Рішення № 138283424, 16.07.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

16.07.2026

Справа № 337/1588/26

Провадження №2/337/1453/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м.Запоріжжя

Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:

головуючого судді -Ширіної С.А.,

за участю секретаря- Бикової С.Б.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжя цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання фраудаторного правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,про визнання фраудаторного правочину недійсним, в якому просить:

-Визнати недійсним договір дарування 1/3 частини квартири від 20.12.2023 року, реєстровий номер 1687, що укладений між ОСОБА_3 (дарувальник РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 (обдаровувана РНОКПП НОМЕР_2 ) за яким подаровано 1/3 квартири, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В.

-Припинити право власності ОСОБА_4 (обдаровувана РНОКПП НОМЕР_2 ), номером запису про право власності: 1687 на 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2848032223060).

-Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №70795908, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Надією Володимирівною від 20.12.2023, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності номер 53024222 за ОСОБА_4 на 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2848032223060).

-Стягнути з відповідачів судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 27.04.2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_3 було укладено Договір банківського рахунку та надання додаткових послуг №РКО-1172118/27042021/0113, відповідно до його умов, сторони уклали цей Договір, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро» із змінами і доповненнями, затверджений Банком та розміщений на Офіційному сайті Банку www.creditdnepr.com.ua (далі УДБО) та індивідуальної частини, якою є цей Договір, підписанням якого Клієнт погоджується з умовами УДБО та приєднується до Договору банківського рахунку та надання додаткових послуг в цілому. Цей Договір є невід`ємною частиною УДБО та разом вони складають єдиний Договір банківського рахунку та надання додаткових послуг.

В цей же день, 27.04.2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №22035000506963, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти на споживчі потреби, а відповідач зобов`язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим Договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених цим Договором розмірах і строках та виконати свої зобов`язання за цим Договором в повному обсязі.

10.06.2024 року АТ «Банк Кредит Дніпро» подало до Хортицького районного суду м. Запоріжжя позовну заяву про стягнення з ОСОБА_3 заборговапності по кредитному договору.

12.08.2024 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя по справі№ 337/3274/24 ухвалив рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Постановою від 19.03.2025 року Запорізький апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2024 року у цій справі залишено без змін.

27.06.2023 АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» на адресу ОСОБА_3 була направлена вимога про погашення заборгованості за Кредитним договором.

Проте, станом на дату подачі позову про стягнення заборгованості по кредитному договору, зазначена вимога Банку була залишена Відповідачем без виконання.

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова Кирила Костянтиновича перебуває ВП № 78567694 з примусового виконання виконавчого листа № 337/3274/24 від 16.05.2025 р., виданого Хортицьким районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» грошових коштів у розмірі 188201,87 грн.

09.07.2025 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії відповідної постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

09.07.2025 р. винесено постанову про стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження.

09.07.2025 р. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди. 09.07.2025 р. винесено постанову про арешт майна боржника.

10.07.2025 р. винесено постанову про арешт коштів.

Згідно довідки ДПС за боржником обліковуються рахунки у банківських установах, але залишок на них недостатній для виконання рішення суду.

Згідно довідки МВС за боржником не зареєстровано транспортних засобів.

Згідно довідки ПФУ та ДПС боржник не працевлаштований та не має джерел доходів, окрім пенсії у розмірі 4624,01 грн. на місяць.

Згідно довідки з ДРРП на нерухоме майно за боржником не зареєстровано прав власності на нерухоме майно.

02.10.2025 р. винесено постанову про визначення фізичній особі-боржнику рахунку у банку для здійснення видаткових операцій, у зв`язку з надходженням відповідної заяви від боржника.

Таким чином при перевірці майнового стану боржника майна, на яке можливо звернути стягнення не виявлено.

Боржник будучи обізнаним про існуюче виконавче провадження заборгованість за даним провадженням не погашає. Щодо фраудаторного правочину АТ «Банк Кредит Дніпро» стало відомо (відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 05.03.2026) ОСОБА_3 20.12.2023 року уклала з ОСОБА_4 договір дарування 1/3 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,09 кв. м. житловою 29 кв.м.

Таким чином, як вбачається з вищевикладеного, після того, як 27.06.2023 р. АТ «Банк Кредит Дніпро» направив ОСОБА_3 вимогу про повернення кредиту, остання, достовірно знаючи про факт існування невиконаного зобов`язання перед Банком, з очевидною метою, приховати своє нерухоме майно від звернення стягнення на нього, вчинила фраудаторний правочин щодо відчуження 1/3 своєї частини квартири.

Більш того, звертаємо увагу суду, що за договором дарування від 20.12.2023 року відчуження своєї частки квартири відбулося на користь члена сім`ї ОСОБА_4 , оскільки сторони договору дарування зареєстровані та проживають за однією адресою: АДРЕСА_1 , про що зазначено в договорі дарування. В договорі дарування в пункті 3 зазначено, що дар сторони оцінюють в 300000,00 гривень.Зазначеної суми було б достатньо для виконання рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2024 року по справі№ 337/3274/24 про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» 185 779,47 грн.

Таким чином, беззаперечно підтверджується наміри та факт ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх кредитних зобов`язань і укладення фраудаторного правочину на шкоду кредитору АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО».

Відповідач ОСОБА_3 , чітко знала, що кредитні кошти необхідно повернути та про неналежне виконання своїх зобов`язань перед кредитором АТ «Банк Кредит Дніпро». Отже, ОСОБА_3 , достовірно знаючи про факт існування невиконаних зобов`язань перед Банком, з очевидною метою приховати своє нерухоме майно від звернення на нього стягнення, вчинила фраудаторний правочин щодо відчуження своєї частки (1/3 частини) квартири.

Таким чином, ОСОБА_3 , діяла недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного їй майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника. Зазначені обставини вказують та доводять той факт, що правочини щодо відчуження 1/3 частки квартири є фраудаторним (укладеним на шкоду кредитору) та підлягає визнанню недійсним задля захисту прав позивача.

Отже, оспорюваний договір дарування, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , спрямований на перехід права власності на нерухоме майно з метою приховання майна від виконання рішення суду про стягнення кредитних коштів із ОСОБА_3 .

Тому, вважаємо, що є всі підстави для визнання цього договору недійсним.

На підставі фраудаторного договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В. 20.12.2023 року, зареєстровано в реєстрі № 1687, Державним реєстратором приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за№ 70795908 від 20.12.2023. З урахуванням того, що запис номер 70795908 містить відомості про наявність права власності на 1/3 квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 , яке було набуто за фраудаторним правочином, укладеними з ОСОБА_3 , - тому рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кияниці Н.В., на підставі якого зроблено записи, підлягає скасуванню за рішенням суду.

Ухвалою судді від 23.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

16.04.2026 представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_2 подав до суду відзив на позов, яким проти задоволення позовних вимог заперечував, обґрунтувавши наступним. Так, укладаючи Кредитний договір № 22035000506963 від 27.04.2021 року, ОСОБА_3 помилково вважала, що укладала його від імені та в інтересах третьої особи фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , і що саме вона за цим договором набуває права та обов`язки позичальника. Причиною цього стали недобросовісні дії самої ОСОБА_5 , яка ввела ОСОБА_3 в оману відносно порядку представництва її інтересів, а також порядку набуття прав та обов`язків за Кредитним договором. Це може бути підтверджене розпискою ФОП ОСОБА_5 , копія якої буде додана. На разі ОСОБА_3 відомо, що ОСОБА_5 в особі директора ПП «Мега Тур» взяла та не повернула кредитні кошти у АТ «Таскомбанк» (справа № 335/510/23), також фізичні особи ОСОБА_6 і ОСОБА_7 були ошуканим ОСОБА_5 (справа № 335/5840/22 та справа №335/1178/23). 22.06.2022 року ОСОБА_3 звернулася до відділу поліції № 1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, із заявою про скоєння злочину ОСОБА_5 , яка шляхом обману та зловживання довірою заволоділа грошовими коштами. Сподіваючись на допомогу правоохоронних органів, остання була впевнена, що погашення кредиту буде здійснено саме при примусовому поверненні коштів від ОСОБА_5 до закінченні дії кредитного договору, тобто до 27.04.2026 року. На момент звернення до поліції заборгованість по графіку платежів складала лише за два місяці на суму 9 249,26грн., а фактично було погашено 41 700,00 грн. та 24 456,00 грн. страхового збору. Відділ поліції № 1 Запорізького РУП 29.06.2022 року відмовив у відкритті кримінального провадження і ОСОБА_3 була вимушена звернутися до Орджонікідзевського суду м. Запоріжжя, який 13.03.2025 р. ухвалив зобов`язати уповноважену особу відділу поліції № 1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області внести відомості до єдиного реєстру досудових розслідувань за повідомленням про вчинення кримінального порушення. Таким чином, ОСОБА_3 не мала наміру бути недобросовісною і поведінка останньої відповідала критеріям розумності. У позовній заяві Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» зазначено, що ОСОБА_3 була направлена вимога про погашення заборгованості за кредитним договором 27.06.2023 р., однак вказану вимогу остання отримала тільки з копією позову. Таким чином, позиція Позивача, що саме цей факт став підставою укладання спірного правочину є безпідставною. Необхідно зазначити, що рішення про дарування 1/3 частини квартири, що належала ОСОБА_3 , було прийняте ще 03 червня 2021 року, у день одруження доньки відповідачки ОСОБА_8 . Також, батько останньої - ОСОБА_9 05.04.2021 р. подарував частину своєї квартири. Таким чином, батьки сподівались вирішити квартирне питання молодої сім`ї. Для виконання обіцянки, перед донькою, дарування частини квартири, ОСОБА_3 звернулась до нотаріуса у листопаді 2021 року, де їй було повідомили, що треба внести данні про нерухомість до Державного реєстру речових прав, (право власності набуто до 2013 року), а для цього зробити новий Технічний паспорт квартири. Далі виділити свою частку квартири, тому що було сумісне володіння квартирою. Ці дії потребували чимало часу та коштів. Адже тільки через два роки за тяжкими обставинами, спричиненими війною та раптовим виїздом доньки ОСОБА_3 у країну ЄС і отримання нею статусу біженця, Відповідачка 14.06.2023 року (що раніше за дату направлення вимоги банком) подала позов до Хортицького районного суду м. Запоріжжя про визначення частки у спільному майні. 09.10.2023 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя позов ОСОБА_3 про визначення частки у спільному майні задоволено, що дало змогу виконати ОСОБА_3 свою обіцянку та подарувати доньці свою частку квартири. У дійсній справі позивач звернувся з позовом про визнання недійсним договору дарування та застосування наслідків його недійсності з підстав фраудаторності - позаконкурсного оспорювання, тобто повернення майна боржнику задля звернення на нього стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину. Таким чином, з вищевикладеного вбачається відсутність підстав для кваліфікації оспорюваного договору як фраудаторного, так як докази надані Позивачем не доводять наявність порушеного права останнього як кредитора на дату укладання оспорюваного правочину.

