Ухвала суду № 138296968, 17.07.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/6244/26

Провадження №: 2-з/755/129/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" липня 2026 р. місто Київ

Дніпровський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Савлук Т.В., вивчивши матеріали заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Підлубної Юлії Володимирівни про забезпечення позову, яка подана в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в м. Києві (Філія ГСЦ МВС), про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля і свідоцтва про реєстрацію автомобіля, скасування рішення про державну реєстрацію транспортного засобу та витребування майна із чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в м. Києві (Філія ГСЦ МВС), про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля і свідоцтва про реєстрацію автомобіля, скасування рішення про державну реєстрацію транспортного засобу та витребування майна із чужого незаконного володіння.

17 липня 2026 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Разом із позовною заявою представник позивача адвокат Підлубна Юлія Володимирівна подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить «накласти арешт на транспортний засіб марки «Mercedes-Benz», модель AMG GT 63s, 2019 року випуску (VIN-код НОМЕР_1 ), сірого кольору, державний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 (реєстрація: АДРЕСА_1 ), заборонити територіальним сервісним центрам МВС, іншим уповноваженим органам та особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо транспортного засобу марки «Mercedes-Benz», модель AMG GT 63s, 2019 року випуску (VIN-код НОМЕР_1 ), сірого кольору, державний номер НОМЕР_2 , у тому числі його перереєстрацію, зняття з обліку, вибракування, оформлення відчуження або внесення змін до реєстраційних даних до набрання законної сили рішенням суду у справі № 755/6244/26».

За змістом положень ч. 13 ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд дійшов висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Підлубної Юлії Володимирівни про забезпечення позову, оцінивши наведені заявником підстави для вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням суб`єктного складу сторін та предмету позову, який поданий до суду на захист інтересів позивача, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

У відповідності до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно з ч. 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Виходячи з положень п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі№ 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є вимоги позивачки про визнання транспортного засобу марки «Mercedes-Benz», модель AMG GT 63s, 2019 року випуску, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя; визнання недійсним договору купівлі-продажу зазначеного транспортного засобу, укладеного між одним із подружжя та третьою особою; скасування державної реєстрації права власності на транспортний засіб та визнання недійсним свідоцтва про його реєстрацію; витребування транспортного засобу з чужого незаконного володіння.

Згідно з листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у м. Києві (філії ГСЦ МВС) від 17 квітня 2026 року № 31/26/09/1081-аз/03-2026-1088-2026, наданим на адвокатський запит представника позивача адвоката Підлубної Юлії Володимирівни, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів транспортний засіб MERCEDES-BENZ AMG GT 63 S, 2019 року випуску, об`ємом двигуна 3982 см?, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 04 березня 2026 року був перереєстрований на ім`я ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 8048/2026/5983193, укладеного в ТСЦ № 8048. Надалі, 04 квітня 2026 року, зазначений транспортний засіб був перереєстрований з ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 8048/2026/6056539, укладеного в тому ж територіальному сервісному центрі, яка станом на 16 квітня 2026 року є його актуальним власником.

Оцінивши доводи заяви про забезпечення позову, надані докази та характер спірних правовідносин, суд доходить висновку, що між сторонами виник реальний спір, який є предметом судового розгляду.

Суд також бере до уваги, що спірний транспортний засіб на час розгляду справи зареєстрований на праві власності за відповідачем ОСОБА_3 , яка як власник має повноваження щодо володіння, користування та розпорядження цим майном.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки «Mercedes-Benz», модель AMG GT 63s, 2019 року випуску, оскільки предметом цього спору є, зокрема, вимоги про визнання зазначеного транспортного засобу об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання недійсним договору його відчуження, скасування державної реєстрації права власності та витребування цього майна з чужого незаконного володіння, тому за наявності наданих представником позивача доказів, які свідчать про вчинення відповідачами дій, спрямованих на відчуження об`єкта рухомого майна, що може ускладнити чи зробити неможливим виконання прийнятого в майбутньому рішення суду, тому визначений представником позивача вид заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищевказаний автомобіль є правомірним та має за мету запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання судового рішення.

Окрім того, суд наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб здійснене в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Разом із цим представником позивача не наведено належних та достатніх доводів, які б свідчили про те, що невжиття саме такого заходу забезпечення позову, як заборона територіальним сервісним центрам МВС, іншим уповноваженим органам та особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного транспортного засобу, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених прав позивача. Заява у цій частині містить лише загальне посилання на можливість відчуження спірного майна без наведення конкретних обставин та доказів, які б свідчили про існування реальної загрози вчинення саме таких реєстраційних дій.

Крім того, заявлена вимога сформульована таким чином, що поширюється на невизначене коло органів та осіб, без конкретизації суб`єктів, яким має бути адресована відповідна заборона, що виключає можливість його належного виконання.

Відповідно до ч.ч. 5-7 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову, підстави його обрання та вирішує питання про зустрічне забезпечення.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 149-150, 257, 260, 261, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Підлубної Юлії Володимирівни про забезпечення позову, - задовольнити частково.

Накласти арешт на транспортний засіб марки «Mercedes-Benz», модель AMG GT 63s, 2019 року випуску (VIN-код НОМЕР_1 ), сірого кольору, державний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_3 .

В іншій частині відмовити.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову, як виконавчого документа, три роки.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Інформацію по справі можна отримати на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет http://dn.ki.court.gov.ua.

С у д д я: