Ухвала суду № 138314560, 17.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 липня 2026 рокуСправа №160/15804/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державного виконавця Крайняк Максима Сергійовича про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

08.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного виконавця Крайняк Максима Сергійовича, в якій позивач просила:

- зобов`язати державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Крайняк М.С. повернути незаконно стягнуту суму виконавчого збору у розмірі 5 525,39 грн на рахунок в АТ «СЕНС БАНК».

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена вище справа розподілена головуючому судді Туровій О.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення від сплати судового збору відмовлено, а позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду:

- оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 1 064,96 грн;

- заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду, а також доказів на підтвердження поважності цих причин;

- уточненої позовної заяви, в якій викласти позовні вимоги відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України, з уточненим найменуванням відповідача відповідно до вимог ч. 3 ст. 287 КАС України, та зазначити код цієї юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України та її місцезнаходження, а також із зазначенням ідентифікаторів для повного доступу до інформації про виконавчі провадження, відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, та надати копію цієї уточненої позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі, позаяк ч. 1 ст. 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті;

- доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та всіх доданих до неї документів.

На виконання вимог ухвали суду від 15.06.2026 року позивачем подано уточнену позовну заяву, в якій позовні вимоги викладено в оновленій редакції, а саме:

- визнати протиправними та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 54882177 від 10.06.2026 року, винесену старшим державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тичинського Д.Є. в частині стягнення виконавчого збору 5 000 гривень та реального стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 10 264,67 грн;

- стягнути з Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 10 264,67 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №56817857 від 03.06.2026 року, винесеної ст. державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Крайняком М.С. в частині стягнення виконавчого збору в сумі 269 грн;

- визнати протиправними дії ст. державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіоналльного управління Міністерства юстиції України Крайняка М.С. щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 761,00 грн;

- стягнути з Соборного віддіду державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 стягнуту суму виконавчого збору стягнуту суму у розмірі 1030 грн.

Отже, з поданої уточненої позовної заяви слідує, що фактично така уточнена позовна заява є новою позовною заявою, в якій позивачем заявлено нові позовні вимоги шодо нових правовідносин, які виникли вже після подання первинної позовної заяви, а первинні позовні вимоги взагалі виключені, тобто позивачем подано новий позов, а первинний фактично уточнено на виконання вимог ухвали суду від 15.06.2026 року не було. Відтак, подання такої уточненої позовної заяви не може вважатися усуненням недоліків позовної заяви, на які вказано судом в ухвалі суду від 15.06.2026 року.

Також невиконаною є ухвала суду про залишення позову без руху в частині щодо надання позивачем заяви про поновлення строку звернення до суду з первинним позовом, бо така заява надана не була.

Крім цього, позивачем не надано докази сплати ним судового збору.

При цьому одночасно із цією уточненою позовною заявою позивачем подано клопотання про відстрочення або звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтоване посиланням на незадовільний матеріальний стан позивача. На підтвердження наведених доводів позивачем долучено до цього клопотання довідку про доходи №9218-2520-4734-0219 від 16.06.2026 року виданої пенсіонеру ОСОБА_1 за період з 01.03.2026 року по 31.05.2026 року, згідно якої позивач отримує пенсію за віком і її загальний розмір за цей період складає 11 175,00 грн.

Розглянувши клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору та вивчивши наведені в обґрунтування цього клопотання доводи, а також долучені до неї документи на підтвердження майнового стану у 2026 році, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовані статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 статті 8 Закону України №3674-VІ «Про судовий збір».

Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Особа, яка заявляє клопотання про звільнення, відстрочення та розстрочення сплати судового збору, згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

При цьому, судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України №3674-VІ «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Приписами статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При цьому положення Закону України «Про судовий збір» кореспондуються з положеннями статті 2 КАС України, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства, а саме, рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Так, згідно приписів вказаної статті усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов`язків, в тому числі у питанні необхідності сплати судового збору.

Стаття 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.

Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, податкова декларація про доходи тощо). Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.

У розумінні приписів статті 8 Закону України №3674-VІ «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, позивач має довести існування фінансових труднощів.

Водночас, позивачем не надано суду достатніх та належних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, як підстави для відстрочення або звільнення від сплати судового збору.

Як зазначено вище, відповідно до доданої до клопотання ОСОБА_1 про відстрочення або звільнення від сплати судового збору довідки про доходи №9218-2520-4734-0219 від 16.06.2026 року року виданій їй за період з 01.03.2026 року по 31.05.2026 року, загальний розмір отриманої нею пенсії по інвалідності цей період складає 11 175,00 грн.

