Ухвала суду № 138298517, 17.07.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/31/26

Провадження № 1-кс/202/4585/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про арешт майна

17 липня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпра ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері захисту суспільства СУ ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024040000001539 від 21.12.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 239, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра із вказаним клопотанням, в якому просив накласти арешт на майно, вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення збереження речових доказів.

Клопотання мотивоване наступним.

У провадженні слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024040000001539 від 21.12.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 239, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

19.06.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

19.06.2026 на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 10.06.2026 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Новоолександрівська сільська рада, обслуговуючий кооператив «СТ «Чайка», земельна ділянка з кадастровим номером 1221481500:01:040:0317, на якій розташований житловий будинок, у ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон, візуально схожий на Iphone 17 PRO MAX, синього кольору, який поміщено до спеціального пакета NPU 5287497.

19.06.2026 постановою слідчого вилучений мобільний телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Клопотання мотивоване тим, що вилучений мобільний телефон може містити відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, інформацію про зв`язки між співучасниками, електронне листування, дані щодо руху грошових коштів, доступ до банківських рахунків, електронних кабінетів, фінансових сервісів та документів, які мають доказове значення, а незастосування арешту може призвести до приховування, пошкодження, відчуження, знищення або зміни інформації, що міститься на електронному носії, та унеможливити проведення необхідних експертних досліджень. Крім того, слідчий посилався на те, що санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає покарання у виді конфіскації майна.

Прокурор та власник майна, будучи належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. За таких обставин слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання за їх відсутності, оскільки це не перешкоджає розгляду клопотання по суті.

До початку судового засідання до слідчого судді надійшли письмові заперечення захисника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 адвоката ОСОБА_5 , в яких він просив відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на те, що вилучені під час обшуку речі не відповідають ознакам речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, та не містять відомостей, які мають значення для кримінального провадження.

Повно та всебічно дослідивши матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подано клопотання, дослідивши додані до нього матеріали, а також заперечення сторони захисту, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Клопотання про арешт майна відповідає вимогам ст. 171 КПК України та подано у строк, передбачений ч. 5 ст. 171 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У випадку, передбаченому цим пунктом, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Приписами ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; можливість спеціальної конфіскації майна; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

19.06.2026 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 вилучено мобільний телефон, візуально схожий на Iphone 17 PRO MAX, синього кольору (спеціальний пакет NPU 5287497), який того ж дня постановою слідчого визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та приєднано до його матеріалів.

Оцінюючи доводи заперечень захисника про те, що вилучені під час обшуку речі не відповідають ознакам речових доказів та не містять відомостей, які мають значення для кримінального провадження, слідчий суддя виходить з такого.

Наведений у ч. 1 ст. 170 КПК України стандарт «сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що майно є доказом злочину» не вимагає від сторони обвинувачення на стадії досудового розслідування доведення того, що вилучене майно безумовно містить відомості, які мають значення для провадження. Достатнім є обґрунтування розумної ймовірності того, що таке майно містить або може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у розумінні ч. 1 ст. 98 КПК України.

Питання належності, допустимості, достовірності доказів та їх достатності для висновків про винуватість особи вирішується судом під час судового розгляду за правилами ст. 94 КПК України. Слідчий суддя під час розгляду клопотання про арешт майна не наділений повноваженнями надавати оцінку доказам по суті, вирішувати питання про доведеність підозри та встановлювати обставини, що підлягають доказуванню, а перевіряє лише наявність передбачених ст.ст. 170, 173 КПК України підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

Як убачається з матеріалів клопотання, вилучений мобільний телефон вилучено безпосередньо у житлі підозрюваного та є носієм інформації, здатним зберігати листування, контакти, файли, зображення, відеозаписи, дані про з`єднання та відомості про фінансові операції.

Зміст повідомленої підозри полягає у вчиненні кримінальних правопорушень у складі організованої групи, що за своєю природою передбачає узгодженість дій співучасників, розподіл ролей, постійний обмін вказівками, документами та інформацією, а також дотримання заходів конспірації. За таких обставин слідчий суддя вважає обґрунтованим припущення сторони обвинувачення про те, що на вилучених пристроях можуть міститися відомості про зв`язки між співучасниками, обставини складання та узгодження документів, рух грошових коштів, тобто «інші відомості» у розумінні ч. 1 ст. 98 КПК України.

При цьому слідчий суддя враховує, що вилучене майно постановою слідчого визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, ця постанова у встановленому законом порядку не скасована та не визнана протиправною.

Твердження захисту про відсутність на вилучених пристроях відомостей, що мають значення для кримінального провадження, ґрунтується на припущенні та не підтверджене жодними даними. Водночас саме встановлення змісту інформації, що міститься на вилучених носіях, у тому числі шляхом проведення комп`ютерно-технічної експертизи, і є метою досудового розслідування на цьому етапі, а збереження такої інформації у незмінному стані до її дослідження неможливе без застосування арешту.

З урахуванням наведеного заперечення захисника слідчий суддя відхиляє.

Вирішуючи питання про розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження (п. 4 ч. 2 ст. 173 КПК України), слідчий суддя враховує, що арешт накладається на вилучений мобільний телефон, тобто на обмежене за обсягом рухоме майно, яке фактично вже вилучене та не перебуває у володінні власника; арешт має тимчасовий характер і діє до його скасування у встановленому КПК України порядку; він не позбавляє власника права власності, а лише обмежує правомочності щодо розпорядження та користування.

З іншого боку, кримінальне провадження здійснюється за фактом вчинення, зокрема, особливо тяжкого кримінального правопорушення в умовах воєнного стану, пов`язаного із заволодінням коштами комунального підприємства територіальної громади міста Дніпра в особливо великому розмірі, що зумовлює значний суспільний інтерес у забезпеченні дієвості досудового розслідування та збереженні речових доказів у незмінному стані.

За таких обставин слідчий суддя доходить висновку, що обмеження права власності, яке настане внаслідок арешту, є пропорційним меті кримінального провадження, а обраний спосіб арешту - заборона розпорядження та користування майном є найменш обтяжливим у розумінні ч. 4 ст. 173 КПК України.

Щодо посилання слідчого на необхідність арешту майна також з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України) слідчий суддя зазначає, що санкція ч. 5 ст. 191 КК України, у вчиненні кримінального правопорушення за якою підозрюється ОСОБА_4 , дійсно передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна, а відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у такому випадку арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд може призначити таке покарання. Разом з тим, з огляду на те, що арешт на вказане майно накладається з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), що є достатньою правовою підставою, окремого вирішення це питання не потребує.

Відтак, на час розгляду клопотання стороною обвинувачення доведено, що вилучені під час проведення обшуку речі можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому вимоги про накладення на них арешту з метою збереження речових доказів підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 40, 98, 100, 131, 132, ч. 2 ст. 167, ч. 2 ст. 168, ст. ст. 170175, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт у вигляді заборони розпоряджатися та користуватися майном, вилученим 19.06.2026 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Новоолександрівська сільська рада, обслуговуючий кооператив «СТ «Чайка», земельна ділянка з кадастровим номером 1221481500:01:040:0317, а саме на мобільний телефон, візуально схожий на Iphone 17 PRO MAX, синього кольору, який поміщено до спеціального пакета NPU 5287497.

Майно, на яке накладено арешт, зберігати у відповідності до Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 р. № 1104, та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (в новій редакції), затвердженої спільним наказом ГПУ, МВС України, ДПА України, СБУ, Верховного Суду України, ДСА України № 51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010.

Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора. Копію ухвали направити власнику майна для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали слідча суддя склала 17.07.2026

Слідчий суддя ОСОБА_6