Рішення № 138308117, 21.05.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/915/25

Номер провадження 2/495/984/2025

21 травня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Шевчук Ю.В.,

при секретарі судового засідання Зінченко С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гула Андрій Сергійович, звернулася до суду із позовом до відповідача Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», Треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, з підстав викладених у фабулі позову.

Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 11 лютого 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною вчинено виконавчий напис № 3220 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у загальній сумі 20 533,10 грн. на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», який є правонаступником Акціонерного товариства «Банк Ренесанс Капітал».

На підставі цього приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольгою Леонідівною постановою від 04 квітня 2019 року відкрито виконавче провадження № 58806166 про стягнення з позивача вищенаведеної заборгованості. В межах вказаного виконавчого провадження приватним виконавцем прийнято також постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 2053,31 грн., а 09 квітня 2019 року звернено стягнення на пенсію позивача в розмірі 20 відсотків щомісяця, яку та отримує в Білгород-Дністровському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Одеської області.

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 03.02.2025 № 2759-1434/Б-02/8-1500/25 після надходження 23.04.2019 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області постанови приватного виконавця проводились нарахування з нарахованих на користь позивача пенсійних виплат. Згідно з Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», починаючи з 01.05.2022 утримання з пенсії припинено на період воєнного стану в Україні.

Заборгованість по постанові приватного виконавця станом на 30.04.2022 становила 11 767,01 грн.

До листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області додано розрахунок про відраховані суми пенсії, згідно з яким за період часу з червня 2019 року по квітень 2022 року включно на виконання постанови приватного виконавця з пенсії позивача утримано разом 11 219,40 грн.

Сторона позивача переконана в незаконності вчиненого виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом на користь відповідача, що є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Процесуальні дії у суді

Ухвалою судді від 13.02.2025 відкрито загальне позовне провадження по справі.

Ухвалою суду від 08.10.2026 закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляджу по суті.

Підстави розгляду справи за відсутності сторін

Позивач у судове засідання не з`явилася, проте її представник адвокат Гула А.С. подав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити. Не заперечують проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов, заяву про розгляд справи за його відсутності, суду не надав.

Від третіх осіб письмові пояснення по суті позову до суду не надходили.

Виходячи з чинного процесуального законодавства України, зокрема положень ч. 5 ст. 4, ст. 12, 13, п. 2 ч. 1 ст. 43, ч. 1, 3 ст. 223, ч. 4 ст. 268 ЦПК, участь в судовому засіданні є правом сторони, яким вона розпоряджається на власний розсуд.

Ураховуючи необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити рішення за відсутності її учасників.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи зазначене, з метою дотримання права позивача на доступ до правосуддя, оскільки представник позивача не заперечував проти такого вирішення справи, суд вважає можливим у даній цивільній справі ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 268 ЦПК України).

Фактичні обставини справи встановлені судом

Судом встановлено, що 21 червня 2013 року між ОСОБА_1 та АТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є АТ «Перший український міжнародний банк» було укладено кредитний договір № 26256018913540. Договір нотаріально не посвідчувався.

Згідно виконавчого напису № 3230, вчиненого 11.02.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталею Станіславівною з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший український міжнародний банк» підлягала стягненню заборгованість за Кредитним договором № 26256018913540 від 21.06.2013, що був укладений між ОСОБА_1 та АТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є АТ «Перший український міжнародний банк», суми у загальному розмірі 20 533,10 грн.

04.04.2019 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58806166 на підставі виконавчого напису № 3230 від 11.02.2019, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталею Станіславівною.

В рамках вказаного виконавчого провадження приватним виконавцем 04.04.2019 винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 2053,31 грн.; 09.04.2019 постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Згідно з листом Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Одеській області від 03.02.2025 № 2759-1434/Б-02/8-1500/25, 23.04.2019 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшла постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни від 09.04.2019 ВП № 58806166 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи з ОСОБА_1 заборгованості на загальну суму 22 986,41 грн., де: борг в розмірі 20533,10 грн. - на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк»; 2053,31 грн. - винагорода приватного виконавця та 400,00 грн. - витрати на проведення виконавчих дій, проводились відрахування з нарахованих пенсійних виплат. Заборгованість по постанові від 09.04.2019 ВП № 58806166 станом на 30.04.2022 становила 11767,01 грн. Утримання з пенсії припинено з 01.05.2022 відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2129-1X «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Згідно з довідкою про відраховані суми пенсії, з ОСОБА_1 відраховано 11 219,40 грн.

Нормативно-правове обґрунтування, релевантна судова практика та висновки суду

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Відтак, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням зазначеного та приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такі висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 27 березня 2019 року у справі №137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) та від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19.)

Обґрунтовуючи позов,позивач зазначає, що нотаріус не перевірив безспірності вимог стягувача та направлення та отримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором.

Слід зазначити, що спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб`єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, а за об`єктивним закріпленням такого виду заборгованості у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у пунктах 54-55 постанови від 10.11.2021 по справі № 758/14854/20 (провадження № 61-15111св21) дійшов висновку, що учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання. Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Аналогічні висновки щодо необхідності повідомлення боржника про усунення порушень викладені у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 201/11696/16 (провадження № 61-26838св18), від 18 жовтня 2019 року у справі № 591/6609/16 (провадження № 61-28093св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 236/2511/17 (провадження № 61-17565св18), від 19 березня 2021 року у справі № 750/3781/20 (провадження № 61-14943св20), від 07 жовтня 2021 року у справі № 761/39464/16 (провадження № 61-8875св21).

Ні відповідачем, ні третіми особами не було надано суду доказів на підтвердження направлення позивачу письмової вимоги про усунення порушень боржнику.

Тобто, з урахуванням вимог Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій, сама по собі процедура стягнення боргу за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).

Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі Порядок №296/5) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

Крім того, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку №296/5).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» у тому числі в частині доповнення Переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 залишено без змін.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24 листопада 2017 року № 92.

Постановою Великої Палати Верховного Суду № 11-174ас18 від 20.06.2018 у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 відмовлено.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10.02.2014 року, втратила чинність (у частині) 22.02.2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.

Виконання судового рішення про присудження полягає у вчиненні певних дій або в утриманні від певних дій, передбачених судовим рішенням. Наприклад, за судовим рішення про стягнення коштів відповідач повинен сплатити позивачу відповідну суму; за рішенням про припинення дії, яка порушує право, відповідач повинен утриматись від відповідних дій тощо. Водночас інші судові рішення, зокрема рішення про визнання права, про зміну правовідношення, виконанню не підлягають, оскільки такі судові рішення безпосередньо створюють відповідний правовий ефект: призводять до усунення правової невизначеності, змінюють правовідношення.

Безпосередній правовий ефект створює і судове рішення про визнання незаконним та нечинним нормативно-правового акта: такий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням. Указане судове рішення не потребує його виконання.

Резолютивна частина постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 в частині відображення результату вирішення позовних вимог містить висновки: 1) про визнання незаконною та нечинною постанови № 662 у наведеній частині; 2) про зобов`язання Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину цієї постанови про визнання незаконною та нечинною постанови № 662 у наведеній частині.

Отже, ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року, якими було передбачено зупинення виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 до закінчення касаційного розгляду, стосувались лише зупинення виконання обов`язку Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду.

В п. 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17, визначено, що оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Судом встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 11.02.2019, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14.

Наявні матеріали справи свідчать про те, що оскаржуваний виконавчий напис № 3220, виданий 11.02.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. щодо стягнення з позивача на користь АТ «ПУМБ» заборгованість, що виникла за кредитним договором № 26256018913540 від 21.06.2013, укладеного між АТ «Банк Ренесанс Капітал» та позивачем.

При цьому, згідно з копією вказано договору (пропозиції укласти договір карткового рахунку та договір страхування), що долучена до матеріалів справи, судом встановлено, що вказаний договір не є такими, що посвідчений нотаріально.

При цьому, жодних об`єктивних даних на підтвердження щодо підстав на рахуванні і розміру заборгованості за таким договором, сторонами суду не надано та під час судового розгляду справи не встановлено, як власне і того факту, що такий договір був посвідчений нотаріально.

Відповідно, встановлені судом обставини та досліджені докази у своїй сукупності не дають підстав стверджувати про те, що заборгованість, яка стягнута з позивача на підставі виконавчого напису № 3220, виданого 11.02.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., має характер безспірної, що є однією з основних умов для її стягнення в такому порядку.

Частинами 1-3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, недоведеності безспірності вимог стягувача, відтак позов знайшов своє підтвердження під час розгляду справи та підлягає задоволенню.

Окрім того, оскільки даний виконавчий напис не підлягає виконанню то, усі кошти, безпідставно стягнуті приватним виконавцем, підлягають поверненню.

За приписами частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Судом встановлено, що виконавчий напис, за якими з позивачки було стягнуто кошти, визнано такими, що не підлягають виконанню.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне позов у частині повернення стягнутого з позивачки також задовольнити.

При цьому суд зважає на те, що вичерпний перелік підстав для звільнення особи від обов`язку повернути безпідставне набуте майно визначено статтею 1215 ЦК. Відповідно до пункту 1 статті 1215 ЦК не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Відтак юридично значущим чинником для застосування положень приведеної норми є насамперед відсутність рахункової помилки з боку платника і недобросовісності з боку набувача.

Жодному з цих критеріїв кошти, стягнуті з позивачки, не відповідають.

Відтак суд вважає за необхідне позов у частині повернення позивачці стягнутих з неї коштів також задовольнити.

При цьому зазначені кошти підлягають стягненню лише з відповідача, оскільки приватний виконавець, відкриваючи виконавчі провадження і стягуючи кошти, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

Розподіл судових витрат

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений останнім судовий збір в розмір 968,96 грн.

Керуючись ст. 12, 76-83, 89, 141, 263-265, 275-279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни, вчинений 11 лютого 2019 року за № 3220 про звернення стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829, поштовий індекс 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) суми заборгованості в розмірі 20 533,10 грн. (двадцять тисяч п`ятсот тридцять три гривні 10 коп.) таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 11 219,40 грн. (одинадцять тисяч двісті дев`ятнадцять гривень 40 коп.).

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач Акціонерне товаристве «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829, адреса: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4).

Треті особи:

- Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна (адреса 01054, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, оф. 215);

- Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольга Леонідівна (адреса 02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2-Б, секція 3, прим. 250А/2).

Повний текст судового рішення складено 01.06.2026.

Суддя Юлія ШЕВЧУК