Рішення № 138315684, 07.01.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/18983/25

провадження № 2/753/7734/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва в складі головуючого судді Каліушка Ф.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №4191691 від 21.05.2021 у розмірі 18 142,01 грн., з яких: 5 500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 12 540,00 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 88,00 грн. - інфляційна складова боргу; 14,01 грн. - 3% річних та договором позики №2461082 від 06.06.2021 у розмірі 9 790,88 грн., з яких: 2 200,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7590,88 грн. - заборгованість за нарахованими процентами - 7590,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.05.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №4191691, за умовами якого позикодавець передав позичальнику грошові кошти у розмірі 5 500,00 грн. строком на 30 днів, тобто до 20.06.2021, з процентною ставкою 1,90%, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів та сплатити проценти за користування позикою.

24.01.2022 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір №24-01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №4191691 від 21.05.2021.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило, а ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №4191691 від 21.05.2021.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за кредитним договором №4191691 від 21.05.2021.

06.06.2021 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №2461082, за умовами якого позикодавець передав позичальнику грошові кошти у розмірі 2 200,00 грн. строком на 30 днів, тобто до 06.07.2021, з процентною ставкою акційна, 0.01000%, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів та сплатити проценти за користування позикою.

13.10.2021 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір №13/10-2021, відповідно до умов якого ТОВ «МАНІФОЮ» відступило, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги за договором позики №2461082 від 06.06.2021.

10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-03/2023/01, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило, а ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги за договором позики №2461082 від 06.06.2021.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором позики №2461082 від 06.06.2021.

Отже, позивач зазначає, що оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання щодо повернення коштів, а ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до нього, останнє просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №4191691 від 21.05.2021 в загальному розмірі 18 142,01 грн. та за договором позики від №2461082 від 06.06.2021.

17.09.2025 до суду надійшла відповідь з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою суду від 18.09.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , направлялась ухвала суду про відкриття провадження у справі та позовна заява з додатками, які повернулись на адресу суду з вказівкою у довідці про причини повернення/досилання «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України).

За п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, судом було здійснено усі передбачені Цивільним процесуальним кодексом України дії щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи. Однак, відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд даної справи, не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву, заперечень чи клопотань з процесуальних питань, а також не скористався своїм правом подання до суду заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від позивача також не надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.05.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №4191691, за умовами якого позикодавець передав позичальнику грошові кошти у розмірі 5 500,00 грн. строком на 30 днів, тобто до 20.06.2021, з процентною ставкою 1,90%, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів та сплатити проценти за користування позикою.

Відповідно до довідки ТОВ «ФК «Контрактовий дім», яке діє на підставі договору з ТОВ «Авентус Україна» №087/20-П від 08.07.2020 на картку отримувача № НОМЕР_1 було здійснено зарахування грошових коштів у розмірі 5 500,00 грн. (п. 2.1. договору).

За наслідком розгляду справи відповідач не надав суду докази на спростування належності йому банківської картки № НОМЕР_1 , як і не заявляв відповідних клопотань з процесуальних питань про витребування такої інформації.

24.01.2022 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір №24-01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №4191691 від 21.05.2021.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило, а ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №4191691 від 21.05.2021.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №4191691 від 21.05.2021, заборгованість ОСОБА_1 становить 18 142,01 грн., з яких: 5 500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 12 540,00 грн. - заборгованість по процентам на дату відступлення права вимоги (період нарахування з 10.01.2021 по 01.08.2025); 88,00 грн. - інфляційна складова боргу; 14,01 грн. - 3% річних.

06.06.2021 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №2461082, за умовами якого позикодавець передав позичальнику грошові кошти у розмірі 2 200,00 грн. строком на 30 днів, тобто до 06.07.2021, з процентною ставкою акційна, 0.01000%, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів та сплатити проценти за користування позикою.

