Рішення № 138281057, 16.07.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/9812/26

Справа №754/8535/26

РІШЕННЯ

Іменем України

16 липня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) за наявними матеріалами справи без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ціна позову 16425,00 грн.

Стислий виклад позицій сторін

18.03.2025 Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", звернувся до суду з позовом до Відповідачки, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості в загальному розмірі 16425,00 грн.

Заявлена до стягнення сума складається з: 5000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту); 1425,00 грн - заборгованість за процентами; 10000,00 грн - заборгованість за пенею.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачкою своїх зобов`язань за договором позики, що призвело до утворення загальної заборгованості перед первісним кредитором. Позивач обґрунтовує своє право вимоги фактом відступлення йому права грошової вимоги за вказаним договором від первісного кредитора. Зокрема, Позивач стверджує: 06.05.2024 між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та Відповідачкою було укладено Договір позики № 2895833. За цим договором ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" зобов`язувалося надати Відповідачці позику у розмірі 5000,00 грн. Відповідачка належним чином не виконала умови договору, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 16425,00 грн. ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" відступило право грошової вимоги Позивачу.

Також Позивач просить покласти на Відповідачку понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Відповідачка своїм правом на подання відзиву не скористалася.

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

22.05.2026 Суд відкрив провадження у справі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (письмове провадження) відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України.

Відповідачка не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд", тому копія позовної заяви з доданими документами, а також копія ухвали про відкриття провадження у справі надсилались Відповідачці поштою за її зареєстрованим місцем проживання.

Рекомендоване поштове відправлення (штрихкодовий ідентифікатор R0 6718 0937 495) повернулося на адресу суду 29.05.2026 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстровано у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, є належним повідомленням (пункт 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України).

З метою належного інформування про розгляд справи Відповідачки, Суд вжив додаткових заходів та застосував альтернативні способи комунікації. Зокрема, інформацію було доведено до відома шляхом направлення повідомлення на електронну пошту (shunso@ukr.net) та за фінансовим номером телефону Відповідачки ( НОМЕР_1 ).

Суд вирішує справу за наявними матеріалами у зв`язку з ненаданням Відповідачкою відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, і не заявлення клопотання про надання додаткового часу для подання відзиву (частина восьма статті 178, частина друга статті 191 ЦПК України).

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН, ОЦІНКА СУДУ

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових standardів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).

06.05.2024 Відповідачка звернулася до ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" шляхом подання заявки з метою отримання кредиту. У вказаній заявці Відповідачка зазначила свої ідентифікаційні дані та реквізити банківської картки № НОМЕР_2 xx-xxxx-1174 для зарахування кредитних коштів. Натисканням відповідних кнопок та накладенням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 76pv2z Відповідачка підтвердила свою згоду на обробку персональних даних, передачу інформації до кредитної історії, а також засвідчила своє ознайомлення з Правилами надання коштів у кредит.

До укладення кредитного договору Відповідачці було надано відповідну інформацію, з якою вона ознайомилася та яку підписала тим самим електронним підписом 76pv2z. Підписавши цей документ, Відповідачка підтвердила, що отримала всі необхідні роз`яснення для оцінки того, чи адаптовано договір до її потреб та фінансової ситуації, а також усвідомила наслідки прострочення виконання зобов`язань.

Крім того, 06.05.2024 Відповідачка підписала електронним підписом 76pv2z Інформаційне повідомлення споживача про передачу кредитодавцю персональних даних третіх осіб під час укладення, виконання та припинення кредитного договору.

06.05.2024 о 08:42 між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та Відповідачкою було укладено Договір позики № 2895833. Цей правочин вчинено в електронній формі шляхом накладення Відповідачкою електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора 76pv2z, який було надіслано на її фінансовий номер мобільного телефону. Шляхом введення цього коду у відповідне поле на сайті кредитодавця Відповідачка підтвердила прийняття пропозиції (оферти) на укладення кредитного договору та остаточно наклала свій електронний підпис на оригінал Договору.

Згідно з умовами Договору позики № 2895833, до укладення цього правочину Товариство здійснило ідентифікацію клієнта з урахуванням вимог нормативно-правових актів Національного банку України.

Суд визнає встановленими обставини, що договір був укладений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, що за правовими наслідками прирівнюється до письмової форми правочину (статті 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно з пунктом 2.1 Договору кредитодавець надав Відповідачці фінансовий кредит у розмірі 5000,00 грн на умовах зворотності та платності.

Договором передбачено, що кредит надається у безготівковій формі у національній валюті шляхом перерахування коштів за реквізитами банківської картки Відповідачки № 5375-41xx-xxxx-1174.

Суд ураховує, що відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором. Отже, за своєю правовою природою договір про надання фінансового кредиту набуває реального виконання з моменту надання коштів, а тому сам по собі факт його електронного підписання засвідчує лише досягнення між сторонами згоди щодо істотних умов, але не підтверджує факту фактичної передачі (перерахування) грошових коштів позичальнику.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

У справах про стягнення заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанови Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 415/160/17, від 20.11.2024 у справі № 243/7840/15, від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 (провадження № 61-8803св22)).

Зокрема, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору (пункти 67, 69 постанови Верховного Суду від 04.12.2024 у справі № 755/4205/14-ц, провадження № 61-8753св24).

Банківська виписка з особового рахунку клієнта банку може слугувати документом, який підтверджує проведення банком касових операцій, за умови зазначення в ній інформації про проведення банком таких операцій, сум і дат операцій та заповнення обов`язкових реквізитів (висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 31.10.2018 у справі № 755/2284/16-ц (провадження № 61-33138св18)).

Надані банком виписки за картковими рахунками позичальника, яким суди дали оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредитів та їх розмірів, а також заборгованість по кредитам, розмір якої відображено у детальних розрахунках та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача (висновок висловлений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18, провадження № 61-15167св21).

Отже, на Позивачеві лежить обов`язок підтвердити (довести), що позичальник реально отримав грошові кошти в сумі та на умовах, передбачених кредитним договором. Для доведення вищезазначених обставин новий кредитор має надати суду первинні документи.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом standardів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частина друга статті 83 ЦПК України).

У справі, що розглядається, Позивач не надав докази на підтвердження виконання первісним кредитором умов кредитного договору щодо перерахування коштів Відповідачці.

У додатках до позову відсутній первинний документ (виписка з банку, платіжна інструкція, копія листа чи довідки надавача платіжних послуг, зокрема платіжної системи), який би підтверджував фактичне перерахування 5000,00 грн на банківську картку Відповідачки (№ 5375-41xx-xxxx-1174) на виконання кредитного договору.

До позовної заяви Позивач на підтвердження наявності заборгованості за вказаним вище договором надав до суду копію договору позики, договору факторингу, витяг з реєстру боржників, а також розрахунок заборгованості за укладеним договором.

Водночас ці докази не є достатніми для встановлення факту перерахування на рахунок Відповідачки коштів. Договір позики підтверджує лише умови та зобов`язання сторін.

Натомість розрахунок заборгованості за договором, в якому зазначена в тому числі загальна сума платежів клієнта по кредиту, не може свідчити про отримання останнім грошових коштів, користування ними, виникнення заборгованості по кредиту та її розміру. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 11.12.2024 у справі № 761/15902/14-ц, провадження № 61-4128св23).

Зазначений розрахунок із конкретним розміром заборгованості є документом, що складений самим Позивачем (або первісним кредитором). Тому інформація, зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів (банківських виписок чи квитанцій платіжних систем), на підставі яких цей розрахунок мав бути складений, не може слугувати самостійним та достатнім доказом наявності заборгованості.

Щодо посилань Позивача на договір факторингу та витяг з Реєстру боржників, то Суд ураховує, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Права вимоги можуть бути відступлені лише за дійсним (існуючим) зобов`язанням. Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання, за яким відступається право.

Позивачем не доведено первинними документами факту видачі коштів первісним кредитором, відсутні підстави вважати доведеним існування дійсної майнової вимоги до Відповідачки, яка могла б бути правомірно передана Позивачу за договором факторингу. Наявність прізвища Відповідачки у Реєстрі боржників до договору факторингу є лише внутрішнім документом сторін факторингу і не замінює первинних касових чи банківських документів.

Суд бере до уваги, що первісний кредитор є фінансовою, а не банківською установою. Ураховуючи, що перерахування коштів при онлайн-кредитуванні часто здійснюється залученими фінансовими компаніями (платіжними провайдерами), належним доказом виконання кредитодавцем свого обов`язку могла б слугувати відповідна довідка (інформаційний лист) від надавача платіжних послуг, що містить ідентифікаційні дані транзакції (суму, дату, унікальний ідентифікатор, номер картки відповідача) відповідно до Закону України "Про платіжні послуги". Однак Позивач такого документа до матеріалів справи також не надав.

Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (частина перша статті 84 ЦПК України). Позивач є новим кредитором.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).

Позивач разом з поданням позовної заяви не подав докази видачі Відповідачці позики, зокрема, докази, які підтверджують обставини перерахування коштів на її банківську картку, і не заявив відповідне клопотання про витребування доказів.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина друга статті 13 ЦПК України). При цьому кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина друга статті 12 ЦПК України).

Позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, не подав до позовної заяви достатні докази, які підтверджували б факт перерахування Відповідачці коштів, клопотання про їх витребування не заявив, тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням ним процесуальних дій.

Отже, матеріали справи не містять документів на підтвердження обставин видачі кредитних коштів Відповідачці, а наданий Позивачем розрахунок не є первинним документом. Саме Позивач звернувся до суду з позовом, а тому повинен був надати докази на підтвердження обставин, якими він обґрунтував заявлені позовні вимоги, а саме обставин укладання договору, надання кредиту та невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, проте цей процесуальний обов`язок Позивачем не виконаний, що є підставою для відмови в позові (аналогічні висновки викладені у постановах Київського апеляційного суду від 03.10.2025 у справі № 759/19256/24, від 11.09.2025 у справі № 753/17529/24, від 09.09.2025 у справі № 752/6519/24, від 08.09.2025 у справі № 755/13577/23, від 06.08.2025 у справі № 357/13419/24).

Оцінивши подані докази у їх сукупності, Суд доходить висновку, що Позивач не виконав свого процесуального обов`язку та не довів факту перерахування кредитних коштів Відповідачці.

З огляду на недоведеність обставин реального надання кредиту, позовні вимоги про стягнення заборгованості є необґрунтованими, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 279 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

Судові витрати покласти на Позивача.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Суд підписує повне рішення без його проголошення, а датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) - 16 липня 2026 року.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО