Рішення № 138322764, 17.07.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/3966/25

2/154/198/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2026 Володимирський міський суд Волинської області під головуванням судді Пустовойт Т.В., при секретарі судового засідання Мазій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 100578346 від 07.10.2020 в загальному розмірі 34 400 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 07.10.2020 ОСОБА_1 в особистому кабінеті на офіційному вебсайті ТОВ «МІЛОАН» подав заявку на отримання кредиту № 100578346. Відповідачу на номер мобільного телефону, зазначений ним під час реєстрації, було направлено SMS-повідомлення з одноразовим ідентифікатором, після введення якого відповідач підтвердив прийняття умов договору про споживчий кредит № 100578346 від 07.10.2020.

За умовами кредитного договору ТОВ «МІЛОАН» зобов`язалося надати відповідачу кредит у сумі 8 000 грн строком на 15 днів, а відповідач - повернути кредит, сплатити проценти та виконати інші зобов`язання не пізніше 22 жовтня 2020 року. Проценти протягом погодженого строку кредитування становили 2 % від фактичного залишку кредиту за кожний день користування, усього - 2 400 грн. Стандартна базова процентна ставка була визначена в розмірі 5 % від фактичного залишку кредиту за кожний день користування.

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання та перерахував на банківську картку відповідача 8 000 грн, однак відповідач кредит не повернув і проценти не сплатив.

15.01.2021між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір відступлення прав вимоги № 01Т, за умовами якого ТОВ «МІЛОАН» відступило позивачу право вимоги за кредитним договором № 100578346 від 07 жовтня 2020 року.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача становить 34 400 грн, із яких: 8 000 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 26 400 грн заборгованість за процентами, які позивач просив стягнути з відповідача, а також 2 422,40 грн судового збору та 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

06.11.2025 відповідач подав заяву про часткове визнання позовних вимог у частині стягнення 8 000 грн основної суми кредиту, однак заперечив проти стягнення 26 400 грн процентів. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що подана позивачем копія кредитного договору не містить електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який би підтверджував його волевиявлення на укладення договору саме в наданій позивачем редакції. Анкета-заява та графік розрахунків також не містять одноразового ідентифікатора або інших відомостей, які давали б змогу встановити факт підписання цих документів відповідачем. Крім того, відповідач послався на те, що договором визначено строк кредитування тривалістю 15 днів, тобто до 22.10.2020, тому після закінчення цього строку право кредитодавця нараховувати проценти як плату за користування кредитом припинилося. Водночас відповідач визнав отримання 8 000 грн, посилаючись на платіжне доручення № 24422990 від 07.10.2020, за яким ТОВ «МІЛОАН» через АТ КБ «ПРИВАТБАНК» перерахувало 8 000 грн на банківську картку VISA № НОМЕР_1 . Просив позов задовольнити частково, стягнути з нього 8 000 грн основного боргу, у задоволенні решти позовних вимог відмовити, судові витрати розподілити пропорційно до задоволених вимог та розглянути справу за його відсутності.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 30.09.2025 позовну заяву ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

11.02.2026 представник позивача подала додаткові письмові пояснення, у яких заперечила проти доводів відповідача, наполягала на тому, що кредитний договір було укладено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, а факт отримання відповідачем кредитних коштів, використання його персональних даних, номера телефону, електронної адреси та банківської картки в сукупності підтверджує виникнення між сторонами кредитних правовідносин. Просила задовольнити позов у повному обсязі.

У судове засідання представник позивача та відповідач не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно із частиною другою статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено наступні обставини справи.

07.10.2020 ОСОБА_1 в особистому кабінеті на офіційному вебсайті ТОВ «МІЛОАН» подав заявку на отримання кредиту № 100578346. Анкета-заява на кредит № 100578346 була створена 05 жовтня 2020 року на вебсайті tengo.ua. В анкеті-заяві зазначено відомості про позичальника: ОСОБА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; паспортні дані; адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ;номер мобільного телефону НОМЕР_3 ; електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 ; щомісячний дохід 19 000 грн. В анкеті також зазначено, що відповідач надав згоду на проведення фінансового моніторингу, ознайомлення з правилами кредитування та звернення до бюро кредитних історій.

Процес оформлення заявки включав її заповнення 05.10.2020, автоматичну перевірку, додавання картки, перевірку в бюро кредитних історій, телефонну верифікацію, підтвердження зміни умов та підписання договору 07.10.2020 з 08 год 40 хв 35 с до 08 год 41 хв 10 с. Рішення за заявкою «погоджено». Замовлена сума кредиту становила 12 000 грн, погоджена 8 000 грн, строк 15 днів.

07.10.2020 від імені ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 сформовано кредитний договір №100578346, індивідуальну частину. У договорі зазначені паспортні дані відповідача, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_2 та номер мобільного телефону НОМЕР_3 .

Відповідно до пункту 1.1 договору позикодавець зобов`язувався надати позичальнику грошові кошти, а позичальник - повернути кредит, сплатити проценти та виконати інші зобов`язання в повному обсязі.

Пунктом 1.2 договору визначено суму кредиту - 8 000 грн. Згідно з пунктом 1.3 кредит надавався строком на 15 днів. Пунктом 1.4 передбачено, що кредит, комісія та проценти підлягали сплаті 22 жовтня 2020. Загальні витрати за кредитом протягом строку кредитування становили 2 400 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту 10 400 грн.

Пунктом 1.5.2 передбачено проценти в сумі 2 400 грн, що нараховувалися за ставкою 2 % від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом. Згідно з пунктом 1.6 стандартна базова ставка становила 5 % від фактичного залишку кредиту за кожний день користування кредитом.

Пунктами 6.1-6.2 договору передбачено, що він укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, а прийняття пропозиції здійснюється шляхом надсилання електронного повідомлення із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який кредитодавець направляє SMS-повідомленням на мобільний телефон позичальника.

Додаток №1 до кредитного договору, графік розрахунків, передбачає один платіж 22.10.2020 в розмірі 10 400 грн, із яких 8 000 грн - кредит та 2 400 грн - проценти.

Деталізований розрахунок за договором № 100578346 містить відомості про надання 07.10.2020 кредиту в сумі 8 000 грн. Факт перерахування відповідачу 8 000 грн та наявність обов`язку повернути цю суму останній визнав.

З 08 до 22 жовтня 2020 первісний кредитор нараховував по 160 грн процентів за кожний день за ставкою 2 %.

Починаючи з 23 жовтня 2020 і до 21 грудня 2020 включно первісний кредитор нараховував по 400 грн за кожний день за ставкою 5 %.

Таким чином, нараховано: 2 400 грн за 15 днів погодженого строку кредитування; 24 000 грн за 60 днів після настання визначеної договором дати повернення кредиту. Усього процентів 26 400 грн.

Станом на дату складання розрахунку основний борг визначено в сумі 8 000 грн, борг за процентами 26 400 грн, загальний сума 34 400 грн.

15 січня 2021 між ТОВ «МІЛОАН», як кредитором, та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», як новим кредитором, укладено договір відступлення прав вимоги № 01Т, за умовами якого первісний кредитор передає новому кредитору належні йому права грошової вимоги до боржників, включених до реєстру боржників.

Витяг із додатка до договору відступлення містить відомості про боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , кредитний договір № 100578346 від 07.10.2020 та суму заборгованості 34 400 грн.

Застосовані норми права, оцінка доказів і мотиви суду

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

За змістом статей 76-81 ЦПК України доказами є дані, на підставі яких суд встановлює обставини, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності.

Відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження. За наявності законних підстав суд ухвалює рішення про задоволення позову, а якщо визнання суперечить закону або порушує права інших осіб, суд його не приймає.

Щодо укладення кредитного договору в електронній формі

Відповідно до статей 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі, а поведінка сторін може засвідчувати їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах чи повідомленнях, якими обмінялися сторони або які були надіслані ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.

Згідно зі статтями 626, 628, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять погоджені сторонами умови, а договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

Абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, які особа, що прийняла пропозицію укласти електронний договір, додає до інших електронних даних та надсилає іншій стороні договору.

За частинами третьою, шостою статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір та прийняття такої пропозиції іншою стороною. Акцепт може бути здійснений шляхом надсилання електронного повідомлення, заповнення електронної форми або вчинення дій, які в інформаційній системі визначені як прийняття пропозиції.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо електронний правочин має бути підписаний, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Такий електронний договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

У постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що кредитний договір, укладений в електронній формі та підписаний одноразовим паролем-ідентифікатором, є правочином, укладеним у письмовій формі, якщо подані докази в їх сукупності підтверджують застосування позичальником такого способу підписання.

Верховний Суд у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 звернув увагу на необхідність перевірки достовірності, цілісності та незмінюваності електронного документа. При цьому вказаний правовий висновок не означає, що відсутність у паперовій копії договору відображення конкретної алфавітно-цифрової послідовності автоматично свідчить про неукладення правочину. Суд повинен оцінити спосіб оформлення договору, дані інформаційної системи, засоби ідентифікації позичальника, обставини отримання коштів, відповідність паперової копії іншим доказам та наявність обґрунтованих сумнівів щодо її достовірності. Паперова копія електронного доказу може бути прийнята судом, якщо за результатами оцінки доказів не виникає обґрунтованих сумнівів у її відповідності електронному оригіналу.

У постанові від 08 квітня 2026 року у справі № 705/1938/25, провадження № 61-13271св25, Верховний Суд зазначив, що саме лише заперечення особою факту укладення електронного договору не є достатнім для спростування правочину, якщо кредитодавець підтвердив проходження процедури електронної ідентифікації, використання особистого кабінету та засобу зв`язку, погодженого позичальником. Без входу до особистого кабінету й використання відповідного ідентифікатора електронний договір не міг бути укладений.

Із наданої позивачем анкети-заяви на кредит № 100578346 вбачається, що під час оформлення кредиту були використані персональні дані ОСОБА_1 : РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , номер мобільного телефону НОМЕР_3 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 . У ній також зафіксовані IP-адреси, з яких здійснювалося оформлення заявки, та надання згод на правила кредитування, фінансовий моніторинг і перевірку в бюро кредитних історій.

Анкета-заява містить послідовну технічну хронологію оформлення кредиту: заповнення заявки, додавання банківської картки, автоматичну перевірку, перевірку в бюро кредитних історій, телефонну верифікацію, підтвердження змінених умов кредитування, обробку заявки та окремий етап «Підписання договору», який відбувався 07.10.2020.

У цьому самому документі зафіксовано успішну верифікацію основного номера телефону НОМЕР_3 , позитивне рішення за заявкою № 100578346 та погодження кредиту в сумі 8 000 грн строком на 15 днів із процентною ставкою 2 % за кожний день користування кредитом.

Зазначені в анкеті персональні дані, номер телефону, електронна адреса, сума та строк кредитування повністю узгоджуються з реквізитами кредитного договору № 100578346 від 07 жовтня 2020 року.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що він укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, створеному в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН».

За пунктом 6.2 договору розміщений в особистому кабінеті проєкт договору є пропозицією кредитодавця, а акцепт здійснюється позичальником шляхом направлення електронного повідомлення із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Ідентифікатор надсилається SMS-повідомленням на номер мобільного телефону позичальника, після чого отримана алфавітно-цифрова послідовність використовується для підписання договору та електронного повідомлення про прийняття пропозиції.

Пунктами 6.3-6.5 договору передбачено, що, приймаючи пропозицію, позичальник погоджується з договором, Правилами та графіком розрахунків, а договір, укладений у такому порядку, прирівнюється до договору, підписаного позичальником власноруч та укладеного в письмовій формі.

Хоча надана суду паперова копія договору не містить відтвореного значення одноразового ідентифікатора, ця обставина сама по собі не доводить, що такий ідентифікатор не використовувався. Одноразовий ідентифікатор є технічним засобом акцепту електронної оферти, а факт його застосування може підтверджуватися не лише відображенням самого коду на паперовій копії договору, а й даними інформаційної системи про проходження процедури ідентифікації та завершення операції з підписання договору.

У цій справі дані анкети-заяви містять не лише загальне посилання на електронну форму правочину, а конкретну хронологію його оформлення, успішну верифікацію номера телефону відповідача, підтвердження умов кредитування та час завершення операції «Підписання договору».

Крім того, відповідач визнав, що внаслідок оформлення заявки на його банківську картку було перераховано 8 000 грн, визнав обов`язок повернути цю суму та не заперечував належності йому номера телефону НОМЕР_3 , електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспортних даних, РНОКПП і банківської картки, використаних під час оформлення кредиту.

Відповідач не надав доказів неправомірного використання його персональних даних іншою особою, втрати засобу мобільного зв`язку або платіжної картки, створення особистого кабінету сторонньою особою, звернення до правоохоронних органів у зв`язку із шахрайським оформленням кредиту чи зарахування кредитних коштів без його волевиявлення.

Визнання відповідачем факту отримання кредитних коштів саме по собі не замінює електронного підпису, однак у сукупності з анкетою-заявою, збігом персональних даних, успішною телефонною верифікацією, зафіксованою операцією підписання договору та перерахуванням погодженої суми на банківську картку відповідача підтверджує реальність і послідовність електронної кредитної операції.

Посилання в окремих документах на вебсайти miloan.ua, tengo.ua та tengo.com.ua також не спростовує факту укладення договору, оскільки всі подані документи містять однаковий номер заявки і договору - 100578346, дату договору - 07 жовтня 2020 року, найменування кредитодавця - ТОВ «МІЛОАН», ідентичні персональні дані позичальника, номер телефону, електронну адресу, суму кредиту, строк кредитування та погоджені умови. Доказів того, що відповідні електронні ресурси не використовувалися ТОВ «МІЛОАН» у межах однієї інформаційної системи або що анкета й договір стосуються різних кредитних операцій, відповідач не подав.

Отже, оцінені в сукупності анкета-заява № 100578346, дані про успішну телефонну верифікацію, технічна хронологія оформлення заявки та підписання договору, збіг ідентифікаційних даних відповідача в усіх документах, перерахування погодженої суми кредиту на його банківську картку та часткове визнання ним кредитного зобов`язання є достатніми для висновку, що 07.10.2020 ОСОБА_1 акцептував пропозицію ТОВ «МІЛОАН» та підписав кредитний договір № 100578346 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Саме лише заперечення відповідача щодо відсутності зображення одноразового ідентифікатора в паперовій копії договору не спростовує узгодженої сукупності доказів проходження ним процедури електронного оформлення кредиту.

За таких обставин суд дійшов висновку, що кредитний договір № 100578346 від 07.10.2020 укладений сторонами в електронній формі, відповідає вимогам письмової форми правочину та є належною правовою підставою виникнення взаємних прав і обов`язків сторін.

Щодо основної суми боргу

Відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

За змістом статей 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку саму суму коштів у строк та в порядку, встановлених договором.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

На виконання договору ТОВ «МІЛОАН» перерахувало 8 000 грн на банківську картку, зазначену відповідачем під час оформлення кредиту. Факт одержання цієї суми ОСОБА_1 не заперечив та у поданій до суду заяві визнав позовні вимоги в частині стягнення 8 000 грн основного боргу. Визнання відповідачем позову в цій частині узгоджується з умовами кредитного договору, анкетою-заявою та розрахунком заборгованості, відповідно до якого непогашений залишок кредиту становить 8 000 грн.

Відповідно до статті 206 ЦПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково, а суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення визнаних позовних вимог.

Відповідач не надав доказів повернення одержаних кредитних коштів повністю або частково, зарахування зустрічних однорідних вимог чи припинення зобов`язання з інших передбачених законом підстав.

Отже, оскільки ТОВ «МІЛОАН» виконало свій обов`язок за кредитним договором і надало відповідачу 8 000 грн, тоді як відповідач у встановлений договором строк кредит не повернув, вимога ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» про стягнення 8 000 грн заборгованості за основною сумою кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо переходу права вимоги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі й на умовах, які існували на момент переходу цих прав.

За частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір відступлення прав вимоги № 01Т від 15.01.2021 та підписаний витяг із реєстру боржників містять дані, достатні для індивідуалізації переданої вимоги: ПІБ та РНОКПП відповідача, номер і дату кредитного договору, суму основного боргу та процентів.

Відсутність доказів отримання відповідачем повідомлення про заміну кредитора не припиняє зобов`язання та не звільняє його від повернення боргу, а лише надає боржнику право виконати зобов`язання первісному кредитору. Доказів такого виконання відповідач не подав.

Тому суд дійшов висновку, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є належним кредитором за зобов`язанням щодо повернення кредитної заборгованості.

Щодо нарахування процентів

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору сума кредиту становила 8 000 грн. Пунктами 1.3 та 1.4 договору передбачено, що кредит надається строком на 15 днів із 07.10.2020, а датою його повернення та сплати процентів визначено 22.10.2020.

Згідно з пунктом 1.5.2 договору проценти за користування кредитом у межах погодженого строку становили 2 % від фактичного залишку кредиту за кожний день користування, що в грошовому виразі становило 2 400 грн. У графіку розрахунків, який є додатком № 1 до договору, визначено, що 22 жовтня 2020 позичальник мав сплатити 8 000 грн основної суми кредиту та 2 400 грн процентів, усього - 10 400 грн.

Поданий позивачем деталізований розрахунок свідчить, що з 08 до 22 жовтня 2020 включно проценти нараховувалися на суму 8 000 грн по 160 грн щоденно, що відповідає погодженій ставці 2 % на день: 8 000 грн ? 2 % = 160 грн за один день; 160 грн ? 15 дн = 2 400 грн.

Нарахування здійснено в межах установленого договором 15-денного строку кредитування та узгоджуються з умовами кредитного договору і графіком розрахунків.

Доказів сплати відповідачем процентів у сумі 2 400 грн матеріали справи не містять. Відповідач, визнаючи отримання основної суми кредиту, не надав доказів виконання зобов`язання зі сплати передбачених договором процентів протягом періоду правомірного користування коштами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначено, що кредитодавець має право на одержання договірних процентів, нарахованих у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Отже, вимога ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» про стягнення з відповідача 2 400 грн процентів, нарахованих із 08 до 22 жовтня 2020 в межах строку кредитування, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Із поданого позивачем розрахунку вбачається, що, крім процентів, нарахованих у межах строку кредитування, первісний кредитор із 23 жовтня до 21 грудня 2020 включно нарахував 24 000 грн по 400 грн за кожний день, виходячи зі ставки 5 % від залишку кредиту.

У деталізованому розрахунку такі платежі зазначені як «нарахування процентів згідно з пунктом 1.6 договору».

Відповідно до пункту 1.6 кредитного договору стандартна базова процентна ставка становила 5 % від фактичного залишку кредиту за кожний день користування кредитом.

Пунктом 2.2.3 договору передбачено, що в разі неповернення кредиту в дату, визначену пунктом 1.4, проценти за стандартною базовою ставкою продовжують нараховуватися протягом 60 днів. У цьому ж пункті зазначено, що такі проценти за вибором позикодавця можуть нараховуватися як проценти за користування кредитом або як проценти, передбачені статтею 625 ЦК України.

Разом із тим установлення факту належного укладення кредитного договору не означає, що будь-яка його умова про нарахування платежів після настання строку повернення кредиту підлягає застосуванню незалежно від правової природи відповідного платежу та імперативних положень закону.