28.04.2026 представник АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» направив відповідь на відзив. Вказала, що представником відповідача1 ОСОБА_3 адвокатом Чалаплюком Сергієм Вікторовичем подано до Хортицького районного суду м. Запоріжжя відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_3 позов не визнає з наступних підстав: укладаючи Кредитний договір № 22035000506963 від 27.04.2021 року, ОСОБА_3 помилково вважала, що укладала його від імені та в інтересах третьої особи фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , і що саме вона за цим договором набуває права та обов`язки позичальника; начебто рішення про дарування 1/3 частини квартири, що належала ОСОБА_3 , було прийняте ще 03 червня 2021 року, у день одруження доньки відповідачки ОСОБА_8 ; Відповідачка 14.06.2023 року (що раніше за дату направлення вимоги банком) подала позов до Хортицького районного суду м. Запоріжжя про визначення частки у спільному майні Однак, з такою позицію відповідачки не можна погодитися з наступних підстав. Щодо твердження ОСОБА_3 про те, що остання начеб то діяла від імені та в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 1) Статтею 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Статтею 238 ЦК України передбачено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Отже, в обгрунтування того, що ОСОБА_3 укладала кредитний договір від імені та в інтересах ФОП ОСОБА_5 не надано жодних доказів як то: договір представництва, нотаріально посвідчену довіреність, відсутні посилання на відповідну норми закону, що регулює представництво. 2) Повідомляємо суд, що ОСОБА_3 подала до Голосіївського районного суду м. Києва позов про визнання недійсним кредитного договору. Рішенням від 07.07.2025 по справі№ 752/25232/24 у задоволенні позову було відмовлено. Зазначене рішення не оскаржувалося ні в апеляційному ні в касаційному порядку. Звертаємо увагу, що ОСОБА_3 не надала доказів звернення до суду про стягнення з ФОП ОСОБА_5 на її користь заборгованості по розписці від 27.04.2021 на суму 100000,00 грн. Крім того, у листі від 29.06.2022 № 2787/46/02/02-2022 Головне управління національної поліції в Запорізькій області (копію цього листа додано до відзиву на позовну заяву) зазначає, що з приводу повернення грошових коштів, які були надані ОСОБА_3 по розписці, рекомендовано звернутися до суду. Отже, з невідомих причин ОСОБА_3 так і не звернулася до суду з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_5 заборгованості по розписці. 4) звертаємо увагу суду, що в паспорті споживчого кредиту, який було підписано ОСОБА_3 перед укладання кредитного договору від 27.04.2021, своїм підписом остання засвідчила, що вона підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних нею ( ОСОБА_3 ) умов кредитування. Підтверджує отримання нею всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до її ( ОСОБА_3 ) потреб та фінансової ситуації… та певних наслідків, які можуть мати для неї ( ОСОБА_3 ), в тому числі в разі невиконання нею зобов`язань за договором. 5) у заяві-згоді №1172118 від 27.04.2021 ОСОБА_3 своїм підписом підтвердила, що зі змістом статей 190 «Шахрайство» і 222 «Шахрайство з фінансовими ресурсами» Кримінального кодексу України ознайомлена. Таким чином, ОСОБА_3 на надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона діяла від імені та в інтересах фізичної особи- підприємця ОСОБА_5 . Щодо тверджень ОСОБА_3 про те, що рішення про дарування 1/3 частини квартири, що належала ОСОБА_3 , було прийняте ще 03 червня 2021 року, у день одруження доньки відповідачки ОСОБА_8 . Вважаємо, таке твердження не відповідає дійсності та не підтверджено належними та допустимими доказами. ОСОБА_3 20.12.2023 року уклала з ОСОБА_4 договір дарування 1/3 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,09 кв. м. житловою 29 кв.м. Таким чином, після того, як 27.06.2023 р. АТ «Банк Кредит Дніпро» направив ОСОБА_3 вимогу про повернення кредиту, остання, достовірно знаючи про факт існування невиконаного зобов`язання перед Банком, з очевидною метою, приховати своє нерухоме майно від звернення стягнення на нього, вчинила фраудаторний правочин щодо відчуження 1/3 своєї частини квартири. Більш того, за договором дарування від 20.12.2023 року відчуження своєї частки квартири відбулося на користь члена сім`ї ОСОБА_4 , оскільки сторони договору дарування зареєстровані та проживають за однією адресою: АДРЕСА_1 , про що зазначено в договорі дарування. В договорі дарування в пункті 3 зазначено, що дар сторони оцінюють в 300 000,00 гривень. Зазначеної суми було б достатньо для виконання рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2024 року по справі№ 337/3274/24 про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» 185 779,47 грн. Таким чином, беззаперечно підтверджується наміри та факт ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх кредитних зобов`язань і укладення фраудаторного правочину на шкоду кредитору АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО».

18.06.2026 Ухвалою Хортицького районного суду м.Запоріжжя підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позові та письмовій відповіді на відзиви. Просила заявлені вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечили, просили відмовити у його задоволенні, надавши пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позов.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 27.04.2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_3 було укладено Договір банківського рахунку та надання додаткових послуг №РКО-1172118/27042021/0113, відповідно до його умов, сторони уклали цей Договір, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро» із змінами і доповненнями, затверджений Банком та розміщений на Офіційному сайті Банку www.creditdnepr.com.ua (далі УДБО) та індивідуальної частини, якою є цей Договір, підписанням якого Клієнт погоджується з умовами УДБО та приєднується до Договору банківського рахунку та надання додаткових послуг в цілому. Цей Договір є невід`ємною частиною УДБО та разом вони складають єдиний Договір банківського рахунку та надання додаткових послуг.

В цей же день, 27.04.2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №22035000506963, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти на споживчі потреби, а відповідач зобов`язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим Договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених цим Договором розмірах і строках та виконати свої зобов`язання за цим Договором в повному обсязі.

10.06.2024 року АТ «Банк Кредит Дніпро» подало до Хортицького районного суду м. Запоріжжя позовну заяву про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості по кредитному договору.

12.08.2024 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя по справі№ 337/3274/24 ухвалив рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Постановою від 19.03.2025 року Запорізький апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2024 року у цій справі залишено без змін.

27.06.2023 АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» на адресу ОСОБА_3 була направлена вимога про погашення заборгованості за Кредитним договором.

Проте, станом на дату подачі позову про стягнення заборгованості по кредитному договору, зазначена вимога Банку була залишена Відповідачем без виконання.

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова Кирила Костянтиновича перебуває ВП № 78567694 з примусового виконання виконавчого листа № 337/3274/24 від 16.05.2025 р., виданого Хортицьким районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» грошових коштів у розмірі 188201,87 грн.

09.07.2025 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії відповідної постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

09.07.2025 р. винесено постанову про стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження.

09.07.2025 р. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди. 09.07.2025 р. винесено постанову про арешт майна боржника.

10.07.2025 р. винесено постанову про арешт коштів.

Згідно довідки ДПС за боржником обліковуються рахунки у банківських установах, але залишок на них недостатній для виконання рішення суду.

Згідно довідки МВС за боржником не зареєстровано транспортних засобів.

Згідно довідки ПФУ та ДПС боржник не працевлаштований та не має джерел доходів, окрім пенсії у розмірі 4624,01 грн. на місяць.

Згідно довідки з ДРРП на нерухоме майно за боржником не зареєстровано прав власності на нерухоме майно.

02.10.2025 р. винесено постанову про визначення фізичній особі-боржнику рахунку у банку для здійснення видаткових операцій, у зв`язку з надходженням відповідної заяви від боржника.

Таким чином при перевірці майнового стану боржника майна, на яке можливо звернути стягнення не виявлено.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 05.03.2026, ОСОБА_3 20.12.2023 року уклала з ОСОБА_4 договір дарування 1/3 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,09 кв. м. житловою 29 кв.м.

На підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В. 20.12.2023 року, зареєстровано в реєстрі № 1687, Державним реєстратором приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за№ 70795908 від 20.12.2023.

Звертаючись до суду з цим позовом, представник АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» просив визнати недійсним договір дарування 1/3 частини квартири від 20.12.2023 року, реєстровий номер 1687, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посилаючись на недобросовісність дій відповідачів, оскільки відчуження належного боржнику майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на її майно як боржника, стверджував про фраудаторність наведеного правочину.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень передбачає неприпустимість зловживання правом, яка виходячи з конституційних положень означає, що здійснення прав та свобод людини не повинне порушувати права та свободи інших осіб.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Отже, приватноправовий інструментарій (як в договірних, так і в позадоговірних відносинах) має використовуватись особами добросовісно, не зловживаючи правом. Зокрема, такий інструментарій не може використовуватись особою на шкоду іншим учасникам правовідносин.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути, зокрема, підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Тобто, Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14 260цс19) сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як: фіктивного (стаття 234 ЦК України); такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України); такого, що порушує публічний порядок (частини перша та друга статті 228 ЦК України).

Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення фраудаторного договору) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили, чи виконавчого напису (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23).

Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 зроблено висновки про те, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний.

Така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Та обставина, що правочин з третьою особою, якій боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства (постанова Верховного Суду від 14.11.2020 у справі № 489/5148/18).

З практики Європейського суду з прав людини вбачається, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; водночас ухиленням від виконання цього обов`язку є перекладення державою відповідальності за фінансове забезпечення організації виконавчого провадження на особу, на користь якої ухвалене судове рішення; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (§ 43 рішення у справі «Shmalko v. Ukraine» від 20 липня 2004 року, § 84 рішення у справі «Fuklev v. Ukraine» від 07 червня 2005 року, § 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, §§ 46, 51, 54 рішення у справі «Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine» від 15 жовтня 2009 року).

Таким чином, визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Відповідно до положень частини четвертої статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» укладення протягом строку, зазначеного в частині третій цієї статті, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним.

В юридичній науці та судовій практиці договори, дії, бездіяльність та рішення органів, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору і така мета досягнута, називають фраудаторними.

Правочин, вчинений боржником у період виникнення у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину як такий, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11).

Що ж до фраудаторного правочину як зловживання правом, то намір заподіяти зло є неодмінним і єдиним надійним критерієм шикани (зловживання правом).

Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку (пункти 110, 111 постанови Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.09.2022 у справі № 902/858/15 (пункт 78), від 19.01.2023 у справі № 925/1248/21 (925/111/22) (пункт 89), від 16.02.2023 у справі № 903/877/20 (903/150/22) (пункт 34), від 19.04.2023 у справі № 912/2007/18).

Отже, правочин, що вчиняється з метою завдати шкоди кредитору і який досягає цієї мети, є фраудаторним.

Правочин не має вчинятись з метою заподіяти зло (тобто здійснити зловживання правом) і втілювати цей намір. Інакше такий правочин має кваліфікуватись судами як фраудаторний та, за наявності відповідної позовної вимоги, має бути визнаний недійсним(постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 року у справі № 916/379/23).

У даній цивільний справі боржник ОСОБА_3 (дарувальник) 20 грудня 2023 року відчужила 1/3 частини квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,09 кв. м. житловою 29 кв.м. на підставі безвідплатного договору на користь своєї доньки, після направлення 27.06.2023 банком вимоги про погашення заборгованості у сумі 185779,47 грн.

Посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_3 вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором не мають правового значення для вирішення даного спору, оскільки не спростовують фраудаторність правочину, адже для віднесення його до вказаної категорії має значення не стільки наявність судового рішення, а вчинення дій на шкоду кредитору.

Зокрема, слід зазначити, що про наявність зобов`язань перед Банком ОСОБА_3 була обізнана, будучи позичальником за кредитним договором.

У добровільному порядку рішення суду боржником ОСОБА_3 не виконано.

Згідно інформаційної довідки № 466943448 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_3 право власності за останньою не зареєстровано.

Отже, спірна 1/3 частина квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , є єдиним майном ОСОБА_3 , на яке можливо звернути стягнення в межах виконання судового рішення.

Крім того, суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що частина квартири, відчуженої за оспорюваним правочином, була подарунком на весілля її доньки ОСОБА_4 , оскільки днем весілля є 03.06.2021 , тоді як договір дарування укладено 20 грудня 2023 року.

Розглядаючи по суті даний спір, суд дійшов висновку, що укладаючи договір дарування, відповідач діяла очевидно недобросовісно, оскільки вказаний безоплатний правочин порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Така протизаконна ціль, як укладення відповідачем договору дарування майна зі своїм сином з метою приховання цього майна від звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним відтак наявні правові підстави для визнання його недійсним.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги слід задовольнити та визнати недійсним договір дарування 1/3 частини квартири від 20.12.2023 року, реєстровий номер 1687, що укладений між ОСОБА_3 (дарувальник РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 (обдаровувана РНОКПП НОМЕР_2 ) за яким подаровано 1/3 квартири, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В.

Відповідно до абз. 3 ч.3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором.

В силу ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» слід стягнути сплачений та документально підтверджений позивачем судовий збір - по 3993,60 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258-259, 263 - 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання фраудаторного правочину недійсним-задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування 1/3 частини квартири від 20.12.2023 року, реєстровий номер 1687, що укладений між ОСОБА_3 (дарувальник РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 (обдаровувана РНОКПП НОМЕР_2 ) за яким подаровано 1/3 квартири, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В.

Припинити право власності ОСОБА_4 (обдаровувана РНОКПП НОМЕР_2 ), номером запису про право власності: 1687 на 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2848032223060).

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №70795908, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Надією Володимирівною від 20.12.2023, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності номер 53024222 за ОСОБА_4 на 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2848032223060).

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (ЄДРПОУ 14352406) судовий збір у розмірі 3993,60 грн..

Стягнути з ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (ЄДРПОУ 14352406) судовий збір у розмірі 3993,60 грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Повний текст судового рішення складено 17 липня 2026 року.

Суддя: С.А.Ширіна