Ухвала суду № 138295983, 15.07.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 509/2555/19

Провадження № 1-кп/496/167/26

У Х В А Л А

15 липня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області в складі колегії:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , відеоконференція,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Біляївка в режимі відеоконференцзв`язку клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , клопотання обвинуваченого про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт за матеріалами кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває зазначене вище кримінальне провадження.

До суду надійшло клопотання прокурора Біляївської окружної прокуратури про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 строком на 60 днів, мотивоване тим, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які встановленні під час досудового розслідування кримінального провадження та у суді, продовжують існувати, тому єдиним запобіжним заходом, якій зможе гарантувати запобігання усім ризикам є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , при цьому прокурор посилався на обставини викладені у письмовому клопотанні про продовження строку.

Представник потерпілих у судове засідання не з`явився. До суду надійшла телефонограма, відповідно до якої він повідомив про неможливість з`явитися до суду у зв`язку з зайнятістю в іншому процесі, підтримує позицію прокурора щодо продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на недоведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зазначив, що сторона обвинувачення не навела конкретних обставин та належних доказів, які б свідчили про наявність ризиків переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків чи вчинення інших дій, спрямованих на перешкоджання кримінальному провадженню. Також звернув увагу на тривалий строк перебування обвинуваченого під вартою, наявність у нього постійного місця проживання, соціальних зв`язків та відсутність порушень покладених на нього процесуальних обов`язків. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою. Крім того, посилається на ухвалу Одеського апеляційного суду від 20.05.2026 року щодо визначення розміру застави, але також вважав її занадто великою. Захисник зазначив, що при розгляді апеляційної скарги, відповідно до ухвали апеляційного суду від 20.05.2026 року обвинуваченому було визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 900 (дев`ятсот) прожиткових мінімумів, така сума є надмірною для обвинуваченого, який тривалий час знаходиться під вартою.

Обвинувачений у судовому засіданні підтримав свого захисника у повному обсязі та надав клопотання про зміну запобіжного заходу, при цьому зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не доведені з боку сторони обвинувачення, клопотання є шаблонним, вважає, що він безпідставно тримається під вартою вже тривалий час, про що також свідчить рішення ЕСПЛ на його користь. При цьому обвинувачений просив задовольнити його клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт та посилався на обставини викладені у письмовому клопотанні.

Заслухавши пояснення прокурора, який наполягав на задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу та заперечував проти клопотання обвинуваченого про заміну запобіжного заходу, обвинуваченого та його захисника, дослідивши клопотання та заперечення останніх, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

За положенням ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Вирішуючи клопотання прокурора щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, судом враховане наступне.

Європейським судом з прав людини визнано виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Суд, погоджується з доводами прокурора про те, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які встановленні під час досудового розслідування кримінального провадження та у суді, продовжують існувати, вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, існування ризиків можливого переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, а також те, що на даний час триває судовий розгляд, виправдовують необхідність продовження строку дії найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та дають суду можливість дійти висновку про обґрунтованість наявності у справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, а отже, при оцінці ризику переховування від правосуддя, поряд з іншими обставинами, може братися до уваги і загроза відносно суворого покарання, як це відображено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пунцельт проти Чехії» від 25.04.2000 р.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

На теперішній час остаточне рішення по справі відносно обвинуваченого ОСОБА_7 не прийнято, свідки та потерпілі підлягають безпосередньому допиту судом, тому продовжує існувати ризик можливого впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків в зазначеному кримінальному провадженні, а також ризик можливого вчинення ОСОБА_7 інших злочинів, знищення, схову або спотворення будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема вчинення іншого злочину.

Колегія суддів вважає реальним ризик імовірного незаконного впливу на потерпілих та свідків з метою схиляння їх до зміни пояснень, враховує, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.08.2025 кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 направлено для розгляду до Біляївського районного суду Одеської області, відтак судовий розгляд зазначеного кримінального провадження був розпочато спочатку.

Суд звертає увагу, що норми КПК України не вимагають беззаперечних доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відомостей про те, що стан здоров`я обвинуваченого не дозволяє йому утримуватися під вартою матеріали справи не містять.

Ті обставини, що ОСОБА_7 має місце проживання, перед затримання мав постійну роботу, де позитивно характеризувався, має на утриманні вітчима похилого віку не спростовують існування зазначених вище ризиків.

Приймаючи до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, враховуючи те, що обраний ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою спливає 27.07.2026 р., а до вказаного терміну судове провадження не може бути завершено, також суд приймає до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_7 , його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, немає на утриманні малолітніх дітей, а також звертає увагу на те, що він раніше не судимий, також суд враховує тяжкість інкримінованого йому злочину та приходить до висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, а також вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу на теперішній час неможливе, враховує те, що він у судовому засіданні ще не був допитаний, свою вину не визнав та заперечує щодо обставин справи, а також з метою уникнення ризиків того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, вчинить інше кримінальне правопорушення, а також з метою недопущення незаконно впливати на свідків, потерпілих, та інших учасників кримінального провадження, тому суд вважає, що клопотання прокурора про продовження ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Щодо клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт за місцем проживання, при цьому він зазначив щодо недоведеності прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, відносно останнього, то суд приймає до уваги вказані обставини, разом з тим наведене спростовується тим, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування щодо ОСОБА_7 такого запобіжного заходу як тримання під вартою, не зменшилися та не перестали існувати, підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, на теперішній час - не має.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за доцільне продовжити строк дії обраного обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Щодо визначення розміру застави, суд дійшов наступного.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, встановлюється у межах від 80 до 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного чи обвинуваченого, інших даних про його особу, а також ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. При цьому розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання покладених на особу процесуальних обов`язків та не може бути завідомо непомірним для неї.

Водночас абзацом другим ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що у виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у визначених законом межах не здатна забезпечити виконання підозрюваним чи обвинуваченим покладених на нього обов`язків, вона може бути визначена у розмірі, який перевищує 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Колегія суддів звертає увагу, що під час перебування під вартою ОСОБА_7 його процесуальна поведінка була належною, режиму перебування під вартою не порушував, а тому, з огляду на тривалий час знаходження обвинуваченого під вартою та з метою дотримання прав людини до прийняття остаточного рішення, суд вважає за можливе розглянути питання про обрання останньому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Оцінюючи доводи сторін, колегія суддів погоджується з твердженнями сторони захисту та обвинуваченого про надмірність раніше визначеного розміру застави у 900 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Разом із тим колегія суддів виходить з того, що мета застави як запобіжного заходу має забезпечувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

З урахуванням характеру та тяжкості інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які продовжують існувати, а також зважаючи на необхідність дотримання принципу співмірності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для обрання розміру застави 800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 662 400 грн.

На переконання колегії суддів, саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, виконання ним покладених процесуальних обов`язків та запобігання встановленим ризикам. При цьому перспектива звернення зазначеної суми застави в дохід держави у разі невиконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків є достатнім стримуючим фактором і гарантією його належної процесуальної поведінки.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 183, 331, 371, 372, 376, 392, 394, 395 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання обвинуваченого про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт залишити без задоволення.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 15 липня 2026 року до 12 вересня 2026 року в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Визначити розмір застави у розмірі 800 (вісімсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 2 662 400 (два мільйони шістсот шістдесят дві тисячі чотириста) грн. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26302945, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу: застава згідно ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 15.07.2026 р. у справі №509/2555/19 (провадження №1-кп/496/167/26) відносно ОСОБА_7 .

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.

У разі внесення застави, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов`язки:

- прибувати до суду за викликом;

- не відлучатись з смт. Сергіївка Білгород-Дністровського р-ну Одеської обл. без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- здати за наявності на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт/паспорти (за наявності) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Визначити 2 місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_7 та заставодавцю наслідки невиконання покладених на них обов`язків, передбачених ч.ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Апеляційна скарга подається на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3

Повний текст ухвали складено 17.07.2026 року.