Рішення № 138288337, 08.06.2026, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 279/764/26

Провадження №2/283/718/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

08 червня 2026 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого-судді Тимошенка А.О.,

за участю:

секретаря Левченко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Акціонерне товариство «Акцент-Банк» 03.02.2026 року звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101737193598994 від 18.01.2025 року в розмірі 83788 гривень 26 копійок, яка складається з:

- заборгованості по кредиту в розмірі 59229 гривень 46 копійок;

- заборгованості по процентах за користування кредитом в розмірі 23407 гривень 98 копійок;

- заборгованості з пені в розмірі 1150 гривень 82 копійки.

В обґрунтування позову зазначило, що ОСОБА_1 18.012025 року уклала з банком кредитний договір № АВН0СТ155101737193598994 щодо надання останній кредиту в розмірі 60000 гривень троком на 60 місяців (з 18.01.2025 року по 17.01.2030 року) зі сплатою процентів у розмірі 85% щорічно. Кредитний договір підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису, використання якого погоджено сторонами в анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в Акціонерному товаристві «Акцент-Банк». Вказує, що станом на 02.02.2025 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором в розмірі 83788 гривень 26 копійок, яка складається з:

- заборгованості по кредиту в розмірі 59229 гривень 46 копійок;

- заборгованості по процентах за користування кредитом в розмірі 23407 гривень 98 копійок;

- заборгованості з пені в розмірі 1150 гривень 82 копійки.

Враховуючи вищевикладене, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача просить розглядати справу у його відсутність, про що вказав у позовній заяві.

Відповідач подала відзив на позовну заяву в якому зазначила, що відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Лише після спливу цього строку у банку виникає право на стягнення всієї суми кредиту.

У зв?язку з цим просить відмовити в задоволенні позову або здійснити перерахунок розміру відсотків як неспівмірних.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.03.2020 року року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг в Акціонерному товаристві «Акцент-Банк» (а.с. 40). Також 14.06.2023 року ОСОБА_1 підписала заяву про генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватись для накладання удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку ABank24 з метою засвідчення її дій згідно з Умовами та правилами надання банківських послуг, в тому числі для підписання договорів і угод (а.с. 41).

18.01.2025 року ОСОБА_1 підписала електронним підписом заяву про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101737193598994 (а.с. 15).

Відповідно до пунктів 1-8 заяви:

-Вид кредиту кредит на споживчі потреби;

-Тип кредиту кредит строковий;

-Мета кредиту придбання товару, здійснення платежу, оплата послуг;

-Сума кредиту 60000 гривень;ї

-Строк кредиту 60 місяців (з 18.01.2025 року по 17.01.2030 року);

-Процента ставка фіксована 85% на рік;

-Розмір щомісячного платежу 4391 гривня 67 копійок;

-Денна процентна ставка 0,19%.

Пунктами 9-10, 12 заяви про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101737193598994 передбачено, що платіжна картка, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту 5375235211785595.

Загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісій становить (загальна вартість кредиту) 260885 гривень 32 копійки.

У випадку порушення клієнтом зобов`язань із погашення заборгованості клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 гривні) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п`ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу.

Відповідно до пункту 18 відповідач погодилась, що до укладання договору вона ознайомилась з актуальними Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк», що розміщені за посиланням www.a-bank.com.ua/terms, та до укладання цієї угоди ознайомилась з інформацією, яка розміщена на веб-сайті та доступна за посиланням www.a-bank.com.ua, в повному об`ємі у відповідності до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».

У вказаній заяві ОСОБА_1 також підтвердила, що ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять договір. Вказана заява складена в електронній формі та підписана відповідачем цифровим власноручним підписом.

Також, 18.01.2025 року ОСОБА_1 підписала Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», відповідно до якого: сума/ліміт кредиту становить 60000 гривень, строк кредитування - 60 місяців, спосіб надання кредиту - шляхом зарахування коштів на поточний рахунок клієнта з подальшою можливістю зняття коштів, процентна ставка - 85% річних, тип процентної ставки фіксована, розмір щомісячного платежу 4391 гривня 67 копійок, кількість щомісячних платежів - 60.

При підписанні паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка» відповідач підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування, а також підтвердила отримання нею всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема, шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього в разі невиконання ним зобов`язань за таким договором.

Крім того відповідач підписала Таблицю обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (а.с. 18-20)

Меморіальним ордером № TR.43617283.32699.65455 від 18.01.2025 року (а.с. 24) та випискою по картці (а.с. 30-37) підтверджено факт перерахування коштів в сумі 60000 гривень.

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».

Відповідно до статті 2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банківським кредитом визнається будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми.

Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Заява про надання послуги «Швидка готівка» від 18.01.2025 року № АВН0СТ155101737193598994 складена в електронній формі та підписана відповідачем цифровим власноручним підписом.

Таким чином суд приходить до висновку про укладеність вищевказаного кредитного договору між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 .

Крім того, за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору від 18.01.2025 року № АВН0СТ155101737193598994. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Відповідно до частини 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором від 18.01.2025 року № АВН0СТ155101737193598994 (а.с. 22-23) та виписки по кредиту від 02.02.2026 року (а.с. 26-29) ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 83788 гривень 26 копійок, яка складається з:

- заборгованості по кредиту в розмірі 59229 гривень 46 копійок;

- заборгованості по процентах за користування кредитом в розмірі 23407 гривень 98 копійок;

- заборгованості з пені в розмірі 1150 гривень 82 копійки.

Суд відмовляє у стягненні пені в розмірі 1150 гривень 82 копійки, оскільки відповідач на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання, яке виникло з 24 лютого 2022 року.

Що стосується стягнення заборгованості по кредиту в розмірі 59229 гривень 46 копійок та заборгованості по процентах за користування кредитом в розмірі 23407 гривень 98 копійок, то суд зазначає наступне.

Згідно розрахунку заборгованості за договором (а.с. 22-23), заборгованість по процентах за користування кредитом в розмірі 23407 гривень 98 копійок виникла до подання позовної заяви, а саме станом на 02.02.2026 року. За таких обставин позивач має право на стягнення цієї заборгованості.

Суд не вважає встановлений договором розмір процентів 85% річних як неспівмірний, оскільки в перерахунку на денну процентну ставку даний розмір становить 0,23 % (85% : 365 днів), а Закон України «Про споживче кредитування» дозволяє встановлювати проценти за користування споживчим кредитом в розмірі 1% в день.

В той же час заборгованість по кредиту позивач просить стягнути в повному обсязі, хоча строк кредитування закінчується лише 17.01.2030 року.

Разом з тим 10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні.

Відповідно до пунктів 10, 11 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі №727/5461/23 (провадження №61-17096св23) дійшов висновку, що споживчим є будь-який кредит, наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором про надання споживчого кредиту, має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».

Положеннями ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких ненастав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Доказів направлення відповідачу та одержання ним вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про дострокове повернення кредитних коштів матеріали справи не містять.

Відтак, суд зауважує, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Закону України «Про споживче кредитування» порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги абз. 3 ч. 4 ст. 16 цього Закону, не дотримавши передбачений кредитним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором (позиція Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц).

Отже, позивач має право на стягнення заборгованості по кредиту у тому розмірі, який виник на день подання до суду позовної заяви. Згідно розрахунку заборгованості за договором (а.с. 22-23), заборгованість по кредиту станом на 02.02.2026 року становить 520 гривень 99 копійок. Таким чином позивач має право на стягнення заборгованості по кредиту в розмірі 520 гривень 99 копійок.

Доказів сплати кредиту та відсотків в повному обсязі станом на 02.02.2026 року відповідач не надала.

Враховуючи вищевказані обставини, суд стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101737193598994 від 18.01.2025 року, що виникла станом на 02.02.2026 року, в розмірі 23928 гривень 97 копійок, яка складається з:

- заборгованості по кредиту в розмірі 520 гривень 99 копійок;

- заборгованості по процентах за користування кредитом в розмірі 23407 гривень 98 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд керується ст. 141 ЦПК України і стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 209-265, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст. ст. 1049, 1054 Цивільного кодексу України,-

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101737193598994 від 18.01.2025 року, що виникла станом на 02.02.2026 року, в розмірі 23928 гривень 97 копійок, яка складається з:

- заборгованості по кредиту в розмірі 520 гривень 99 копійок;

- заборгованості по процентах за користування кредитом в розмірі 23407 гривень 98 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» витрати на сплату судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 772 гривні 10 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач:

Акціонерне товариство «Акцент-Банк (код ЄДРПОУ 14360080, МФО 307770, місцезнаходження: Україна, 49074, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Батумська, будинок 11).

Відповідач:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя: А. О. Тимошенко