Рішення № 138293084, 09.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/5125/23Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Обслуговуючого кооперативу ТІАН КОНГ до відповідача: ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії,

зазначає наступне:

Обслуговуючий кооператив ТІАН КОНГ (надалі ОК ТІАН КОНГ, Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про зобов`язання ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , Відповідач) протягом 10 робочих днів з дати набрання рішенням суду законної сили направити на адресу ОК ТІАН КОНГ рекомендованим листом з описом вкладення за актом приймання-передавання такі документи: оригінали установчих документів ОК ТІАН КОНГ; оригінали реєстраційних документів ОК ТІАН КОНГ; оригінали всіх протоколів чергових та позачергових загальних зборів Членів ОК ТІАН КОНГ за період з 04.12.2013 р. по 25.02.2021 р.; оригінал протоколу чергових зборів Членів ОК ТІАН КОНГ, яким визначено порядок формування паїв Членів Кооперативу (розмір, порядок та строки внесення); печатку ОК ТІАН КОНГ; оригінали бухгалтерських документів; оригінали річних фінансово-господарських звітів ОК ТІАН КОНГ за період з 2014 по 2020 роки; кошторис надходжень та витрат ОК ТІАН КОНГ за 2019-2020 роки; оригінали укладених ОК ТІАН КОНГ господарських договорів; оригінали будівельних паспортів забудови земельних ділянок; оригінали декларацій про готовність об`єктів для експлуатації; документи технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна; оригінали правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна; документи технічної документації інженерних мереж; оригінали будь-яких інших документів, які б свідчили про його господарську діяльність.

Обґрунтовуючи звернення із позовом до господарського суду ОК ТІАН КОНГ посилається на те, що рішенням загальних зборів членів обслуговуючого кооперативу від 25.02.2021, оформлених протоколом № 1/25-02, звільнено з посади голови кооперативу ОСОБА_1 , однак останнім не передано відповідну документацію, що наділяє правом вимагати її витребування.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2023 позовній заяві ОК ТІАН КОНГ присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/5125/23 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для її розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області 27.11.2023 прийнято позовну заяву ОК ТІАН КОНГ до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5125/23; справу № 916/5125/23 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26 грудня 2023 року.

25 грудня 2023 року ОК ТІАН КОНГ представлено заяву про розгляд справи за відсутності представника.

25 грудня 2023 року ОСОБА_1 реалізовано право на подачу відзиву на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави, які суд має врахувати при ухваленні рішення у справі, посилається на те, що особа, яка підписала позовну заяву, не наділена повноваженнями на представництво інтересів ОК ТІАН КОНГ; заявником не представлено доказів передачі документів, які бажає витребувати; постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 у справі № 916/2708/21 визнано недійсним рішення загальних зборів членів ОК ТІАН КОНГ, оформлене протоколом від 25.02.2021 № 1/25-02, про звільнення ОСОБА_1 з посади голови кооперативу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.12.2023 відкладено підготовче засідання на 23 січня 2024 року.

22 січня 2024 року ОК ТІАН КОНГ представлено відповідь на відзив, в якій посилається на наявність у підписанта позовної заяви права на представництво інтересів ОК ТІАН КОНГ. Викладає власну інтерпретацію внутрішньої взаємодії членів кооперативу, зокрема керівників, в тому числі їх обов`язок із передачі відповідної документації обраному голові від попереднього.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.01.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/5125/23 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 30 січня 2024 року.

30 січня 2024 року ОСОБА_1 представлено заперечення на відповідь на відзив.

Призначене на 30.01.2024 підготовче засідання не відбулось у зв`язку із оголошенням системою цивільної оборони повітряної тривоги в у місті Одесі та Одеській області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 призначено підготовче засідання на 15 лютого 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.02.2024 зупинено провадження у справі № 916/5125/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 916/3226/23 та запропоновано представникам сторін за результатами розгляду справи № 916/3226/23 повідомити Господарський суд Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.06.2026 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 04 червня 2026 року.

В автоматизованій системі діловодства Господарського суду Одеської області наявна інформацію про зареєстрований у ОК ТІАН КОНГ (Код ЄДРПОУ 39007129) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Відповідно до сформованих за допомогою автоматизованої системи діловодства Господарського суду Одеської області довідок до електронних кабінетів сторін у справі Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою в автоматичному режимі 04.06.2026 доставлено ухвалу про призначення підготовчого засідання на 04 червня 2026 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 02 липня 2026 року.

Відповідно до сформованих за допомогою автоматизованої системи діловодства Господарського суду Одеської області довідок до електронних кабінетів сторін у справі Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою в автоматичному режимі 16.06.2026 доставлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення судового засідання для розгляду справи по суті на 02 липня 2026 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.07.2026 відкладено розгляд справи на 09 липня 2026 року.

Відповідно до сформованих за допомогою автоматизованої системи діловодства Господарського суду Одеської області довідок до електронних кабінетів сторін у справі Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою в автоматичному режимі 02.07.2026 доставлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 09 липня 2026 року.

У призначене на 09.07.2026 судове засідання представники сторін не з`явились.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кузнецов та інші проти Російської Федерації зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України, Проніна проти України), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Приписи частин 4 та 5 статті 6 ГПК України визначають, що Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Пунктом 42 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 із змінами, передбачено, що засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

В свою чергу, пункт 37 Положення визначає, що підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

У випадку, якщо особа (учасник справи) зареєструвала свій Електронний кабінет, електронна форма вручення їй судових рішень є обов`язковою та пріоритетною щодо письмової форми вручення, яка, на відміну від електронної форми, може бути реалізована судом у зазначеному випадку лише за окремою заявою учасника справи.

Саме така правова позиція суду касаційної інстанції викладена в ухвалах Верховного Суду від 06.03.2023 у справі № 916/3104/21 та від 17.05.2023 у справі № 910/15120/20.

Приписами частини 4 статті 120 ГПК України передбачено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи наявність сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок про завчасну доставку до електронних кабінетів кожного із учасників справи підсистемою Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі постановлених у справі ухвал, останні належним чином повідомлені про судове провадження та призначені засідання, відтак неявка представників учасників не перешкоджає розгляду справи.

В процесі розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

09 липня 2026 року в судовому засіданні судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення. Повідомлено, що повний текст рішення буде складено 17 липня 2026 року.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

З матеріалів справи вбачається, що 04.12.2013 проведено державну реєстрацію ОК ТІАН КОНГ, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №15561020000047951.

Рішенням загальних зборів учасників від 25.02.2021 ОК ТІАН КОНГ, оформленим протоколом № 1/25-02, вирішено:

-обрати на посаду голови зборів кооперативу ОСОБА_2 , обрати на посаду секретаря зборів кооперативу ОСОБА_3 ;

-звільнити ОСОБА_1 з посади голови кооперативу з 25.02.2021;

-призначити на посаду голови кооперативу з 26.02.2021 ОСОБА_3 ;

-зареєструвати зазначені зміни відповідно до вимог чинного законодавства України, надавши повноваження на проведення державної реєстрації змін директору з правом передоручення наданих йому повноважень третій особі.

Відповідно до вищенаведеного протоколу від 25.02.2021 № 1/25-02 на вказаних загальних зборах були присутні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що володіють 2/3 голосів на загальних зборах, при цьому ОСОБА_1 значився відсутнім на цих зборах.

Справжність підписів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у протоколі від 25.02.2021 № 1/25-02 засвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Швидкою М.Г.

Відповідно до відображеної інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час подачу позовної заяви керівником юридичної особи ОК ТІАН КОНГ (Код ЄДРПОУ 39007129) є ОСОБА_2 . Порід із наведеним визначено, що ОСОБА_4 (підписант позовної заяви) є керівником із обмеженнями Вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (Виконуючий обов`язки керівника у зв`язку з наданням відпустки керівнику Чжун Кеке, на період воєнного стану через перетин кордону), Подавати документи для державної реєстрації від імені юридичної особи (Виконуючий обов`язки керівника у зв`язку з наданням відпустки керівнику Чжун Кеке, на період воєнного стану через перетин кордону).

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

Приписами статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Відповідно до статті 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (стаття 4 ГПК України).

Положеннями частини 1 статті 5 ГПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Положення статті 15 ЦК України визначають, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У своєму Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційний суд України визначив основні ознаки охоронюваного законом інтересу, як правового феномену, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. А також дав його дефініцію: охоронюваний законом інтерес це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Зважаючи на викладене, охоронюваний законом інтерес характеризується такими ознаками: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов`язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі (позивачу); суб`єктом порушення позивач вважає відповідача.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

В контексті розгляду даної справи інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного вище рішення Конституційного Суду України.

Предметом заявленого позову визначено витребування від ОСОБА_1 як особи, яка обіймала посаду керівника ОК ТІАН КОНГ, відповідного обсягу документації.

Фактичною підставою визначено те, що рішенням загальних зборів учасників ОК ТІАН КОНГ від 25.02.2021, оформленого протоколом № 1/25-02, вирішено, зокрема, звільнити ОСОБА_1 з посади голови кооперативу з 25 лютого 2021 року.

Приписами Закону України «Про кооперацію» (тут і далі в редакції, чинній на час прийняття зборами учасників ОК ТІАН КОНГ вищезазначеного рішення) передбачено, що виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу (стаття 10).

Члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п`ять років (стаття 16).

Згідно із статтею 8 Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Частинами третьою та шостою статті 8 Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів. Керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Відповідно до пункту 1 розділу XV Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 22 червня 2015 року за № 736/27181, під час зміни керівника установи наявність і стан документів (справ), що знаходяться в діловодстві структурних підрозділів та в архіві, а також облікових документів та довідкового апарату до них відбиваються окремим розділом в акті приймання-передавання установи. Відповідно до облікових даних служби діловодства та архіву в акті наводяться окремо кількість документів, що знаходяться в діловодстві, та кількість справ, що зберігаються в архіві, у тому числі кількість справ, що внесені до Національного архівного фонду.

Отже, саме колишній керівник (голова правління) за актом приймання-передавання має передати новопризначеному керівнику всі документи, які знаходяться в діловодстві установи.

Однак, поряд із наведеним, суд зазначає, що постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2023, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 05.07.2023, визнано недійсним рішення загальних зборів членів ОК ТІАН КОНГ від 25.02.2021, оформлене протоколом загальних зборів учасників ОК ТІАН КОНГ від 25.02.2021 № 1/25-02, про звільнення 25.02.2021 ОСОБА_1 з посади голови ОК ТІАН КОНГ.

Визнання рішення недійсним означає, що воно юридично вважається таким, яке не створює жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, тобто ніколи не існувало в правовому полі. Натомість скасування рішення тягне припинення його дії на майбутнє з дати ухвалення окремого рішення про скасування. Це розмежування чітко сформульовано в численних постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду (зокрема, постанови від 14.09.2022 у справі № 909/298/21, від 12.07.2023 у справі № 924/641/20).

Відтак, враховуючи викладене, те, що визначене ОК ТІАН КОНГ в якості фактичної підстави позову рішенням загальних зборів членів обслуговуючого кооперативу від 25.02.2021, оформлене протоколом № 1/25-02, про звільнення з посади голови кооперативу ОСОБА_1 визнано недійсним постановою Південного-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 у справі № 916/2708/21, суд доходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених правових вимог, оскільки визнане недійсним рішенням не створює жодних правових наслідків.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 Віктор Назаренко проти України (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункту 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.13,20,53,73,74,76,86,129,145,165,232,233,237,238,240,241

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Обслуговуючого кооперативу ТІАН КОНГ до відповідача: ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви покласти на Обслуговуючий кооператив ТІАН КОНГ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 17 липня 2026 р.

Суддя С.Ф. Гут