Рішення № 138315683, 13.11.2025, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 357/10998/25

провадження № 2/753/12221/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.,

при секретарі ВОЛОДЬКО С.С.,

за участю сторін не з`явилися

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором №2782869 у розмірі 29 075,52 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.07.2024 між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2782869, відповідно до умов якого товариство надало клієнту фінансовий кредит у розмірі 8 000,00 грн. строком на 345 днів, тобто до 21.06.2025, а клієнт зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.

27.11.2024 між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №27112024/1, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2782869.

Отже, позивач зазначає, що оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання щодо повернення коштів, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до нього, останнє просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №2782869 у розмірі 29 075,52 грн., яка складається з основної суми заборгованості у розмірі 8 000,00 грн., заборгованості по процентам у розмірі 14 555,52 грн., заборгованості по комісії у розмірі 920,00 грн. та неустойки у розмірі 5 600,00 грн.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області справу передано за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 17.09.2025 дану справу визначено за суддею Каліушком Ф.А.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19.09.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін для розгляду справи по суті в судове засідання.

В судове засідання, яке відбулося 13.11.2025, представник позивача не з`явився, при цьому, в прохальній частині позовної зави вказав здійснювати розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та доданих до неї матеріалів за останньою відомою суду адресою місця його реєстрації: АДРЕСА_1 та за адресою АДРЕСА_2 , а також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України та шляхом оголошення на сайті Дарницького районного суду м. Києва про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме. Так, процесуальні документи суду врученими відповідачу не були з вказівкою у довідці про причини повернення/досилання «адресат відсутній за вказаною адресою».

Отже, судом було здійснено усі передбачені Цивільно процесуальним кодексом України (далі по тексту - ЦПК України) дії щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи. Однак, відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд даної справи, не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву, заперечень чи клопотань з процесуальних питань.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд зобов`язаний відкласти судовий розгляд справи в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Частиною 3 ст. 223 ЦПК України також визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Суд бере до уваги, що відповідач був належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи, а враховуючи строки розгляду справи, визнає за можливе проводити судовий розгляд справи у відсутності сторони відповідача, який був належним чином повідомленим про день та час судового засідання.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 11.07.2024 між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2782869, за умовами якого товариство надало клієнту фінансовий кредит у розмірі 8 000,00 грн. строком на 345 днів, тобто до 21.06.2025. Відповідно до пп. 1.5.1., 1.5.2., 1.5.3. комісія за надання кредиту 920.00 грн., яка нараховується за ставкою 11.50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначено графіком платежів, нараховуються за ставкою 511.00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511.00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів. Тип процентної ставки: фіксована (п. 1.6. договору).

Згідно до пп. 2.1, 2.2.1., 2.2.2. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 . Позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах зазначених у пп. 1.5.1, 1.5.2., 1.5.3. договору. Комісія за надання кредиту нараховується кредитодавцем одноразово в момент видачі кредиту. Строк сплати позичальником загальної суми комісії настає в момент її нарахування і для кожної окремої частини комісії завершується у відповідну дату платежу - дату завершення розрахункового періоду, сума платежу за який включає цю частину комісії, відповідно до Графіку платежів.

Відповідно до п. 3.1.1. на умовах передбачених п. 1.3., 2.1. договору, в сумі, що передбачена п. 1.2. цього договору надати позичальнику кредит в порядку, визначеному в цьому договорі. У випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником умов цього договору, кредитодавець з дотриманням вимог законодавства має право здійснювати врегулювання простроченої заборгованості та/або стягнути заборгованість в примусовому порядку (п. 3.2.5. договору).

Згідно до п. 3.3.2. позичальник зобов`язаний повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені пп. 1.1.-1.6. цього договору та графіком платежів. У разі порушення строків повернення кредиту та/або сплати заборгованості на вимогу Товариства сплатити штраф та/або проценти, передбачені розділом 4 цього Договору.

Відповідно до п. 6.1.цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Цей договір (з додатками №1, №2, №3 та Правилами) набуває чинності з моменту його укладання в електронній формі (п. 7.1. договору).

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір №2782869, додаток №1 до кредитного договору «Графік платежів», додаток №2 до кредитного договору «Заява на отримання кредиту №2782869», додаток № 3 до кредитного договору «Додаткові контактні дані Позичальника для взаємодії за Кредитним договором», анкета заява на кредит №2782869, які є невід`ємними частинами кредитного договору №2782869, були підписані відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «513395».

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №2782869, заборгованість відповідача станом становить 29 075,52 грн., з яких 8 000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 14 555,52 грн. - сума заборгованості за процентами, 920,00 грн. - сума заборгованості по комісії за надання кредиту, 5 600,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою.

При цьому, суд зауважує, що сума заборгованості за процентами нарахована в межах строку кредитування - 345 днів (п. 1.3. договору), погодженої сторонами процентної ставки (пп. 1.5.2., 1.5.3. договору) та погодженої комісії за надання кредиту (п. 1.5.1.).

Крім того, на підтвердження належного виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за договором, позивачем надано платіжне доручення №37181222 від 11.07.2024, з якої вбачається що ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» здійснило переказ на кредитний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 у сумі 8 000,00 грн., призначення платежу: Кошти згідно договору 2782869.

27.11.2024 між ТОВ «ФК « Незалежні Фінанси» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27112024/1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК « Незалежні Фінанси» відступило, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2782869 від 11.07.2024, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу №27112024/1 від 27.11.2024.

Суд зазначає, що за наслідком розгляду даної справи відповідачем розрахунки заборгованості за кредитним договором № 2782869 від 11.07.2024 не спростовано, своїх контррозрахунків суду не надано. Окрім того, будь-яких доказів того, що платіжна картка № НОМЕР_1 не належить відповідачу, останнім надано не було, як і не заявлено відповідних клопотань з процесуальних питань задля підтвердження або спростування належності йому даної картки.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом стст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (стст. 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 та від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом чч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За нормою ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір №2782869 від 11.07.2024 був підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «513395».

Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.

Варто зазначити, що без отримання електронного листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна та пароля до особистого кабінету, вищевказані кредитний договір між первісними кредиторами та відповідачем не були б укладеними.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20), від 2 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20.

За нормами чч. 3, 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як було зазначено вище, у відповідності до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною першою статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо сплати кредитних коштів за умовами кредитного договору №2782869 не виконував, у зв`язку із чим за ним утворилась заборгованість, суд дійшов висновку про те, що вимоги кредитора про стягнення такої заборгованості підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Кредитний договір №2782869 від 11.07.2024 разом з додатками №1, №2, №3 до договору підписаний позичальником ОСОБА_1 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «513395».

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.

Нарахування та стягнення процентів за користування позикою поза визначеними строками суперечить вказаним вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.

Суд, перевіривши доводи позивача, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» має право на стягнення основної суми боргу за договором позики у розмірі 8 000,00 грн., як то було визначено умовами договору (п. 1.2.), а також на стягнення заборгованості за процентами в межах строку кредитування - 345 днів (п. 1.3.) та погодженої сторонами комісії за надання кредиту у розмірі 920,00 грн. (п. 1.5.1.)

В частині стягнення суми заборгованості за пенею у розмірі 5 600,00 грн. заявлені позовні вимоги задоволенню не пілягають, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пеня за кредитним договором це штрафна санкція у вигляді неустойки, яка регулюється як Цивільним кодексом України (ЦК України), так і відповідними законами та нараховується у вигляді відсотків від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Разом з тим, 17.03.2022 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-1X від 15 березня 2022 р. Його положення стосується питань, зокрема кредитування. А саме, цим Законом було внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України та доповнено його пунктом 18, що встановлює нові правила звільнення позичальника від відповідальності в разі прострочення виконання ним своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 2 444,81 грн.

На підставі викладеного та керуючись стст. 3, 11, 13, 15, 16, 525, 526, 530, 549, 614, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, стст. 141, 274-279, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за кредитним договором №2782869 від 11.07.2024 у розмірі 23 475,52 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 8 000,00 грн., заборгованості по процентам у розмірі 14 555,52 грн. та комісії у розмірі 920,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 444,81 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.

Дата складення та підписання повного тексту рішення 01 травня 2026 року.