Частина перша статті 1048 ЦК України регулює нарахування процентів як плати за правомірне користування позиченими коштами. Натомість після закінчення погодженого строку кредитування та настання обов`язку повернути кредит користування неповернутими коштами набуває неправомірного характеру, а правовідносини сторін переходять із регулятивних в охоронні.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 сформулювала висновок, відповідно до якого право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту. Після виникнення прострочення права кредитора забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду також розмежувала правомірне та неправомірне користування чужими коштами, зазначивши, що до моменту прострочення проценти нараховуються як плата відповідно до статті 1048 ЦК України, а після прострочення застосовуються проценти річні як міра відповідальності відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Одночасне застосування цих норм до одного періоду неможливе, оскільки поведінка боржника не може бути водночас правомірною і неправомірною.

За умовами договору № 100578346 кредит підлягав поверненню 22 жовтня 2020. Отже, з 23 жовтня 2020 відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, а ТОВ «МІЛОАН» утратило право нараховувати проценти за статтею 1048 ЦК України як плату за правомірне користування кредитом.

Тому передбачена пунктом 2.2.3 договору можливість визначити нарахування за ставкою 5 % на день як проценти за користування кредитом не відповідає правовій природі відносин сторін після закінчення строку кредитування та не може бути підставою для стягнення 24 000 грн за статтею 1048 ЦК України.

Не дає ця умова підстав і для стягнення спірної суми як процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 05 червня 2020 року у справі № 922/3578/18 зазначила, що частина друга статті 625 ЦК України допускає встановлення договором іншого розміру процентів річних, але не іншого способу їх обчислення. Платіж, визначений у відсотках від суми простроченого грошового зобов`язання за кожний день прострочення, за способом нарахування відповідає ознакам пені, передбаченим статтею 549 ЦК України.

Отже, ставка 5 % за кожний день прострочення не є погодженим сторонами іншим розміром процентів річних у розумінні частини другої статті 625 ЦК України. Її застосування фактично становить 1 825 % річних, а нарахована за 60 днів сума 24 000 грн утричі перевищує основну суму кредиту.

При цьому пунктом 4.1 кредитного договору пеню за прострочення виконання зобов`язань установлено в розмірі 0 % від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення. У поданому позивачем розрахунку заборгованість за пенею також визначена в розмірі 0 грн.

Таким чином, навіть у разі правильної правової кваліфікації нарахувань по 5 % за кожний день як пені, договір не встановлює обов`язку відповідача сплачувати пеню в такому розмірі. Навпаки, сторони прямо погодили її нульовий розмір.

Окремого розрахунку трьох процентів річних або іншого визначеного в річному обчисленні розміру процентів за статтею 625 ЦК України позивач не подав. Вимог про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних не заявив, періоду та бази таких нарахувань не визначив. Суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і не може самостійно формувати замість позивача нову вимогу та відповідний розрахунок.

За таких обставин вимога про стягнення 24 000 грн, нарахованих із 23 жовтня до 21 грудня 2020 року за ставкою 5 % за кожний день прострочення, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Отже, із заявлених позивачем 26 400 грн процентів стягненню підлягають 2 400 грн, нарахованих у межах погодженого сторонами строку кредитування, а в стягненні решти 24 000 грн необхідно відмовити.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок поданих сторонами доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про факт укладення в електронній формі кредитного договору, підтвердження позивачем належними та достатніми доказами факту надання відповідачу кредиту в сумі 8 000 грн, невиконання ним обов`язку повернути одержані кошти, переходу до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права вимоги за договором відступлення прав вимоги, обґрунтованість нарахування 2 400 грн процентів за період в межах погодженого сторонами 15-денного строку кредитування. Отже, позов ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» підлягає частковому задоволенню в загальному розмірі 10 400 грн, із яких: 8 000 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 2 400 грн проценти, нараховані в межах погодженого строку кредитування.

