Рішення № 138318531, 20.07.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/4812/26 провадження №2/489/2809/26

РІШЕННЯ

Іменем України

20 липня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі - ТОВ «Факторинг Партнерс») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

У травні 2026 року ТОВ «Факторинг Партнерс» через систему «Електронний суд» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №5521922 від 08.05.2025 в розмірі 66300,00 грн. та понесені судові витрати, які складаються із 2662,40 грн. судового збору та 16000,00 грн. правничої допомоги.

Як на підставу позовних вимог вказано, що 08.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі - ТОВ «Лінеура України») та відповідачем укладений кредитний договір № 5521922, згідно умов якого останній отримав в кредит 15000,00 грн. на 360 днів із сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, що передбачено договором.

28.11.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір № 28-11/25/Л, у відповідності до умов якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до боржників, зокрема по кредитному договору №5521922 від 08.05.2025.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість відповідача становить 73800,00 грн., з якої 15000,00 грн. заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 29212,50 грн. за процентами, нарахованими на дату відступлення права вимоги, 22087,50 грн. заборгованість за процентами з моменту відступлення права вимоги та складання розрахунку, 7500,00 грн. за пенею/штрафами та 0,00 грн. за комісіями, інфляційними збитками та трьома процентами річних.

Користуючись своїм правом, із вказаної заборгованості позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 66300,00 грн., з яких 15000,00 грн. по тілу кредиту , 29212,50 грн. за процентами на дату відступлення права вимоги та 22087,50 грн. за процентами з моменту відступлення права вимоги і по дату розрахунку заборгованості.

Посилаючись на наведені обставини та те, що відповідачем в позасудовому порядку борг не погасив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 29.05.2026 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, в т.ч. шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті судової влади. Направлена на адресу відповідача судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судовий розгляд.

Правом на дання відзиву відповідач не скористався.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України не надходило.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За частиною п`ятою статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи встановлено, що 08.05.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем укладено Договір №5521922 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Згідно пункту 1.1 кредитного договору, Укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний застосунок «Сredit7». Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІКС Товариства.

За умовами пунктів 1.2 - 1.4 кредитного договору надання позичальнику кредиту здійснюється в розмірі 15000,00 грн. на строк 360 днів, періодичністю сплати зі сплати процентів кожні 10 днів, зі сплатою стандартної процентної ставки 0,95 % в день та зниженої процентної ставки 0,0100 %, за умови якщо клієнт до 17.05.2025 сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.

Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Додатком № 1 до кредитного договору є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнтів (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Додатком № 2 є Інформаційне повідомлення.

Кредитний договір з додатками підписані відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «71729» 08.05.2025.

До підписання кредитного договору відповідач підписав електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «38839» паспорт споживчого кредиту.

Успішне перерахування грошових коштів в розмірі 15000,00 грн. на платіжну картку відповідача за реквізитами № НОМЕР_1 підтверджено довідкою фінансового оператора ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення » від 01.12.2025 № 1-0112.

Положення статті 31 Закону України «Про платіжні послуги» зобов`язують платіжного оператора надавати детальну інформацію про платіжну операцію (частина 4 для платника, частина 5 для отримувача, а також частина 3, якщо є послуга ініціювання платежу). Це підтверджує право кредитора (як платника) та позичальника (як отримувача) вимагати таку інформацію.

Пункти 4 та 5 частини 4 та 5 вказаної статті визначають, яка інформація має бути надана після виконання операції. Це включає: відомості для ідентифікації операції (що є суттю звіту/листа, який кредитор отримує від платіжного оператора); інформацію про отримувача (номер картки/рахунку позичальника), суму платіжної операції, дату і час зарахування коштів на рахунок отримувача.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи повинні фіксувати факт здійснення господарської операції.

Ця норма не встановлює вичерпного переліку таких документів, а зосереджується на їхній суті.

У випадку перерахування коштів через платіжного оператора офіційний звіт платіжного оператора, що детально описує транзакцію (дату, час, суму та реквізити карткового рахунку позичальника, на який були зараховані кошти), є належним та допустимим первинним документом, що беззаперечно підтверджує факт перерахування грошових коштів позичальнику.

Таким чином звіт платіжного оператора ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» про перерахування грошових коштів за реквізитами платіжної картки відповідача є належним доказом виконання кредитором своїх зобов`язань.

Відповідно договору факторингу № 28-11/25/Л від 28.11.2025 ТОВ «Лінеура України» право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту № №5521922 від 08.05.2025, укладеним з відповідачем, відступило ТОВ «Факторинг Партнерс».

Згідно Реєстру боржників до договору факторингу заборгованість відповідача на дату відступлення права грошової вимоги становила 51712,50 грн., з яких 15000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 29212,50 грн. по процентам та 7500,00 грн. штрафам/пені.

Вказана заборгованість підтверджена розрахунком первісного кредитора.

Згідно розрахунку заборгованості позивача, складеного у формі довідки, заборгованість станом на 14.05.2026 становить 73800,00 грн., з якої 15000,00 грн. заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 29212,50 грн. за процентами, нарахованими на дату відступлення права вимоги, 22087,50 грн. заборгованість за процентами з моменту відступлення права вимоги та складання розрахунку, 7500,00 грн. за пенею/штрафами та 0,00 грн. за комісіями, інфляційними збитками та трьома процентами річних.

Із цієї заборгованості позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 66300,00 грн., з яких 15000,00 грн. по тілу кредиту, 51300,00 грн. за процентами, розрахованими станом на 14.05.2026.

Правове обґрунтування та мотиви суду.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

За приписами статті 11 зазначеного Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми)про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 під час розгляду справи №127/33824/19 зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 14.06.2022 у справі №757/40395/20.

Згідно пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що кредитний договір відповідачем укладено дистанційно, в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора шляхом його підписання накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на його номер мобільний телефону.

Отже, підписавши кредитний договір відповідач погодився на обумовлені ним умови та те, що вони йому цілком зрозумілі і своїм підписом підтвердив та закріпив те, що діяв свідомо та був вільний у виборі контрагента та умов договору.

Позивачем, який є новим кредитором, доведено надання відповідачу кредиту в сумі 15000,00 грн., погашення яких відповідач не здійснив, тим самим порушивши взяті на себе зобов`язання.

Отже позивачем доведено належними і допустимим доказами укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем, надання останньому кредиту в розмірі обумовленому кредитним договором, та невиконання позичальником взятих грошових зобов`язань, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і доведеними.

При перевірці розміру заборгованості суд порушень чи невірності в її розрахунку не встановив (15000,00 + (15000,00 х 0,95% х 360) = 66300,00).

Разом з тим, суд вважає за можливе зменшити розмір процентів, які перевищують заборгованість по тілу кредиту майже у три з половиною рази, з огляду на нижче наведене.

За правилами статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1-2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

Пунктом 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У пункті 8.38 зазначеної постанови, з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

З урахуванням наведеного та встановлених обставин, суд вважає, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів підлягають зменшенню до основної суми боргу - 15000,00 грн.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з позивача заборгованості в загальному розмірі 30000,00 грн., з якої 15000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 15000,00 грн. по процентам.

Так як позов задоволено частково, на підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі в сумі 1204,46 грн. (2662,40 х 45,24%).

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, яка понесена позивачем в розмірі 16000,00 грн., суд враховує вимоги статей 137, 141 ЦПК України та критерії розумності і співмірності.

При цьому суд враховує, що Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Надавши оцінку доказам щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та зважаючи на те, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, невеликий обсяг наданих доказів у справі, її розгляд в порядку спрощеного провадження і часткове задоволення позовних вимог, а також необхідність врахування дотримання критеріїв розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи в суді є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Керуючись статями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором №55212922 від 08.05.2025 в розмірі 30000,00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 коп.), а також судовий збір в сумі 1204,46 грн. (одна тисяча двісті чотири гривні 46 коп.) та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 коп.).

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс, код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: м. Київ. Вул. Гедройця Єжи,6,офіс 521;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 20.07.2026.

Суддя І.В.Коваленко