Ухвала суду № 138276788, 28.08.2024, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 569/10300/22

номер провадження 1-кп/570/105/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2024 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області у складі колегії суддів

головуючої судді ОСОБА_1 ,

судді ОСОБА_2 ,

судді ОСОБА_3 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 в режимі відеоконференції, та ОСОБА_14 ,

захисників адвокатів ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , та адвоката, ОСОБА_21 в режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 42021180000000025 про обвинувачення: ОСОБА_11 за ч.1 ст.255-2, ч. 2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_8 за ч.1 ст.255-2, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_6 за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_10 за ч.1 ст.255-2, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_12 за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_7 за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_13 за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_9 за ч.2 ст.255, ч.2 ст.307, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_14 за ч.2 ст.307 КК України, та ОСОБА_22 , в частині обвинувачення якого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255-2, ч.5 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, закрито на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку зі смертю цього обвинуваченого, -

в с т а н о в и в :

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , та ОСОБА_8 кожному окремо, запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки застосування інших більш м`яких запобіжних заходів до обвинувачених, які зможуть забезпечити виконання ними покладених процесуальних обов`язків, а також запобігти реалізації ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, окрім як тримання під вартою неможливе.

Також прокурором до Рівненського районного суду Рівненської області було подане клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_14 обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, оскільки ризики враховані судом при обранні вказаного запобіжного заходу не зменшилися, підстав скасування запобіжного заходу чи пом`якшення умов його застосування не вбачається, тому є необхідність у продовженні покладених на ОСОБА_14 обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

У клопотанні щодо обвинуваченого ОСОБА_9 прокурор вказує, що ризики, які слідчий суддя враховував при обранні та продовженні запобіжного заходу обвинуваченому, не зникли та не зменшилися. Ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, переховування від суду підтверджується тим, що відповідно до ст.12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст. 307, ч.2 ст.255 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_9 відносяться до категорії особливо тяжких, вчинені у складі злочинної організації, за що передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, а іншого більш м`якого покарання санкцією ці статті КК України не передбачають. З матеріалів досудового розслідування відомо, що обвинувачений проживає на значній відстані від місця знаходження суду (м. Слов`янськ Донецької області), в місці його проживання ідуть бойові дії. Вказані обставини свідчать про високий ризик переховування обвинуваченого від суду. Щодо ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, то ОСОБА_9 обвинувачується у систематичному вчиненні особливо тяжких злочинів у складі злочинної організації, легальних доходів немає, що створює передумови для продовження злочинної діяльності з метою отримання доходів.

У клопотанні щодо обвинуваченого ОСОБА_7 прокурор вказує, що ризики, які враховувалися при обранні запобіжного заходу обвинуваченому не зникли та не зменшилися. У відповідності до ст. 177 КПК України зазначає обставини, які свідчать про те, що наявні ризики, які виправдовують тримання під вартою ОСОБА_7 , а саме необхідністю запобігти спробам останнього переховуватися від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України). Даний ризик підтверджується тим, що відповідно до ст.12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст. 307, ч.2 ст.255 КК України, у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_7 відносяться до категорії особливо тяжких, вчинені у складі злочинної організації, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, а іншого більш м`якого покарання санкцією ці статті КК України не передбачають. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність переховування від суду. Щодо ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, то ОСОБА_7 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, засуджений: 07.10.1999 р. Луцьким міським судом Волинської області до 1 року позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 229-1 КК України, відтерміновано виконання вироку, штраф 200 грн.; 15.03.2000 р. Луцьким міським судом Волинської області до 3 років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 81 КК України, звільнений 25.01.2003 р. по відбуттю строку покарання; 16.12.2003 р. Луцьким міським судом Волинської області до 3 років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 309, ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України. Звільнений 22.08.2005 р. на підставі ЗУ «Про амністію»; 14.08.2006 р. Луцьким міським судом Волинської області до 2 років 6 місяців позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням 2 роки; 17.11.2006 р. Луцьким міським судом Волинської області до 2 років 6 місяців позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України. На підставі ст.71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком від 14.08.2006 р. та призначено остаточне покарання у виді 2 років 8 місяців позбавлення волі. Звільнений 22.05.2009 р. по відбуттю строку покарання; 03.11.2017 р. Луцьким міським судом Волинської області до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст. 307, ч.1 ст.307 КК України. Звільнений 12.02.2021 р. по відбуттю строку покарання.

Незважаючи на притягнення в минулому до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, у тому числі за вчинення злочинів пов`язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, на шлях виправлення не став, а навпаки вчинив нові умисні особливо тяжкі злочини.

У клопотанні щодо обвинуваченого ОСОБА_8 прокурор вказує, що ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, ризики, які враховувалися при обранні запобіжного заходу не зменшилися. Ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, переховування від суду підтверджується тим, що відповідно до ст.12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст. 307, ч.2 ст.255 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 відносяться до категорії особливо тяжких, вчинені у складі злочинної організації, за що передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, а іншого більш м`якого покарання санкцією ці статті КК України не передбачають. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого покарання значно підвищують ймовірність ризику переховування від суду. Щодо ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, то ОСОБА_8 має непогашені судимості: 31.10.2013 р. засуджений Сосновським районним судом м. Черкаси до 7 років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 187, ч.2 ст.186, ч.1 ст.304 КК України, звільнений 01.02.2016 р. по відбуттю строку покарання; 11.06.2019 р. засуджений Галицьким районним судом м. Львова до 8 років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України. За останнім вироком з 17.08.2019 р. відбував покарання в ДУ «Городищенська виправна колонія (№96)» до переведення в січні 2022 р. в ДУ "Рівненський слідчий ізолятор" у зв`язку з обранням йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як підозрюваному у кримінальному провадженні №42021180000000025 від 17.02.2021 р.

Будучи засудженим за умисні корисливі злочини, поєднані із застосуванням насильства на шлях виправлення не став.

У клопотанні щодо обвинуваченого ОСОБА_14 прокурор вказує, що ОСОБА_14 обрано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, строк дії вказаних обов`язків закінчується, водночас, ризики, які враховувалися при обранні запобіжного заходу, не зникли та не зменшилися.

Ухвалою Рівненського районного суду від 26.01.2024 р., враховуючи обставини, які свідчать про наявні ризики переховуватися від суду та можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_14 , йому обрано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання та водночас на нього покладено обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, та на даний час залишаються актуальними ризики враховані судом при обранні ОСОБА_14 запобіжного заходу, а саме необхідністю запобігти спробам переховуватися від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України). Даний ризик підтверджується тим, що відповідно до ст.12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 307 КК України, у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_14 відносяться до категорії тяжких, за їх вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, а іншого більш м`якого покарання санкцією ця стаття КК України не передбачає. Щодо ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, то ОСОБА_14 збував наркотичні засоби, у тому числі членам злочинної організації, та мав можливість продовжувати таку протиправну діяльність, у разі якби працівники поліції під час проведення обшуку за місцем проживання останнього не виявили та не вилучили велику кількість особливо небезпечного наркотичного засобу - канабіс. З огляду на те, що ризики враховані судом при обранні вказаного запобіжного заходу не зменшилися, підстав для скасування запобіжного заходу чи пом`якшення умов його застосування не вбачається, тому є необхідність у продовженні покладених на ОСОБА_14 обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та про продовження обвинуваченому ОСОБА_14 обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник адвокат ОСОБА_15 у судовому засіданні просять відмовити у задоволенні клопотання прокурора, вважають його необґрунтованим, прокурором не доведено існування ризиків, вказаних у клопотанні. Просять змінити ОСОБА_9 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, покладаються на думку суду щодо визначення розміру застави.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник адвокат ОСОБА_21 у судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вказуючи про безпідставність обвинувачення та обґрунтування прокурором клопотання одними і тими самими непідтвердженими доводами.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник адвокат ОСОБА_16 у судовому засіданні вказують, що клопотання прокурора не підлягає до задоволення, оскільки стороною обвинувачення доказів на обґрунтування клопотання не надано. Просять змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_14 та його захисник адвокат ОСОБА_18 у судовому засіданні не заперечили проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_14 обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Заслухавши думку прокурора, обвинувачених та їх захисників, оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Так, згідно ч.ч.1-3 ст. 331 КПК України 1. Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. 2. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. 3. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Заслухавши думку учасників процесу, беручи до уваги положення процесуального закону щодо цілей і мети запобіжного заходу у даному конкретному випадку колегія суддів відхиляє такі аргументи кожного з обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 та їх захисників, як такі, що не переважують вимог громадського інтересу щодо забезпечення завдань кримінального провадження.Обвинуваченими не були надані докази щодо наявності міцних соціальних зв`язків, наявності житла для проживання у м.Рівне.

За положеннями ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч.2 ст.177 КПК України).

Частинами 1, 3 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 176 цього Кодексу. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 1 статті 197 КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Як вбачається з ухвали Рівненського районного суду від 08.07.2024 р., строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 закінчується 05.09.2024 р. та строк дії обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України обвинуваченому ОСОБА_14 закінчується 08.09.2024 р.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Наявність ризику переховування від суду у відповідності до КПК України не означає, що обвинувачені обов`язково здійснюватимуть переховування, однак достатньо встановити, що вони мають реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

На думку колегії суддів, тяжкість інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень та суворість покарання за їх вчинення може свідчити про наявність ризику переховування від суду.

Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Варто також зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Так, злочини, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , є особливо тяжкими.

Також у своєму рішенні у справі "W проти Швейцарії" від 26.01.93 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Тому, на думку колегії суддів, ризики переховування обвинувачених від суду та можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються, існують під час судового провадження. Колегія суддів вважає, що такі ризики є реальними. Обвинувачені на даному етапі мають можливість їх реалізації за умови незастосування відповідного запобіжного заходу.

На той факт, що обвинувачені будуть переховуватися від суду вказує те, що, усвідомлюючи невідворотність реального покарання за вчинений злочин, обвинувачені намагатимуться уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики суду.

Крім того, колегія суддів бере до уваги введений в країні з 24.02.2022 воєнний стан у зв`язку із військовою агресією рф проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Колегія суддів враховує дані про осіб обвинувачених (кожного окремо), щодо яких вирішується клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які є особами молодого віку, працездатними, мають непогашені судимості, крім ОСОБА_9 , який є несудимим, обвинувачуються у систематичному вчиненні особливо тяжких злочинів, легальних доходів не мають, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим, у разі визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

Оцінивши доводи, наведені у клопотаннях, та обставини, встановлені під час їх розгляду, колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що обвинувачені зможуть переховуватися від суду.

Також, аналізуючи зміст заявлених прокурором клопотань, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який був підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо кожного з обвинувачених не зменшився і на даний час.

Колегія суддів вважає, що клопотання підлягають до задоволення, оскільки ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких; за вчинення яких передбачено максимальну міру покарання у виді дванадцяти років позбавлення волі; дії обвинувачених являють підвищену суспільну небезпеку, вони можуть переховуватися від суду; можуть вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачуються.

Окрім того, у п.36 справи ЄСПЛ «Москаленко проти України» (Заява№ 37466/04) від 20 травня 2010 року, зазначено, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Відтак, колегія суддів не бере до уваги твердження сторони захисту про те, що ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не існує, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, колегія суддів використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи щодо обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Тому, з огляду на вказане та з метою запобігання вище переліченим ризикам і дотримання обвинуваченими належної процесуальної поведінки, клопотання прокурора слід задоволити та продовжити обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 раніше обрані судом запобіжні заходи у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Враховуючи положення статті 183 КПК України та з урахуванням застережень, що містяться в п.5 ч.4 ст. 183 КПК України колегія суддів вважає за необхідне не визначати при постановленні ухвали розміру застави у вказаному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Колегія суддів, приймаючи рішення щодо продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_14 , враховує ступінь тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення, що у відповідності до положень ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, а також наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що стали підставою для обрання запобіжного заходу та покладення обов`язків, а також сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що існують правові підстави для задоволення клопотання прокурора та продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_14 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, адже обставини, які стали підставою для покладення таких обов`язків продовжують існувати.

Керуючись ст.ст.176-179, 331 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Клопотання прокурора ОСОБА_23 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 задоволити.

Продовжити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Черкаси, громадянину України, раніше судимому, раніше проживав за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 26.10.2024 року, без визначення розміру застави.

Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м. Луцьк, Волинської області, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 26.10.2024 року, без визначення розміру застави.

Продовжити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю Російської Федерації, раніше не судимому, проживаючому за адресою: АДРЕСА_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 26.10.2024 р., без визначення розміру застави.

Клопотання прокурора ОСОБА_23 про продовження строку дії обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України відносно обвинуваченого ОСОБА_14 задоволити.

Продовжити покладені на ОСОБА_14 обов`язки:

- прибувати на виклик суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає (перебуває) без дозволу прокурора або суду;

- здати до органів УДМС свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання.

Встановлені обов`язки покладаються на обвинуваченого ОСОБА_14 на строк не більше двох місяців, тобто до 28.10.2024 року.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_14 , що у разі невиконання покладених обов`язків до нього може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні №42021180000000025.

Ухвала суду в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. В іншій частині - ухвала суду оскарженню не підлягає.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено та оголошено о 08 год. 45 хв. 29.08.2024 р.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3