Ухвала суду № 138276802, 14.08.2025, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 569/10300/22

номер провадження 1-кп/570/65/2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2025 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області у складі колегії суддів:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

суддя ОСОБА_2 ,

суддя ОСОБА_3 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та в режимі відеоконференції ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12

захисників адвокатів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та в режимі відеоконференції ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 42021180000000025 про обвинувачення: ОСОБА_11 за ч.1 ст.255-2, ч. 2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_6 за ч.1 ст.255-2, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_10 за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_8 за ч.1 ст.255-2, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_9 за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_7 за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_19 за ч.2 ст.255, ч.2 ст.307, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_12 за ч.2 ст.307 КК України,

в с т а н о в и л а :

У провадженні Рівненського районного суду Рівненської області перебуває вказане кримінальне провадження №42021180000000025.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 кожному окремо, запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки застосування інших більш м`яких запобіжних заходів до обвинувачених, які зможуть забезпечити виконання ними покладених процесуальних обов`язків, а також запобігти реалізації ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, окрім як тримання під вартою неможливе.

У клопотанні щодо обвинуваченого ОСОБА_6 прокурор вказує, що ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, наявні ризики, які виправдовують тримання під вартою ОСОБА_6 , а саме запобігти спробам переховуватися від суду (ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України), який підтверджується тим, що відповідно до ст.12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст.28 ч.3 ст. 307, ч.2 ст.255, ч.1 ст.255-2 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 відносяться до категорії особливо тяжких, вчинені у складі злочинної організації, за що передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, а іншого більш м`якого покарання санкцією ці статті КК України не передбачають. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого покарання значно підвищують ймовірність ризику переховування від суду.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватися у контексті чинників, пов`язаних з характером особи та її моральністю (раніше судимий, відбуваючи покарання у державній установі виконання покарань неодноразово порушував встановлений порядок, висловлював погрози застосування насильства стосовно персоналу установи, зберігав заборонені предмети та речовини), місцем проживання (до затримання мешкав місті Черкаси, що є віддаленим від місця судового провадження, окрім того, враховуючи обмеження, обумовлені правовим режимом воєнного стану), родом занять (не працює, суспільно корисною діяльністю не займався, будь-яких фізичних вад, які б свідчили про неможливість його утримання, не має), майновим станом (не має у власності цінного рухомого/нерухомого майна, яке б стримувало його від переховування), сімейними зв`язками (неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей, осіб з числа членів сім`ї або близьких родичів з інвалідністю не має) та усіма видами зв`язку з країною, в якій особа піддається кримінальному переслідуванню (не має будь-яких відзнак, пільгових квот).

Той факт, що обвинувачений буде переховуватися від суду вказує те, що усвідомлюючи невідворотність реального покарання за вчинений злочин, обвинувачений намагатиметься уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклик суду.

Щодо ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, то прокурор вказує, що серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці того, що обвинувачений може втекти, а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин.

ОСОБА_6 раніше судимий 31.10.2013 р. Сосновським районним судом м. Черкаси до 7 років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 187, ч.2 ст.186, ч.1 ст.304 КК України. Звільнений 01.02.2016 р. по відбуттю строку покарання. 11.06.2019 р. засуджений Галицьким районним судом м. Львова до 8 років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України. Судимості не зняті і не погашені.

На цей час ризики переховування ОСОБА_6 від суду та можливість вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, не зменшилися.

Характер та обставини інкримінованих ОСОБА_20 кримінальних правопорушень, зокрема високий ступінь організації їх вчинення, тривалість цих протиправних дій та зухвалість свідчать про підвищену небезпеку та наявність у даному кримінальному провадженні конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості, що в сукупності з вищевказаними обставинами свідчить про існування вказаних ризиків, а тому продовження запобіжного заходу є виправданим.

Застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_6 , які зможуть забезпечити виконання ним покладених процесуальних обов`язків, а також запобігти реалізації ризиків, окрім як тримання під вартою неможливе.