Відповідно до довідки ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке діє на підставі договору з ТОВ «МАНІФОЮ» №ВП-220319-6 від 22.03.2019, на картку отримувача № НОМЕР_2 було здійснено зарахування грошових коштів у розмірі 2 200,00 грн.

За наслідком розгляду справи відповідач не надав суду докази на спростування належності йому банківської картки № НОМЕР_2 , як і не заявляв відповідних клопотань з процесуальних питань про витребування такої інформації.

Відповідно до положень ст. 205 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень стст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір №4191691, укладений 21.05.2021 між первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , був підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «А176888» та договір позики №2461082 від 06.06.2021 між первісним кредитором ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 , був підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «v31350».

За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.

Нарахування та стягнення процентів за користування позикою поза визначеними строками суперечить вказаним вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.

Так, за умовами кредитного договору №4191691 від 21.05.2021, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , було передбачено кредиту в розмірі 5 500,00 грн. строком на 30 днів, тобто до 20.06.2021, з стандартною процентною ставкою 1,90% (відповідно до умов договору та додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту), а відтак ТОВ «Коллект Центр» має право на стягнення процентів за користування кредитом за вказаним договором за 30 днів, тобто по 20.06.2021, що виходячи із установлених у договорі процентних ставок становить - 3 135,00 грн.

За умовами договору позики №2461082 від 06.06.2021 року, укладеного між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 , було передбачено надання позики у розмірі 2 200,00 грн., строком на 30 днів, тобто до 06.07.2021, процента ставка акційна, 0.01000% (пп. 2.3.3., 2.3.4., 2.4.3. договору, додаток №1 до договору позики «Розрахунок за договором позики №2461082 від 06.06.2021, а відтак «Коллект Центр» має право на стягнення процентів за користування позикою за вказаним договором за 30 днів, тобто по 06.07.2021. Виходячи із установлених у договорі умов, а саме п. 3.1.1. проценти за користування позикою нараховуються за фактичну кількість календарних днів користування позикою з дня надання позики до дня повного погашення заборгованості включно. У межах строку позики проценти за користування позикою нараховуються за спадною процентною ставкою на підставі фіксованого середньоденного розміру процентів за користування позикою відповідно до п.3 Додатку №1 договору. У період прострочення, згідно п. 3.1.3. проценти за користування позикою нараховуються за базовою процентною ставкою на позику - фіксована: 1,99 % від суми позики за кожен день користування позикою (п.2.4.4.). Отже, враховуючи умови договору додані до нього додатки, зокрема додаток №1 до Договору позики №2461082 від 06.06.2021 «Розрахунок за Договором позики №2461082 від 06.06.2021 року», дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем сума заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 7 590,88 грн. підлягає стягненню з відповідача, відповідно до умов договору.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

До позовної заяви ТОВ «Коллект Центр» долучено: копію заявки на надання юридичної допомоги № 267 від 01.07.2025 року; витяг з Акту № 12 про надання юридичної допомоги від 31.07.2025 року.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК).

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд зауважує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, беручи до уваги, що дана справа не є унікальною та не потребувала значного часу для вивчення та підготовки позовної заяви, суд вважає, що зазначені представником ТОВ «Коллект Центр» витрати на правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн. є завищеними та не достатньо обґрунтованими.

Таким чином, суд вважає, що з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Коллект Центр» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

При цьому, у віподвідності до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 606,78 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», стст. 11, 526, 530, 610, 626, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077 ЦК України, стст. 12, 13, 76-78, 81, 128, 131, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 274, 275, 279, 352, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за кредитним договором №4191691 від 21.05.2021 у розмірі 8 737,51 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 500,00 грн., заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 3 135,00 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 88,00 грн. та нараховані 3% річних у розмірі 14,01 грн., та договором позики №2461082 від 06.06.2021 у розмірі 9 790,88 грн., з яких: 2 200,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7 590,88 грн. - заборгованість за відсотками, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1 606,78 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.

Дата складання повного тексту рішення - 28.05.2026.