Рішення № 138281058, 16.07.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/9935/26

Справа №754/8687/26

РІШЕННЯ

Іменем України

16 липня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) за наявними матеріалами справи без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ціна позову 46104,90 грн.

Стислий виклад позицій сторін

19.08.2025 Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", звернувся до суду з позовом до Відповідачки, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості в загальному розмірі 46104,90 грн.

Заявлена до стягнення сума складається з заборгованості за двома договорами позики. За Договором позики № 79141176 від 17.07.2024 загальна сума становить 27530,40 грн, з яких: 8000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3546,40 грн - сума заборгованості за відсотками; 15984,00 грн - сума заборгованості за пенею. За Договором позики № 2387956 від 05.08.2024 загальна сума становить 18574,50 грн, з яких: 5800,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 232,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 11600,00 грн - сума заборгованості за пенею; 942,50 грн - комісія за надання позики.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачкою своїх зобов`язань за договорами позики, що призвело до утворення загальної заборгованості перед первісним кредитором. Позивач обґрунтовує своє право вимоги фактом відступлення йому права грошової вимоги за вказаними договорами від первісного кредитора. Зокрема, Позивач стверджує: 17.07.2024 та 05.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та Відповідачкою було укладено Договори позики № 79141176 та № 2387956. За цими договорами ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" зобов`язувалося передати Відповідачці у власність грошові кошти у розмірі 8000,00 грн та 5800,00 грн. Відповідачка належним чином не виконала умови договору, внаслідок чого утворилась заборгованість в загальному розмірі 46104,90 грн. ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" відступило право грошової вимоги Позивачу.

Також Позивач просить покласти на Відповідачку понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Відповідачка своїм правом на подання відзиву не скористалася.

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

13.05.2026 Суд відкрив провадження у справі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (письмове провадження) відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України.

Відповідачка не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд", тому копія позовної заяви з доданими документами, а також копія ухвали про відкриття провадження у справі надсилались Відповідачці поштою за її зареєстрованим місцем проживання.

Рекомендоване поштове відправлення (штрихкодовий ідентифікатор R067183031322) повернулося на адресу суду 04.06.2026 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстровано у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, є належним повідомленням (пункт 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України).

З метою належного інформування про розгляд справи Відповідачки, Суд вжив додаткових заходів та застосував альтернативні способи комунікації. Зокрема, інформацію було доведено до відома шляхом направлення повідомлення на електронну пошту (ІНФОРМАЦІЯ_2) та за фінансовим номером телефону Відповідачки ( НОМЕР_1 ).

Отже, Відповідачка була належним чином повідомлена про розгляд справи.

Відповідачка у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подала, жодних заперечень проти позову чи клопотань про надання додаткового часу для подання відзиву не заявила. У зв`язку з ненаданням Відповідачкою відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, Суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина восьма статті 178 ЦПК України).

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН, ОЦІНКА СУДУ

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).

17.07.2024 та 05.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та Відповідачкою було укладено договори позики № 79141176 та № 2387956 у формі електронного документа з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про електронну комерцію".

Договори укладено в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи Кредитодавця. Відповідачка підписала Договір № 79141176 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором (алфавітно-цифровою послідовністю 31408). Договір № 2387956 підписано з використанням одноразового ідентифікатора 527573.

За вказаними договорами ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" зобов`язувалось передати у власність Позичальника грошові кошти у сумі 8000,00 грн та 5800,00 грн у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківську картку № НОМЕР_2 xx-xxxx-0655.

Суд визнає встановленими обставини, що договори позики були укладені в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, що за правовими наслідками прирівнюється до письмової форми правочину (статті 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію").

Проте, відповідно до абзацу другого частини першої статті 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Отже, за своєю правовою природою договір позики є реальним договором, а тому сам по собі факт його електронного підписання засвідчує лише досягнення між сторонами згоди щодо істотних умов, але не підтверджує факту фактичної передачі (перерахування) грошових коштів позичальнику.

У додатках до позову відсутній первинний документ (виписка з банку, платіжна інструкція або квитанція платіжної системи, тощо), який би підтверджував фактичне перерахування 8000,00 грн та 5800,00 грн на банківську картку (№ 4441-11xx-xxxx-0655) на виконання договорів позики.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У справах про стягнення заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанови Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 415/160/17, від 20.11.2024 у справі № 243/7840/15, від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 (провадження № 61-8803св22)).

Зокрема, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору (пункти 67, 69 постанови Верховного Суду від 04.12.2024 у справі № 755/4205/14-ц, провадження № 61-8753св24).

Банківська виписка з особового рахунку клієнта банку може слугувати документом, який підтверджує проведення банком касових операцій, за умови зазначення в ній інформації про проведення банком таких операцій, сум і дат операцій та заповнення обов`язкових реквізитів (висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 31.10.2018 у справі № 755/2284/16-ц (провадження № 61-33138св18)).

Надані банком виписки за картковими рахунками позичальника, яким суди дали оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредитів та їх розмірів, а також заборгованість по кредитам, розмір якої відображено у детальних розрахунках та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача (висновок висловлений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18, провадження № 61-15167св21).

Розрахунок заборгованості за договором, в якому зазначена в тому числі загальна сума платежів клієнта по кредиту, не може свідчити про отримання останнім грошових коштів, користування ними, виникнення заборгованості по кредиту та її розміру. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 11.12.2024 у справі № 761/15902/14-ц, провадження № 61-4128св23).

Отже, на Позивачеві лежить обов`язок підтвердити (довести), що позичальник реально отримав грошові кошти в сумі та на умовах, передбачених кредитним договором. Для доведення вищезазначених обставин новий кредитор має надати суду первинні документи, оформлені відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

У справі, що розглядається, Позивач не надав докази на підтвердження виконання первісним кредитором умов договорів позики щодо перерахування коштів Відповідачці. Позивач не довів отримання Відповідачкою грошових коштів. До позовної заяви не додані докази, які є належними, допустимими та достатніми, виходячи з предмету доказування. Зокрема, такими доказами є виписка з банківського рахунку, платіжні інструкції, квитанція або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

До позовної заяви Позивач на підтвердження наявності заборгованості за вказаними вище договорами надав до суду копії договорів позики, договорів факторингу, витяги з реєстрів боржників, а також розрахунки заборгованостей за укладеними договорами. Водночас ці докази не є достатніми для встановлення факту перерахування на рахунок Відповідачки коштів.

Договір позики засвідчує лише умови та зобов`язання сторін. Натомість розрахунки заборгованості за вказаними договорами, на які посилається Позивач у позові, не є первинними документами, які б підтверджували отримання позики та укладення договорів на вказаних умовах. Зазначений розрахунок із конкретним розміром заборгованості є документом, що складений самим Позивачем (або первісним кредитором). Тому інформація, зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів (банківських виписок чи квитанцій платіжних систем), на підставі яких цей розрахунок мав бути складений, не може слугувати самостійним та достатнім доказом наявності заборгованості.

Щодо посилань Позивача на договори факторингу та витяги з Реєстрів боржників, то Суд ураховує, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Права вимоги можуть бути відступлені лише за дійсним (існуючим) зобов`язанням. Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання, за яким відступається право. Зважаючи на те, що Позивачем не доведено первинними документами факту видачі коштів первісним кредитором, відсутні підстави вважати доведеним існування дійсної майнової вимоги до Відповідачки, яка могла б бути правомірно передана Позивачу за договорами факторингу. Наявність прізвища Відповідачки у Реєстрах боржників до договорів факторингу є лише внутрішнім документом сторін факторингу і не замінює первинних касових чи банківських документів.

Суд бере до уваги, що первісний кредитор є фінансовою, а не банківською установою. Ураховуючи, що перерахування коштів при онлайн-кредитуванні часто здійснюється залученими фінансовими компаніями (платіжними провайдерами), належним доказом виконання кредитодавцем свого обов`язку могла б слугувати відповідна довідка (інформаційний лист) від надавача платіжних послуг, що містить ідентифікаційні дані транзакції (суму, дату, унікальний ідентифікатор, номер картки відповідача) відповідно до Закону України "Про платіжні послуги". Однак Позивач таких документів до матеріалів справи також не надав.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частина друга статті 83 ЦПК України). Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (частина перша статті 84 ЦПК України). Позивач є новим кредитором. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).

Позивач разом з поданням позовної заяви не подав докази видачі Відповідачці позики, зокрема, докази, які підтверджують обставини перерахування коштів на її банківську картку. Позивач також не заявив відповідне клопотання про витребування доказів. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі. Водночас доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина друга статті 13 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина друга статті 12 ЦПК України). Позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, не подав до позовної заяви достатні докази, які підтверджували б факт перерахування Відповідачці коштів, клопотання про їх витребування (в тому числі у банку-емітента) не заявив, тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням ним процесуальних дій.

Отже, матеріали справи не містять документів на підтвердження обставин видачі кредитних коштів Відповідачці, а надані Позивачем розрахунки не є первинними документами. Саме Позивач звернувся до суду з позовом, а тому повинен був надати докази на підтвердження обставин, якими він обґрунтував заявлені позовні вимоги, а саме обставин укладання договору, надання кредиту та невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, проте цей процесуальний обов`язок Позивачем не виконаний, що є підставою для відмови в позові (аналогічні висновки викладені у постановах Київського апеляційного суду від 03.10.2025 у справі № 759/19256/24, від 11.09.2025 у справі № 753/17529/24, від 09.09.2025 у справі № 752/6519/24, від 08.09.2025 у справі № 755/13577/23, від 06.08.2025 у справі № 357/13419/24).

Суд відмовляє у задоволенні позову з підстав недоведеності. Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 279 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

Судові витрати покласти на Позивача.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Суд підписує повне рішення без його проголошення, а датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) - 16 липня 2026 року.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО