Ухвала суду № 138296363, 16.07.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/4247/14-ц

провадження № 6/753/1002/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2026 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Сирбул О. Ф.

за участю секретаря судового засідання Власенка Д. А.

приватного виконавця Лановенко Л. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛ.ЕН.ГРУП», боржник: ОСОБА_1 про примусове проникнення до житла,

ВСТАНОВИВ:

15.07.2026 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмила Олегівна звернулася до суду з поданням, в якому просить суд вирішити питання щодо примусового проникнення до квартири АДРЕСА_1 , для проведення виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування подання зазначила, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Л. О. знаходиться виконавче провадження №80530565 з примусового виконання виконавчого листа № 753/4247/14 від 12.05.2015, який виданий Дарницьким районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору № 11247093000 від 05.11.2007 в сумі 230 168,45 доларів США, що в еквіваленті становить 1 839 736,42 грн.

Приватним виконавцем Лановенко Л. О. на підставі вищезазначеного виконавчого документу 17.03.2026 винесено постанову про відкриття ВП № 80530565.

17.03.2026 приванним виконавцем винесено постанови про арешт майна боржника.

За результатами вжитих виконавцем заходів щодо розшуку майна боржника встановлено, що боржнику ОСОБА_1 наа праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .

Приватним виконавцем неодноразово були здійснені виходи за адресою проживання боржника, але провести виконавчі дії виявилось неможливим, оскільки двері вищевказаної квартири ніхто не відчиняв, а тому рішення Дарницького районного суду м. Києва про стягнення заборгованості по кредитному договору майже 11 років не виконується.

У зв`язку з вищевикладеним, звертається до суду з даним поданням.

У судовому засіданні приватний виконавець Лановенко Л. О. подання підтримала з викладених у ньому підстав та просила його задовольнити.

Відповідно до ст. 439 ЦПК України суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Згідно із ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки ст. 439 ЦПК України не передбачено повідомлення учасників справи. Судове засідання у даному випадку не проводиться.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, вважає, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника-фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку з залученням працівників поліції, вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.

Згідно ст. 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше, як за вмотивованим рішенням суду. Однак, конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.

Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

Невід`ємною засадою виконавчого провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» є обов`язковість виконання рішення суду, а згідно ст. 18 вказаного закону виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим законом заходи щодо примусового виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку про законодавче збалансування прав як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано.

При цьому, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права. Судове рішення про надання дозволу на проникнення до житла чи іншого володіння боржника має бути вмотивованим, тобто суду мають бути надані переконливі докази того, що виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до майна, проте це не дало результатів.

В підтвердження викладеного, до подання про примусове проникнення до житла боржника приватним виконавцем додано: - копії актів приватного виконавця від 29.05.2026, від 03.07.2019, від 06.07.2026 (а. с. 18, 19, 20); - копію відповіді на запит № 322301109 від 17.03.2026 до Міністерства внутрішніх справ України (а. с. 32); - копію відповіді на запит № 322301029 від 17.03.2026 до Пенсійного фонду України (а. с. 37); - копії викликів від 29.05.2026 (а. с. 38-39), від 17.03.2026 (а. с. 89 - 90), від 03.07.2026 (а. с. 139 140), від 20.05.2026 (а. с. 155 156) ; - копію відповіді на запит № 322318829 від 17.03.2026 до Державної податкової служби України (а. с. 42); - копію постанови від 17.03.2026 про арешт коштів боржника (а. с. 43 - 45); - копію відповіді на запит № 338264066 від 20.05.2026 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів (а. с. 63); - копії вимог виконавця від 17.03.2026, від 20.05.2026 (а. с. 71, 74); - копію відповіді на запит № 322318815 від 17.03.2026 до Міністерства соціальної політики України (а. с. 72); - копію відповіді на запит № 330853055 від 21.04.2026 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів (а. с. 76); - копію відповіді на запит № 322318787 від 17.03.2026 до Пенсійного фонду України (а. с. 77); - копію відповіді на запит № 338264041 від 20.05.2026 до Державної податкової служби України (а. с. 81); - відповідь на запит № 352977437 від 14.07.2026 до Міністерства соціальної політики України (а. с. 88); - копію постанови від 20.05.2026 про арешт майна боржника (а. с. 131 - 132); - копію відповіді на запит № 352977461 від 14.07.2026 щодо перетину боржником державного кордону (а. с. 138); - копію постанови від 17.03.2026 про відкриття виконавчого провадження (а. с. 150 151); - копії фотосвітлин (а. с. 169 180); - копії доказів направлення вимог про надання доступу, викликів, постанови про відкриття ВП (а. с. 181 184).

Крім того, в матеріалах справи міститься інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідно до якої, квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 (а. с. 185 187), а також копія договору купівлі продажу квартири, у відповідності до якого квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 (а.с. 51).

Разом з тим, Акти державного виконавця, що підтверджують факт виходу за адресою: АДРЕСА_2 , складені в порушення ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» без участі понятих, залучення яких у даному конкретному виправку є обов`язковим, а тому суд не приймає ці докази до уваги.

Суд зазначає, що проникнення до житла боржника є крайнім методом виконання рішення суду та може бути застосованим лише за наявності беззаперечних доказів та підстав, що виконавцем вживались усі методи та заходи виконання рішення суду, які не потребують проникнення до житла боржника та що виконання рішення суду можливо виключно за умови проникнення до житла боржника.

Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року, ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.

У квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована та проживає ще інша особа, ОСОБА_2 (а. с. 189), та проникнення до житла з метою проведення опису майна, призведе до порушення права особи на недоторканність свого житла.

Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій. Такі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/41727/19-ц.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі за № 678/282/16-ц, право виконавця на звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього виконавчим документом зобов`язань. При цьому, відповідно до діючого законодавства у поданні про примусове проникнення до житла особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, повинні бути зазначені достовірні дані про наявність такого майна у приміщенні, до якого потрібно здійснити примусове проникнення.

Суд повинен встановити, що боржник повідомлений про наявність виконавчого провадження, отримати повідомлення про необхідність бути присутнім при проведенні виконавчих дій та встановити обставини створення перешкод у проведенні виконавчих дій.

Між тим, приватним виконавцем не надано доказів на підтвердження того, що боржник був належним чином повідомлений про проведення виконавчих дій приватним виконавцем та не надано доказів отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

Факт присутності боржника у вказаному жилому приміщенні та створення ним перешкод у проведенні виконавчих дій не виявлено. Доказів того, що у вказаній квартирі знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні саме боржникові, також не надано.

Крім цього, додані до подання Акти державного виконавця від 03.07.2026, від 06.07.2026 не містять часу здійснення виходу за адресою боржника, що не виключає здійснення такого виходу в робочий час, і може бути причиною відсутності боржника у вказаній квартирі.

За наведених обставин суд приходить до висновку про те, що подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни про надання дозволу на примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника ОСОБА_1 не обґрунтоване належним чином, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 439 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛ.ЕН.ГРУП», боржник: ОСОБА_1 про примусове проникнення до житла відмовити.

Ухвала набирає законної сили через п`ятнадцять днів з дня її підписання, але може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя: