Ухвала суду № 138314561, 17.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

17 липня 2026 року Справа 160/17539/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень від 18.02.2025 №56-18/2, від 18.03.2025 №22-18/3, від 21.10.2025 №7-21/10, -

ВСТАНОВИВ:

22.06.2026р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради та просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.02.2025 №56-18/2 «Про присвоєння адрес індивідуальним житловим будинкам в Амур Нижньодніпровському районі», від 18.03.2025 №22-18/3 «Про присвоєння адрес незавершеним будівництвом індивідуальним житловим будинкам в Амур Нижньодніпровському районі» та від 21.10.2025 №7-21/10 «Про присвоєння адрес незавершеним будівництвом індивідуальним житловим будинкам в Амур Нижньодніпровському районі».

Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суд приходить до висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і встановлює строк для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.

Згідно до п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в позовній заві зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

За приписами ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Так, у позові зазначено місце проживання чи перебування позивача за адресою: АДРЕСА_1 , однак на підтвердження зазначених обставин до позову жодного доказу не додано, в порушення вимог п.2 ч.5 ст.160, ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що у відповідності до вимог ч.1 ст.25 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача.

Доказів того, що зазначена у позові адреса позивача - АДРЕСА_1 є зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача до позову не додано.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно відповіді №3047032 від 17.07.2026р. з Єдиного державного демографічного реєстру позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проте у позові така адреса не зазначена, всупереч вимогам п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністативного судочинства України.

Також, частиною 3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, позивач у позові просить відстрочити сплату судового збору за подання позову до закінчення розгляду справи по суті.

Так, за приписами ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення позивачеві сплати судового збору за подання даного позову, суд з урахуванням правових позицій, викладених у постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 23.01.2015р. №2 Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011року №3674-УІ Про судовий збір, а також у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016р. №2 виходить із того, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Так, позивач у позові як на підставу для відстрочення сплати судового збору за подання цього позову до закінчення справи по суті посилається на те, що він по справі не отримує матеріальної вигоди, спірні правовідносини є у т.ч. порушенням його соціальних і екологічних прав (п.16 ч.1 ст.9 ЗУ «Про судовий збір»), згідно з чим є необхідність у відстроченні сплати судового збору до закінчення розгляду справи.

Разом з тим, наведені вище позивачем у позові обставини не відносяться до поняття «врахування майнового стану», який позбавляє позивача можливості сплатити судовий судовий збір у розумінні ст.8 Закону України «Про судовий збір» та ч.1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому і оскаржувані рішення міської ради про присвоєння адрес індивідуальним житловим будинкам не віднесені до соціальних і екологічних прав позивача.

Інших доказів, які б свідчили про майновий стан позивача, який не дозволяє йому сплатити судовий збір до позову не додано.

За викладених обставин та враховуючи відсутність доданих до позову доказів, які б свідчили про неможливість сплати позивачем судового збору за цим позовом, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання про відстрочення йому сплати судового збору до закінчення розгляду справи по суті позивачеві слід відмовити.

Так, за приписами ст.4 Закону України Про судовий збір встановлені ставки судового збору, зокрема, за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; майнового характеру, який подано фізичною особою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб який станом на 01.01.2026р. складає 3328,00 грн.

При цьому, згідно ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Згідно до ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір", у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Однак позивачем до позову не додано документу про сплату судового збору, в порушення вимог ст.ст. 4, 6 Закону України "Про судовий збір", ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо строку звернення до суду, суд вказує на наступне.

Частинами 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, позивач у позові просить визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 18.02.2025, від 18.03.2025 та від 21.10.2025 відповідно.

Тобто, станом на 21.06.2026р. (дата надіслання позову) позивачем шестимісячний строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, встановлений ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, є пропущеним.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Частиною 1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані, вказані нею у заяві, визнані судом не поважними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Також і за приписами ч.6 ст.161 вказаного Кодексу передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Так, позивач у позові просить визнати поважною причиною пропуск строку звернення до суду та поновити такий строк посилаючись на те, що 09.03.26р. подав відповідачу заяву про скасування спірних рішень виконкому, на яку у квітні 2026 отримав відмову, про скасування спірних рішень. Спірні рішення як акти регулюють питання екологічної безпеки та землекористування громади, томі ці акти зачіпають його права як позивача і члена територіальної громади впродовж усього періоду дії цих актів. Як зазначено ВПВС у п. 83 постанови від 15.9.20 справа 469/1044/17, п.п. 145-149 від 11.6.24 справа 925/1133/18, оскарження незаконного рішення органу місцевого самоврядування спрямоване на захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення, тому дане порушення є триваючим, що виключає можливість обмеження строку звернення шестимісячним терміном.

При цьому, судом не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача на «триваючі порушення», оскільки за змістом предмету позову слідує, що позивачем оспорюються конкретні акти індивідуальної дії про присвоєння адрес індивідуальним житловим будинкам, а не бездіяльність відповідача, тому наведені у позові правові позиції не є подібними до предмету заявленого позову.

Також і посилання на те, що початок строку звернення до суду з позовом слід відраховувати з моменту отримання відповіді є безпідставними та необґрунтованими, оскільки момент звернення позивача із заявою та отримання на неї відповіді не змінює початку перебігу строку звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не може пов`язуватися з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Відтак, із наведеного суд приходить до висновку, що позивач мав звернутися з цим позовом до суду у строк до 18.08.2025р., до 18.09.2025р., до 21.04.2026р. відповідно.

Проте, із даним позовом позивач звернувся лише 21.06.2026р., тобто з пропуском 6-місячного строку, відповідно до ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, наведені причини пропуску строку звернення з цим позовом не можуть бути визнані судом поважними причинами пропуску строку звернення до суду з цим позовом у шестимісячний строк , встановлений ст.122 КАС України.

Крім цього, як вбачається із доданих до позову документів, позивачем не додано доказів поважності причин пропуску такого строку в порушення вимог ч.1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням вищевказаних обставин, суд приходить до висновку, що позивачем адміністративний позов поданий без додержання вимог, встановлених ст.ст.123, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху із встановленням позивачеві п`ятиденного строку для усунення недоліків з дня отримання ухвали про залишення позову без руху.

Вищезазначені недоліки адміністративного позову мають бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до суду:

- доказів того, що позивач зареєстрований у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_1 , на виконання вимог ст.25, п.2 ч.5 ст.160, ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, вказавши інші підстави для поновлення строку, та надати докази поважності причин його пропуску, у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

- оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі та порядку встановленому ст.ст. 4, 6 Закону України Про судовий збір, ч.3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.25, ч.1 ст.123, п.2 ч.5 ст.160 ч.3 ст.161, ч.4 ст.161, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, ст.ст.243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання позову у справі №160/17539/26 - відмовити.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду у справі №160/17539/26 - відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень від 18.02.2025 №56-18/2, від 18.03.2025 №22-18/3, від 21.10.2025 №7-21/10- залишити без руху.

Позивачеві у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду:

- доказів того, що позивач зареєстрований у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_1 , на виконання вимог ст.25, п.2 ч.5 ст.160, ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, вказавши інші підстави для поновлення строку, та надати докази поважності причин його пропуску, у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

- оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі та порядку встановленому ст.ст. 4, 6 Закону України Про судовий збір, ч.3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Реквізити, на які підлягає сплаті судовий збір: р/р отримувача №UA368999980313141206084004632 ГУК у Дніпропетровській області/Чечелівський район, код ЄДРПОУ 37988155, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст.294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва