Рішення № 138298523, 17.07.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/5680/25

Провадження № 2/202/2064/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Коваленко К.В.,

представника відповідача - Брусніка І.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» в особі представника через систему «Електронний суд» звернулося до Центрального районного суду міста Дніпра із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, відповідно до якої просили стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» суму заборгованості за Договором позики № 1216822 в розмірі 13 552,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9 552,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу розмірі 3 500,00 грн.

Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що 09.03.2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено договір позики № 1216822, шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 2Xsekm9k6O, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

За умовами договору ОСОБА_2 отримала у позику грошові кошти в сумі 4 000,00 гривень на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день, та взяла на себе зобов`язання повернути дані кошти й сплатити відсотки за користування ними. Разом з тим, взяті на себе зобов`язання за даним договором ОСОБА_2 не виконувала у зв`язку з чим за нею утворилась заборгованість.

26.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» укладено Договір факторингу № 2610 від 26.10.2021 року у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики № 1216822 від 09.03.2021 року.

03.04.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023 року у відповідності до умов якого, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі прав вимог.

Відповідно до Реєстру прав вимог від 03.04.2023 року до Договору факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023 року, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право вимоги до ОСОБА_2 за договором позики № 1216822 від 09.03.2021 року в розмірі 13 552,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9 552,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Після отримання права вимоги, позивач не здійснював нарахування відповідачу жодних штрафних санкції, однак своїх зобов`язань за договором позики відповідач не виконала.

З метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів та відсотків у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором, ТОВ «Фінпром Маркет» вимушене звернутись до суду з відповідною позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального районного суду міста Дніпра від 14 серпня 2025 року, головуючим суддею у розгляді вказаної позовної заяви визначено суддю Колесніченко О.В., ухвалою якої від 15 серпня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики передано за підсудністю на розгляд до Індустріального районного суду міста Дніпра.

Справа надійшла до Індустріального районного суду міста Дніпра 23 вересня 2025 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Індустріального районного суду міста Дніпра від 23 вересня 2025 року, головуючим суддею у розгляді вказаної позовної заяви визначено суддю Слюсар Л.П.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 25 вересня 2025 року матеріали цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_2 (про стягнення заборгованості за договором позики передано для розгляду за підсудністю до Новокодацького районного суду міста Дніпра.

Справа надійшла до Новокодацького районного суду міста Дніпра 29 жовтня 2025 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Новокодацького районного суду міста Дніпра від 29 жовтня 2025 року, головуючим суддею у розгляді вказаної позовної заяви визначено суддю Грона Д.С., ухвалою якого від 03 листопада 2025 року матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, передано для розгляду за підсудністю до Індустріального районного суду міста Дніпра.

Справа надійшла до Індустріального районного суду міста Дніпра 23 грудня 2025 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 грудня 2025 року, головуючим суддею у розгляді вказаної позовної заяви визначено суддю Слюсар Л.П., ухвалою якої від 26 грудня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі з призначенням до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570), інформацію, що містить банківську таємницю (інформацію щодо належності ОСОБА_2 карткового рахунку № НОМЕР_1 та виписки по ньому).

30 січня 2026 року на адресу суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла відповідь на запит, якою повідомлено, що ім`я ОСОБА_2 емітовано карту № НОМЕР_2 та 03.02.2023 та надано виписку по рахунку за період з 09.03.2021 року по 12.03.2021 року.

13 січня 2026 року на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву, яким просила відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском позовної давності та необґрунтованістю нарахувань, а також звільнити її від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».

15 січня 2026 року представником позивача через систему «Електронний суд» надано відповідь на відзив, яким просили позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» задовольнити в повному обсязі, оскільки доводи відповідача на думку позивача не заслуговують на увагу.

Посилання Відповідача, щодо не укладання договору позики №1216822 є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи, оскільки вказаний договір позики Відповідачем підписано (акцептовано) оферту) одноразовим ідентифікатором (2Xsekm9k6O), чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти Договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису Договору, а тому на думку Позивача між сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення укладання такого договору шляхом вивчення дій зазначених вище.

Щодо нарахування процентів за договором позики №1216822 від 09.03.2021 року вказали, що договором встановлена фіксована процентна ставка, яка може бути зменшена лише у разі належного виконання Позичальником/Відповідачем умов Договору позики, у зв`язку із чим на момент укладання договору Позикодавцем зазначена орієнтовна загальна вартість з розрахунку, що Позичальник/Відповідач погасить заборгованість в строки які сам зазначив при укладанні договору.

Щодо строку позовної давності, посилаючись на норми законодавства, зазначили, що у період з 02 квітня 2020 року по 04 вересня 2025 року строки позовної давності були зупинені, тому звернення позивача з даним позовом 14.08.2025 року вчинено в межах строку позовної давності.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявні клопотання представника про розгляд цивільної справи у відсутність представника позивача.

Представник відповідача, адвокат Бруснік В.А., в судовому засіданні підтримав раніше поданий позивачем відзив на позовну заяву, просив у повному обсязі відмовити у задоволенні позовної заяви ТОВ «Фінпром Маркет» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. Звернув увагу на недоведеність позивачем отримання відповідачем кредитних коштів.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши письмові докази в їх сукупності, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено Договір позики № 1216822 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у вигляді електронного документа, шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису Позикодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором Позичальника, згідно Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідач пройшла реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» на веб-сайті https://clickcredit.ua, через особистий кабінет надав всі необхідні дані для встановлення особи та оформлення договору та шляхом використання одноразового ідентифікатора 2Xsekm9k6O, який через телекомунікаційну систему направлений на електронну адресу відповідача, підписала електронний Договір позики № 1216822 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 09.03.2021 року, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомився до моменту укладання.

Умовами Договору позики також визначено, що сума позики - 4 000,00 гривень; строк договору - 30 днів; фіксована процентна ставка (базова)/день 1.99%, знижена процентна ставка 0,01% на день (застосовується відповідно до умов Програми лояльності). Процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) 2,70 % за день. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 3,65%. Дата повернення позики (останній день) 08.04.2021 року. Проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок Позики.

Відповідно до пункту 10 Договору позики № 1216822 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 4.2. Договору позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ (надалі "Правила"), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація), йому зрозумілі.

Відповідно до п. 9.7. Правил, якщо під час дії особливих умов виконання Договору позики, встановлених для Позичальника в рамках програми лояльності, Позичальник порушить взяті на себе зобов`язання за Договором позики, такі особливі умови виконання Договору позики втрачають силу, а нараховані згідно умов Договору позики Проценти підлягають перерахуванню за базовою процентною ставкою, розмір якої зазначається в Договорі позики, та оплаті Позичальником в повному обсязі на загальних умовах за весь період дії Договору позики і незалежно від запропонованих особливих умов Програми лояльності.

ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за Договором позики виконало, та надало ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 4 000,00 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника, номер якої зазначено при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується листом ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» вих. 15/07/25-33 від 15.07.2025 року, інформаційним листом ТОВ «ФК «Фінекспрес» вих. № КД-000037067/ТНПП від 15.07.2025 року, копією платіжної інструкції 31b90b20-bc3a-415a-b6b1-3848bc79a467 від 09.03.2021 року, що також підтверджується наданою емітентом картки АТ КБ «ПриватБанк» інформацією по картковому рахунку № НОМЕР_2 за період з 09.03.2021 року по 12.03.2021 року, яка містить відповідне зарахування на суму 4 000,00 грн.

Відповідач підтвердила виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Договору позики, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме отримавши грошові кошти у позику.

Разом з тим, всупереч умов Договору позики, відповідач не виконував своїх зобов`язань за Договором у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління кредитів» укладено Договір факторингу № 2610 від 26.10.2021 року, відповідно до умов якого, ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступає належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія управління кредитів» приймає зазначені права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі прав вимог.

Відповідно до Реєстру прав вимог № 2 від 26.10.2021 року до Договору факторингу № 2610 від 26.10.2021 року, ТОВ «Фінансова компанія управління кредитів» набуло право вимоги до ОСОБА_2 за договором позики № 1216822 від 09.03.2021 року в розмірі 13 552,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9 552,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Окрім цього, 03 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу № 030423-ФК від 03.03.2023 року, відповідно до умов якого, ТОВ «Фінансова компанія управління кредитів» відступає належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінпром Маркет» приймає зазначені права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру заборгованості від 03.04.2023 року до Договору факторингу № 030423-ФК від 03.03.2023 року (додаток № 1), ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право вимоги до ОСОБА_2 за договором позики № 1216822 від 09.03.2021 року в розмірі 13 552,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9 552,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Таким чином, до ТОВ «Фінпром Маркет» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором позики № 1216822 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 09.03.2021 року.

Після отримання права вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» не здійснювало нарахування відповідачу жодних штрафних санкції, однак своїх зобов`язань за договором позики відповідач не виконав.