Вказана довідка сформована засобами Пенсійного фонду України не може бути врахована судом в якості належного доказу скрутного матеріального становища позивача, оскільки не містить доказів на підтвердження обставин того, що розмір судового збору за подання до суду цього позову майнового характеру про який зазначено в ухвалі суду від 15.06.2026 року (1 064,96 грн) перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

При цьому, вищевказана довідка про доходи №9218-2520-4734-0219 від 16.06.2026 року містить лише відомості про отриману суму пенсії у розмірі 11 175,00 грн за період з 01.03.2026 року по 31.05.2026 року і і не містить відомостей щодо того, чи було отримано позивачем протягом 2025 року будь-які інші доходи.

Водночас, позивачем не надано до позовної заяви Відомостей з реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2025 рік.

Таким чином, надані позивачем докази (довідка про доходи №9218-2520-4734-0219 від 16.06.2026 року) не може свідчити про те, що позивач не має інших джерел для існування та забезпечення своїх потреб зокрема для сплати судового збору (вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо), та не відображає відомості про об`єктивний матеріальний стан позивача станом на дату подання адміністративного позову, оскільки остання може мати і інші джерела доходу.

До того ж, позивачем не надано й документів на підтвердження того, що він має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, що могло б беззаперечно свідчити про його скрутне матеріальне становище.

Таким чином, надані документи не можуть бути розцінені як належний доказ на підтвердження скрутного матеріального становища позивача ОСОБА_1 .

Жодних відомостей про те, що позивач не має будь-яких інших доходів у вказаних документах не зазначено.

За таких обставин, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подання ним цієї позовної заяви у встановленому законом порядку.

Оскільки обставини, які зазначив позивач, відповідно до вказаних статей Закону України «Про судовий збір», не є умовою для звільнення від сплати судового збору, а сам позивач не надає доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору, суд не знаходить правових підстав для відстрочення або звільнення його від сплати судового збору, виходячи з наданих ним доказів.

При цьому, суд роз`яснює, що відмова у звільненні від сплати судового збору не позбавляє особу права повторного звернення із такою заявою із обов`язковим наданням необхідних доказів. Суд зауважує, що статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право (а не обов`язок) суду щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору. Сплата ж судового збору за подання адміністративного позову, в силу положень частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з позовом. Визначення ж майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Суд зазначає, що обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України, у зв`язку з чим, безпідставне звільнення від його сплати окремих осіб або безпідставне надання ним відстрочення сплати судового збору може свідчити про надання одній із сторін незаконної переваги перед іншою.

Також позивач на виконання вимог ухвали суду від 15.06.2026 року в частині подання доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та всіх доданих до неї документів, позивачем в порушення вимог ч. 2 ст. 161 КАС України, не надано докази надсилання копії уточненої позовної заяви та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Разом з тим, 29.06.2026 року позивачем вдруге подано уточнену позовну заяву, в якій позовні вимоги викладено в оновленій редакції, а саме:

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тичинського Д.Є щодо примусового стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 15 264,67 грн по виконавчому провадженню №548821277;

- визнати протиправними дії ст. державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Крайняка М.С. щодо примусового стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 406,80 грн по виконавчому провадженню №56817857;

- визнати протиправними дії ст. державного виконавця Соборного відділудержавної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіоналльного управління Міністерства юстиції України Крайняка М.С. щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 761,00 грн по виконавчому провадженню №56817758;

- cтягнути з Соборного віддіду державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 примусово стягнуту суму виконачого збору у розмірі 16 432,47 грн.

Водночас, суд повторно вказує на те, що з поданої уточненої позовної заяви слідує, що фактично така уточнена позовна заява є уточненням до уточненої позовної заяви, поданої позивачем 17.06.2026 року, в якій позивачем заявлено нові позовні вимоги шодо нових правовідносин, які виникли вже після подання первинної позовної заяви, а первинні позовні вимоги взагалі виключені, тобто позивачем подано новий позов, а первинний фактично уточнено на виконання вимог ухвали суду від 15.06.2026 року не було. Відтак, подання таких уточнень до уточненої позовної заяви не може вважатися усуненням недоліків позовної заяви, на які вказано судом в ухвалі суду від 15.06.2026 року.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, вона повертається позивачеві.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, первинну позовну заяву ОСОБА_1 , а також уточнені позовні заяви від 17.06.2026 року та 29.06.2026 року слід повернути позивачеві відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169, ст. 248 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення або звільнення від сплати судового збору відмовити.

Первинну позовну заяву ОСОБА_1 від 08.06.2026 року, а також уточнені позовні заяви ОСОБА_1 від 17.06.2026 року та 29.06.2026 року повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала.

Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Турова