Рішення № 138281094, 17.03.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/46281/25-а

пр. 2-а-102/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року березня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Вовк С.В.,

при секретарі судових засідань - Ємець Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань суду у м. Києві адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду, поновити пропущений строк на звернення з адміністративним позовом, визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5538347 від 21 серпня 2025 року, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення та стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26 вересня 2025 року відкрито провадження у справі, проводити розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

До початку розгляду справи судом вирішено питання щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду, оскільки позивач одночасно із позовною заявою заявив відповідне клопотання та навів обставини, які, на його думку, свідчать про поважність причин пропуску встановленого законом строку звернення до суду.

Позивач зазначає, що 21 серпня 2025 року він рухався на електротранспорті по вул. Шота Руставелі, 9-А у місті Києві. Після дорожньо-транспортної пригоди на місце події були викликані працівники патрульної поліції. За результатами оформлення матеріалів інспектором патрульної поліції винесено постанову серії ЕНА №5538347, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням штрафу у розмірі 3400 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що електротранспорт, яким він керував, обладнаний електродвигуном потужністю 2 кВт, а тому не є механічним транспортним засобом у розумінні пункту 1.10 Правил дорожнього руху України. На думку позивача, за таких обставин він не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП, оскільки вимога щодо наявності посвідчення водія відповідної категорії поширюється виключно на водіїв механічних транспортних засобів.

Крім того, позивач вказує, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем не було належним чином з`ясовано всі обставини справи, не зібрано достатніх доказів вчинення адміністративного правопорушення, а висновки поліцейського ґрунтуються виключно на припущеннях. Позивач посилається на положення статей 245, 251, 280 КУпАП, статті 19 Конституції України, практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини щодо необхідності доведення вини особи належними та допустимими доказами.

Також позивач зазначає, що в постанові, крім відсутності посвідчення водія, зазначено відомості про відсутність державної реєстрації транспортного засобу, номерного знака та страхового поліса, однак до адміністративної відповідальності його притягнуто саме за частиною другою статті 126 КУпАП, а не за іншими статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення, що, на його думку, свідчить про необґрунтованість висновків відповідача.

До суду 10 грудня 2025 року представником Департаменту патрульної поліції подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що 21 серпня 2025 року близько 12 год. 55 хв. у місті Києві по вул. Шота Руставелі, 9-А інспектором патрульної поліції було виявлено позивача, який керував транспортним засобом ELECTRIC ALLIANCE TECHNOLOGY без державного номерного знака та без документів, передбачених Правилами дорожнього руху.

На думку відповідача, транспортний засіб, яким керував позивач, є мопедом у розумінні пункту 1.10 Правил дорожнього руху України, а тому для керування ним необхідно мати посвідчення водія категорії А1 відповідно до пункту 2.13 Правил дорожнього руху, статті 16 Закону України «Про дорожній рух» та Положення про порядок видачі посвідчень водія, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №340 від 08 травня 1993 року.

Відповідач звертає увагу суду на те, що незалежно від того, чи є транспортний засіб механічним у вузькому розумінні пункту 1.10 Правил дорожнього руху, він за своїми технічними характеристиками прирівнюється до мопеда, а тому особа, яка ним керує, зобов`язана мати посвідчення водія відповідної категорії.

На підтвердження своєї правової позиції відповідач посилається на практику Шостого апеляційного адміністративного суду, зокрема постанови від 23 квітня 2025 року у справі №760/18371/25 та від 21 травня 2025 року у справі №712/1216/25, у яких зроблено висновок про необхідність наявності посвідчення водія категорії А1 для керування електромопедом з електродвигуном потужністю до 4 кВт.

Також відповідач зазначає, що під час перевірки документів позивач повідомив поліцейському про відсутність посвідчення водія відповідної категорії та страхового поліса, у зв`язку з чим інспектором було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП.

Стосовно відсутності відеозапису відповідач зазначає, що відеофіксація здійснювалася нагрудною камерою поліцейського, однак відповідно до вимог наказу Міністерства внутрішніх справ України №1026 від 18 грудня 2018 року строк зберігання такого відеозапису становить 30 діб, у зв`язку з чим на момент розгляду справи відповідний файл був автоматично видалений.

Відповідач вважає, що постанова серії ЕНА №5538347 від 21 серпня 2025 року винесена уповноваженою службовою особою в межах наданих законом повноважень, із дотриманням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення та Правил дорожнього руху, а тому підстав для її скасування не вбачається.

У судове засідання позивач та представник відповідача не з`явилися про час та місце судового засідання, повідомленні належним чином.

Відповідно до ч. 4ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких грунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

За визначенням, що міститься у статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

На виконання ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 2.1а). ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

Згідно з пп. «в» п. 2.9 ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим у Державтоінспекції, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака.

Пункт 2.13 ПДР визначає, що транспортні засоби належать до таких категорій: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт; А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб.см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше.

Згідно із п. 2.4 ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-4 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Судом встановлено, що 21 серпня 2025 року о 12 год. 55 хв. у місті Києві по вул. Шота Руставелі, 9-А інспектором взводу № 1 роти № 2 батальйону № 4 полку № 1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Гавриленком Іваном В`ячеславовичем відносно ОСОБА_1 винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5538347.

Із змісту зазначеної постанови вбачається, що позивач керував транспортним засобом ELECTRIC ALLIANCE TECHNOLOGY, який, на думку поліцейського, є мопедом з електродвигуном потужністю 2 кВт, не був зареєстрований у встановленому законом порядку, не мав державного номерного знака та чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також керував зазначеним транспортним засобом, не маючи права керування транспортними засобами категорії А1, чим порушив вимоги пункту 2.1 (а) Правил дорожнього руху України.

За результатами розгляду справи інспектором патрульної поліції позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень.

Як убачається з позовної заяви, позивач не заперечує факту керування транспортним засобом із електродвигуном потужністю 2 кВт та відсутності посвідчення водія категорії А1. Водночас позивач вважає, що транспортний засіб, яким він керував, не є механічним транспортним засобом у розумінні пункту 1.10 Правил дорожнього руху України, а відтак вимоги щодо обов`язкової наявності посвідчення водія відповідної категорії на нього не поширюються.

На підтвердження своїх доводів позивач посилається на положення Правил дорожнього руху України, Закону України «Про дорожній рух», Кодексу України про адміністративні правопорушення, практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, зазначаючи, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Заперечуючи проти задоволення позову, представник Департаменту патрульної поліції зазначив, що транспортний засіб ELECTRIC ALLIANCE TECHNOLOGY за своїми технічними характеристиками є мопедом, для керування яким відповідно до чинного законодавства необхідне посвідчення водія категорії А1 незалежно від потужності електродвигуна, якщо вона не перевищує 4 кВт.

Крім того, відповідач зазначив, що під час перевірки документів позивач повідомив поліцейському про відсутність посвідчення водія відповідної категорії, а тому інспектор дійшов обґрунтованого висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП.

Відповідач також зазначив, що відеозапис із нагрудної камери поліцейського, на який містилося посилання в постанові, на момент розгляду справи не зберігся у зв`язку із закінченням передбаченого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18 грудня 2018 року тридцятиденного строку його зберігання.

Суд звертає увагу, що предметом доказування у цій справі є не лише факт керування позивачем транспортним засобом та відсутність у нього посвідчення водія категорії А1, а насамперед наявність передбачених законом підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності саме за частиною другою статті 126 КУпАП.

Як встановлено судом, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом без права керування відповідної категорії.

Разом із тим, позивач стверджує, що транспортний засіб з електродвигуном потужністю 2 кВт не є механічним транспортним засобом, а тому вимоги пункту 2.1 (а) Правил дорожнього руху щодо обов`язкового посвідчення водія до нього не застосовуються.

Натомість відповідач вважає, що незалежно від того, чи є такий транспортний засіб механічним транспортним засобом у розумінні пункту 1.10 Правил дорожнього руху України, він є мопедом, для керування яким чинним законодавством передбачено обов`язкове отримання посвідчення водія категорії А1.

Отже, між сторонами виник спір щодо правильного застосування норм матеріального права, які регулюють порядок допуску осіб до керування транспортними засобами відповідної категорії.

З огляду на наведене суд вважає за необхідне насамперед надати правову оцінку положенням Закону України «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху України та Положення про порядок видачі посвідчень водія і допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №340 від 08 травня 1993 року, з метою встановлення, чи покладають зазначені нормативно-правові акти на позивача обов`язок мати посвідчення водія категорії А1 під час керування транспортним засобом, обладнаним електродвигуном потужністю 2 кВт.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з пунктом 2.1 (а) Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Разом із тим, пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України визначено, що механічний транспортний засіб - це транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. При цьому зазначений термін поширюється, зокрема, на транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

У свою чергу, відповідно до цього ж пункту Правил дорожнього руху мопедом є двоколісний або триколісний транспортний засіб, який має двигун внутрішнього згоряння робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт та максимальну конструктивну швидкість до 50 км/год.

Таким чином, Правила дорожнього руху одночасно містять окремі визначення понять «механічний транспортний засіб» та «мопед», які не є тотожними.

Водночас пунктом 2.13 Правил дорожнього руху України передбачено, що до категорії А1 належать мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун внутрішнього згоряння робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Крім того, пунктом 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року №340, визначено, що посвідчення водія категорії А1 надає право на керування мопедами.

Отже, системний аналіз наведених норм свідчить, що законодавець пов`язує необхідність отримання посвідчення водія категорії А1 саме з видом транспортного засобу - мопедом, а не виключно із належністю такого транспортного засобу до категорії механічних транспортних засобів.