Виниклі спірні правовідносини між сторонами у справі, регулюються наступними нормами права.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 626 ч. 1 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Підписуючи Договір позики № 1216822 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 09.03.2021 року відповідач визнала надані банком умови даного договору, тарифи та правила. Тобто, сторонами при укладенні договору були досягнути усі істотні умови договору.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідач одержала та використала за цільовим призначенням кредитні кошти, про що свідчить розрахунок заборгованості.

Однак, ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконувала, у зв`язку з чим допустила виникнення заборгованості.

Щодо стягнення заявленого позивачем розміру відсотків, суд зазначає наступне.

ОСОБА_3 , як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не могла ефективно здійснити свої права бути поінформованою про дійсні умови кредитування ТОВ «Фінпром Маркет», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом.

За наведених умов суд вважає, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Кредитор, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 9 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на до контрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими відсотками в розмірі 9 552,00 грн. не є співрозмірною сумі кредиту у розмірі 4 000,00 грн. за Договором позики № 1216822 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 09.03.2021 року, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого суд дійшов висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру заборгованості за тілом кредиту, тобто до суми 4 000,00 грн.

Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року по справі № 185/1186/25.

За таких обставин, з огляду на те, що відповідач свої зобов`язання перед ТОВ «Фінпром Маркет», яке є правонаступником кредитора, належним чином не виконала, про що свідчить наявність заборгованості, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «Фінпром Маркет» підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором позики № 1216822 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 09.03.2021 року у розмірі 8 000,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4 000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Підстав для звільнення ОСОБА_2 від сплати зазначеної суми судом не встановлено.

Щодо посилань відповідача про необхідність застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

З приписами ст. 256 ЦПК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

При цьому, постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями) та Постановою КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №1236 від 09.12.2020 (зі змінами та доповненнями) на всій території України з 12.03.2020 по 30.06.2023 було встановлено карантин.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30.03.2020 року.

Пункт 12 розділу «Прикінцевих і перехідних положень» ЦК України передбачає, що під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання розповсюдженню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії карантину. Законодавець застосував слово «продовжується», отже, він мав на увазі, що позовна давність спливає під час дії карантину, тому останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення карантину.

Крім того, Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків давності, а саме розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено п. 19, з якого вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. У редакції Закону № 3450-ІХ від 08.11.2023 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», п. 19 ЦК викладено в наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Отже, строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовженими відповідно до Закону № 540-ІХ у разі, якщо їх закінчення припадає на період дії карантину (з 12.03.2020 року до 01.07.2023 року) та зупиненими, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, якщо їх закінчення припадає на період дії воєнного стану.

Водночас, відповідно до ЗУ "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності"пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключено. Закон набрав чинності з 04.09.2025 року.

Тобто, період з 02.04.2020 по 03.09.2025 у строк позовної давності не враховується.

Оскільки загальний строк позовної давності був продовжений на строк дії карантину, а в подальшому зупинений у зв`язку із введенням воєнного стану, то такий строк не пропущено позивачем.

Судом встановлено, що 14.08.2025 року ТОВ «Фінпром Маркет» звернулися до суду із даним позовом, предметом якого є стягнення заборгованості за Договором позики № 1216822 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 09.03.2021 року.

Отже, позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, а тому відсутні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості, внаслідок спливу строків позовної давності.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем заявлено вимоги по стягнення судових витрат по справі, а саме витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив судовий збір в розмірі 2 422,40 грн., втім він не підлягає стягненню з відповідача, оскільки відповідно до посвідчення Серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю 1 групи (має загальне захворювання 1Б групи по зору), а тому на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» останню звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Як зазначив Верховний Суд у постановах від 07.12.2020 у справі № 922/3708/19, а також, від 01.10.2021 у справі № 607/14338/19-ц, проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт, а також суд не вправі зменшувати розмір витрат на професійну допомогу адвоката.

Так, згідно Договору № 01-11/24 про надання правничої допомоги від 01.11.2024 року, Витягу з Акта № 15-П від 26.06.2025 року приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01.11.2024 року, розмір послуг за надання професійної правничої допомоги становить 3 500,00 грн., яку було сплачено позивачем відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 579936717.1 від 26.06.2025 року, та яка згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 610-612, 625, 628, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 13, 19, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9-А, код ЄДРПОУ 43311346) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9-А, код ЄДРПОУ 43311346) заборгованість за Договором позики № 1216822 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 09.03.2021 року у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 (нуль) коп., з яких: 4 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4 000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9-А, код ЄДРПОУ 43311346) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.П. Слюсар