Рішення № 138290287, 17.07.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/1977/26

Провадження № 2/209/1894/26

РІШЕННЯ

Іменем України

17 липня 2026 року Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого - судді Юрченко Я.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Гонян Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» Шкапенка Олександра Віталійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

До Дніпровського районного суду міста Кам`янського 06 квітня 2026 року надійшла позовна заява представника позивача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» Шкапенка Олександра Віталійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу станом на 06.04.2026 року в розмірі 75064,14 гривень, з яких: 53522,47 грн. - заборгованість за кредитом; 21541,67 грн. - заборгованість по відсоткам, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 2662,40 грн.. В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 03.10.2023 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідно до п.2.1.1.1.3-2.1.4.3.2 Умов та Правил клієнт погоджується з тим, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку у будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. АТ «А-Банк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору. Однак відповідач своїх обов`язків за угодою не виконує, оскільки не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 06.04.2026 року має заборгованість у розмірі 75064,14 гривень, з яких: 53522,47 грн. - заборгованість за кредитом; 21541,67 грн. - заборгованість по відсоткам, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 квітня 2026 року вказана позовна заява передана для розгляду судді Юрченко Я.О. (а.с. 51).

Відповідно до ч. 6 ст.187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

06 квітня 2026 року згідно з вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача.

15 травня 2026 року надійшла відповідь з відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с. 52).

15 травня 2026 року ухвалою судді вищезазначену позовну заяву було залишено без руху та роз`яснено позивачу про необхідність виправити зазначені в ухвалі недоліки у строк, що не перевищує десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали (а.с.53).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 20 травня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Відповідачу, ухвалу про відкриття провадження від 20 травня 2026 року та копію позовної заяви разом із доданими до неї додатками було направлено на адресу зазначену у позові, яка також є місцем реєстрації. Конверт повернувся на адресу суду «адресат відсутній» (а.с.63).

Разом з цим, відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України, в установлений судом строк, відповідач, не подав до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, також відзив на позовну заяву не подавався.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17(П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 27.02.2023 у справі №909/548/16(909/947/20).

Також суд враховує правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, згідно якого, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі

Оскільки ухвалу про відкриття провадження було направлено за адресою, зазначеною у позовній заяві, яка також є місцем реєстрації відповідача, то слід вважати, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику стороні та про встановлення відповідачу строку для подання відзиву на позов.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, суд приходить до наступного висновку.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У свою чергу системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та 03.10.2023 року підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» в якому зазначено щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком в АТ «А-банк» банк вирішує на власний розсуд. Також положеннями заяви визначено, що ОСОБА_1 погодився, що дана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості становлять договір про надання банківських послуг умови якого йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Анкета-заява містить лише анкетні дані відповідача ОСОБА_1 , його контактну інформацію, проте не містить даних про умови кредитування, у ній відсутні відмітки про те, яку картку відповідач просив видати, встановлення процентної ставки, тощо.

Також 03.10.2023 року ОСОБА_1 ознайомився з паспортом споживчого кредиту «Кредитна картка», підписавши такий електронним підписом, в якому зазначено про встановлення кредитного ліміту до 200000,00 грн, процентна ставка 40,8 % на рік, строк кредиту - 240 місяців з правом автоматичного продовження.

ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 , строком дії до грудня 2031 року; № НОМЕР_3 , строком дії до грудня 2031 року; № НОМЕР_4 , строком дії до грудня 2031 року.

Також позивач надав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розміщених на сайті АТ «Акцент-Банк» і Тарифи по картці «Зелена», з яких вбачається, що вони не підписані відповідачем.

З довідки за лімітами вбачається, що в період з 03.10.2023 року по 14.03.2025 року встановлювався та збільшувався ліміт на рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором від 03.10.2023 року та, станом на 14.03.2025 року, такий становив 53600,00 грн..

З виписки по картці вбачається, що ОСОБА_1 в період з 03.10.2023 року по 06.04.2026 року активно користувався карткою та сума витрат за вказаний період становила 123123,10 гривень а сума зарахувань 98238,54 грн..

Згідно наданого розрахунку заборгованості за договором без номеру № від 03.10.2023 року, укладеним між АТ «Акцент-Банк» та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 06.04.2026 року має заборгованість 75064,14 грн., яка складається з наступного: - 53522,47 грн. - заборгованість за кредитом; - 21541,67 грн. - заборгованість по відсотках.

Дослідивши дані докази суд звертає увагу на те, що Витяг із Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» визначають, у тому числі: права, обов`язки та відповідальність сторін, порядок встановлення кредитного ліміту, порядок та умови користування карткою та здійснення платежів, тощо. У Тарифах по картці «Зелена» встановлений розмір комісії за здійснення банківських операцій, процентної ставки, розмір та порядок нарахування пені.

В анкеті-заяві від 03.10.2023 року, яка підписана сторонами, інформація про процентну ставку відсутня. Також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за кредитом (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість по відсоткам.

АТ «А-Банк», обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку заборгованості за договором від 03.10.2023 року, посилався на виписку по картці, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який є невід`ємною частиною договору, а також на Паспорт споживчого кредиту та Тарифи по картці «Зелена».

Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами по картці «Зелена» відповідач ознайомився та погодився підписуючи заяву-анкету про приєднання до них, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати заборгованості за тілом кредиту та щодо сплати процентів, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.

У наданій анкеті-заяві від 03.10.2023 року не вказано, яку саме послугу та на яких умовах відповідач бажає отримати.

При цьому, надана позивачем роздруківка із сайту банку не може бути визнана належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Отже, правовий аналіз умов договору сторін та зміст зазначених правових норм не дає підстав для висновку про застосування до спірних правовідносин частини першої статті 634 ЦК України (договір приєднання), оскільки при укладенні договору з ОСОБА_1 банк не повідомив споживача про умови кредитування, зокрема, щодо розміру і порядку нарахування процентів за користування кредитом.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, Тарифи, відсутність у підписаній відповідачем анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», який міститься в матеріалах даної справи, а також Тарифи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 03.10.2023 року шляхом підписання заяви-анкети.

Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17-ц (провадження №14-131цс19).

Крім того, не є належним доказом на підтвердження вимог про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами, наданий позивачем Паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем, оскільки у анкеті-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку від 03.10.2023 року відсутнє посилання на Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Зелена».

Отже, ознайомлення відповідача з Паспортом споживчого кредиту за програмою «Кредитна карта «Зелена» та його підписання відповідачем, не дає підстав для стягнення процентів за користування кредитом, оскільки він не є документом, який складає договір про надання банківських послуг, а тому не можна вважати, що у ньому відбулася фіксація волі сторін договору. Суд вважає таке виконанням переддоговірного зобов`язання банком, що визначене в ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування».

Крім того, слід враховувати, що поняття «форма правочину» та «спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації» не є тотожними поняттями.

До таких висновків також дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20).

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь Банку заборгованості по відсоткам в розмірі 21541,67 грн., оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження досягнення із відповідачем згоди щодо умов, розміру та порядку здійснення таких нарахувань у встановлених законом формі та порядку.

У зв`язку з наведеним, у задоволенні позовних вимог банку про стягнення заборгованості з відповідача станом на 06.04.2026 року у розмірі 21541,67 грн. заборгованості по відсоткам слід відмовити.

Щодо вимог Банку про стягнення заборгованості по кредиту в розмірі 53522,47 грн., суд зазначає наступне.

Позивачем було надано розрахунок заборгованості, виписку по картковому рахунку та довідки за картками та встановленими по ним лімітами.

Відтак, наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення між сторонами договору та факт існування за договором заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків щодо сплати тіла кредиту. Відповідач наведеного не спростував. Тому позовна вимога щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково на суму 53522,47 грн., стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені останнім судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1898,35 грн., що пропорційно розміру задоволених позовних вимог (53522,47х2662,40:75064,14=1898,35).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 19, 81, 89, 141, 183, 223, 247 258, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги представника позивача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» Шкапенка Олександра Віталійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (адреса місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11; код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором № б/н від 03.10.2023 року, станом на 06.04.2026 року у розмірі 53522 (п`ятдесят три тисячі п`ятсот двадцять дві) гривні 47 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (адреса місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11; код ЄДРПОУ 14360080) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1898 (одна тисяча вісімсот дев`яносто вісім) гривень 35 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк на оскарження обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 17 липня 2026 року.

Суддя Я.О.Юрченко