Ухвала суду № 138276801, 22.05.2025, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 569/10300/22

номер провадження 1-кп/570/65/2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2025 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області у складі колегії суддів:

головуючий ОСОБА_1 ,

суддя ОСОБА_2 ,

суддя ОСОБА_3 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 в режимі відеоконференції,

захисника адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 42021180000000025 про обвинувачення: ОСОБА_8 за ч.1 ст.255-2, ч. 2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_9 за ч.1 ст.255-2, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_6 за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_10 за ч.1 ст.255-2, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_11 за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_12 за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_13 за ч.2 ст.307 КК України,

в с т а н о в и в :

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки застосування інших більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого, які зможуть забезпечити виконання ним покладених процесуальних обов`язків, а також запобігти реалізації ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, окрім як тримання під вартою неможливе.

У клопотанні щодо обвинуваченого ОСОБА_6 прокурор вказує, що ризики, які враховувалися при обранні запобіжного заходу обвинуваченому не зникли та не зменшилися. У відповідності до ст. 177 КПК України зазначає обставини, які свідчать про те, що наявні ризики, які виправдовують тримання під вартою ОСОБА_14 , а саме необхідністю запобігти спробам останнього переховуватися від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України). Даний ризик підтверджується тим, що відповідно до ст.12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст. 307, ч.2 ст.255 КК України, у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_6 відносяться до категорії особливо тяжких, вчинені у складі злочинної організації, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, а іншого більш м`якого покарання санкцією ці статті КК України не передбачають. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність переховування від суду. Зокрема ризик втечі має оцінюватися у контексті чинників, пов`язаних з характером особи та її моральністю ( ОСОБА_6 раніше судимий, відбуваючи покарання у державній установі виконання покарань неодноразово порушував встановлений порядок, висловлював погрози застосування насильство стосовно персоналу у станови, характеризується негативно), родом занять ( ОСОБА_6 , будучи працездатною особою, до засудження та обрання запобіжного заходу не працював, суспільною корисною діяльністю не займався), майновим станом (не має у власності цінного рухомого/нерухомого майна, яке б стримувало його від переховування), сімейним зв`язкам (неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей, осіб з числа членів сім`ї або близьких родичів з інвалідністю не має),соціальним станом, який повністю пов`язаний із злочинним впливом і небажання його змінювати (є особою призивного віку, враховуючи введений на території України правовий режим воєнного стану) та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (не має будь-яких відзнак, пільгових квот).

Щодо ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, то ОСОБА_6 має непогашені судимості: 20.10.2011 р. Ківерцівським районним судом Волинської області до 7 років 6 місяців позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України (таємне викрадення майна, розбій, грабіж). Звільнений умовно-достроково невідбутий строк 3 роки 2 місяці 11 днів; 08.11.2017 р. Апеляційним судом Волинської області до 8 років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.185, ч.2 ст. 186, ч.2 ст.187 КК України (таємне викрадення майна, розбій, грабіж). Приєднано невідбутий строк 1 рік, загальний строк 9 років позбавлення волі; 07.04.2021 р. Маневицьким районним судом Волинської області до 1 рік 9 місяців позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ст. 391 КК України (злісна непокора вимогам адміністрації виконання покарань). За вироком від 07.04.2021 р. з 17.06.2021 р. відбував покарання в ДУ "Городищенська виправна колонія №96", до переведення в січні 2022 р. в ДУ "Рівненський слідчий ізолятор" у зв`язку з обранням йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які підозрюваному у кримінальному провадженні №42021180000000025 від 17.02.2021 р.

Будучи неодноразово раніше судимий за вчинення умисних злочинів на шлях виправлення не став, а навпаки відбуваючи покарання, продовжив вчинення умисних особливо тяжких злочинів в організованих формах, у вчиненні яких на даний час обвинувачується.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 .

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 повідомив, що має знайому тітку, яка може погодитися надати йому кімнату для проживання за адресою: АДРЕСА_1 , фінанси для оренди житла в нього є. Його захисник адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні просить відмовити у задоволенні клопотання прокурора, вважає його необґрунтованим та вказує, що стан здоров`я ОСОБА_6 не дозволяє йому перебувати в умовах тримання під вартою та просить застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем реєстрації: АДРЕСА_2 .

Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, оглянувши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Так, згідно ч.ч.1-3 ст. 331 КПК України 1. Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. 2. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. 3. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Заслухавши думку учасників процесу, беручи до уваги положення процесуального закону щодо цілей і мети запобіжного заходу у даному конкретному випадку колегія суддів відхиляє такі аргументи обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника, як такі, що не переважують вимог громадського інтересу щодо забезпечення завдань кримінального провадження.Обвинуваченим не були надані докази щодо наявності міцних соціальних зв`язків, наявності житла для проживання у м.Рівне.

За положеннями ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч.2 ст.177 КПК України).

Частинами 1, 3 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 176 цього Кодексу. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 1 статті 197 КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Як вбачається з ухвали Рівненського районного суду від 27.03.2025 р., строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 закінчується 25.05.2025 р.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Наявність ризику переховування від суду у відповідності до КПК України не означає, що обвинувачений обов`язково здійснюватиме переховування, однак достатньо встановити, що він має реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

На думку колегії суддів, тяжкість інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень та суворість покарання за їх вчинення може свідчити про наявність ризику переховування від суду.

Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Варто також зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Так, злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , є особливо тяжкими.

Також у своєму рішенні у справі "W проти Швейцарії" від 26.01.93 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Тому, на думку колегії суддів, ризики переховування обвинуваченого від суду та можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, існують під час судового провадження. Колегія суддів вважає, що такі ризики є реальними. Обвинувачений на даному етапі має можливість їх реалізації за умови незастосування відповідного запобіжного заходу.

На той факт, що обвинувачений буде переховуватися від суду вказує те, що, усвідомлюючи невідворотність реального покарання за вчинений злочин, обвинувачений намагатиметься уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики суду.

Крім того, колегія суддів бере до уваги введений в країні з 24.02.2022 воєнний стан у зв`язку із військовою агресією рф проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого, щодо якого вирішується клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який є особою молодого віку, працездатними, має непогашені судимості, обвинувачується у систематичному вчиненні особливо тяжких злочинів, легальних доходів не має, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватими у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, його стан здоров`я (пояснення в.о. завідувача РММЧ ОСОБА_15 в судовому засіданні 22.05.2025 р. про можливість ОСОБА_6 за станом здоров`я перебувати у судовому засіданні в режимі відеоконференції та його подальшої виписки з Рівненської міської медичної частини; довідки "Щодо стану здоров`я ОСОБА_6 " начальника Філії ДУ "ЦОЗ ДКВС України" у Волинській та Рівненські областях ОСОБА_16 , з якої вбачається, що стан ОСОБА_6 оцінюється як задовільний; довідки в.о. завідувача РММЧ ОСОБА_15 від 21.05.2025 р., з якої вбачається, що ОСОБА_6 отримує лікування - антибіотикотерапія, знеболення, перев`язки, обмеження навантажень на ліву ногу, постільний режим).

Оцінивши доводи, наведені у клопотанняі, та обставини, встановлені під час його розгляду, колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що обвинувачений зможе переховуватися від суду.

Також, аналізуючи зміст заявлених прокурором клопотань, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який був підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого не зменшився і на даний час.

Колегія суддів вважає, що клопотання підлягає до задоволення, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких; за вчинення яких передбачено максимальну міру покарання у виді дванадцяти років позбавлення волі; дії обвинуваченого являють підвищену суспільну небезпеку, він може переховуватися від суду; може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується.

Окрім того, у п.36 справи ЄСПЛ «Москаленко проти України» (Заява№ 37466/04) від 20 травня 2010 року, зазначено, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Відтак, колегія суддів не бере до уваги твердження сторони захисту про те, що ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не існує, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, колегія суддів використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи щодо обвинуваченого ОСОБА_6 не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Тому, з огляду на вказане та з метою запобігання вище переліченим ризикам і дотримання обвинуваченим належної процесуальної поведінки, клопотання прокурора слід задоволити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 раніше обраний судом запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Встановлений законом обов`язок слідчого судді, суду визначити розмір застави в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою свідчить про те, що застава в певному розмірі здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, обвинуваченого на тому ж рівні (з тією ж ефективністю), що і тримання під вартою.

Отже, законодавцем визначено, що за умови внесення застави в певному розмірі вона (застава) за своєю ефективністю забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, є еквівалентною такому винятковому запобіжного заходу як тримання під вартою. Інші запобіжні заходи (в тому числі домашній арешт) в цьому випадку не здатні забезпечити дієвість кримінального провадження на тому ж рівні, що й тримання під вартою.

У цьому кримінальному провадженні колегія суддів, дотримуючись розумного балансу між втручанням в право на свободу обвинувачених (при продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою) та в право на володіння майном (при визначенні розміру застави як альтернативи триманню під вартою), з однієї сторони, та необхідністю забезпечення інтересів дієвості кримінального провадження, дійшла висновку, що запобігання спробам вчинення ним дій, передбачених пунктами 1, 5 частини 1 статті 177 КПК, можуть бути забезпечені виключно шляхом застосування до обвинуваченого запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою із альтернативою застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 242 240 грн. Розмір такої суми колегія суддів вважає достатнім, з урахуванням того, що загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язків, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

У зв`язку з цим, колегія суддів у відповідності до ч.5 ст.194 КПК України вважає за необхідне покласти на обвинуваченого відповідні обов`язки, зокрема: прибувати на виклик прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора чи суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дозволяють право на виїзд з України та в`їзд до України, утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні, та, виходячи з інформації ФДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» у Волинській та Рівненській областях Рівненської міської медичної частини від 28.08.2024 р. №729-РММЧ/ВН-24 вих від 28.08.2024 р., також обов`язок пройти курс лікування від наркотичної залежності.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року №459/3502/19 визначено рівність між термінами «обрання запобіжного заходу» та «продовження запобіжного заходу». Суд у вказаній постанові роз`яснив, що відповідно до КПК під час судового засідання суд за клопотанням учасників провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених у розд.ІІ цього кодексу. У вказаному розділі передбачено в тому числі й порядок подання, розгляду клопотань про застосування та продовження запобіжних заходів.

Керуючись ст.ст.176-179, 331 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Рівненської обласної прокуратури про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 - задоволити.

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Ківерці Волинської області, громадянину України, раніше судимому, раніше проживав за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів до 20 липня 2025 року.

Одночасно визначити розмір застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить: 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , у разі внесення застави обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати на виклик прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора чи суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дозволяють право на виїзд з України та в`їзд до України, утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні, пройти курс лікування від наркотичної залежності.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

У разі внесенні застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченим та заставодавцю що, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, та направити для відома та виконання начальнику ДУ "Рівненський слідчий ізолятор".

Строк дії ухвали та покладених обов`язків, у разі внесення застави - до 20 липня 2025 року включно.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадження.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3