Ухвала суду № 138298522, 17.07.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 0417/5572/2012

Провадження № 4-с/202/33/2026

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра

в складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Коваленко К.В.,

представника скаржника - Аги В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: Відділ державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, боржник: ОСОБА_1 , стягувач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», на бездіяльність посадових осіб та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

26 червня 2026 року на адресу Індустріального районного суду міста Дніпра засобами поштового зв`язку надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування скарги посилаючись на те, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна №392759682 від 28.08.2024 року щодо ОСОБА_1 міститься запис про обтяження за реєстраційним номером 13334513, яке зареєстроване 04.12.2012 заявником - Мукачівським відділом ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції (правонаступником якого є Відділ державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції), тип обтяження - арешт нерухомого майна, об`єкт обтяження- невизначене майно, все майно, що належить ОСОБА_1 .

Даний факт Скаржнику став відомий коли остання, маючи намір укласти правочин щодо продажу свого нерухомого майна, звернулася до нотаріуса, однак їй було повідомлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на майно Скаржника накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника №4-1249 від 23.11.2012 року Мукачівського МВ ДВС.

Зазначений арешт нерухомого майна Скаржника був накладений в рамках виконавчого провадження №35435749, яке було відкрито на виконання виконавчого листа №2/0417/3758/2012, виданий 08.10.2012 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 2403 505,60 грн. на користь АТ КБ «ПриватБанк», та яке на дату подання даної скарги має статус завершеного виконавчого провадження: ВП №35435749 (ідентифікатор доступу: 9Г05474ВБЕГЗ) постанова про повернення виконавчого документу стягувачу винесена 30.08.2013 року.

29 травня 2026 року скаржник через представника звернулася до суб`єкта оскарження: Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з заявою про зняття арешту з нерухомого майна. Скаржнику відмовлено у задоволені заяви про зняття арешту мотивуючи тим, що у відділі відсутні відомості стосовно фактичного виконання виконавчого документа в межах виконавчого провадження №35435749, та відсутні інші, передбачені законодавством України підстави для зняття вище зазначеного арешту.

Вказали, що на дату подання даної скарги відсутні відкриті виконавчі провадження, за яким Скаржник виступає боржником, виконавче провадження №35435749, в рамках якого було накладено арешт нерухомого майна скаржника завершене, матеріали знищено за строком давності, державний виконавець органу державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якого оскаржується, не працює в відділі державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, відповідно суб`єктом оскарження вказується безпосередньо начальник Відділу державної виконавчої служби.

Зареєстроване обтяження у вигляді арешту нерухомого майна скаржника після закриття виконавчого провадження №35435749 продовжує діяти, що фактично позбавляє скаржника можливості вільно розпоряджатися належним на праві власності майном, що порушує законні права та інтереси права скаржника.

Просила суд: визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту з усього нерухомого майна ОСОБА_1 ; зобов`язати Відділ державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України скасувати арешт на нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_1 , накладений в рамках виконавчого провадження 35435749 на виконання виконавчого листа № 2/0417/3758/2012 від 08.10.2012 року, виданий Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 2 403 505,60 грн. на користь АТ КБ «ПриватБанк» та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про припинення обтяжень за реєстраційним номером 13334513.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26 червня 2026 року, головуючим суддею у розгляді вказаної скарги визначено суддю Слюсар Л.П., ухвалою якої від 29 червня 2026 року скаргу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник скаржника в судовому засіданні скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав наведених у ній.

Представник суб`єкта оскарження Відділ державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином через підсистему «Електронний суд». Заяв та клопотань не надійшло.

Представник стягувача АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з`явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином через підсистему «Електронний суд». Заяв та клопотань не надійшло.

Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, заслухавши представника скаржника, дослідивши матеріали скарги, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, доходить наступного.

В судовому засіданні встановлено, що заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2012 року у справі № 2/0417/3758/2012 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ПАТ «Акцент - банк» на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № К117-07/Ф від 12.09.2007 року у розмірі 2 235 664,53 грн.; стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ПАТ «Акцент - банк» на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № MKZ0GK00000239 від 30.03.2006 року у розмірі 131 965,67 грн.; стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ПАТ «Акцент - банк» на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № MKZ0SE00000031 від 08.11.2006 року в розмірі 32 656,40 грн.; стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , з ПАТ «Акцент - банк» на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 3 219 грн.

На виконання заочного рішення суду Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська 08.10.2012 року видано виконавчий лист, який стягувач пред`явив до виконання.

Постановою старшого державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Ярошевським Дмитром Андрійовичем від 23.11.2012 року відкрито виконавче провадження №35435749 з примусового виконання виконавчого листа №2/0417/3758/2012, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська 08.10.2012 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості на загальну суму 2403505,60 грн.

19.12.2012 року постановою старшого державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Ярошевським Дмитром Андрійовичем у ВП №35435749 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 .

30.08.2013 року старшим державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Ярошевським Дмитром Андрійовичем у виконавчому провадженні 35435749 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2014 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.09.2012 року за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості скасовано.

При новому розгляді справи позивач подав уточнену позовну заяву та визначив сторони по справі та виключив ОСОБА_1 зі складу відповідачів.

15.06.2026 року ОСОБА_1 звернулася до Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального ного управління Міністерства юстиції України з заявою про зняття арешту з майна.

Відповідно до листа Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02.09.2024 року №63246, в межах виконавчого провадження №35435749 було накладено арешт на нерухоме майно боржника в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №13334513 від 04.12.2012 року.

Згідно з Інформацією з Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 392759682 від 28.08.2024 року, щодо фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , містяться відомості про арешт майна, реєстраційний номер обтяження: 13334513, зареєстровано 04.12.2012 року. Підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження, 4-1249, 23.11.2012, Мукачівським МВ ДВС. Об`єкт обтяження: все майно що належить ОСОБА_1 .

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з частинами першою та другою статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 2 червня 2016 року підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках, на підставі судових рішень.

Разом з тим, за частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 13 січня 2021 року у справі № 2-751/2007 вказано, що право на обрання порядку звернення до суду належить заінтересованій особі. В свою чергу, суд має захистити інтереси особи, незалежно від обраного нею способу, як в порядку позовного провадження, так і в порядку контролю за виконанням судового рішення.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 2 червня 2016 року, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частин 1-3 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV (в редакції чинній на час накладання арешту) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Наслідки завершення виконавчого провадження передбачені статтею 50 Закону № 606-ХІV. За її змістом, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 2 червня 2016 року, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

Крім того, застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Як вбачається із листа Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 01.06.2026 року за №34243, згідно перевірки бази даних АСВП та бази АСПВ (спецрозділ) стосовно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у відділі ДВС перебували виконавчі провадження про стягнення по виконавчому листу №2/0417/3758/2012 від 08.10.2012 року виданим Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості на загальну суму 2403505,60 грн. ВП №35435749. 30.08.2013 року державним виконавцем керуючись п.4 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа.

Суд враховує, що ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.04.2014 р. у цивільній справі №202/4449/14-ц (№2/0417/3758/2012) заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.09.2012 р. по справі №2/04173758/2012 за позовною заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості було скасовано та при новому розгляді справи позивач подав уточнену позовну заяву та визначив сторони по справі, виключивши ОСОБА_1 зі складу відповідачів, та наявність нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Оскільки ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2014 року скасовано заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2012 року, на виконання якого 08.10.2012 року судом було видано виконавчий лист №2/0417/3758/2012 та державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції 30.08.2013 року у виконавчому провадженні №35435749 винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачеві, а обтяження майна ОСОБА_1 не знято та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 від 28.04.2024 року наявний запис щодо арешту на майно ОСОБА_1 по виконавчому провадженню № 35435749, на підставі зазначеного суд доходить висновку, що відмова зняти арешт з майна боржника у виконавчому провадженні саме за обставинами цієї справи є неправомірною бездіяльністю начальника Відділ державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов`язання скасувати арешт на нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_1 , накладений в рамках виконавчого провадження 35435749 на виконання виконавчого листа № 2/0417/3758/2012 від 08.10.2012 року, виданий Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 2 403 505,60 грн. на користь АТ КБ «ПриватБанк» та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про припинення обтяжень за реєстраційним номером.

Виходячи із вищевикладеного, суд доходить висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4,81,89,263-265, 447-1, 451,270 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: Відділ державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Валенберга Рауля, буд. 31, код ЄДРПОУ 34850923), боржник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), стягувач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570), на бездіяльність посадових осіб та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправної бездіяльність посадових осіб Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту з усього нерухомого майна ОСОБА_1 .

Зобов`язати Відділ державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України скасувати арешт на нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_1 , накладений в рамках виконавчого провадження 35435749 на виконання виконавчого листа № 2/0417/3758/2012 від 08.10.2012 року, виданий Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 2 403 505,60 грн. на користь АТ КБ «ПриватБанк» та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про припинення обтяжень за реєстраційним номером 13334513.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у 15-ти денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Л.П. Слюсар