Рішення № 138293135, 08.07.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2026 р. м. Рівне Справа № 910/15281/25

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Н.Церковної при секреторі судового засідання І.Шилан, розглянувши матеріали справи за позовом Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про усунення перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження нерухомим майном, визнання права власності

за участю представників сторін:

від позивача - Колода Є.Г. (поза межами зали суду)

від відповідача - Уманець С.Г. (поза межами зали суду)

ВСТАНОВИВ:

Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Виконавчого комітету Вербської сільської ради та Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", в якому просить суд:

- визнати вчинення реєстраційних дій АТ "ДПЗКУ" в частині звернення до Виконавчого комітету Вербської сільської ради щодо реєстрації державного майна за АТ "ДПЗКУ" незаконними;

- визнати незаконними дії Виконавчого комітету Вербської сільської ради щодо реєстрації державного майна за АТ "ДПЗКУ" та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 35855685 від 08.02.2012;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво від 08.02.2012 серія САС № 984255 про реєстрацію права власності за АТ "ДПЗКУ" на комплекс будівель і споруд, розташований за адресою: Рівненська обл., Дубенський р., с. Верба, вулиця Львівська, будинок 35, що складається з А-І будівля контори, загальна площа 115,8 м.кв.; Б вагова, загальна площа 16,3 м.кв.; В будівля лабораторії, загальна площа 121,6 м.кв.; Г зерносклад № 1, загальна площа 379,7 м.кв; Д зерносклад № 2, загальна площа 903,2 м.кв.; Е зерносклад № 3, загальна площа 905,3 м.кв; Є зерносклад № 4, загальна площа 967,7 м.кв; Ж-ІІ будівля зерносушки, загальна площа 68,6 м.кв; И-IV робоча очисна башня, загальна площа 260,1 м.кв; К зерносклад № 5, загальна площа 1230,4 м.кв.; Л зерносклад № 6, загальна площа 1211,1 м.кв.; М зерносклад № 7, загальна площа 1233,9 м.кв.; О свинарник, загальна площа 320,4 м.кв.; Р зерносклад № 8, загальна площа 1229,9 м.кв.; У майстерня, загальна площа 103,2 м.кв.; Ф пожежне ДЕПО, загальна площа 51,2 м.кв.; Ц душова, загальна площа 53,0 м.кв.; Ч піднавіс, загальна площа 197,0 м.кв.; Ш гусятник, загальна площа 158,3 м.кв. за реєстраційним номером 35855685, що належить Державі Україна;

- визнати за державою Україна в особі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України (ЄДРПОУ 37508596) право власності на нерухоме майно комплекс будівель і споруд, розташований за адресою: Рівненська обл., Дубенський р., с. Верба, вулиця Львівська, будинок 35, що складається з А-І будівля контори, загальна площа 115,8 м.кв.; Б вагова, загальна площа 16,3 м.кв.; В будівля лабораторії, загальна площа 121,6 м.кв.; Г зерносклад № 1, загальна площа 379,7 м.кв; Д зерносклад № 2, загальна площа 903,2 м.кв.; Е зерносклад № 3, загальна площа 905,3 м.кв; Є зерносклад № 4, загальна площа 967,7 м.кв; Ж-ІІ будівля зерносушки, загальна площа 68,6 м.кв; И-IV робоча очисна башня, загальна площа 260,1 м.кв; К зерносклад № 5, загальна площа 1230,4 м.кв.; Л зерносклад № 6, загальна площа 1211,1 м.кв.; М зерносклад № 7, загальна площа 1233,9 м.кв.; О свинарник, загальна площа 320,4 м.кв.; Р зерносклад № 8, загальна площа 1229,9 м.кв.; У майстерня, загальна площа 103,2 м.кв.; Ф пожежне ДЕПО, загальна площа 51,2 м.кв.; Ц душова, загальна площа 53,0 м.кв.; Ч піднавіс, загальна площа 197,0 м.кв.; Ш гусятник, загальна площа 158,3 м.кв. за реєстраційним номером 35855685.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зокрема посилається на те, що Органом управління корпоративними правами держави АТ «ДПЗКУ» є Мінекономіки. Розділом першим пунктом 1.1. Статуту Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України, затвердженого Наказом Міністерства економіки України від 08.06.2021 № 38 (далі Статут) визначено, що АТ «ДПЗКУ» засноване на державній власності та є приватним акціонерним товариством.

Відповідно до пункту 1.3. Статуту Засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Повноваження з управління корпоративними правами держави щодо Товариства здійснює Мінекономіки.

Відповідно до пункту 5.4. Статуту Товариство здійснює володіння, користування і розпоряджання майном, що перебуває в його власності, відповідно до законодавства та мети своєї діяльності. Майно, що є державною власністю та передано Товариству на праві господарського відання, користування чи управління , включається до його активів, але не може бути відчужене в будь-який спосіб без рішення загальних зборів. Згідно з пунктом 5.6. Статуту акції Товариства та нерухоме майно, передане державою до статутного капіталу Товариства, не можуть бути відчужені, вилучені або перебувати в заставі, використані для формування статутних капіталів будь-яких підприємств.

Відповідно до пункту 6.1. Статуту єдиним акціонером Товариства є держава в особі Уповноваженого органу управління, який безпосередньо без скликання загальних зборів Товариства здійснює повноваження з управління корпоративними правами Товариства. Згідно з пунктом 6.2. Статуту уповноваженому органу управління належать 8 677 170 (вісім мільйонів шістсот сімдесят сім тисяч сто сімдесят) простих іменних акцій номінальною вартістю 100 (сто) гривень кожна, що становить 100 (сто) відсотків статутного капіталу Товариства.

З огляду на наведене позивач вважає, будь-які дії, пов`язані з майном Товариства, у тому числі його володіння, користування та розпорядження, мають здійснюватися виключно за погодженням з уповноваженим органом управління Мінекономіки, яке представляє інтереси держави як власника корпоративних прав.

Таким чином, будь-які дії, пов`язані з майном АТ «ДПЗКУ», зокрема операції з його відчуження чи інші форми розпорядження, а особливо реєстраційні дії щодо нерухомого майна чи інших активів, можуть здійснюватися виключно за попереднім та обов`язковим погодженням з уповноваженим органом управління Мінекономіки (а також власника Кабінету Міністрів України), а відтак саме Мінекономіки наділене державою повноваженнями представляти інтереси держави як єдиного акціонера Товариства та здійснювати контроль за дотриманням законодавства, Статуту Товариства і правомірним використанням державного майна. Дії, пов`язані з майном АТ «ДПЗКУ», здійснені без погодження з уповноваженим органом управління, є протиправними, юридично нікчемними та не повинні визнаватися такими, що створюють правові наслідки, оскільки вчинені з порушенням вимог законодавства та Статуту Товариства. Таким чином, позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідач - Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" серед іншого зазначила у своєму відзиві, що наказом Мінагрополітики № 634 від 17.11.2011 було затверджено Статут ПАТ «ДПЗКУ» (далі - Статут).

Згідно з п. 4.3. Статуту, Товариство є власником майна (у тому числі коштів, матеріальних та нематеріальних активів), переданого йому засновником та акціонерами як вклади до статутного капіталу Товариства, або в інший не заборонений чинним законодавством спосіб.

Згідно п. 5.1 Статуту статутний капітал Товариства становить 867 717 000,00 (вісімсот шістдесят сім мільйонів сімсот сімнадцять тисяч 00 коп.) гривень.

Статутний капітал Товариства формується за рахунок вартості майна, переданого йому засновником. Тобто, в установчому документі, на підставі якого діяло ПАТ «ДПЗКУ» і який був затверджений Мінагрополітики, чітко визначено, що майно передане до статутного капіталу ПАТ «ДПЗКУ» є власністю Товариства, в тому числі спірне майно.

На думку відповідача викладене свідчить про те, що АТ «ДПЗКУ» законно набув право власності на спірне майно, яке було передане до його статутного капіталу внаслідок волевиявлення держави, яке виражається у Постановах КМУ № 764 та №593, Наказі Мінагрополітики № 325 та Статуті ПАТ «ДПЗКУ», затвердженому наказом Мінагрополітики № 634 від 17.11.2011.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/15281/25 від 18.12.2025 року позовну заяву Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України до Виконавчого комітету Вербської сільської ради та Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про визнання реєстраційних дій незаконними, визнання недійсним та скасування свідоцтва про реєстрацію права власності, визнання права власності з доданими до неї матеріалами передано за виключною підсудністю на розгляд Господарського суду Рівненської області. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2026 року справу №910/15281/25 передано судді Н.Церковній.

Ухвалою суду від 30 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі . Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 25 лютого 2026 року.

16 лютого 2026 року від Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" надійшов відзив та витребувані судом документи.

Ухвалою суду від 25.02.2026 року розгляд справи судом відкладено на 18.03.2026 року.

16 березня 2026 року через електронну систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог в порядку ст. 46 ГПК України, яка прийнята судом. Подальший розгляд справи здійснюється із врахуванням останньої, а саме:

1. Усунути перешкоди державі Україна в особі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України (ЄДРПОУ 37508596) у здійсненні права користування та розпорядження нерухомим майном комплекс будівель і споруд, розташований за адресою: Рівненська обл., Дубенський р., с. Верба, вулиця Львівська, будинок 35, що складається з А-І будівля контори, загальна площа 115,8 м.кв.; Б вагова, загальна площа 16,3 м.кв.; В будівля лабораторії, загальна площа 121,6 м.кв.; Г зерносклад № 1, загальна площа 379,7 м.кв; Д зерносклад № 2, загальна площа 903,2 м.кв.; Е зерносклад № 3, загальна площа 905,3 м.кв; Є зерносклад № 4, загальна площа 967,7 м.кв; Ж-ІІ будівля зерносушки, загальна площа 68,6 м.кв; И-IV робоча очисна башня, загальна площа 260,1 м.кв; К зерносклад № 5, загальна площа 1230,4 м.кв.; Л зерносклад № 6, загальна площа 1211,1 м.кв.; М зерносклад № 7, загальна площа 1233,9 м.кв.; О свинарник, загальна площа 320,4 м.кв.; Р зерносклад № 8, загальна площа 1229,9 м.кв.; У майстерня, загальна площа 103,2 м.кв.; Ф пожежне ДЕПО, загальна площа 51,2 м.кв.; Ц душова, загальна площа 53,0 м.кв.; Ч піднавіс, загальна площа 197,0 м.кв.; Ш гусятник, загальна площа 158,3 м.кв., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35855685, шляхом припинення права власності за Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (ЄДРПОУ 37243279), на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 35855685 та скасування державної реєстрації права власності за Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (ЄДРПОУ 37243279), на об`єкт нерухомого майна - комплекс будівель і споруд, розташований за адресою: Рівненська обл., Дубенський р., с. Верба, вулиця Львівська, будинок 35, що складається з А-І будівля контори, загальна площа 115,8 м.кв.; Б вагова, загальна площа 16,3 м.кв.; В будівля лабораторії, загальна площа 121,6 м.кв.; Г зерносклад № 1, загальна площа 379,7 м.кв; Д зерносклад № 2, загальна площа 903,2 м.кв.; Е зерносклад № 3, загальна площа 905,3 м.кв; Є зерносклад № 4, загальна площа 967,7 м.кв; Ж-ІІ будівля зерносушки, загальна площа 68,6 м.кв; И-IV робоча очисна башня, загальна площа 260,1 м.кв; К зерносклад № 5, загальна площа 1230,4 м.кв.; Л зерносклад № 6, загальна площа 1211,1 м.кв.; М зерносклад № 7, загальна площа 1233,9 м.кв.; О свинарник, загальна площа 320,4 м.кв.; Р зерносклад № 8, загальна площа 1229,9 м.кв.; У майстерня, загальна площа 103,2 м.кв.; Ф пожежне ДЕПО, загальна площа 51,2 м.кв.; Ц душова, загальна площа 53,0 м.кв.; Ч піднавіс, загальна площа 197,0 м.кв.; Ш гусятник, загальна площа 158,3 м.кв., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35855685.

2. Визнати право власності за державою Україна, в особі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України на нерухоме майно комплекс будівель і споруд, розташований за адресою: Рівненська обл., Дубенський р., с. Верба, вулиця Львівська, будинок 35, що складається з А-І будівля контори, загальна площа 115,8 м.кв.; Б вагова, загальна площа 16,3 м.кв.; В будівля лабораторії, загальна площа 121,6 м.кв.; Г зерносклад № 1, загальна площа 379,7 м.кв; Д зерносклад № 2, загальна площа 903,2 м.кв.; Е зерносклад № 3, загальна площа 905,3 м.кв; Є зерносклад № 4, загальна площа 967,7 м.кв; Ж-ІІ будівля зерносушки, загальна площа 68,6 м.кв; И-IV робоча очисна башня, загальна площа 260,1 м.кв; К зерносклад № 5, загальна площа 1230,4 м.кв.; Л зерносклад № 6, загальна площа 1211,1 м.кв.; М зерносклад № 7, загальна площа 1233,9 м.кв.; О свинарник, загальна площа 320,4 м.кв.; Р зерносклад № 8, загальна площа 1229,9 м.кв.; У майстерня, загальна площа 103,2 м.кв.; Ф пожежне ДЕПО, загальна площа 51,2 м.кв.; Ц душова, загальна площа 53,0 м.кв.; Ч піднавіс, загальна площа 197,0 м.кв.; Ш гусятник, загальна площа 158,3 м.кв., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35855685.

Ухвалою суду від 18.03.2026 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 04.05.2026 року включно та відкладено підготовче засідання на 22.04. 2026 року.

Ухвалою суду від 22.04.2026 року заяву Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України від 25.03.2026 року (вхід.№1618/26 від 26.03.2026) про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до Виконавчого комітету Вербської сільської ради - задоволено, провадження у справі №910/15281/25 в частині позовних вимог Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України до Виконавчого комітету Вербської сільської ради - закрито. Закрито підготовче провадження у справі № 910/15281/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.05.2026 року.

В судовому засідання 13 травня 2026 року була оголошена перерва до 03 червня 2026 року. В судовому засідання 03 червня 2026 року була оголошена перерва до 17 червня 2026 року. 17 червня 2026 року судове засідання не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Н. Церковної на лікарняному.

Ухвалою суду від 06.07.2026 року розгляд справи призначено на 08.07.2026 року.

В судовому засіданні 08.07.2026 року представник позивача підримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити. У свою чергу представник відповідача заперечив щодо позовних вимог, просив суд у позові відмовити.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Заслухавши у судовому засідання представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України "Деякі питання управління Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства об`єктами державної власності" №954-р від 09.10.2019, згідно з Актом приймання-передачі від 18.10.2019 АТ "ДПЗКУ" було передано із сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства до сфери управління Міністерства економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України.

Постановою Кабінету Міністрів України №504 від 21.05.2021 "Про перейменування Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України", Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України перейменовано на Міністерство економіки України.

Постановою Кабінету Міністрів України №903 від 21.07.2025 "Деякі питання Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства", Міністерство економіки України було перейменовано на Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України.

Таким чином, станом на день подання позову до суду, органом управління корпоративними правами держави АТ "ДПЗКУ" є Мінекономіки.

Розділом першим пунктом 1.1. Статуту Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України, затвердженого Наказом Міністерства економіки України від 08.06.2021 № 38 (далі - Статут) визначено, що АТ "ДПЗКУ" засноване на державній власності та є приватним акціонерним товариством.

Відповідно до пункту 1.3. Статуту Засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Повноваження з управління корпоративними правами держави щодо Товариства здійснює Мінекономіки.

Відповідно до пункту 5.4. Статуту Товариство здійснює володіння, користування і розпоряджання майном, що перебуває в його власності, відповідно до законодавства та мети своєї діяльності. Майно, що є державною власністю та передано Товариству на праві господарського відання, користування чи управління, включається до його активів, але не може бути відчужене в будь-який спосіб без рішення загальних зборів.

Згідно з пунктом 5.6. Статуту акції Товариства та нерухоме майно, передане державою до статутного капіталу Товариства, не можуть бути відчужені, вилучені або перебувати в заставі, використані для формування статутних капіталів будь-яких підприємств.

Відповідно до пункту 6.1. Статуту єдиним акціонером Товариства є держава в особі Уповноваженого органу управління, який безпосередньо без скликання загальних зборів Товариства здійснює повноваження з управління корпоративними правами Товариства.

З огляду на наведене, будь-які дії, пов`язані з майном Товариства, у тому числі його володіння, користування та розпорядження, мають здійснюватися виключно за погодженням з уповноваженим органом управління - Мінекономіки, яке представляє інтереси держави як власника корпоративних прав.

Водночас Мінекономіки, як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної економічної політики та здійснює управління об`єктами державної власності в межах наданих законом повноважень, провело комплексний аналіз майна, яке перебуває у його віданні та обліковується як державна власність.

У ході зазначеного аналізу, на підставі офіційних відомостей, отриманих з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Мінекономіки встановило, що комплекс будівель і споруд, розташований за адресою: Рівненська обл., Дубенський р., с. Верба, вулиця Львівська, будинок 35, що складається з А-І будівля контори, загальна площа 115,8 м.кв.; Б вагова, загальна площа 16,3 м.кв.; В будівля лабораторії, загальна площа 121,6 м.кв.; Г зерносклад № 1, загальна площа 379,7 м.кв; Д зерносклад № 2, загальна площа 903,2 м.кв.; Е зерносклад № 3, загальна площа 905,3 м.кв; Є зерносклад № 4, загальна площа 967,7 м.кв; Ж-ІІ будівля зерносушки, загальна площа 68,6 м.кв; И-IV робоча очисна башня, загальна площа 260,1 м.кв; К зерносклад № 5, загальна площа 1230,4 м.кв.; Л зерносклад № 6, загальна площа 1211,1 м.кв.; М зерносклад № 7, загальна площа 1233,9 м.кв.; О свинарник, загальна площа 320,4 м.кв.; Р зерносклад № 8, загальна площа 1229,9 м.кв.; У майстерня, загальна площа 103,2 м.кв.; Ф пожежне ДЕПО, загальна площа 51,2 м.кв.; Ц душова, загальна площа 53,0 м.кв.; Ч піднавіс, загальна площа 197,0 м.кв.; Ш гусятник, загальна площа 158,3 м.кв. за реєстраційним номером 35855685 (далі Майно), який є об`єктом державної власності, було неправомірно зареєстровано як об`єкт приватної власності за Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - АТ «ДПЗКУ», Товариство).

Позивач зазначає, що вказана реєстраційна дія, вчинена Виконавчим комітетом Вербської сільської ради, була здійснена за відсутності правових підстав та з грубим порушенням вимог чинного законодавства України, у тому числі основоположних принципів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також установленого порядку зміни форми власності об`єктів державної власності. Отже, підставою виникнення права власності на майно стало свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Виконавчим комітетом Вербської сільської ради від 08.02.2012 серія САС № 984255, про реєстрацію за АТ «ДПЗКУ» майна, що належить Державі Україна.

Позивач окрім того вказує, що Держава, в особі органу, який здійснює управління корпоративними правами, з урахуванням положень Статуту АТ "ДПЗКУ" (затвердженого наказом Міністерства економіки України №38 від 08.06.2021), ст.ст. 133, 136, 145 Господарського кодексу України (далі - ГК України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин) ст. 316, 319, 325, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не надавала згоди на збільшення розміру статутного капіталу АТ "ДПЗКУ", а тим більше реєструвати за АТ "ДПЗКУ", спірне майно на праві приватної власності.

Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право приватної власності на вказаний об`єкт за АТ "ДПЗКУ" створює перешкоди державі у реалізації правомочностей власника щодо користування та розпорядження своїм майном.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Як зазначено вище по тексту, відповідач заперечив щодо позовних вимог посилаючись на Наказ Мінагрополітики № 634 від 17.11.2011 яким було затверджено Статут ПАТ «ДПЗКУ» (далі - Статут). Згідно з п. 4.3. Статуту, Товариство є власником майна (у тому числі коштів, матеріальних та нематеріальних активів), переданого йому засновником та акціонерами як вклади до статутного капіталу Товариства, або в інший не заборонений чинним законодавством спосіб.

Згідно п. 5.1 Статуту статутний капітал Товариства становить 867 717 000,00 (вісімсот шістдесят сім мільйонів сімсот сімнадцять тисяч 00 коп.) гривень. Статутний капітал Товариства формується за рахунок вартості майна, переданого йому засновником. Тобто, в установчому документі, на підставі якого діяло ПАТ «ДПЗКУ» і який був затверджений Мінагрополітики, чітко визначено, що майно передане до статутного капіталу ПАТ «ДПЗКУ» є власністю Товариства, в тому числі спірне майно.

Таким чином, АТ «ДПЗКУ» законно набуло право власності на спірне майно, яке було передане до його статутного капіталу внаслідок волевиявлення держави, яке виражається у Постановах КМУ № 764 та №593, Наказі Мінагрополітики № 325 та Статуті ПАТ «ДПЗКУ», затвердженому наказом Мінагрополітики № 634 від 17.11.2011.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Відповідно до ст.5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення ст. 20 ЦК України та принцип диспозитивності господарського судочинства, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Способи захисту права власності врегульовано главою 29 ЦК України, яка передбачає, зокрема, право власника на пред`явлення позову про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яким вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади.

У відповідності до положень ст.1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" управління об`єктами державної власності здійснюється Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" здійснюючи управління об`єктами державної власності, Кабінет Міністрів України приймає рішення про передачу відповідно до закону об`єктів державної власності в комунальну власність, дає згоду на передачу об`єктів з комунальної в державну власність.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють такі основні повноваження: приймають рішення про приватизацію об`єктів державної власності у випадках, установлених законодавством; здійснюють повноваження власника державного майна, у тому числі корпоративних прав, у процесі приватизації; продають майно, що перебуває у державній власності, у процесі його приватизації, а також акції (частки), що належать державі у майні господарських товариств.

Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 ст. 141 ГК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин та реєстрації права власності) передбачено, що до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб`єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності.

Майно, що може перебувати виключно у державній власності, відчуження якого недержавним суб`єктам господарювання не допускається, а також додаткові обмеження щодо розпорядження окремими видами майна, яке належить до основних фондів державних підприємств, установ і організацій, визначаються законом.

Відповідно до ст.145 ГК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин та реєстрації права власності) зміна правового режиму майна суб`єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом.

Правовий режим майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального підприємства відповідно до закону або шляхом здачі цілісного майнового комплексу підприємства чи майнового комплексу його структурного підрозділу в оренду.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764 «Про заходи з утворення державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» створено Державне підприємство «Державна продовольчо зернова корпорація України». Пунктом 5 вказаної постанови визначено, що статутний капітал підприємства формується шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств ДАК «Хліб України», що ліквідуються. Додатком до вказаної постанови визначений перелік дочірніх підприємств Державної акціонерної компанії "Хліб України", які припиняються шляхом ліквідації, який включає, в т.ч. і ДП ДАК «Хліб України» «Дубенський комбінат хлібопродуктів».

На виконання вищезазначеної постанови, згідно Акта приймання-передачі від 20.01.2011 до статутного капіталу Державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» передано цілісний майновий комплекс дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» «Дубенський КХП», в тому числі і комплекс будівель і споруд, розташований за адресою: Рівненська обл., Дубенський р., с. Верба, вулиця Львівська, будинок 35, що складається з А-І будівля контори, загальна площа 115,8 м.кв.; Б вагова, загальна площа 16,3 м.кв В будівля лабораторії, загальна площа 121,6 м.кв.; Г зерносклад № 1, загальна площа 379,7 м.кв; Д зерносклад № 2, загальна площа 903,2 м.кв.; Е зерносклад № 3, загальна площа 905,3 м.кв; Є зерносклад № 4, загальна площа 967,7 м.кв; Ж-ІІ будівля зерносушки, загальна площа 68,6 м.кв; И-IV робоча очисна башня, загальна площа 260,1 м.кв; К зерносклад № 5, загальна площа 1230,4 м.кв.; Л зерносклад № 6, загальна площа 1211,1 м.кв.; М зерносклад № 7, загальна площа 1233,9 м.кв.; О свинарник, загальна площа 320,4 м.кв.; Р зерносклад № 8, загальна площа 1229,9 м.кв.; У майстерня, загальна площа 103, м.кв.; Ф пожежне ДЕПО, загальна площа 51,2 м.кв.; Ц душова, загальна площа 53,0 м.кв.; Ч піднавіс, загальна площа 197, м.кв.; Ш гусятник, загальна площа 158,3 м.кв.

Отже, держава в особі Кабінету Міністрів України вищезазначеною постановою прийняла рішення про ліквідацію дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» «Дубенський КХП» та розпорядилася його майном на свій розсуд, передавши це майно до статутного капіталу державного підприємства «Державна продовольчо зернова корпорація України».

В подальшому, Кабінет Міністрів України постановою від 06.06.2011 №593 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 №764» (надалі - Постанова № 593) прийняв рішення про перетворення державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в акціонерне товариство публічного типу. Вказаною постановою також було визначено, що повноваження з управління корпоративними правами ПАТ «ДПЗКУ» здійснює Мінагрополітики та встановлено, що 100 відсотків акцій ПАТ «ДПЗКУ», які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України.

На виконання Постанови № 593 Мінагрополітики 07.07.2011 видано наказ № 325 «Про реорганізацію шляхом перетворення державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (надалі - Наказ № 325), яким зокрема прийнято рішення про перетворення вказаного державного підприємства в публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України». Пунктом 4 зазначеного Наказу № 325 встановлено, що статутний капітал товариства формується на базі майна державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України».

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.04.2024 у справі №920/1114/21, від 29.10.2024 у справі № 910/11335/23, від 02.07.2024 у справі №909/282/23.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Позивачем за таким позовом може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №916/1608/18.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження у судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна. Відтак, до предмету доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно (постанова Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №910/1744/19).

Звертаючись із вимогами про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, визнання права власності на спірне майно (комплекс будівель і споруд, розташований за адресою: Рівненська обл., Дубенський р., с. Верба, вулиця Львівська, будинок 35, що складається з А-І будівля контори, загальна площа 115,8 м.кв.; Б вагова, загальна площа 16,3 м.кв В будівля лабораторії, загальна площа 121,6 м.кв.; Г зерносклад № 1, загальна площа 379,7 м.кв; Д зерносклад № 2, загальна площа 903,2 м.кв.; Е зерносклад № 3, загальна площа 905,3 м.кв; Є зерносклад № 4, загальна площа 967,7 м.кв; Ж-ІІ будівля зерносушки, загальна площа 68,6 м.кв; И-IV робоча очисна башня, загальна площа 260,1 м.кв; К зерносклад № 5, загальна площа 1230,4 м.кв.; Л зерносклад № 6, загальна площа 1211,1 м.кв.; М зерносклад № 7, загальна площа 1233,9 м.кв.; О свинарник, загальна площа 320,4 м.кв.; Р зерносклад № 8, загальна площа 1229,9 м.кв.; У майстерня, загальна площа 103, м.кв.; Ф пожежне ДЕПО, загальна площа 51,2 м.кв.; Ц душова, загальна площа 53,0 м.кв.; Ч піднавіс, загальна площа 197, м.кв.; Ш гусятник, загальна площа 158,3 м.кв. ) позивач не надав доказів на підтвердження наявного права власності на нього відповідно до положень ст. 170, 329 ЦК України, зокрема: свідоцтва про право власності на спірне майно; передавальних актів, інших документів, що є необхідними для підтвердження правових підстав виникнення права власності.

Надані позивачем документи: статут АТ "ДПЗКУ" (нова редакція, затверджений 08.06.2021), рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, інформація з державних реєстрів щодо об`єкта нерухомого майна та витяг з Державного реєстру речових прав від 08.02.2012 року, не є достатніми для підтвердження виникнення чи переходу права власності саме на спірне майно. При цьому, позивач не заявляв відповідних клопотань про витребування доказів (у разі неможливості надати докази на підтвердження позовних вимог) в порядку ст. 81 ГПК України.

Так, Верховний Суд у постанові від 21.09.2023 у справі №901/471/21 зауважив, що, ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Крім того, суд враховує правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №917/1212/21, Верховного Суду від 11.10.2018 у справі №906/916/16 та від 05.07.2018 у справі №915/826/16. Однак без належних та допустимих доказів встановлення належності спірного майна до державної власності (що прямо підкреслено у зазначених постановах), позовні вимоги не можуть бути задоволені.

За змістом частин 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до положень ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (такий висновок наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19).

За змістом ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 3 ст. 74 цього Кодексу).

В ході розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76, 77 ГПК України не доведено існування обставин, які могли б бути підставою для задоволення позову .

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 17.07.2026 року.

Суддя Н.Церковна