Судові витрати

Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. Для цілей розподілу судових витрат розмір гонорару визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу фактично наданих послуг, виконаних робіт і їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті. Розмір таких витрат має бути співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами, витраченим часом, обсягом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. Під час розподілу судових витрат суд також ураховує їх пов`язаність із розглядом справи, обґрунтованість і пропорційність до предмета спору.

Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми, яка підлягає компенсації за рахунок іншої сторони, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, тобто їх дійсності та необхідності, а також розумності їх розміру з огляду на конкретні обставини справи.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач подав копію договору № 42649746 про надання правової допомоги від 05.05.2025, копію додаткової угоди № 100578346 від 29.07.2025, детальний опис робіт від 29.07.2025, акт № 100578346 про підтвердження факту надання правничої допомоги від 29 липня 2025 року та копію свідоцтва адвоката Міньковської А.В.

Відповідно до детального опису та акту до складу заявлених витрат у загальному розмірі 5 000 грн включено: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій щодо захисту інтересів ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» 1 година, вартість 1 000 грн; складення позовної заяви, у тому числі попереднього розрахунку судових витрат, 2 години, вартість 3 000 грн; формування додатків до позовної заяви 0,5 години, вартість 500 грн; подання позовної заяви та її копії з додатками до суду шляхом поштового відправлення 0,5 години, вартість 500 грн.

Оцінюючи реальність і необхідність заявлених витрат, суд ураховує, що правовий аналіз матеріалів кредитної справи, визначення правової позиції, складення позовної заяви та формування письмових доказів безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи. Зазначені роботи фактично втілені у поданій позовній заяві та доданих до неї документах.

Справа стосується стягнення заборгованості за договором мікрокредитування та розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження. Здійснено підготовку позову, доданих документів та перевірку складових розрахунку заборгованості. Тому вартість правового аналізу в сумі 1 000 грн, складення позовної заяви в сумі 3 000 грн і формування додатків у сумі 500 грн відповідає обсягу фактично виконаних робіт, є розумною та співмірною зі складністю справи й ціною позову.

Натомість витрати в сумі 500 грн за подання позовної заяви до суду шляхом поштового відправлення не відповідають критерію реальності. Акт, яким засвідчено надання цієї послуги в повному обсязі, складено 29.07.2025, тоді як позовну заяву сформовано в підсистемі «Електронний суд» лише 26.09.2025. Отже, станом на дату підписання акту послуга з подання позову ще не могла бути фактично виконана. Крім того, спосіб подання позову через підсистему «Електронний суд» не відповідає зазначеному в акті способу - направленню позовної заяви до суду поштовим відправленням.

За таких обставин суд не зменшує погоджений сторонами розмір гонорару у зв`язку з його неспівмірністю, а визначає розмір витрат, фактичне надання яких підтверджено доказами та які можуть бути покладені на іншу сторону.

Отже, обґрунтований, реальний, необхідний, розумний та співмірний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, який підлягає подальшому розподілу між сторонами, становить 4 500 грн.

Позов задоволено в сумі 10 400 грн із заявлених 34 400 грн, тобто на 30,2 %.

Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог:1360,47грн (4 500 грн ? 10 400 грн ? 34 400 грн).

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову становить 34 400 грн. За результатами розгляду справи позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 10 400 грн., що складає 30,2 %.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» необхідно стягнути 732,35 грн судового збору (2 422,40 грн ? 30,2 %).

Керуючись статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 11, 202-205, 207, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 628, 638, 639, 1046, 1048-1050, 1054 ЦК України, статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 206, 211, 247, 258, 259, 263-265, 273, 274 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ( РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», (код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, IBAN НОМЕР_5 в АТ «ПУМБ»), заборгованість за кредитним договором № 100578346 від 07 жовтня 2020 в загальному розмірі 10 400 (десять тисяч чотириста) грн, з яких: 8 000 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 2 400 грн заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ( РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, IBAN НОМЕР_5 в АТ «ПУМБ») 732 (сімсот тридцять дві),35 грн судового збору та 1 360 (одну тисячу триста шістдесят),47 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Тетяна Пустовойт