Рішення № 138315685, 29.01.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/20733/24

провадження № 2-др/753/6/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Каліушка Ф.А. заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шалденка Євгенія Миколайовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07 квітня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «ХК «Київміськбуд» про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав та стягнення коштів задоволено в повному обсязі. Розірвано укладений між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» договір купівлі-продажу майнових прав №26475/РН-К від 29 жовтня 2021 року. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1 201 724,43 грн, сплачені на виконання договору купівлі-продажу майнових прав №26475/РН-К від 29 жовтня 2021 року. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь держави судовий збір у сумі 13 080,96 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року вказане рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 квітня 2025 року залишено без змін.

10 грудня 2025 року до суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Заперечень відповідача на заяву про ухвалення додаткового рішення на адресу суду не надходило. Суд визнав за можливе розглянути заяву без виклику сторін.

Вивчивши доводи, викладені у заяві про ухвалення додаткового рішення про стягнення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення вказаної заяви з таких підстав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами другою, третьою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано: копію Договору №20/09/24-01 від 20.09.2024 року, Додатку №1 до нього, Акта здачі-приймання виконаних робіт від 19.03.2025 року на суму 40 000,00 грн, а також квитанції про оплату послуг (від 23.09.2024 та 26.11.2024). Усі докази були подані позивачем до ухвалення судового рішення відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Водночас, у відзиві на позовну заяву від 27.11.2024 року представник відповідача заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що справа не є складною, не потребує багато витраченого адвокатом часу, а заявлений розмір витрат не відповідає критеріям реальності та розумності в умовах воєнного стану.

Частинами 4, 5 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат не пов`язаний з дійсним фактичним розміром понесених стороною витрат, а визначається судом з урахуванням критеріїв розумності та співмірності.

У постанові Верховного Суду від 24 листопада 2020 року у справі № 911/4242/15 наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд зважаючи на принципи диспозитивності та змагальності не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

При цьому суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Оскільки відповідач скористався своїм правом і заявив обґрунтоване клопотання про зменшення витрат, суд застосовує критерії співмірності.

Оцінюючи заявлену суму в 40 000,00 грн, суд враховує таке:

1.Даний спір виник із типового договору купівлі-продажу майнових прав, правовідносини у якому є сталими, а судова практика (в тому числі щодо механізму відмови від договору за п. 2.4.2.) є сформованою. Справа не належить до категорії складних або прецедентних.

2.Обсяг матеріалів справи та підготовлених представником позивача процесуальних документів (позовна заява, відповідь на відзив, клопотання про долучення доказів) не вимагав від адвоката вивчення значного обсягу специфічного законодавства чи проведення глибоких аналітичних досліджень.

3.Умови Додатку №1 до Договору свідчать, що загальна вартість 40 000 грн охоплює надання послуг як у суді першої, так і апеляційної інстанцій. Заявлення всієї суми до стягнення виключно за результатами розгляду справи в суді першої інстанції не повною мірою відображає принцип пропорційності.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України» зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

З огляду на викладене, виходячи з принципів справедливості, розумності та співмірності, враховуючи категорію та складність справи, кількість проведених судових засідань, обсяг підготовлених процесуальних документів та доводи відповідача про неспівмірність заявлених вимог, суд приходить до висновку, що справедливим та обґрунтованим розміром компенсації витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції є сума у розмірі 15 000 грн.

В решті заявлених вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись стст. 133, 137, 141, 246, 258-261, 270, 353-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шалденка Євгенія Миколайовича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 753/20733/24.

Стягнути з Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (ЄДРПОУ 23527052; місцезнаходження: м. Київ, вул. Михайла Омельяновича-Павленка, 4/6) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

У задоволенні іншої частини вимог заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.

Дата складення та підписання повного тексту рішення 18 червня 2026 року.