Рішення № 138293083, 17.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1579/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінов С.В., розглянувши матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРДГАЗ" (вул. Павлівська, 29,м. Київ,01135) до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 32932,64 грн.;

Відповідно до ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕРДГАЗ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Тен Світлани Олегівни про стягнення 32932,64 грн.

Ухвалою від 04.05.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без призначення засідань. Встановлено відповідачу строк протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ст. 251, 252 ГПК України) подати до суду відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених в ньому обставин, заяви з процесуальних питань (за наявності), належним чином засвідчені копії статутних та реєстраційних документів; для подання заперечень встановити строк 5 днів від дня отримання відповіді на відзив.

Оскільки відповідач фізична особа, то суд відповідно до ст. 176 ГПК України перевірив її зареєстроване місце проживання.

Так, згідно з відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру від 04.05.2026 зареєстроване місце проживання відповідача вул. Шевченка, 111А, с-ще Козацьке, Каховський р-н, Херсонська обл., 74343, що наразі є окупованою територією.

Суд розмістив оголошення для відповідача на сайті суду, оскільки на момент відкриття провадження у справі в неї був відсутній електронний кабінет.

Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відзиву на позовну заяву відповідач не надала, тому справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

27 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ листопада 2020 року ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЕРДГАЗ" (за текстом Договору "Постачальник") і ФОП Тен С.О. ( за текстом Договору "Споживач") було укладено Договір постачання природного газу № 31/12/20-ЕГ-06 (далі "Договір").

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14.10.2024 до реєстру внесено запис про припинення підприємницької діяльності Тен С.О. за її рішенням.

З огляду на викладене, позов заявлено позивачем до фізичної особи Тен С.О.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 13.02.2019 по справі №910/8729/18 викладено висновок про те, що вимоги за господарськими зобов`язаннями до фізичної особи, яка втратила статус підприємця, слід розглядати за правилами господарського судочинства.

Згідно положень статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями.

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини 1 статті 20, а також статей 4, 45 Господарського процесуального кодексу України, для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

За змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, частини 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

За наведених обставин, даний спір належить до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу фізичної особи-підприємця не припинилися.

В п. 9.9, 9.10 договору зазначено, що договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2021. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про розірвання цього договору, не пізніше ніж за 14 календарних днів до кінця терміну дії договору.

Відповідно до п.4.1. договору постачання газу здійснюється за ціною, що вільно встановлюється між Постачальником та Споживачем.

Ціна газу на момент укладання Договору становить 6 583,35 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 1 316,67 грн., всього з ПДВ 7 902,02 грн. (сім тисяч дев`ятсот дві грн.02 коп.) В подальшому ціна на газ визначається на офіційному веб сайті Постачальника. У разі зміни Постачальником, така ціна є обов`язковою для Сторін даного Договору. Споживач підписанням цього Договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни.

Вартість місячного договірного обсягу газу, відповідного місяця постачання, визначається як добуток Ціни Газу та планового обсягу газу, визначеного Сторонами на відповідний місяць постачання (п. 1.3 Додатку №1 або відповідної заявки).

Вартість фактично поставленого Споживачу обсягу газу, протягом відповідного місяця постачання, визначається як добуток Ціни газу та обсягу фактично поставленого Споживачу газу, за відповідний місяць постачання, згідно актів приймання-передачі.

Загальна вартість Договору складається з місячних сум вартості фактично поставлених обсягів газу Споживачеві, згідно актів приймання-передачі, складених Сторонами протягом строку дії Договору.

Пунктами 3.9., 3.10. Договору визначено, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачу у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. За підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки, зобов`язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем. На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГРМ/ГТС Постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу. У випадку неповернення примірника акта приймання-передачі у вказаний строк, природний газ вважається прийнятим Споживачем за обсягом та вартістю.

Відповідно Позивачем самостійно було отримано відповідні дані від Оператора ГТС, складено акт прийому передачі, відповідний рахунок та за допомогою програми Business automation software for integrated enterprise management були направлені на ел. адресу Відповідача зазначену в п. 2.1.1. додатку № 1 до Договору та призначену для оперативного обміну інформацією пов`язаною з виконанням Договору (скріншот з відповідної програми додається).

У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку.

До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних Постачальника, а обсяги відповідно до даних оператора ГРМ/ГТС.

В зв`язку з відсутністю підписаних Відповідачем актів приймання-передачі за період січень-лютий 2022 , Позивач звернувся до Оператора ГРМ з запитом щодо надання відповідних даних.

Позивач вказує, що на виконання умов Договору Позивач здійснив постачання природного газу Відповідачу у січні- лютому 2022 року в обсязі 0,678 тис. м3 (шістсот сімдесят вісім) метрів кубічних на загальну суму 32259,80 грн. (тридцять дві тисячі двісті п`ятдесят дев`ять грн. 80 коп.), що підтверджується листом АТ Херсонгаз вих. № 260406/1058/585 від 06.04.2026, та карткою рахунка контрагента за зазначений період.

Відповідно до п. 4.4. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% попередньої оплати авансовим платежем договірного обсягу постачання газу, визначеного в п.1.3 Додатку № 1 або відповідною заявкою Споживача до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки.

Сума платежу попередньої оплати розраховується як добуток ціни, визначеної на наступний період передоплати, на плановий обсяг природного газу по кожному об`єкту Споживача, заявленого на наступний період передоплати. У разі відсутності інформації про ціну на наступний період передоплати до дня здійснення попередньої оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

У випадку недоплати за фактично поставлений природний газ за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Позивач зазначає, що на 27.04.2026 р. розмір заборгованості за Договором по періоду постачання січень-лютий 2022 р. становить 17 139,61 грн.(сімнадцять тисяч сто тридцять дев`ять грн. 61 коп.).

Згідно з вимогами ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов`язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов`язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов`язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд враховує, що місцезнаходження відповідача с-ще Козацьке, Каховський р-н, Херсонська обл..

26.04.2022 набрав чинності наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022, яким затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року.

До цього Переліку станом на 25.04.2022 було включено і Каховський район Херсонської області. В цьому Переліку не зазначено конкретно, які території є окупованими, а в яких бойові дії.

В подальшому цей Перелік втратив чинність, оскільки 27.12.2022 набрав чинності наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

В цьому переліку зазначено, що з 24.02.2022 вся територія Каховського району Херсонської області окупована.

Далі, цей Перелік також втратив чинність, оскільки 20.03.2025 набрав чинності наказ Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, яким затверджено новий Перелік.

Так, відповідно до чинного на день розгляду справи Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затв. наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, Каховський район Херсонської області перебуває в тимчасовій окупації з 24.02.2022.

Згідно з ст. 3 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України (в редакції станом на 01.03.2022 початок окупації міста Херсон) тимчасово окупованою територією визначається:

1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;

2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

2. Адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України збігається із суходільним адміністративним кордоном між Автономною Республікою Крим та Херсонською областю.

3. На адміністративній межі між тимчасово окупованою територією та іншою територією України запроваджується тимчасовий прикордонний контроль.

Статтею 13-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України (в редакції станом на 01.03.2022 початок окупації міста Херсон) на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.

20.03.2022 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, яким було внесено зміни до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", а саме:

1. Статтю 1 доповнити частиною третьою такого змісту:

"3. Дата початку тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України".

2. У статті 3:

у частині першій:

пункт 3 викласти в такій редакції:

"3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України";

доповнити пунктом 4 такого змісту:

"4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями";

частину другу викласти в такій редакції:

"2. Адміністративна межа між тимчасово окупованою територією, передбаченою пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті, та іншою територією України збігається із суходільним адміністративним кордоном між Автономною Республікою Крим та Херсонською областю.

Адміністративна межа між тимчасово окупованою територією, передбаченою пунктом 3 частини першої цієї статті, та іншою територією України визначається рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України".

3. Частину третю статті 4 доповнити абзацом другим такого змісту:

"В умовах воєнного стану правовий режим тимчасово окупованої території, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається, змінюється і скасовується рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України".

Статтю 13-1 доповнити новою частиною першою такого змісту:

"1. Положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.

В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями".

У зв`язку з цим частини першу - п`яту вважати відповідно частинами другою - шостою.

Відповідно до ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23.

Так, Верховний Суд зазначив (п. 7.25, 7.26) Однак у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України) правовий статус тимчасово окупованої території російською федерацією в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.

Враховуючи викладене, об`єднана палата вважає, що висновок, викладений Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 про застосування до спірних правовідносин положень статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" з огляду на загальновідомий факт окупації міста Мелітополь, відповідає Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

З огляду на викладене, загальновідомим є факт окупації Каховського району Херсонської області з 24.02.2022, тому з цього часу мають застосовуватись положення ст. 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", якою заборонено на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.10.2025 у справі № 916/1650/23 та від 05.11.2025 у справі № 916/4148/23.

Отже, період за який позивач просить стягнути з відповідача заборгованість (лютий 2022 року), включає період тимчасової окупації Каховського району Херсонської області, в якому знаходився відповідач, який розпочався з 24.02.2022.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за природний газ за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 року включно.

Отже, вартість природного газу за період з 01.02.2022 по 23.02.2022 включно становить 8837,40/28*23=7259,29грн.

Відповідач не надав доказів сплати 15561,5грн основного боргу, як і будь-яких заперечень. Таким чином, позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню в розмірі 15561,5грн.

У зв`язку з простроченням оплати, позивач просить стягнути з відповідача 1199,77грн штрафу, 3089,83грн пені, 2131,42грн 3% річних та 9372,01грн інфляційних, нарахованих станом на 30.03.2026.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором він у безспірному порядку повинен сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Оскільки прострочення оплати має місце більше 30 днів, то обгрунтованими є вимоги про стягнення 7% штрафу згідно з п. 6.2 договору, що становить 1089,31грн.

Позивач розраховував інфляційні та 3% річних станом на 27.04.2026.

Отже, суд здійснив власний розрахунок інфляційних та 3% річних за період 06.03.2022-27.04.2026 де 3% річних складають 1935,17грн. та інфляційні складають 9944,42грн.

Але, враховуючи, що позивачем були заявлені позовні вимоги щодо стягнення інфляційних в розмірі 9372,01грн. суд дійшов висновку, що обгрунтованими є вимоги про стягнення 1 935,17 грн 3% річних та 9372,01 грн витрат від інфляції.

Щодо пені, то позивач нарахував її за період з 06.03.2022 до 06.09.2022, оскільки на той період ще був чинний Господарський кодекс України.

Так, частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З огляду на викладене, суд здійснив власний розрахунок пені та вважає обгрунтованою суму пені в розмірі 2805,33грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обгрунтованими є позовні вимоги про стягнення 15561,5грн основного боргу, 1935,17грн 3% річних, 9372,01грн інфляційних, 2805,33грн пені та 1089,31грн штрафу, всього 30763,32грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.

Згідно з ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Приймаючи до уваги, що судове засідання не відбулося, а також розуміючи відповідальність держави перед людиною у сфері захисту її життя і здоров`я, недоторканості і безпеки, суд вважає доцільним призначити судове засідання у справі на іншу дату.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Згідно ст. 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Отже у зв`язку з великою кількістю навантаження, враховуючи принцип незмінності складу суду, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, судом здійснено розгляд справи впродовж розумного строку.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст. ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕРДГАЗ (код 38404559, м. Київ, вул. Павлівська, 29) 15561,5грн основного боргу, 1935,17грн 3% річних, 9372,01грн інфляційних, 2805,33грн пені, 1089,31грн штрафу та 2487,02грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов