга Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради залишена без задоволення, рішення господарського суду АР Крим від 07.10.2009р. по справі №2-4/3915-2009 залишено без змін.

14 жовтня 2010 року постановою Вищого господарського суду України касаційна скарга Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради задоволена частково. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.12.2009р. та рішення господарського суду АР Крим від 23.09-07.10.2009 року у справі №2-4/3915-2009 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду АР Крим.

Справа передана до господарського суду АР Крим на новий розгляд з присвоєнням справі номера 5002-30/5685.1-2010.

В судовому засіданні 14.12.2010р. була розглянута заява від 02.10.2009р. про зміну позовних вимог, в якій ТОВ «Норд-Сервіс-Шипінг» просить прийняти рішення, яким змінити умови договору про участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста від 15.05.2005р. та виключити пункт 2.1.3 з тексту договору.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач відмовляється вносити зміни до договору про участь в комплексному соціально-економічному розвитку міста, у зв’язку із зміною законодавства у сфері встановлення правових та організаційних основ планування, забудови та іншого використання територій і спрямований на забезпечення сталого розвитку населених пунктів з урахуванням громадських і приватних інтересів.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на статтю 27-1 Закону України «Про планування і забудову території», зазначає, що величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, проте нормативи для укладення договорів про участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста встановлені рішенням 11 сесії 24 скликання Сімферопольської міської ради №177 від 15 липня 2003 року, яким затверджено Положення про порядок формування фонду розвитку інженерної та соціальної інфраструктури Сімферопольської міської ради, у відповідності з яким був укладений договір з позивачем.

Судове засідання 11.01.2011р. фіксувалося технічними засобами. Подальший розгляд справи не фіксувався, оскільки 20.01.2011р. та 08.02.2011р. з ладу вийшла технічна система звукозапису програми «Діловодство», що унеможливило здійснення звукової фіксації процесу по даній справі, про що були складені відповідні акти. Представники сторін на проведенні звукозапису не наполягали.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 20.01.2011р. в порядку ст. 69 ГПК України строк вирішення спору був продовжений на п'ятнадцять днів до 10.02.2011р. за клопотанням представника позивача.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами. Інших доказів сторонами в матеріали справи не представлено.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд –

в с т а н о в и в:

12 травня 2005 року між Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю “Норд-Сервіс-Шипінг” укладений договір про участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста (а.с.7).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що участь в комплексному соціально-економічному розвитку міста при будівництві багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями торгово-побутового призначення по вул.Камська/вул.Ростовська на земельній ділянці площею 0,39 га, наданій у короткострокову оренду строком на три роки на підставі рішення 22 сесії міської ради IV скликання від 21 жовтня 2004 року № 337.

Згідно з пунктом 2.1.1 договору Товариство з обмеженою відповідальністю “Норд-Сервіс-Шипінг” зобов’язано перерахувати кошти на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста у сумі 147900,00 грн. до місцевого бюджету міста Сімферополя або виконати на цю суму роботи з будівництва загальноміських об’єктів інженерної інфраструктури міста.

Пунктом 2.1.3 договору встановлено зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Норд-Сервіс-Шипінг” виділити виконавчому комітету загальну площу житла квартир в розмірі 6,4% для забезпечення загальноміської черги або оплатити вартість квартир за ціною, що визначається виходячи з опосередкованої вартості будівництва житла по регіонах України, затвердженої Міськбудом України на момент здачі будинків в експлуатацію. Квартири передаються за окремим актом приймання-передачі.

У зв’язку з прийняттям Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву” від 16 вересня 2008 року №509-УІ, який набув чинності 14 жовтня 2008 року, згідно з яким органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об’єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів, крім пайової участі (внеску) замовника, Товариство з обмеженою відповідальністю “Норд-Сервіс-Шипінг” 15 травня 2009 року направило на адресу Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради лист за вих. №39 з пропозицією внести зміни до договору про участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста від 12 травня 2005 року шляхом укладення додаткової угоди №1 відповідно до якої пункт 2.1.3 договору з тексту договору від 22 березня 2006 року виключити (а.с.11-12).

Листом від 04 червня 2009 року за вих. 24/01 -11/442 Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради відмовився від підписання додаткової угоди та вимагав від позивача виконання зобов’язання, викладеного у пункті 2.1.3 договору про участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста від 12 травня 2005 року, негайно безоплатно передати 6,4% загальної площі житла, що вводиться (а.с.13).

Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв’язку з недосягненням сторонами згоди щодо зміни умов договору про участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста від 12 травня 2005 року, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Дослідивши надані докази, суд вважає що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступного.

Згідно з частиною 5 статті 27 Закону України «Про планування та забудову територій» (в редакції, що діяла на момент укладення оскаржуваного договору) вихідними даними можуть визначатися також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури та порядок його визначення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету міністрів України «Про встановлення граничного розміру коштів замовників для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів» № 1930 від 30.12.2000р. визначено, що граничний розмір пайової участі підприємств у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста не може перевищувати 25 відсотків вартості будівництва об’єкта незалежно від його функціонального призначення.

Таким чином, на момент вчинення правочину – 21.05.2007р. Закон України «Про планування та забудову територій» не мав ніяких заборон щодо встановлення не грошової форми пайової участі, а законодавцем лише була передбачена межа в рамках якої повинна бути встановлена участь підприємства в розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування.

Дане повноваження територіальної громади, представником якої відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є сільські, селищні, міські ради, передбачено ст. 143 Конституцією України.

У відповідності до норм закону, рішенням 11 сесії Сімферопольської міської ради 24 скликання від 15.07.2003р. №177 було затверджене Положення про порядок формування фонду розвитку інженерної і соціальної інфраструктури Сімферопольської міської ради. Це положення містить «Нормативи для укладення договорів про участь в комплексному соціально-економічному розвитку міста з суб’єктами підприємницької діяльності.

Посилання позивача на те, що вказане рішення не відповідає нормам закону оскільки не було оприлюднено не приймається судом до уваги, оскільки таки посилання спростовуються матеріалами справи. Крім того, вказане рішення Сімферопольської міської ради не визнано недійсним у судовому порядку, а тому, відповідно до 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», невідповідність його нормам закону не доведена.

Згідно з даними нормативами, при будівництві багатоквартирних будинків передають виконавчому комітету кошти на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури: 10% кошторисної вартості об’єкту, що будується на 8% корисної площі житла. Дані нормативи враховані з тим розрахунком, що загальний розмір переданих коштів у будь-якому випадку не буде перевищувати граничний розмір встановлений кабінетом Міністрів України.

Таким чином, правова норма частини 5 статті 27 Закону України «Про планування і забудову територій», зміст вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України не містять заборони визначати в договорі в якості пайової участі замовника загальну площу житла, призначену для задоволення загальноміської черги, а лише містять відсильну норму на нормативний акт Кабінету Міністрів України, який визначає порядок встановлення граничного розміру коштів.

Суд дійшов висновку, що на момент укладення договору, оспорюваний пункт договору відповідав нормам закону.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Норд-Сервіс-Шипінг» просить змінити умови договору на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України шляхом виключення пункту 2.1.3 з тексту договору, для приведення договору у відповідність з нормами закону.

Як передбачено частиною 1 статті 652ЦК України зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України передбачено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже позивачем повинно бути доведено настання таких умов, які стали наслідком зміни умов договору.

Позивач посилається на те, що зміна обставин договору стала наслідком прийняття законодавцем інших нормативних актів, а тому є потреба приведення договору у відповідність до Закону, який набрав законної сили 14.10.2008 р., однак прийнятий закон не є істотною зміною підстав в розумінні ст. 652 ЦК України.

Метою зміни умов договору у зв’язку з істотною зміною обставин є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, яке суттєво порушено внаслідок непередбаченої зміни зовнішніх обставин, які не залежать від волі сторін.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який відображено в статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої та статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Загальними умовами виконання зобов’язання, передбаченими статтею 526 ЦК України визначено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Підстава для укладення спірного договору – надання в оренду земельної ділянки. Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради надав юридичній особі земельну ділянку у користування в оренду, а ТОВ «Норд-Сервіс-Шипінг», у порядку, передбаченому Законом України «Про планування та забудову територій» прийняв участь у розвитку інфраструктури и. Сімферополя шляхом укладання та виконання договору про участь у соціально-економічному розвитку міста. Як слідує з пояснень відповідача та позивача, відповідач свої обов’язки за договором про участь у соціально-економічному розвитку міста виконав, позивач виконав не в повному обсязі.

Як слідує з умов договору, пунктом 2.1.3. передбачений обов’язок позивача виділити виконавчому комітету загальну площу житла квартир в розмірі 6,4% для забезпечення загальноміської черги або сплатити вартість квартир за ціною, що визначається виходячи з опосередкованої вартості будівництва житла по регіонах України, затвердженої Міськбудом України на момент здачі будинків в експлуатацію.

Спірний пункт передбачає альтернативне виконання умов договору: або обов’язок позивача виділити виконавчому комітету загальну площу житла квартир, або сплатити вартість квартир за ціною, що визначається виходячи з опосередкованої вартості будівництва житла.

Позивач посилається в позові та поясненнях на те, що умови пункту 2.1.3. договору в частині передачі виконавчого комітету 6,4 % загальної площі житла не відповідають вимогам закону, однак виключити просить увесь пункт, також в частині можливого виконання умов договору шляхом сплатити вартість квартир за ціною, що визначається виходячи з опосередкованої вартості будівництва житла.

Отже, саме в разі внесення змін до умов договору шляхом виключення пункту, можуть бути порушені співвідношення майнових інтересів сторін і виконавчий комітет Сімферопольської міської ради буде позбавлений можливості одержати за договором те, на що було ним розраховано під час укладення договору.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Доказів, що обставини, які на думку позивача істотно змінюють умови договору є винятковими, в матеріали справи не надано.

Що стосується обраного позивачем способу зміни умов договору, то такий спосіб як виключення пункту з договору нормами цивільного законодавства не передбачено.

З викладених обставин, суд вважає, що вимоги позивачем не доведені, безпідставні, а тому в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 08 лютого 2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 84 ГПК України рішення оформлено та підписано 14 лютого 2011 р.

Керуючись ст. 44, 48, 49, 82 – 84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Ловягіна Ю.Ю.