У клопотанні щодо обвинуваченого ОСОБА_11 прокурор вказує, що злочини у яких обвинувачується ОСОБА_11 , передбачають покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 12 років. Так, ч. 2 ст. 255 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, ч.1 ст. 255-2 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років, ч.3 ст.307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 9 до 12 років.

Разом з тим, у відповідності до 177 КПК України, слід зазначити обставини, які свідчать про те, що наявні ризики, які виправдовують тримання під вартою ОСОБА_11 , а саме, необхідністю запобігти спробам останнього: переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). Даний ризик підтверджується тим, відповідно до ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 255 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_11 відносяться до категорії особливо тяжких, вчинені у складі злочинної організації, за їх передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, а іншого більш м`якого покарання санкцією ці статті КК України не передбачають. Вказані обставини свідчать про наявність високого ризику переховування обвинуваченого від суду.

Тяжкістьймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування від суду.

Зокрема ризик втечі має оцінюватися у контексті чинників, пов`язаних з характером особи та її моральністю (раніше судимий, відбуваючи покарання у державній установі виконання покарань неодноразово порушував встановлений порядок, негативно характеризується), місцем проживання (до затримання мешкав місті Миколаїв, що є віддаленим від місця судового провадження, та враховуючи обмеження, обумовлені правовим режимом воєнного стану, родом занять (не працює, суспільно корисною діяльністю не займався, будь-яких фізичних вад, які б свідчили про неможливість його утримання, не має), майновим станом (не має у власності цінного рухомого/нерухомого майна, яке б стримувало його від переховування), сімейними зв`язками (неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей, осіб з числа членів сім`ї або близьких родичів з інвалідністю не має) та усіма видами зв`язку з країною, в якій особа піддається кримінальному переслідуванню (не має будь-яких відзнак, пільгових квот, є особа призивного віку).

Той факт, що обвинувачений буде переховуватися від суду вказує те, що усвідомлюючи невідворотність реального покарання за вчинений злочин, обвинувачений намагатиметься уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики суду.

Щодо обґрунтування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор вказує, що серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти, а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин.

ОСОБА_11 раніше судимий 06.11.2012 р. Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області за п.п. 4,6,12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України до 14 років позбавлення волі; 02.07.2020 Арбузинським районним судом Миколаївської області за ст. 391 КК України до 4 років 8 місяців позбавлення волі, судимості у якого не зняті і не погашені і знов обвинувачується у систематичному вчиненні особливо тяжких злочинів у складі злочинної організації, які він вчинив відбуваючи покарання за вчинення особливо тяжких злочинів, що вказує на можливість продовження ним вчинення аналогічних злочинів.

На цей час ризик переховування ОСОБА_11 від суду та можливість вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, не зменшилися.

Характер та обставини інкримінованих йому кримінальних правопорушень, зокрема високий ступінь організації їх вчинення, тривалість цих протиправних дій та зухвалість свідчать про підвищену небезпеку та наявність у даному кримінальному провадженні конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості, що в сукупності з вищевказаними обставинами свідчить про існування вказаних ризиків, а тому продовження запобіжного заходу є виправданим.

Застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_11 , які зможуть забезпечити виконання ним покладених процесуальних обов`язків, а також запобігти реалізації ризиків, окрім як тримання під вартою неможливе.

У клопотанні щодо обвинуваченого ОСОБА_10 прокурор вказує, що наявні ризики, які виправдовують тримання під вартою ОСОБА_10 , а саме необхідністю запобігти спробам останнього переховуватися від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України). Даний ризик підтверджується тим, що відповідно до ст.12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст. 307, ч.2 ст.255 КК України, у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_10 відносяться до категорії особливо тяжких, вчинені у складі злочинної організації, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, а іншого більш м`якого покарання санкцією ці статті КК України не передбачають. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність переховування від суду. Зокрема ризик втечі має оцінюватися у контексті чинників, пов`язаних з характером особи та її моральністю ( ОСОБА_10 раніше судимий, відбуваючи покарання у державній установі виконання покарань неодноразово порушував встановлений порядок, висловлював погрози застосування насильство стосовно персоналу у станови, характеризується негативно), родом занять ( ОСОБА_10 , будучи працездатною особою, до засудження та обрання запобіжного заходу не працював, суспільною корисною діяльністю не займався), майновим станом (не має у власності цінного рухомого/нерухомого майна, яке б стримувало його від переховування), сімейним зв`язкам (неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей, осіб з числа членів сім`ї або близьких родичів з інвалідністю не має), соціальним станом, який повністю пов`язаний із злочинним впливом і небажання його змінювати (є особою призивного віку, враховуючи введений на території України правовий режим воєнного стану) та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (не має будь-яких відзнак, пільгових квот).

Щодо ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, то ОСОБА_10 має непогашені судимості: 20.10.2011 р. Ківерцівським районним судом Волинської області до 7 років 6 місяців позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України. Звільнений умовно-достроково невідбутий строк 3 роки 2 місяці 11 днів; 08.11.2017 р. Апеляційним судом Волинської області до 8 років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.185, ч.2 ст. 186, ч.2 ст.187 КК України; 07.04.2021 р. Маневицьким районним судом Волинської області до 1 рік 9 місяців позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ст. 391 КК України. За вироком від 07.04.2021 р. з 17.06.2021 р. відбував покарання в ДУ "Городищенська виправна колонія №96", до переведення в січні 2022 р. в ДУ "Рівненський слідчий ізолятор" у зв`язку з обранням йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою у даному кримінальному провадженні.

Будучи неодноразово раніше судимий за вчинення умисних злочинів, на шлях виправлення не став, а навпаки відбуваючи покарання, продовжив вчинення умисних особливо тяжких злочинів в організованих формах, у вчиненні яких на даний час обвинувачується.

Характер та обставини інкримінованих йому кримінальних правопорушень, зокрема високий ступінь організації їх вчинення, тривалість цих протиправних дій та зухвалість свідчать про підвищену небезпеку та наявність у даному кримінальному провадженні конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості, що в сукупності з вищевказаними обставинами свідчить про існування вказаних ризиків, а тому продовження запобіжного заходу є виправданим.

Застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_10 , які зможуть забезпечити виконання ним покладених процесуальних обов`язків, а також запобігти реалізації ризиків, окрім як тримання під вартою неможливе.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_14 у судовому засіданні вказують, що клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не підлягає до задоволення, є необґрунтованим, просять змінити запобіжний захід на більш м`який. ОСОБА_6 переховуватися від суду не буде, оскільки через воєнний стан таке взагалі фізично неможливо для чоловіків. Також захисник просить зменшити розмір застави до 100 000 грн.

Обвинувачений ОСОБА_11 та його захисник адвокат ОСОБА_15 у судовому засіданні не заперечили проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження запобіжного у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_10 та його захисник адвокат ОСОБА_13 у судовому засіданні не заперечили проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження запобіжного у вигляді тримання під вартою. Обвинувачений ОСОБА_10 вказує про доцільність розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу з участю його захисника ОСОБА_13 , однак у подальшому просить замінити йому захисника на іншого, у зв`язку з неузгодженістю позиції щодо його захисту, оскільки з`ясувалися розбіжності у справі, за яких їхні правові позиції захисту відрізняються.

Також у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 просить замінити йому захисника на іншого, у зв`язку з неузгодженістю позиції щодо його захисту, оскільки з`ясувалися розбіжності у справі, за яких їхні правові позиції захисту відрізняються.

Вислухавши думку прокурора, обвинувачених та їх захисників, оглянувши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Так, згідно ч.ч.1-3 ст. 331 КПК України 1. Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. 2. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. 3. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Заслухавши думку учасників процесу, беручи до уваги положення процесуального закону щодо цілей і мети запобіжного заходу у даному конкретному випадку колегія суддів відхиляє аргументи обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника, як такі, що не переважують вимог громадського інтересу щодо забезпечення завдань кримінального провадження.Обвинуваченим не були надані докази щодо наявності міцних соціальних зв`язків, наявності житла для проживання у м.Рівне.

За положеннями ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч.2 ст.177 КПК України).

Частинами 1, 3 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 176 цього Кодексу. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 1 статті 197 КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Як вбачається з ухвали Рівненського районного суду від 04.07.2025 р. строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 закінчується 01.09.2025 р.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Наявність ризику переховування від суду у відповідності до КПК України не означає, що обвинувачені обов`язково здійснюватимуть переховування, однак достатньо встановити, що вони мають реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

На думку колегії суддів, тяжкість інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень та суворість покарання за їх вчинення може свідчити про наявність ризику переховування від суду.

Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Варто також зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Так, злочини, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_6 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 є особливо тяжкими.

Також у своєму рішенні у справі "W проти Швейцарії" від 26.01.93 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Тому, на думку колегії суддів, ризики переховування обвинувачених від суду та можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються, існують під час судового провадження. Колегія суддів вважає, що такі ризики є реальними. Обвинувачені на даному етапі мають можливість їх реалізації за умови незастосування відповідного запобіжного заходу.

На той факт, що обвинувачені будуть переховуватися від суду вказує те, що, усвідомлюючи невідворотність реального покарання за вчинений злочин, обвинувачені намагатимуться уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики суду.

Крім того, колегія суддів бере до уваги введений в країні з 24.02.2022 воєнний стан у зв`язку із військовою агресією рф проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Колегія суддів враховує дані про осіб обвинувачених (кожного окремо), щодо яких вирішується клопотання про продовження та обрання строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які є особами молодого віку, працездатними, мають непогашені судимості, обвинувачуються у систематичному вчиненні особливо тяжких злочинів, легальних доходів не мають, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим, у разі визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

Оцінивши доводи, наведені у клопотаннях, та обставини, встановлені під час їх розгляду, колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що обвинувачені зможуть переховуватися від суду.

Також, аналізуючи зміст заявлених прокурором клопотань, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який був підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо кожного з обвинувачених не зменшився і на даний час.

Колегія суддів вважає, що клопотання прокурора стосовно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_11 та ОСОБА_21 підлягають до задоволення, оскільки вони обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких; за вчинення яких передбачено максимальну міру покарання у виді дванадцяти років позбавлення волі; дії обвинувачених являють підвищену суспільну небезпеку, вони можуть переховуватися від суду; можуть вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачуються.

Окрім того, у п.36 справи ЄСПЛ «Москаленко проти України» (Заява№ 37466/04) від 20 травня 2010 року, зазначено, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Відтак, колегія суддів не бере до уваги твердження сторони захисту про те, що ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не існує, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, колегія суддів використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи щодо обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_11 та ОСОБА_21 не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Тому, з огляду на вказане та з метою запобігання вище переліченим ризикам і дотримання обвинуваченими належної процесуальної поведінки, клопотання прокурора слід задоволити та продовжити обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_11 та ОСОБА_21 раніше обрані судом запобіжні заходи у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Встановлений законом обов`язок слідчого судді, суду визначити розмір застави в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою свідчить про те, що застава в певному розмірі здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, обвинуваченого на тому ж рівні (з тією ж ефективністю), що і тримання під вартою.

Отже, законодавцем визначено, що за умови внесення застави в певному розмірі вона (застава) за своєю ефективністю забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, є еквівалентною такому винятковому запобіжного заходу як тримання під вартою. Інші запобіжні заходи (в тому числі домашній арешт) в цьому випадку не здатні забезпечити дієвість кримінального провадження на тому ж рівні, що й тримання під вартою.

У цьому кримінальному провадженні колегія суддів, дотримуючись розумного балансу між втручанням в право на свободу обвинувачених (при продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою) та в право на володіння майном (при визначенні розміру застави як альтернативи триманню під вартою), з однієї сторони, та необхідністю забезпечення інтересів дієвості кримінального провадження, дійшла висновку, що запобігання спробам вчинення ним дій, передбачених пунктами 1, 5 частини 1 статті 177 КПК, можуть бути забезпечені виключно шляхом застосування до обвинувачених запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою із альтернативою застави у мінімальному розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 242 240 грн. Розмір такої суми колегія суддів вважає достатнім, з урахуванням того, що загроза її втрати утримувала б обвинувачених від намірів та спроб порушити покладені на них обов`язків, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

У зв`язку з цим, колегія суддів у відповідності до ч.5 ст.194 КПК України вважає за необхідне покласти на обвинувачених відповідні обов`язки, зокрема: прибувати на виклик прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому вони зареєстровані, проживають чи перебувають, без дозволу прокурора чи суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дозволяють право на виїзд з України та в`їзд до України, утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні, та відносно обвинуваченого ОСОБА_10 , виходячи з інформації ФДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» у Волинській та Рівненській областях Рівненської міської медичної частини від 28.08.2024 р. №729-РММЧ/ВН-24 вих від 28.08.2024 р., також обов`язок пройти курс лікування від наркотичної залежності.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року №459/3502/19 визначено рівність між термінами «обрання запобіжного заходу» та «продовження запобіжного заходу». Суд у вказаній постанові роз`яснив, що відповідно до КПК під час судового засідання суд за клопотанням учасників провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених у розд.ІІ цього кодексу. У вказаному розділі передбачено в тому числі й порядок подання, розгляду клопотань про застосування та продовження запобіжних заходів.

Щодо клопотань обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_10 про заміну захисника, то згідно з дорученнями Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги для здійснення захисту обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_10 у даному кримінальному провадженні призначено захисниками адвокатів ОСОБА_18 та ОСОБА_13 .

Захисники адвокати ОСОБА_18 та ОСОБА_13 у судовому засіданні не заперечили проти задоволення вказаного клопотання через неузгодженість правових позицій із підзахисними, вказують про доцільність такої заміни.

Вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 49 КПК України захисник призначається у випадках, коли підсудний бажає запросити захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об`єктивних причин не може цього зробити.

Суд зазначає, що Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено можливості проводити судом заміну чи відсторонення адвоката, призначеного Центром для надання безоплатної вторинної правової допомоги (за виключенням питання відводу захисника в порядку ст. 78 КПК України).

Право особи на заміну захисника, передбачене ст. 54 КПК України, є похідним від права вільного вибору захисника своїх прав, яке особа реалізує самостійно, укладаючи договір з обраним нею захисником. Це право не розповсюджується на зміст права на безоплатну вторинну правову допомогу, де особа не обирає собі захисника, а отримує захист, гарантований державою та за державні кошти. В цьому разі особа має право на отримання правової допомоги належної якості та відповідно до стандартів якості надання безоплатної вторинної правової допомоги у кримінальному процесі, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 25.02.2014 р. № 386/5.

У даному випадку враховуються положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. "с" ч. 3 ст. 6), а також практика Європейського суду з прав людини, який у рішенні у справі «Артико проти Італії» від 13 травня 1980 р. визнав, що у ст. 6 Конвенції йдеться про правову допомогу, а не про призначення захисника.

Факт призначення захисника ще не є забезпеченням ефективної правової допомоги, призначений адвокат може через різні обставини (об`єктивні чи суб`єктивні) не виконати належним чином свої професійні обов`язки. Органи влади, як зазначено у вказаному рішенні ЄСПЛ, «якщо вони поінформовані про це, повинні або замінити захисника, або примусити його виконувати свої професійні обов`язки».

В рішенні у Справі «Ніколаєнко проти України» від 15 лютого 2013 р. (Заява № 39994/06) ЄСПЛ зазначив: незалежність представників юридичної професії від держави передбачає, що здійснення захисту є по суті відносинами між підсудним та його захисником незалежно від того, чи призначається захисник для надання юридичної допомоги, чи його послуги оплачуються з приватного джерела ( рішення від 24 вересня 2002 року у справі «Кускані проти Сполученого Королівства» (Cuscani v. the United Kingdom), заява № 32771/96, п. 39). Згідно з підпунктом «с» пункту 3 статті 6 Конвенції втручання компетентних національних органів вимагається лише у тому випадку, коли нездатність захисника ефективно представляти інтереси підзахисного є очевидною або у достатній мірі доведена до їхнього відома якимось іншим способом (рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камазінскі проти Австрії» (Kamasinski v. Austria), Series A, № 168, та рішення від 21 квітня 1998 року у справі «Дауд проти Португалії» (Daud v. Portugal), п. 38, Reports 1998-II). Про порушення права на захист обвинуваченого, тобто пункту 3(с) статті 6 Конвенції пункт 9 Порядку зазначено в рішенні ЄСПЛ у справі «Яременко проти України» (Yaremenko v. Ukraine) від 12 червня 2008 року, заява № 32092/02, пункти 85-88, 91.

На підставі викладеного, колегія суддів, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, та уважає, що виключно на даній стадії розгляду кримінальної справи оголошення обвинувального акту, є доцільним повідомити Західний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги про необхідність розгляду питання про заміну захисників у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за № 42021180000000025, справа № 569/10300/22 для здійснення захисту обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , що відповідатиме завданням КПК України, зокрема положенням статей 2, 20 КПК України, та не супепечитиме п.21 ч.1 ст. 7 КПК України щодо розумності строків.

Керуючись ст.ст. 48, 49, 54, 176-179, 331 КПК України, колегія суддів -

п о с т а н о в и л а:

Клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_22 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ОСОБА_11 та ОСОБА_21 - задоволити.

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Ребедайлівка, Кам`янського району Черкаської області, громадянину України, раніше судимому, раніше проживав за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 12.10.2025 р.

Одночасно визначити розмір застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить: 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 у разі внесення застави обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати на виклик прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора чи суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дозволяють право на виїзд з України та в`їзд до України, утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні.

Продовжити ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився у місті Миколаїв, громадянин України, утримується в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор», АДРЕСА_2 , раніше проживав за адресою: АДРЕСА_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 12.10.2025 р.

Одночасно визначити розмір застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить: 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_11 у разі внесення застави обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати на виклик прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора чи суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дозволяють право на виїзд з України та в`їзд до України, утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні.

Продовжити ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю м. Ківерці Волинської області, громадянину України, раніше судимому, раніше проживав за адресою: АДРЕСА_4 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів до 12.10.2025 р.

Одночасно визначити розмір застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить: 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_10 , у разі внесення застави обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати на виклик прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора чи суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дозволяють право на виїзд з України та в`їзд до України, утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні, пройти курс лікування від наркотичної залежності.

Роз`яснити обвинуваченим, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

У разі внесенні застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченим та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору, та направити для відома та виконання начальнику ДУ "Рівненський слідчий ізолятор".

Строк дії ухвали та покладених обов`язків, у разі внесення застави - до 12.10.2025 р. включно.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадження.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повідомити Західний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги про необхідність розгляду питання про заміну захисника у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за № 42021180000000025, справа № 569/10300/22 для здійснення захисту обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_10 .

Копію ухвали направити в Західний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги (вул. За Рудкою, 33, офіс 601, м. Тернопіль, 46003) для виконання.

Про прийняте рішення повідомити суд.

У разі залучення захисниками інших адвокатів повідомити їх про судове засідання у даній справі на 08.09.2025 року об 11 год. 00 хв. в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області (м. Рівне вул. С.Петлюри, 10), та надати можливість для ознайомлення із матеріалами кримінального провадження та судової справи - до вказаної дати до 08.09.2025 р.

Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3