Рішення № 13832547, 14.02.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

14.02.2011

Справа №5002-18/5933-2010

За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Літлтон ЛТД», м. Севастополь (99000, м. Севастополь, вул. Тургенєва, 27)

До відповідача – Дочірнього підприємства «Санаторій «Курпати» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м. Ялта, с. Курпати (98656, м. Ялта, вул. Алупкінське шосе, 12- А)

Про стягнення 96807,88 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Сарваніді М.В. – представник, довіреність від 01.12.2010 р.

Від відповідача – Хмельова Н.В. – представник, дов. від 01.01.2011 року.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Літлтон ЛТД», м. Севастополь – позивач, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Дочірнього підприємства «Санаторій «Курпати» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м. Ялта, с. Курпати – відповідача, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 90656,89 грн. та пеню у розмірі 6150,99 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 525, 526, 530, 610-612 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 30.01.2009 р. між позивачем та відповідачем був укладений Договір купівлі-продажу № 03/05-2009, згідно якому позивач продавав відповідачу товар в асортименті, кількості та згідно цінам, вказаним в розрахункових накладних. Як вказує позивач, за період з 30.01.2009 р. до 27.10.2009 р. відповідач отримав від позивача товар на суму 3289517,12 грн., що підтверджується розрахунковими накладними та Актом звірки взаєморозрахунків. Відповідач оплачував заборгованість перед позивачем за отриманий товар не в повному обсязі та у неналежний строк, сплативши заборгованість за отриманий товар на суму 3198860,23 грн., несплата коштів у сумі 90656,89 грн. і стала підставою для звернення позивача до суду.

01.02.2011 р. у судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Для всебічного, повного і об’єктивного розгляду справи, з урахуванням положень ст. 69 ГПК України, суд продовжив строк розгляду справи та задовольнив клопотання представника позивача.

14.02.2011 року представник відповідача у судовому засіданні надав суду клопотання про відстрочку виконання судового рішення на строк до 31.05.2011 року.

Представник позивача заперечує проти відстрочки виконання рішення, про що зробив відмітку на такому клопотанні.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

30.01.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Літлтон ЛТД» та Дочірнім підприємством «Санаторій «Курпати» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» укладено договір купівлі-продажу № 03/05-2009.

Копії такого договору надані суду як позивачем (а.с. 35 т. 2), так і відповідачем (а.с. 50 т. 2).

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець продає по заявці покупця продукти харчування по асортименту і цінам відповідно наданого «прайс-листу», який є невід’ємною частиною договору, а покупець приймає і оплачує сертифіковані продовольчі товари.

Відповідно до ст. 655 ЦК України - за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У виконання умов договору позивач продав відповідачеві товар за період з 30.01.2009 року по 27.10.2009 року на загальну суму 3289517,12 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 76-150 т. 1, а.с 1-4 т. 2)

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача, якій скріплено печаткою, у графі «прийняв» вказаних накладних.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до пункту 4.1 договору, оплата за поставлену продукцію здійснюється по передоплаті або по факту поставки у продовж 10 банківських днів з моменту отримання товару.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що відповідач частково сплатив кошти за отриманий товар у сумі 3198860,23 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 18-75 т. 1).

Доказів оплати коштів за отриманий товар у сумі 90656,89 грн. (з урахуванням повернення продавцю товару), відповідач суду не представив.

Така сума заборгованості також погоджена сторонами у Акті звірки розрахунків (а.с. 9 т. 1)

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідач не представив суду доказів оплати суми боргу розмірі 90656,89 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 90656,89 грн. підлягають задоволенню.

У своїй позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 6150,99 грн. за період з 01.07.2010 року по 02.12.2010 року.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчинюється у письмовій формі.

Пунктом 5.1 вищевказаного договору купівлі-продажу передбачено, що у разі прострочки оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 258 ЦК України, позовна давність у один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Суд звертає увагу що остання поставка за договором купівлі-продажу була здійснена 27.10.2009 року. Враховуючи десятиденну відстрочку платежу, передбачену пунктом 2.3 договору, право вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені виникло у позивача з 07.11.2009 року і, приймаючи до уваги приписи ст. 258 ЦК України, по 07.11.2010 року, у той час, як позовна заява була здана нарочно до господарського суду АР Крим 09.12.2010 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції суду. У зв’язку із чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені у сумі 6150,99 грн.

14.02.2011 року представник відповідача у судовому засіданні надав суду клопотання про відстрочку виконання судового рішення на строк до 31.05.2011 року.

Клопотання мотивоване закриттям санаторію на зимовий період за відсутності відпочиваючих.

Представник позивача заперечує проти відстрочки виконання рішення, про що зробив відмітку на такому клопотанні відповідача.

Пунктом 6 ст. 83 ГПК України встановлено, приймаючи рішення, господарський суд має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Суд зауважує, що оскільки заборгованість відповідача виникла за період з 30.01.2009 року по 27.10.2009 року, то у відповідача було достатньо часу для сплати коштів за поставлені товари, а саме: у період роботи санаторію у 2009р. та у 2010 р.

Враховуючи вищевикладене та те, що надання відстрочки виконання судового рішення є правом суду, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача щодо надання відстрочки виконання судового рішення на строк до 31.05.2011 року.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України відносяться на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені судом у судовому засіданні 14.02.2011 року.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 15.02.2011 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82 – 85, п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторій «Курпати» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м. Ялта, с. Курпати (98656, м. Ялта, вул. Алупкінське шосе, 12- А; код ЄДПРОУ 16514959) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Літлтон ЛТД», м. Севастополь (99000, м. Севастополь, вул. Тургенєва, 27; код ЄДРПОУ 31042627) 90656,89 грн. заборгованості; 906,57 грн. державного мита та 221,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У частині позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 6150,99 грн. у позові відмовити.

4. Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про надання відстрочки виконання судового рішення.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.