Разом із тим суд враховує, що позивач обґрунтовує свої вимоги посиланням на те, що транспортний засіб з електродвигуном потужністю 2 кВт не є механічним транспортним засобом, а тому положення пункту 2.1 (а) Правил дорожнього руху України на нього не поширюються.

Оцінюючи наведені доводи, суд зазначає, що саме по собі визначення поняття «механічний транспортний засіб» не може застосовуватися ізольовано від інших норм Правил дорожнього руху та спеціального законодавства, які регулюють порядок допуску громадян до керування транспортними засобами відповідної категорії.

При цьому суд бере до уваги, що відповідач у відзиві посилається на правові висновки, викладені у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі №760/18371/25 та від 21 травня 2025 року у справі №712/1216/25, відповідно до яких для керування двоколісним транспортним засобом, обладнаним електродвигуном потужністю до 4 кВт, особа повинна мати посвідчення водія категорії А1.

Хоча зазначені судові рішення не є обов`язковими для суду при розгляді цієї справи, викладені в них правові висновки підлягають оцінці поряд з іншими доказами та нормами матеріального права.

Разом із тим суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративна відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Як встановлено судом та не заперечується самим позивачем, на момент винесення оскаржуваної постанови він керував двоколісним транспортним засобом ELECTRIC ALLIANCE TECHNOLOGY, обладнаним електродвигуном потужністю 2 кВт , при цьому посвідчення водія категорії А1 не отримував та під час перевірки працівникам поліції не пред`явив.

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що транспортний засіб з електродвигуном потужністю менше 3 кВт не потребує наявності посвідчення водія відповідної категорії.

Такі доводи ґрунтуються на буквальному тлумаченні лише окремих положень пункту 1.10 Правил дорожнього руху України та не враховують системного взаємозв`язку положень Закону України «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху України та Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08 травня 1993 року.

Сам по собі факт того, що транспортний засіб з електродвигуном потужністю 2 кВт не відноситься до механічних транспортних засобів у розумінні пункту 1.10 Правил дорожнього руху України, не свідчить про відсутність обов`язку водія мати посвідчення водія відповідної категорії, оскільки законодавством окремо визначено категорію транспортних засобів А1, до якої належать мопеди та інші двоколісні транспортні засоби, обладнані електродвигуном потужністю до 4 кВт.

Вказана правова позиція узгоджується із висновками, викладеними у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі № 760/18371/25 та від 21 травня 2025 року у справі № 712/1216/25, відповідно до яких особа, яка керує двоколісним транспортним засобом, обладнаним електродвигуном потужністю до 4 кВт, повинна мати посвідчення водія категорії А1.

Суд також враховує, що позивач не заперечував факту відсутності у нього посвідчення водія відповідної категорії, а наведені ним доводи зводяться виключно до власного тлумачення норм законодавства щодо необхідності отримання такого посвідчення.

Посилання позивача на окремі постанови Верховного Суду, у яких аналізується поняття «механічний транспортний засіб», не спростовують правомірності висновків відповідача, оскільки зазначені судові рішення ухвалені за інших фактичних обставин та не містять висновку про відсутність обов`язку отримання посвідчення водія категорії А1 для керування мопедом, обладнаним електродвигуном потужністю до 4 кВт.

Суд також відхиляє доводи позивача про недоведеність факту адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Як убачається з матеріалів справи, постанова містить опис обставин правопорушення, посилання на технічний засіб відеофіксації та відомості про транспортний засіб, яким керував позивач.

Ненадання відповідачем відеозапису саме по собі не є безумовною підставою для скасування постанови, оскільки відповідачем надано пояснення про неможливість його подання у зв`язку із закінченням строку зберігання відповідно до вимог наказу МВС України № 1026 від 18 грудня 2018 року. При цьому позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували викладені у постанові обставини або свідчили про незаконність дій працівника поліції.

Суд також враховує, що відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування правомірності рішення покладається на суб`єкта владних повноважень. Водночас у цій справі відповідачем надано достатні та взаємоузгоджені докази, які підтверджують законність прийнятої постанови, тоді як доводи позивача зводяться до незгоди із правовою оцінкою працівника поліції та не підтверджуються належними доказами.

За таких обставин суд приходить до висновку, що інспектор патрульної поліції, приймаючи постанову серії ЕНА № 5538347 від 21 серпня 2025 року, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про дорожній рух» та Правилами дорожнього руху України, а тому підстав для визнання оскаржуваної постанови протиправною та її скасування суд не вбачає.

З огляду на наведене адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72-77, 90, 121, 122, 241-246, 250, 255, 286, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 9, 245, 251, 252, 280, частиною другою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху України, суд, -

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5538347 від 21 серпня 2025 року.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя Вовк С.В.